Урок 31

Тема: Олександр Грін. Життя та творчість. Віра в силу надії та справжнє кохання у повісті-казці “Пурпурові вітрила”.

Мета: – ознайомити учнів з оглядом життя та творчості О. Гріна;

– розвивати навички виразного читання, усного мовлення, аналізу прочитаного твору;

– виховувати віру в добро, любов до прекрасного прагнення змінити своє життя на краще.

Обладнання: презентація будинку-музею О. Гріна у Старому Криму, фрагмент кінофільму “Пурпурові вітрила”, портрет О. Гріна, макет вітрильника.

Тип уроку: первинне ознайомлення з матеріалом.

До кінця днів я хотів би

мандрувати по світлих країнах моєї уяви.

О. Грін

Хід уроку

Звучить фрагмент пісні “Ребята, надо верить в чудеса…”

І. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

Слово вчителя: Хто з нас задивляючись у височінь неба, чи безкраю морську далечінь не мріяв про далекі подорожі, незвідані країни, зустрічі з незвичайним, таємничим, захоплюючим? Сьогодні ми вирушаємо до країни, яку ви не знайдете на жодній карті. Ця казкова країна – Грінландія, її придумав російський письменник Олександр Грін. В ній є все: яскраве сонце, блакитне небо, дерева, що схожі на зачарованих велетнів, а головне – люди, котрі щиро вірять у щасливе майбутнє.

Герої Олександра Гріна, зрештою, як і він сам, ніколи не втрачали надію на краще, віру в кохання, чисті людські взаємини та передчуття дива, котре ось-ось станеться, адже без цього життя втрачає будь-який сенс.

ІІ. Оголошення теми, епіграфу уроку.

ІІІ. Формування нових знань і способів дії.

1. Розповідь вчителя про письменника. Перегляд слайдів презентації до біографії О. Гріна.

2. У процесі знайомства з життям та творчістю Олександра Гріна, пропоную виконати наступні (рівневі) завдання:

Скласти:

Ø план;

Ø тези;

Ø асоціативний ланцюжок;

Ø інтерв'ю з письменником.

Грін народився у далекому місті Вятка у 1880р., де не було ніякого моря. Маленький Сашко мріяв стати капітаном і відкривати невідомі землі. Коли Олександр приїхав до Одеси, на ньому була сіра учнівська курточ­ка і великий капелюх, який здавався йому схожим на мексиканське сомбреро. Побачивши його у такому вигляді, капітани одразу розуміли, що він новачок, і відмовляли йому. Сашко цілодобово тинявся у порту, скрізь пропонуючи свої послуги. Однак скрізь він чув лише відмову.

Нарешті йому пощастило: його взяли матросом на рейс «Одеса— Батумі». Сподівань було багато, проте моряк з нього не вийшов і невдовзі його списали з корабля. Капітаном він так і не став, і далекі країни залишилися лише в його мріях. Однак на все життя йому запам’яталося нічне море, ланцюжок ліхтариків на березі і зоряне небо над головою.

«Чудеса в самих нас...» Грін зрозумів цю істину ще змолоду і почав шукати дивовижне не в казкових країнах, а передовсім — у душах людей. Він шукав надзвичайне і неповторне, де він був. Йому довелося працювати і дроворубом, і слюсарем, і рудокопом... Не знайшовши справи до душі, у 1902 р. Олександр Гринєвський записується в солдати. З 10 місяців військової служби три з половиною він просидів у карцері. Про той час він згадував: «Моя служба пройшла під знаком безперервного бунту проти насильства». Він тікає з армії й захоплюється революційними ідеями. У його захопленні революцією не було нічого дивного: тоді всі марили про майбутній всесвітній рай. До того ж письменник шукав конкрет­ної можливості допомогти бідним людям. Однак мрії про щасливе майбутнє зали­шалися лише мріями... І ось тоді, у 1916—1917 рр., Грін усвідомив, що може сам творити прекрасний світ. Творити — у літературі. Так Гринєвський стає пись­менником Олександром Гріном, узявши собі за псевдонім хлопчаче прізвисько. За таким підписом були надруковані його перші твори: «Капітан Дюк», «Загад­кові. історії», «Шукач пригод», «Людина з людиною» та ін.

Олександр Грін завжди мріяв про щастя для кожної окремої лю­дини, а не для абстрактних мільйонів. Особисте щастя, кохання, здійснення за­повітних бажань — ось ті цінності, які були головними для митця. Він сподівав­ся, що саме 1917 рік принесе народу давно очікувані свободу й добробут. Однак заклики про волю, рівність і братерство лишалися лише словами. Жовтневі події стали початком великої драми, що тривала кілька десятиліть.

