Рамки та кольорове оформлення

До будь-якого діапазону клітинок робочого листа можна додати рамку та візерунок. Для цього, як звичайно, виділіть потрібні клітинки, інакше додавання рамки або візерунка буде відноситися тільки до активної клітинки, та виконайте команду «Формат\Ячейки…». Для додавання рамки у вікні діалогу «Формат ячеек», що з’являється, перейдіть до вкладки «Граница» та виберіть позицію рамки, тип і колір лінії. Додавання рамки значно легше розпізнати, якщо задане приховання ліній сітки розграфлення робочого листа (параметр «сетка» на вкладці «Вид» вікна діалогу «Параметры», яке викликається командою «Сервис\Параметры…»).

Додати рамку можна і за допомогою кнопки — «Границы» панелі інструментів «Форматирование», відкривши список та обравши потрібну лінію. Для додавання візерунка скористайтеся вкладкою «Вид» вікна діалогу «Формат ячеек», де виберіть візерунок (поле «Узор») і колір (поле «Цвет»), контролюючи результат у полі «Образец». Для вибору кольору фону можна використовувати також палітру кольорів — кнопка — «Цвет заливки» панелі інструментів «Форматирование», відкривши список і обравши потрібний колір.

3. Робота з формулами. Абсолютні і відносні посилання на адреси клітинок.

Формули практично завжди містять посилання на клітинки, вміст яких використовується в обчисленнях. Для уведення формули:

- Помістіть покажчик клітинки на клітинку, у якій ви хочете ввести формулу.

- Вставте як перший символ знак рівності.

- Введіть частину формули аж до першого посилання, як звичайний текст.

- Задайте посилання на клітинку (або діапазон клітинок). Це можна зробити або уведенням з клавіатури, або за допомогою миші, клацнувши на потрібній клітинці. Для завдання діапазону можна виділити його за допомогою миші.

- Після уведення іншої частини формули, завершіть уведення натисканням клавіші < Enter >.

У клітинці відображається результат обчислення формули, хоча дійсним значенням клітинки є формула. Сама формула буде відображатися, як вміст клітинки, у рядку формул.

Як бачимо, посилання можна задавати методом вказівки, або шляхом уведення з клавіатури (природно, можна сполучати обидва способи при записуванні однієї формули). Спосіб завдання посилання методом вказівки є більш наглядним і дозволяє уникнути технічних помилок. При уведенні посилання з клавіатури можна використовувати як малі, так і великі літери. Якщо посилання задане вірно, після підтвердження вводу Excel перетворює всі літери у великі.

У формулі можна використовувати імена клітинок і діапазонів клітинок. Список визначених у поточній робочій книзі імен можна відкрити, клацнувши на кнопці зі стрілкою у полі «Имя», яке розташоване зліва у рядку формул. Можна також натиснути клавішу < F5 > та вибрати ім'я діапазону у вікні діалогу «Переход».

Типи адресації

В Excel розрізняють два типи адресації: абсолютну та відносну. Обидва типи можна застосовувати в одному посиланні та створити, таким чином, змішане посилання. Тип адресації аргументу, що застосовується у формулі, грає істотну роль при копіюванні або переміщенні формули. Наявність вказаних типів адресації створює прості та зручні можливості виконання “однотипних” (схожих) обчислень над різноманітними областями даних. Наприклад, для того щоб застосувати однотипну обробку для рядків (або стовпчиків) деякої таблиці, достатньо усього лише один раз, побудувавши потрібну формулу, поширити її шляхом копіювання на відповідні стовпчики (або рядки) таблиці. При цьому, звичайно, користувачу потрібно, щоб деякі аргументи, що задаються посиланнями, змінювалися, “підстроючись” під місце розташування скопійованої формули, а інші посилання, що вказують, наприклад, на деякі “постійні” коефіцієнти або константи зберігали адреси без змін.

