Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Sg. Pl.






N. vit – a vit – ae

G. vit – ae vit – ā rum

D. vit – ae vit – is

Acc. vit – am vit – as

Abl. vit – ā vit – is

Voc. vit – a vit – ae

 

За значенням до іменників ч. р. належать назви вітрів, місяців, річок, до імненників ж. р. – назви міст, країн, островів, дерев.

NB!

 

 

Вправи

1)Провідміняйте в однині і множині:

vostra magistra – ваша вчителька

bona vita – хороше життя

2)Утворіть Acc. sg. i pl. від слів:

incŏ la – землероб, causa – причина, poē ta – поет, pugna – війна, nauta – моряк, fabŭ la – байка;

3)Напишіть основні форми дієслів:

Cogĭ to 1 – мислити porto 1 – носити

Puto 1 – вважати, думати scio 4 – знати

Valeo 2 – бути здоровим nescio 4 – не знати

4)Визначте, до якої дієвідміни належать дієслова, утворіть від кожного з них форми 1 особи однини і 3 особи множини теперішнього часу:

Docē re – навчати vidē re – бачити sentī re – відчувати

Dicĕ re – говорити vivĕ re – жити vincĕ re – перемагати

Tacē re – мовчати scribĕ re – писати venī re – приходити

5)Утворіть форми 1 особи однини й інфінітива від особових форм дієслів:

Vivĭ mus, colĭ mus, scribĭ mus, regĭ mus, venī mus, dicĭ tis, vincĭ tis, sentī tis, legunt, agunt.

6)Зробіть транслітерацію слів і поясніть постановку наголосу:

proelium, studium, Junius, sphaera, triumphus, Aquī num, caecilia, festī no, joculā ris, Paulus, neuter, aera, senā tus consultum, praesĭ dis, minĭ mo, conductio, litĭ go, latĕ ris, regā lis, facĭ le, verĭ tas, casus, dubio, articŭ lus.

 

7)Перекладіть українською мовою:

 

1.Italia est terra antiqua et patria linguae Latinae. 2. Schola est via scientiā rum. 3.Lingua incolā rum Atticae est lingua Graeca. 4. Diana dea silvā rum, praeterea dea lunae est.

 


 

Життя римлян

Харчування римлян

Давні жителі Італії (італіки), вирощували ячмінь, просо, багато овочевих культур. Особливо високо стояло садівництво. В садах вони вирощували абрикоси, мигдаль, каштани, шовковиці, а пізніше — оливи, виноград, фініки. 3 Риму до нас дійшли прекрасні твори, присвячені сільському господарству, які належать таким видатним римлянам як Катон, Варрон, Колумелла, Вергілій, Пліній. Цінність цих творів полягає в тому, що в них відображена наука узагальнення досвіду, накопиченого за минулі тисячоліття. Більше всього відомостей нам дає праця Варрона " Про сільське господарство", де найбільшу увагу автор приділив розведенню великої рогатої худоби, свиней і овець. Пліній Старший описує 91 сорт винограду, 39 сортів груш, 23 сорти яблук, 20 сортів інжиру, багато сортів різних слив. Згідно з Плінієм Старшим, римляни виготовляли зі свинини до 50 страв, в тому числі ковбаси й сосиски. Під час бенкетів свиней подавали засмаженими цілими. В живіт засмаженій свині саджали живих дроздів і голубів, які під час бенкету вилітали й звеселяли учасників бенкету.

Винахід випікання хліба римляни запозичили у греків. У римлян до 580 року від заснування Риму не було міських пекарень. І римляни хліб випікали у себе вдома. Але згодом, коли населення Риму значно збільшилося, випікання хліба було доручене державним рабам. З'явилося багато млинів, причому у кожному кварталі було певне їх число. Але після того, як майже всюди, де вода була в достатній кількості, були влаштовані водяні млини, ручні млини стали використовувати лише для плющення зерна або для очищення його від висівок. У Римі до наших днів зберігся 13 – метровий надмогильний пам'ятник спадкоємному пекарю Марку Вергілію Євризаку, який жив 2000 років тому.

Хоча молоко людина вживає майже 10 тисяч років, про вершкове масло римляни теж нічого не знали. Виробництво сиру відоме з незапам'ятних часів. В античну епоху славились грецькі сири, особливо сир з острова Демос. Зважаючи на високі властивості сиру, його завозили в Рим. Згодом у римлян з'явилися свої сорти сиру. Найпопулярнішим із них був круглий або місячний сир. В І ст. в садах Риму з'явились східні фруктові дерева: вишні, персики та абрикоси.

Харчування римської знаті часто було надмірним. На прийомах у римського полководця Лукулла в І ст. до н.е. гостям подавали таку кількість різних страв, що більшу частину їжі вони були неспроможні з'їсти й забирали її додому у великій серветці, щоб не скривдити хазяїна.

