Марксистська теорія розміщення, її роль

Перетворити соціалізм із утопії" в науку змогли лише К. Маркс і Ф.Енгельс. Вони створили вчення про закономірності зміни економічних систем. Цьому слугували два відкриття: у сфері філософії - матеріалістичне розуміння історії, у сфері політекономії-теорія додаткової вартості. Домарксистський матеріалізм не поширювався на розуміння суспільного розвитку. К. Маркс і Ф.Енгельс застосовували його до пізнання суспільного життя, створивши цим самим наукову соціальну теорію - історичний матеріалізм.
Сьогодні можна по-різному відноситися до цієї теорії, але факт залишається фактом: класики марксизму вперше створили цілісну теорію виникнення, функціонування та зміни економічних систем. Вони вперше виокремили з великої сукупності суспільних відносин виробничі відносини як основні, первинні, визначальні. Ці останні виникають, функціонують і змінюються під впливом змін у рівні та характері продуктивних сил і водночас зумовлюють певну надбудову - політичні, правові, моральні, філософські, релігійні та інші погляди, а також різноманітні політичні та громадські установи та організації. Завдяки історичному матеріалізму людство отримало наукову уяву про причини виникнення, існування та загибелі докапіталістичних економічних систем, капіталізму та соціалізму. Під впливом вимог продуктивних сил, вказують К Маркс і Ф.Енгельс, капіталістичні відносини власності, залишаючись буржуазними, набувають все більш усуспільнену форму: на зміну окремому власнику приходять акціонерні товариства, монополістичні об'єднання, державне підприємництво і регулювання. Все це свідчить про те, що економічна система капіталізму сама себе заперечує, зживає. Як зазначав К. Маркс, відбувається ліквідація капіталістичного способу виробництва в межах самого капіталістичного виробництва.
Ще більш швидко і масштабно усуспільнення виробництва відбувається в епоху монополістичного капіталізму, коли посилюється концентрація виробництва, великих масштабів набуває одержавлення підприємств і навіть галузей, зростає потреба у запровадженні обліку джерел сировини і ринків збуту, впровадження планування та прогнозування економіки. Все це свідчить про те, що в надрах капіталізму визрівають умови для суспільного регулювання народного господарства Ці умови стають ще більш зрілими з переростанням монополістичного капіталізму в державно-монополістичний. В рамках цього останнього формуються основи механізму суспільного нагляду, суспільного регулювання економіки. Концентрація і централізація капіталу, розгалужена банківська система утворюють форму суспільного рахівництва, спільного розподілу засобів виробництва Достатньо робітничому класу завоювати політичну владу, щоб весь цей апарат економічного управління використати в інтересах всього суспільства, в інтересах суспільного контролю виробництва і споживання.