Відносні посилання використовуються Excel за умовчанням при завданні посилання на клітинку або діапазон методом вказування. Відносне посилання сприймається програмою як вказівка маршруту (напрямки руху та відстані) до адресованої клітинки від клітинки, що містить формулу. При копіюванні або переміщенні формули відносні посилання будуть автоматично змінені з урахуванням напрямку копіювання таким чином, що маршрут (напрямок руху та відстань) збережуться. При цьому адресуватися у формулі буде вже інша клітинка або діапазон клітинок.

Абсолютне посилання задає абсолютні координати клітинки у робочому листі (щодо лівого верхнього кута таблиці). Можна наказати Excel інтерпретувати номери рядка та (або) стовпчика як абсолютні шляхом указання символу долара ($) перед іменами рядка та (або) стовпчика. Наприклад, $A$7. При переміщенні або копіюванні формули абсолютне посилання на клітинку (або діапазон клітинок) змінене не буде, і на новому місці скопійована формула буде посилатися на ту ж саме клітинку (діапазон клітинок).

Вид адресації, яка використовується у посиланні для вказівки рядка, не залежить від виду адресації, використаної для вказівки стовпчика. Якщо для рядка та стовпчика використовуються різні способи адресації, одержимо змішане посилання. Наприклад, A$7, $A7. При копіюванні або переміщенні формули абсолютна частина посилання (із символом $) не зміниться, а відносна частина посилання може змінитися відповідно до правил зміни відносних посилань (з огляду на напрямок копіювання або переміщення).

При завданні посилання методом вказівки можна змінити тип посилання натисканням клавіші < F4 >. Тип поточного посилання буде циклічно змінюватися при кожному натисканні клавіші < F4 >.

Тип посилання можна змінити і у готовій формулі. Для цього активізуйте натисканням клавіші < F2 > режим правки вмісту клітинки, помістіть курсор уведення у потрібне посилання (адресу) та натисніть клавішу < F4 >.

Абсолютне посилання може бути задане також шляхом уведення символу $ безпосередньо з клавіатури. Символ $ можна ввести з клавіатури і у режимі правки вмісту клітинки.

Як уже відзначалося, абсолютні та змішані посилання можна задавати і для діапазонів клітинок.

За умовчанням Excel використовує формат посилання A1: стовпчики робочого листа позначаються літерами, а рядки — цифрами. Можна змінити формат, що використовується, задаючи стовпчики своїми номерами. Для цього у вікні діалогу «Параметры», що викликається командою «Сервис\Параметры…», перейдіть на вкладку «Общие» та у групі «Параметры» встановіть прапорець «Стиль ссылок R1C1». При використанні цього формату, наприклад, виразу R2C3 (R — рядок, C — стовпчик) відповідає абсолютне посилання $B$3.

Для завдання відносного посилання у цьому форматі після R і C зазначте потрібну кількість рядків і стовпчиків у квадратних дужках (вони визначають розміри зсуву від поточної клітинки). При цьому позитивне значення задає посилання на клітинку, розташовану на вказану кількість рядків (стовпчиків) нижче (праворуч) клітинки, що містить посилання.

Наприклад, R[2]C[3] — посилання на клітинку, яка розташована на два рядки нижче та на три стовпчика праворуч клітинки, в якій записана формула. Від'ємні значення задають посилання на клітинку, яка розташована на вказану кількість рядків (стовпчиків) вище (ліворуч) клітинки, що містить посилання. Наприклад, R[–2]C[–1] — посилання на клітинку, яка розташована на два рядки вище та на один стовпчик ліворуч клітинки, що містить посилання.

Обраний формат посилань дійсний для усіх робочих листів поточної робочої книги.

У формулах можна також задавати посилання на клітинки інших робочих листів поточної робочої книги. Excel надає крім того можливість задати об’ємне (тривимірне) посилання на відповідні клітинки декількох робочих листів і зовнішнє посилання на клітинки листів інших робочих книг. Вказані можливості дозволяють зберігати та обробляти дані у різних місцях, наприклад, зв'язати робочі книги одну з іншою за допомогою зовнішніх посилань.