Ось меню одного, можливо не найпишнішого з бенкетів Лукулла: устриці з північних морів; дрозди зі спаржею, пулярки, тушені морські молюски, запечені в тісті цесарки, білі і чорні каштани; кабан, поданий цілим, але по-різному приготовлений у різних частинах, до нього: ріпа, салат, редька і гострий соус із морських риб; величезна мурена з гарніром із морських раків, до неї соус з оливкової олії, оцту, макрелі та різних овочів, приготовлених на червоному вині; гусяча печінка; іспанські зайці; качки, відгодовані інжиром, фрукти. 3 тих пір для характеристики надмірного вживання їжі залишився вислів " Лукуллів бенкет".

Серветки виготовляли з азбесту, а не з полотна. Для очищення від бруду їх не прали, а кидали у вогонь.

Оскільки були рідкі і напіврідкі страви, то були винайдені ложки.

Це сталося ще за 3 тисячі років до н.е. В античні часи вони набули майже сучасного вигляду, виготовлялись з рогу, бронзи, золота й срібла. У Північній і Східній Європі набули поширення дерев'яні ложки. Перші срібні ложки були виготовлені в Київській Русі у 996 році для дружини князя Володимира Великого. Тарілки появились у вжитку, очевидно, разом із ложками. Для нарізання їжі використовували ніж. Ніж — найдавніший столовий прилад. Він був у вигляді кинджала, який чоловіки носили при собі і кожен різав ним свою їжу. Населення античної епохи не знало виделок.

Харчування римських селян мало чим відрізнялось від харчування давніх греків. На той час, подібно до грецької мази, у римлян була поширена пульта — крута, густо посолена юшка з пшеничного, ячмінного або бобового борошна. Вживали плоский твердий хліб, спечений на вуглинах або на золі. Його перед їжею розмочували у молоці. Як приправу вживали часник, сіль і особливі городні трави. Таке меню доповнювали молоко, сир, мед та оливкова олія. Лимони й апельсини потрапили до Італії значно пізніше — з Іспанії, куди їх завезли у VII ст. араби. Практичні жителі міста Помпеї вирощували мигдаль, солодкі каштани, фіги (інжир), горіхи, фініки, вишні, оливки, гранати, яблука, груші, виноград, боби, спаржу, дині, гарбузи й кавуни. Римляни вирощували редис і дуже цінували його, бо подавали на золотому блюді. В період панування римлян Галлія (теперішня Франція) перетворилася на країну виноробства. До речі, римляни вживали вино вже не розведеним.


 

 

Otium post negitium.

Manus manum lavat. Ignorantia non est argumentum.

Elephantum ex musca facis.

 

Lupus non mordet lupum.

 

ІІ відміна іменників. Прикметники І-ІІ відміни

До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду із закінченням у N. sg. – us, - er, - ir і середнього роду на – um, які у G. sg. мають закінчення – ī.

 

Як виняток сюди належать іменники ж.р. на –us (назви дерев, міст, островів) popŭ lus, -i f – тополя Corinthus, i f – Корінф та ін.

amī cus, - i – друг

vir, - i – чоловік, муж

pactum, - i – договір

puer, - i – хлопець

 

 

NB! У іменників середнього роду на - um співпадають відмінкові закінчення N. sg. i Acc. sg. N. pl. i Acc. pl. (у мн. закінчення - ă)

 

Amicus, i m – другLiber, libri m – книга

 

Sg. Pl. Sg. Pl.

N. amī c – us amī c – i N. lib – er libr – i

G. amī c – ī amī c – ō rum G. libr – i libr – orum

D. amī c – o amī c – is D. libr – o libr – is

Acc. amī c – um amī c – os Acc. libr – um libr – os

Abl. amī c – o amī c – is Abl. libr – o lir – is

Voc. amī c – e amī c – i Voc. liber libr – i

 

Otium, i n – відпочинок

NB! Власні імена на –ius i filius у Voc. sg. мають закінчення – і. N. Ovidius, filius Voc. Ovidi! fili!

Sg. Pl.

N. oti – um oti – ă

G. oti – i oti – ō rum

D. oti – o oti – is

Acc. oti – ŭ m oti – ă

Abl. oti – o oti – is

Voc. оti – um oti – ă

Іменник locus, i – місце у множині має форми чоловічого і середнього роду

loci m –місце (у книзі)

loca n - місцевість

Іменник deus, i – бог у множині має паралельні форми

N. pl. dei i di

G. pl. deorum i deum

D. Abl. deis i dī s

Прикметники поділяються на дві групи (класи)

І група – прикметники І – ІІ відміни, які в чоловічому роді мають закінчення – us, або –er, жіночому роді – a, cередньому pоді – um.

liber, libera, liberum – вільний

Прикметники жіночого роду відмінюються за І відміною, чоловічого і середнього – за ІІ відміною.

