Додаток Ж

Святкова вистава «У країні Нептуна»

Дійові особи:

Нептун – морський цар

Амо – його дружина

Морей – син Нептуна

Нея – молодша дочка Нептуна

Морава – наречена Морея

Борей – бог вітру

Орифія – полонянка Борея

русалки

Баба Яга

чорти

На березі – сцена. Декорації відтворюють оздоблення підводного палацу Нептуна. Ведучий з дітьми приходить на берег і виголошує, що зараз вони разом матимуть змогу зазирнути у чарівне підводне Нептунове царство. Всі займають свої місця. Починається вистава.

Дія перша

За обіднім столом зібралася уся Нептунова родина.

Амо. Завтра, мій господарю, на землі свято на твою честь. Чи певен цар царів, що ми готові вийти на берег, щоб привітати людей?

Нептун. Я наказав капітану Інго перемонтувати човен, люба.

(продовжує їсти, не звертаючи уваги на тривогу оточуючих)

Морей. Тату, до чого тут човен?! (за сценою щось гримить)

Нептун. До того, що я особисто збираюсь плисти на човні, а ти, якщо хочеш, йди пішки. Не заважай батькові їсти! (згодом) Де мої русалоньки, нехай порадують своїм танцем старого.

Морей розгніваний встає і йде з-за стола. За ним поспішає Морава. Русалки виходять і танцюють.

Амо. Завтра важливий день для наших дітей, Нептуне. Ти сам призначив їхнє весілля на день зустрічі з людьми.

Нептун. То й що?

Амо. То й що? Чи ти не чуєш, що Борей розлютився вкрай. На морі такий вітер, хвилі вище за сонце.

Нептун(сміється). Ти боїшся втонути, люба?

Амо. Ні, я боюся, що цар царів мене не чує і не хоче чути.

Нептун. Досить! Ви самі знайшли лихо на свою голову. Борей – мій друг. Він сотні років ганявся по світу за своєю Орифією, і коли, нарешті, її наздогнав, коли вже зачинив її серед своїх хмар, мої дурнуваті діти викрали її і привели до мене в царство. Як же мені тепер звернутись до Борея?

Амо. Звернись до могутнього Океану, він мудрий і щось порадить.

Нептун. Я був у нього на прийомі, Амо. Він добрий дід, але справедливий. Згадай, колись і ти тікала від мене. Океан допоміг тобі, але я не скорився його волі. Я знайшов свою кохану і привіз до себе в палац. З тих пір ми разом, дякувати Зевсові, щасливі удвох.

Амо. Але ж ти, милий, був молодий та вродливий, а Борей нині старезний дідуган. Та й характер у нього – сам Зевс боїться з дому вийти, коли Борей свої вітри ганяє. Орифія земна дівчина, їй жити серед людей належить, кохати земного хлопця.

Нептун. Не знаю, люба. Не знаю. Хіба що... (замислившись, іде зі сцени. За ним і Амо).

Дія друга

Та сама кімната, куди заходять Морей, Морава, Орифія.

Орифія. Господи, що робити мені, нещасній, через мене у вас негаразди. Завтра останній день, коли ви можете одружитись.

Морава. За нас не хвилюйся. Завс не забуде про своїх дітей.

Вбігає мала Нея. Сама вона задихана, волосся розкуйовджене, уся перемазана сажею.

Морей. Заклинаю Океана, Зевса та батька Нептуна у свідки! Де ти була, мала бешкетниця? Тебе чекали обідати, а ти знову з чортами та їхніми чортенятами бавилась. Чи бачив хто у світі таке, щоб царівна моря через вогонь стрибала? Скільки разів Головний Чорт та Баба Яга батьку Нептуну скаржилися, що усі вогнища мала Нея позаливала і нема на чому земних грішників смажити.

Нея. У чортів хоч весело, та й з Ягою є про що поговорити. Чи мені тут сидіти та дивитись цілими днями, як Орифка плаче? А за те, що насварився на мене, нізащо тепер не розповім, що мені стара Яга повідомила. (Перекривлює усіх, сміється)

Усі разом. Нея, рибочко, розкажи, розкажи, розкажи.

Мала царівна не погоджується.

Морей. Ну що ж, ти сама відмовилась від морозива...

Нея. Ні! Ні! Я все розкажу! На землі є хлопець, який дуже за вашою Орифкою сохне. Чорти переповідали, що коли він до Борея сам прийде та три загадки вгадає, то Борей Орифію сам йому віддасть. А ні, то чорти його до себе в пекло потянуть...

На сцену вискакують чорти та Баба Яга. Танцюють

Дія третя

На сцені Баба Яга, чорти, Орифія, Морава, Морей, Нерея. Всі вони церемонно вітаються. На сцені з’являється Нептун. Всі схиляються в пошані.

Баба Яга. Володарю моря, навіщо кликав нас грішних у свої покої.

Нея. Тату, татусю, невже ти підпишеш мир із Чортландією, і я вільна буду ходити бавитись туди?

Нептун. Цить, дівчисько! (До Баби Яги). Яга, кумонько, порятуй мене від того лиха – гніву Бореєвого. Ти все чуєш, все знаєш.

Раптом над табором здіймається страшенний шум. На сцені на підвищенні з’являється сам бог вітрів Борей.

Борей. Не чекали не мене?

Веселі ж тут збори!

Здійму вітер?

Здійму хвилі,

Розгуляюсь на просторі,

Розхвилюю синє море

Не зарадить нам Нептун!

Нептун. Погрожувати мені?! Та як ти смієш, старий невдахо!

Борей. Не буде війни, кумо, помиримось! Вже наказав я старій Язі привести до мене земного хлопця. Якщо відгадає він мої загадки, піде з ним Орифія, якщо ж ні, то буде все по-моєму.

Баба Яга та чорти ведуть до Борея якогось хлопця, вихопленого з натовпу глядачів. Борей задає йому три загадки. Буде цікавіше, якщо вони стосуватимуться безперечно життя дітей у таборі: чи то певних, чи то певних осіб, чи то загальних порядків. Тим часом Нептун та Борей на сцені братаються. Опускається завіса.

Хлопець з Орифією на березі беруть на себе роль ведучих і закликають усіх присутніх гукати Нептуна з русалками з глибин морських.

Далі відбувається традиційне для свята Нептуна дійство: звіт про справи у таборі, суд над тими, хто «заважає» дітям вільно відпочивати у таборі.

Закінчується усе красиво церемонією одруження Морея та Морави, що супроводжується піснями та танцями.

Літня педагогічна практика в оздоровчих таборах: метод. посібник / [уклад. Казакова Н.В.]. – Хмельницький: Вид-во ХГПА, 2009. – 96 с.