Для завдання посилання на клітинки іншого робочого листа поточної робочої книги простіше скористатися методом вказівки. Записавши частину формули аж до того місця, у якому повинне бути вказане посилання, виберіть потрібний робочий лист, клацнувши на його ярлику, та виділіть у листі потрібні клітинку або діапазон клітинок. Як звичайно, уведення усієї формули треба закінчити натисканням клавіші < Enter >. Excel сам підставить у необхідному вигляді посилання на клітинки іншого робочого листа. У формулі перед посиланням на клітинку буде відображене ім'я робочого листа, після якого вказаний знак оклику (наприклад, Лист2! $D$5).

Існує ще одна можливість використання об'ємних (тривимірних) посилань, що дозволяє обробляти за один раз декілька діапазонів різноманітних робочих листів. В об'ємному посиланні можна зазначити діапазон клітинок з однаковою адресою декількох суміжних листів поточної робочої книги. Задати об'ємне посилання простіше усього методом вказівки. Записавши частину формули аж до того місця, де повинне бути вказане об'ємне посилання, виділіть потрібні листи у робочій книзі. Після цього виділіть потрібний діапазон у листі. Завершити уведення формули треба, як звичайно, натисканням клавіші < Enter >. У формулі перед посиланням на діапазон клітинок буде представлене посилання на діапазон виділених робочих листів, після яких вказаний знак оклику. Наприклад, =СУММ(Лист1: Лист3! B5: F5). Можна задати об'ємне посилання і уведенням з клавіатури, проте цей шлях більш трудомісткий і тому може призвести до помилок. Об'ємні посилання не можуть бути вказані у формулах масиву та при застосуванні оператора перетину діапазонів.

4. Аналіз даних за допомогою діаграм.

Діаграми використовуються для графічного відображення та аналізу даних робочого листа.

Діаграму можна впровадити як об'єкт у робочий лист, що містить вихідні дані. У такий спосіб дані, на основі яких побудована діаграма, та сама діаграма будуть відображені поруч і в такому вигляді можуть бути роздрукованими. Впроваджені діаграми зберігаються як об'єкти робочого листа у робочій книзі.

Діаграму можна також створити на окремому листі — листі діаграм. При цьому лист діаграм буде вставлений у робочу книгу та збережений разом з іншими листами робочої книги.

Діаграма, незалежно від місця її розміщення, буде пов'язана з вихідними даними робочого листа (на основі яких вона побудована). Зміна даних у листі автоматично призведе до змін у діаграмі.

Для побудови нової діаграми Excel надає у допомогу користувачу майстра діаграм, що робить цей процес максимально інтуїтивно зрозумілим. Створення діаграми зводиться до виділення діапазону клітинок, що містять вихідні дані, та активізації майстра діаграм. Далі, у виведених послідовно на екран вікнах майстра діаграм, варто задати потрібні параметри створюваної діаграми, що визначають її вид, оформлення, специфіку розгляду вихідних даних.

При роботі з діаграмами зручно використовувати панель інструментів «Диаграммы», що дозволяє, наприклад, легко змінити тип діаграми. За допомогою панелі інструментів «Диаграммы» можна створити діаграму відразу без допомоги майстра діаграм. Для відображення вказаної панелі на екрані виконайте команду «Вид\Панели инструментов» та вкажіть її ім’я. Можна також вибрати ім'я панелі з контекстного меню будь-якої відображеної панелі інструментів.

При активізації діаграми Excel переходить у режим роботи з нею, змінюючи відповідним чином головне меню, максимально пристосовуючи його до можливостей зміни та оформлення діаграми. Зокрема, пункт меню «Данные» замінюється на пункт «Диаграмма», змінюються підменю пунктів «Вставка», «Формат» та ін.

При створенні та роботі з діаграмами Excel часто використовує поняття: ряди даних та категорії.

Ряди даних — це набори значень, що потрібно відобразити на діаграмі. Наприклад, при побудові прибутку компанії за минуле десятиріччя рядом даних є набір значень прибутку за кожний рік.

Категорії служать для упорядкування значень у рядах даних. При розгляді прибутку за минулі десять років категоріями є роки.

Іншими словами, ряди даних — це ті значення, які потрібно вивести на діаграмі, а категорії — це “заголовки”, над якими ці значення відкладаються. Можливо, корисною виявиться природна математична аналогія: категорії являють собою значення аргументу, а ряди даних — відповідні значення функції.

