Естетичні уявлення за доби Відродження

Доба Відродження це період хронологічні межі якого охоплюють XIV-XVI ст.

Під час цієї доби відбувався перелом способів життя і розвитку середньовіччя – ця доба відклала відбитки і до нашого часу. В добу Відродження сформувалося твердження про людину як «Бога Земного», що саме людина створює своє життя сама своїми руками, ніхто інший за тебе цього не зробить.

Саме ця ідея найбільш чітко втілюється в образі митця, який у своїй творчості людське (тобто свої навички та вміння виконання) і божественне (талант, ідея). Саме така людина стає унікальною, та сильно розвиненою особистістю. Саме митець, поєднуючи в своїй діяльності практику і теорію, створюючи предмети з ідей, та задумів уподібнюється чомусь неземному, надприродному (Богу). Мистецтво прославляє честь і гідність особистості, здібності людини в пізнанні світу.

Віра в людину, гармонічного розвитку особистості це характерна риса мистецтва, естетики цього асу і завдяки цьому робить її настільки широкою, багатогранною і цікавою що актуальна й досі.

В добу Ренесансу формувалося уявлення про мистецтво – це естетика. В центрі цього мистецтва знаходиться природа і людина. В той час художники і скульптори шукали різноманітні прийоми щоб відтворити життя в усьому його багатстві та багатогранності. Особлива естетика доби Відродження була тим, що вона сильно пов’язувалась з художньою практикою. Сутністю мистецтва було «наслідування природі». Живопис в той час, як вид мистецтва розвивався найбільш інтенсивно,

Естетика відродження, величезну увагу приділяє саме зовнішній подібності. Світ який оточує людину, гармонійний і прекрасний, а тому він заслуговує на повне відтворення у всій красі.

відбувався процес переоцінення поглядів, поширювався світом новий процес формування гуманістичної ідеології.

Кампанелла в галузі естетики та філософії різко виступав проти схоластичних традицій. А у сфері естетики йому властивий критицизм, проявлявся у спростуванні традиційних вчень про гармонії сфер.

Естетичне вчення Кампанелли – це вчення про одухотвореність природи. Кожне відчуття закладене у самій матерії. Людина міцно пов’язана з насолодою. Кампанелла говорив, що кожна насолода – це почуття самозбереження, тоді як страждання – це відчуття руйнувань та зла.

Він відродив уявлення Сократа у тому, що краса це є – своєрідною доцільністю. На думку Кампанелли, прекрасне виникає як відповідність предмета та його функції.

Однією з видатних діячів епохи відродження був теоретик мистецтва, – Леон Батіета Альберті. Він розробив своє власне вчення, в якому він вирішував проблеми краси. Він заперечував божественну природу краси, тому що вважав її самою ознакою предмета.

Теоретики та митці епохи Відродження приділяли велику увагу симетрії, пропорціям. Вони прагнули знайти ідеальну геометричну основу мистецтва.

Найпоширенішими поглядами цього періоду було визнання живопису як найвигідніший і найзрозуміліший вид мистецтва, а інші види мистецтва як наприклад музика, архітектура, повинні підкорятися саме вимогам цього живопису.