До другої групи (класу) належать прикметники ІІІ відміни. Вони поділяються на прикметники трьох закінчень:

чоловічий рід – er

жіночий рід – is celer, celĕ ris, celĕ re – швидкий

середній рід – e

 

двох закінчень:

чоловічий і жіночий рід – is

cередній рід – e levis, levis, leve – легкий

одного закінчення:

жіночий рід

чоловічий рід – r, - x, - s, - ns felix - щасливий

середній рід

 

Прикметник обов’язково узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку.

NB! Відміна іменника і прикметника

може не співпадати.

poē ta clarus – відомий поет

↓ ↓

І відм. ІІ відм.

 

Вправи

1)Провідміняйте:

nostra magistra – наша вчителька

bona amī ca – хороша подруга

2)Утворіть Acc. sg. i pl. від слів:

incŏ la – землероб, causa – причина, poē ta – поет, pugna – війна, nauta – моряк, fabŭ la – байка;

 

3) Напишіть основні форми дієслів:

Cogĭ to 1 – мислити porto 1 – носити

Puto 1 – вважати, думати scio 4 – знати

Valeo 2 – бути здоровим nescio 4 – не знати

 

4)Визначте, до якої дієвідміни належать дієслова, утворіть від кожного з них форми 1 особи однини і 3 особи множини теперішнього часу:

Docē re – навчати vidē re – бачити sentī re - відчувати

Dicĕ re – говорити vivĕ re - жити vincĕ re – перемагати

Tacē re – мовчати scribĕ re – писати venī re – приходити

 

5)Утворіть форми 1 особи однини й інфінітива від особових форм дієслів:

Vivĭ mus, colĭ mus, scribĭ mus, regĭ mus, venī mus, dicĭ tis, vincĭ tis, sentī tis, legunt, agunt.

 

6)Перекладіть українською мовою:

1.Libros amī co mitto. 2. Qui agrum colit, agricŏ la est. 3. Discipŭ li magistro epistŭ lam scribunt. 4. Puĕ ri libros poē tā rum legunt. 5. Non magister ad discipŭ lum, sed discipŭ lus ad magistrum venī re debet.

 

7)Перекладіть українською мовою:

Marcus Tullius Cicĕ ro clarus vir Romanus est. Tulliŏ lam filiam et Marcum filium valde amat. Tullius filio librum pulchrum dat. Marcus Tulliŏ lae librum monstrat.

En, Titus Marcum visĭ tat. Titus Marci amicus est. Marcus amī co quoque librum novum monstrat et fabŭ lam recĕ tat.

Marcus Tullius cicĕ ro Arpī num, oppĭ dum in Latio situm, valde amat, nam ibi natus est.

 

8)Зробіть транслітерацію слів і поясніть постановку наголосу:

Julius, Latium, spatium, phalanx, Aegyptus, secundus, aquō sus, caecus, fē stī vē, jocularius, auditorium, praerogatī va, oeconō mus, Judaei, ordo iudicō rum, legis actiones, insŭ lis, cella, aestĭ mo, socius, voх, difficĭ lis, adĭ di

 

Життя римлян

Слуги

Римський оратор і державний діяч Катон у свій час сказав: «Servus instrumentum vivum est» – Раб – це живе знаряддя. Однак не всі раби в Римі займалися важкою фізичною працею. Там було також багато освічених рабів, головним чином греків, які виховували і навчали дітей своїх господарів (paedogogus) були читцями (servus a libellis), секретарями, бібліотекарями (bibliothecarius), переписувачами книг (librarius). Не дуже важкою була робота рабів і рабинь, приставлених до господаря дому або до його дружини для особистих послуг. Вони наглядали за одягом, допомагали одягатися, що вимагало не мало кропіткої роботи аби красиво укласти брижі на одязі (як на чоловічій тозі так і на жіночій столі). Це робив раб, який звався vestipeicus, або рабиня – vestiplica, були також раби – перукарі (ornatrices) та ін.

Тірон – це дійсне ім’я раба Цицерона. Він був секретарем великого оратора. За вірність і сумлінність Цицерон відпустив Тірона на волю. Це спричинило зміну імені. Ставши вільновідпущеником, він, у відповідності з законом, одержав родове ім’я (nomen gentile) і особисте ім’я (praenomen) свого колишнього господаря (який з моменту визволення був для нього уже не dominus – господар, а patronus – покровитель, своє ім’я він зберігав як прізвисько (cognomen).

Отже, після визволення його звали Marcus Tullius Tiro. Трон був видавцем листів і деяких промов Цицерона. Він полегшував собі роботу, використовуючи для запису скорочення, які пізніше стали називатися «тиранськими знаками». Ці скорочення започаткували стенографію, яка в давнину звалася тахиграфією (скорописом).

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.