Для побудови діаграми Excel надає користувачу майстра діаграм, який послідовно у чотирьох вікнах діалогу запитує необхідну інформацію та створює відповідно до неї діаграму. Щоб скористатися майстром діаграм:

- Виділіть у робочому листі дані для побудови діаграми. Текстові заголовки даних також можна включити у виділений діапазон. Можна виділити і декілька несуміжних діапазонів.

- Клацніть на кнопці — «Мастер диаграмм»на панелі інструментів «Стандартная» або виконайте команду «Вставка\Диаграмма…».

- Виберіть потрібний вигляд діаграми (поля «Тип» та «Вид»).

- Перевірте діапазон клітинок, що містять дані для побудови діаграми. При необхідності зазначте шляхом уведення з клавіатури (або виділення на робочому листі за допомогою миші) інший діапазон клітинок.

- Визначте, чи розташовані дані у рядках або стовпчиках.

- Введіть, при бажанні, назву для діаграми та осей координат.

Натисніть кнопку «Готово» у будь-якому вікні майстра діаграм. Дозволяється скасувати відображення інших вікон та створити діаграму з урахуванням заданих параметрів, визначаючи інші за умовчанням. Кнопка «Назад» дозволяє, при необхідності, повернутися до попереднього вікна та зробити необхідні зміни.

Створену діаграму можна у будь-який момент змінити та перемістити в іншу область листа, якщо діаграма створена не на окремому листі.

Якщо ви вказали, що діаграму потрібно вставити на окремому листі, то лист діаграми з тимчасовим ім'ям «Діаграма 1» буде вставлений безпосередньо перед поточним робочим листом. При необхідності можна перейменувати або перемістити лист діаграми, як і будь-який робочий лист.

Існує можливість також виділити дані для побудови діаграми на окремому робочому листі, натиснувши клавішу < F11 >. Excel вставить у робочу книгу лист діаграм і створить діаграму на основі формату, що використовується за умовчанням.

Типи діаграм

Excel надає на вибір 34 різноманітних типів діаграми, для кожного з яких існує декілька видів. Шляхом вибору іншого типу діаграми або іншого виду можна значно змінити інформативність і наочність діаграми. Зміна типу діаграми може відноситися як до всієї діаграми, так і до окремого ряду або категорії даних. При цьому створюються змішані діаграми.

Для зміни типу всієї діаграми:

- Клацніть лівою кнопкою миші на змінюваній діаграмі та скористайтеся командою «Диаграмма\Тип диаграммы…», або виберіть із контекстного меню діаграми команду «Тип диаграммы…». Тип діаграми можна змінити також за допомогою кнопки — «Тип диаграммы» панелі інструментів «Диаграммы».

- Виберіть потрібний тип діаграми.

- Натисніть кнопку «OK» для завершення вибору.

У вікні діалогу «Тип диаграммы»можна швидко переглядати різні типи діаграм для окремих рядів даних. Для цього натисніть і утримуйте кнопку «Просмотр результата».

У створеній діаграмі можна змінювати такі параметри: комбінувати типи діаграм, змінювати легенди (стисла інформація, що пояснює графік), сітку, мітки даних, кольори та візерунки.

Зміна діаграми

У побудовану діаграму у будь-який момент можна внести необхідні зміни. Деякі можливості, пов'язані, наприклад, зі зміною типу діаграми, були розглянуті вище. Але змінити можна й окремі елементи діаграми. Діаграма Excel складається з таких головних елементів, що можна виділити та редагувати: область діаграми, легенда, осі, текст, лінії сітки. Можна також змінювати порядок відображення лінії рядів, добавляти нові ряди даних та ін.

Щоб мати можливість внести необхідні зміни, діаграму треба активізувати, клацнувши її лівою кнопкою миші. Після активізації діаграми у головному меню будуть представлені команди, призначені для роботи з нею.

Для активізації діаграми, створеної на окремому листі діаграм, достатньо перейти на відповідний лист діаграм.

