Проблема обгрунтування морілі

Обґрунтування моралі – це теоретична процедура, завдяки якій в етиці прагнуть довести необхідність виконання моральних вимог усіма людьми. Обґрунтування моралі передбачає пояснення того, чому кожен індивід повинен бути зацікавленим у тому, щоб вести моральний спосіб життя, вказує на те, що мораль здатна позитивно впливати на життя суспільства і людини.

Залежно від підходу до обґрунтування моралі етичні теорії поділяються на телеологічні та деонтологічні. У телеологічних теоріях виконання обов’язку передбачає досягнення вищого блага. В деонтологічних теоріях обов’язок має пріоритетне значення. Існують певні позиції, згідно з якими обґрунтувати мораль неможливо в зв’язку з представленим в ній абсолютним началом буття. Мораль, що функціонує у суспільстві, зазвичай вважає свої вимоги абсолютними.

Проблема обґрунтування моралі пов’язана з її абсолютизацією, з тим, що мораль вважають першою і найважливішою реальністю в житті людини.

Виокремлюють такі підходи до обґрунтування моралі:

1. Конвенціоналізм;

2. Утилітаризм;

3. Абсолютизм;

4. Натуралізм;

5. Психологічне обґрунтування моралі;

6. Космізм;

7. Соціологічне обґрунтування моралі.

Конвенціоналізм висуває ідею про те, що основи моралі приймаються людьми за їхньою взаємною згодою. Такої точки зору в рамках етики дискурсу дотримуються професори К. О. Апель і Ю. Хабермас. Апель і Хабермас суть договору вбачали у тому, що моральні суб’єкти визнають себе рівноправними учасниками дискурсу, в ході якого відбувається порівняння моральних суджень і приймаються прийнятні для всіх рішення.

Утилітаризм виводить мораль із зовнішніх соціальних благ, необхідних для задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Згідно з утилітаризмом, мораль – це шлях до щастя. Проте, на відміну інших теорій, які дотримуються такої ж точки зору, утилітаризм розмежовує суспільну та індивідуальну мораль.

Теорія утилітаризму не пояснює, чому людина часто діє задля суспільних інтересів, чому інколи йде а певні жертви, що означають такі поняття, як «гідність», «військова честь», «патріотизм».

Абсолютистські концепції, незважаючи на те, що в деяких з них мораль виводиться із авторитетного зовнішнього джерела (Бога або іншого Абсолюта), вважають, що моральний мотив реалізується незалежно від інших мотивів, що він цінний сам по собі. Згідно з абсолютистськими концепціями, найфундаментальніші моральні принципи взагалі не потребують раціонального обґрунтування.

В абсолютистських концепціях обов’язок передує добру, щастю тощо. В західних теоріях деонтологія вважається самостійним способом обґрунтування моралі. В абсолютистських концепціях добро вимагає свого безумовного виконання за будь – яких обставин, оскільки воно переважає над прагматичними інтересами.

Натуралізм передбачає виведення моралі із природних якостей індивіда, хоча не виключає думку про те, що розумні індивіди можуть об’єднуватись в суспільство. Гедоністичні та евдемоністичні теорії моралі побудовані на натуралістичних основах. Проте з позиції натуралізму важко пояснити вищі форми моральної активності.

Натуралістичний принцип використовують також і в еволюційній системі, яка стверджує, що як люди, так і тварини мають альтруїстичні почуття, які розвиваються еволюційно.

Психологічне обґрунтування моралі передбачає виведення моральності з особливостей людської психіки. У цьому випадку йдеться про те, як потрібно жити, щоб уникнути страждань і отримати якнайбільше задоволень або ж пояснюється, чому людина співчуває іншому. Психологічне обґрунтування моралі виводить співчуття із здатності поставити себе на місце іншої людини.

Космізм поєднує ідею еволюції моральних якостей з ідеєю розвитку всього Космосу. Космізм представлений у таких формах:

1. природничо – науковий;

2. естетичний;

3. релігійний.

Загальною для всіх напрямів космізму є ідея про те, що без допомоги космічних сил та без включення людини в роботу по вдосконаленню Космосу неможливі вищі прояви людської духовності та моральності.

Соціологічне обґрунтування моралі виводить моральність із ідеї виживання груп, які виконують певні моральні вимоги. Найсуттєвіший недолік соціологічного обґрунтування моралі – відсутність відповіді на питання стосовно того, чому декілька поколінь дотримуються певної норми, яка ще не підтвердила свої історичні переваги.

На основі різних підходів до обґрунтування моралі можна дійти висновку, що індивіда спонукають бути моральним такі причини: підпорядкування долі, виконання відведеної людині соціальної ролі (стоїцизм); виконання божественних заповідей (релігійна етика); власний інтерес (теорія «розумного егоїста»); моральне співпереживання; дотримання критерію «чистого» розуму, який характерний для правила універсалізації; самореалізація на основі моральних цінностей (етика дискурсу, персоналізм, марксизм).