Активізовану діаграму можна перемістити або видалити. Крім того, за допомогою маркерів виділення, розташованих на границі області діаграми, можна традиційним чином змінити розміри цієї області та самої діаграми.

В активізованій діаграмі можна виділити елемент діаграми, клацнувши його лівою кнопкою миші. Виділений елемент буде позначений маркерами виділення. Назва виділеного елемента діаграми буде відображена у полі імені рядка формул. Щоб виділити окремий елемент групи (наприклад, точку даних), спочатку клацніть на потрібній групі (ряд даних), а потім — ще раз на потрібному елементі (точка даних).

Зняти виділення самої діаграми або її елемента можна клавішею < Esc >.

Для зміни розміру виділеного елемента діаграми достатньо, скориставшись маркерами виділення, перемістити їх у потрібному напрямку.

Перемістити виділений елемент діаграми можна шляхом перетаскування його у потрібну позицію. Аналогічним чином можна перемістити і саму впроваджену діаграму, або діаграму, побудовану на листі діаграм (зменшивши перед цим її розміри).

Для видалення елемента діаграми (або самої діаграми) достатньо виділити відповідний елемент (діаграму) та натиснути клавішу < Delete >.

Діаграма, створена на листі діаграм, за умовчанням буде відображена в “альбомній” орієнтації та заповнить весь лист. Для зміни її розміру можна, крім зазначеної вище можливості, скористатися також командою «Файл\Параметры страницы…» та у вікні діалогу, що відкрилося, перейти на вкладку «Диаграмма».

Назви та підписи у діаграмі

При створенні діаграми до неї автоматично будуть додані елементи, обрані на цьому етапі. Проте ці елементи надалі можна змінити або ж додати нові.

Excel дозволяє забезпечити окремі точки даних, або точки даних одного ряду, або всі точки даних діаграми мітками. Для цього, виділивши, відповідно, точку даних або ряд даних (інакше мітки будуть додані до всіх точок даних діаграми), виконайте команду «Диаграмма\Параметры диаграммы…». У вікні діалогу «Параметры диаграммы», що відкрилося, оберіть вкладку «Подписи данных». Які опції тут доступні, залежить від обраного типу діаграми. У групі «Включить подписи» встановіть прапорець у відповідне становище, Excel вставить відповідні мітки на основі даних робочого листа.

Для вставки у діаграму загальної назви або назви осей координат у щойно розглянутому вікні діалогу перейдіть на вкладку «Заголовки» та задайте потрібні назви.

У вказаному вікні діалогу можна також змінити сітку діаграми та розміщення віконця легенд графіків, що відображаються тощо.

Зміна даних у діаграмі

Подані у діаграмі дані можна у будь-який момент змінити. Excel надає прості, зручні та інтуїтивно зрозумілі засоби, що дозволяють додати у діаграму нові дані або видалити наявні, змінити діапазон клітинок, що містять значення для побудови діаграми, безпосередньо у діаграмі змінити подані у ній значення, змінити вид даних або порядок відображення категорій та рядів даних.

Додати новий ряд даних у діаграму, впроваджену на робочому листі, простіше за все шляхом перетаскування мишею. Для цього виділіть у робочому листі ряд даних, що добавляються, встановіть покажчик миші на границі виділеного діапазону та перетягніть його на діаграму. Ряд даних буде відображений у діаграмі. У виділений діапазон можна включити відповідні текстові мітки даних.

При додаванні ряду даних у діаграму, створену на листі діаграм, можна скористатися буфером обміну, виконавши копіювання та вставку виділених даних, що добавляються.

Іншу можливість вставки даних у діаграму (будь-яку) надає команда «Диаграмма\Добавить данные…». Вказана команда доступна тільки у тому випадку, якщо діаграма активізована. У вікні діалогу, що з'явилося, зазначте посилання на діапазон клітинок з новими значеннями, виділивши потрібний діапазон у робочому листі або увівши адреси з клавіатури.

Для видалення ряду даних необхідно виділити потрібний ряд і натиснути клавішу < Delete >. Ряд даних буде вилучений без попереджувального повідомлення, проте можливе скасування виконаної команди.

Щоб змінити діапазон клітинок, що містять значення для діаграми, необхідно активізувати діаграму та виконати команду «Диаграмма\Исходные данные…». У вікні «Исходные данные», що з'явилося, зазначте новий діапазон клітинок, що містять значення (шляхом виділення діапазону або уведення посилання з клавіатури). Закрийте вікно діалогу кнопкою «ОК».

Форматування діаграм

Excel надає у розпорядження користувача можливості для форматування окремих елементів діаграми. Можна керувати типом, кольором, товщиною ліній, змінювати склад палітри доступних кольорів. Для елементів діаграми, що містять текст, управляти шрифтами та їх розмірами. Для числових даних вибирати відповідний числовий формат. Для осей вибирати шкалу, вид, мітки, створювати сітку та додаткову вісь. Вибирати вид маркера даних, використовувати графічні об'єкти для заповнення ліній та стовпчиків діаграм. Для об'ємних діаграм — змінювати різноманітні параметри (наприклад, поворот, перспективу, висоту), що впливають на інформативність діаграми.

Всі ці зміни можна зробити, виділивши потрібний об єкт на діаграмі та виконавши у меню «Формат» команду «Выделенная область диаграммы…» (назва команди залежить від виділеного об’єкта).

Вікно діалогу для завдання параметрів форматування містить вкладки з параметрами, що можуть бути застосовані для виділеного елемента. Одні вкладки відображаються при завданні параметрів форматування для декількох елементів діаграми, інші — тільки для одного визначеного елементу.

Якщо значення окремих рядів даних, відображених у діаграмі, сильно відрізняються один від одного, то у багатьох випадках інформативність діаграми можна поліпшити шляхом додавання для окремого ряду значень власної осі (другої, допоміжної, осі). Клацніть двічі на ряді даних, для якого необхідно додати власну (другу) вісь, перейдіть на вкладку «Ось» та встановіть перемикач у становище «по вспомогательной оси».

Вид об'ємної (тривимірної) діаграми можна також досить легко змінити. Можна змінити перспективу об'ємної діаграми безпосередньо у самій діаграмі. Для цього активізуйте діаграму та виконайте команду «Диаграмма\Объемный вид…».

У вікні діалогу, що відкрилося, введіть потрібні значення у поля «Возвышение» та «Поворот». У полі перегляду Excel відобразить діаграму з урахуванням заданих значень.

ТЕМА 4

ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТНИХ ФУНКЦІЙ MICROSOFT EXCEL В РОБОТІ ТЕХНОЛОГА

Питання:

1. Основні поняття. Робота з майстром функцій.

2. Статистичні, логічні та функції дати і часу.

Література:

1. Інформатика та комп'ютерна техніка: ч. 1: навч. посіб. по базовій підготов. студ. рівня бакалавр і спеціаліст ден. і заоч. форм навч. / Н. М. Спіцина, Т. В. Шабельник; М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Каф. інформ. систем і технол. упр. ─ Донецьк: [ДонНУЕТ], 2009. ─ 160 с.

2. Войтюшенко Н. М. Інформатика і комп’ютерна техніка. - Видавництво: Центр учбової літератури, 2009. – 564 с.

3. Макарова М.В. Інформатика та комп'ютерна техніка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Макарова, Г. В. Карнаухова, С. В. Запара; М-во освіти і науки України, за заг. ред. М. В. Макарової. ─ 3-тє вид., перероб. та допов. ─ Суми, 2008. ─ 665 с. ─ 966-680-081-377-4.

4. Мамченко, С. Д. Економічна інформатика. Практикум: навч. посіб. / С. Д. Мамченко, В. А. Одинець. ─ К.: " Знання", 2008. ─ 710 с. ─ (Сер. " Вища освіта ХХІ століття"). ─ 978-966-346-437-4.

5. Апатова Н. В. Інформатика для економістів: підручник: затв. М-вом освіти і науки України для студ. вищ. навч. закл. / Н. В. Апатова, О. М. Гончарова та Ю. Ю. Дюлічева; М-во освіти і науки України. ─ К.: Центр учб. л-ри, 2011. ─ 456 с. ─ 978-611-01-0159-2.

1. Основні поняття. Робота з майстром функцій.

Функції табличного процесора Microsoft Excel зручно використовувати для виконання розрахунків за певною складною формулою.

Технологія роботи з формулами є зручним інструментом для виконання складних розрахунків у таблиці. Таким чином один раз настроєна формула дає змогу отримувати автоматичний перерахунок результатів при зміненні даних у таблиці.

Функція – це заздалегідь визначена формула, яка оперує з одним або декількома значеннями і повертає значення.

Пакет Microsoft Excel має потужні можливості по застосуванню більш ніж 300 вбудованих функцій, які мають широкий спектр різних розрахунків. Всі функцї об'єднані в наступні категорії:

1) фінансові - функції, що виконують фінансові розрахунки;

2) дата і час - функції, що дозволяють представляти дату і час у вигляді чисел і виконувати операції над ними;

3) математичні і тригонометричні - містить математичні, логарифмічні і тригонометричні функції;

4) інженерні - функції для работи з комплексними числами, для перетворення між 10-; 16-; 8-; і 2-ичною системами числення, різні форми функції Бесселя;

5) статистичні - функції для анализу статистичних даних;

6) просмотру і посилання - функції, що дозволяють “проглядати” інформацію, яка зберігається у списку або таблиці, а також обробляти посилання;

7) текстові - перетворюють текстові значення у числа, числові значення у рядки символів, дозволяють виконувати різні операції над рядками символів;

8) логичні - більшість цих функцій використовують логичні вирази для визначення истиності заданої умови;

9) визначені користувачем - функції, що створені користувачем самостійно.

Функції складаються з 2-х частин: імені функції і одного чи декілька аргументів. Функція завжди починається зі знаку «=», а аргументи заключаються в круглі дужки. В якості аргументів можуть використовуватися константи, посилання на клітинки, діапазони клітинок, функції, арифметичні вирази, що розділяються «;».

Функції поділяються на такі типи:

- без аргументу;

- з одним аргументом;

- з фіксованою кількістю аргументів;

- з невизначеною кількістю аргументів;

- з необов'язковими документами.

Якщо у якості аргументів функції використовуються інші функції, вони називаються вбудованими.

Для виклику категорій і самих функцій можна скористатися Майстром функцій - кнопка зі значком f_x на панели инструментов либо пункт меню Вставка команда Функции, або набрати з клавіатури. Вибір категорій виконується клацанням в лівій частині вікна, а в правій при цьому відображаються упорядковані за алфавітом функції цієї категорії. Виділення будь-якої функції визиває появу в нижній частині вікна її краткої характеристики. При клацанні по кнопці ОК відображається друге вікно Майстра функцій (рис. 1), що допомогає користувачу заповнити аргументи. Після знака «=» справа нижче аргументів можна побачити результат розрахунку, не виходячи з цього вікна (рис. 2).

Рисунок 2 - Вікно майстра функцій – крок 2

Якщо формула має декілька функцій то другу і наступні функції можна визивати після знака операції, використовуючи лівий список, що випадає в рядку формул (рис. 3).

Рисунок 3 - Список для включення додаткових функцій у формулу

Формулу із застосуванням функцій можна також уводити вручну. У цьому випадку потрібно пам'ятати, що аргументи функції відділяються один від іншого крапкою з комою.

2. Статистичні, логічні та функції дати і часу.

Розглянемо синтаксис найбільш часто використовуваних функцій.

Логічні функції

Функція ЕСЛИ() дає можливість організувати розгалуження залежно від істинності деякої логічної умови.

Структура функції:

=ЕСЛИ(логическое_выражение; значение_если_истина; значение_ес-ли_ложь)

Функція ЕСЛИ() має три аргументи. Першим аргументом функції є логічна умова, істинність якої перевіряється. Другий аргумент - це значення або вираження для обчислення значення чарунки при істинності умови. Третій аргумент - це значення або вираження для обчислення значення чарунки, якщо умова не є істиною.