Улітку 1919 р. Гріна призвали на службу до Червоної Армії, проте невдовзі він захворів на тиф і ледве не помер.

Після тривалої хвороби письменник вийшов із лікарні. У нього не було ні місця роботи, ні притулку, ні пайка. Гріна врятував тоді Олексій Максимович Горький. Він піклувався про нього, знайшов йому хлібні картки, рекомендував у члени Будинку мистецтв, де Гріну дали окрему кімнату, а головне — Горький знайшов для Гріна літературну роботу. Здавалося, що настав порятунок і можна було ні про що не думати.нак не думати Грін не міг. Він не міг не турбуватися про тих, хто вимушено поїхав в еміграцію. І про тих, хто залишався разом із ним вдома. Настали часи, коли кращих письменників розстрілювали, цькували, відправляли у заслання. У ті часи куля важила набагато більше за поетичне слово.

І все ж таки душа Гріна прагнула до берегів прекрасної країни, де немає місця брехні й насильству і на всіх людей чекає довгождане щастя. У 1921 р. написана дивовижна повість, яка стала класикою світової літератури, — «Пурпурові вітрила»...

Важко повірити, що Грін дописував останні сторінки повісті «Пур­пурові вітрила», пройняті яскравим сонцем і чарівним блиском моря, у 1921 р. у своїй холодній квартирі, саме в той час, коли тисячі людей гинули від голоду, хвороб, на фронтах громадянської війни. Дехтр дивувався: як міг Грін написати таку світлу, ліричну казку? Гріна називали «несучасним письменником», на що він від­повідав: «А хіба «Пурпурові вітрила» не сучасна річ? Ви не уважні, їй-богу...»

У лютому 1921 р. Грін узяв шлюб із Ніною Миколаївною Мироновою, котра залишалася з ним поруч до останніх його днів. Грін вважав, що в житті треба йти від легенди до Перетворення дійсності. Ось чому він і писав свої романтичні твори — не для того, щоб втекти від дійсності, а навпаки — щоб зробити її кращою, показати шляхи її вдосконалення.

Крим — чарівна країна, де романтик Олександр Грін знайшов утілення своїх мрій, спокій і душевний притулок. Пишна природа Криму, синє море, яскраве сонце — усе це збуджувало натхнення. Уперше Грін приїхав у Крим у 1923 р. За надрукований роман «Сяючий світ» письменник одержав гонорар, який він і його дружина вирішили витрати на подорож. За його словами, вони хотіли «зробити із «Сяючого світу» не крісла й шафи, а веселу мандрівку». По­бували в Севастополі, Ялті, Лівадії, Алупці, Гурзуфі. Чотири роки по тому знову приїхали в Крим... Потім вирішили тут оселитися через загострення хвороби О. Гріна (у нього був туберкульоз). Шість років митець разом із дружиною про­жив у Феодосії. За цей час з’явилися романи «Золотий ланцюг», «Та, що біжить хвилями», «Джессі і Моргіана», «Дорога в нікуди» та ін. Напевне, не менше половини доробку Гріна створено у феодосійський період його життя. Зараз у Феодосії є музей-квартира письменника, оформлений відомим художником С. Бродським у вигляді корабля. У Феодосії вже багато років існує юнацький клуб «Пурпурові вітрила» — клуб романтиків, котрі люблять літературу, мисте­цтво, пригоди й подорожі.

Однак останні дні митця пройшли не у Феодосії, а в Старому Криму. Через матеріальну скруту Олександр Степанович і Ніна Миколаївна не змогли більше утримувати квартиру в Феодосії, до Іюго ж галасливе курортне місто не зовсім підходило йому для роботи. І тоді Ніна Миколаївна продала найціннішу релік­вію — золотий годинник, подарунок чоловіка, і на ці гроші купила невеличкий будиночок у Старому Криму. Тут письменникові було дуже спокійно і затишно. Разом із ним були його книги, сонце, море і кохана дружина. Бог послав йому нарешті коротку мить щастя, про яке він так марив у своїх творах. Однак жити йому вже лишалося недовго...

8 серпня 1932 р. Грін помер. Могила письменника в Старому Криму досить скромна, але її одразу можна знайти за різнокольоровими стрічками, ‘.квітами, аркушами із віршами, які приносять сюди шанувальники таланту митця. І смерть не в змозі подолати світ добра, мрії і надії, який залишив нам Олександр Грін у своїх творах.

/Заслухати відповіді учнів/.

3. Підсумовуючи даний етап роботи пропоную протестувати отримані знання, (тести).

4. Здоров’язберігаюча пауза. Вправа “Австралійський дощ”.

5. Бесіда на виявлення первісного читацького сприйняття. Інтерактивна вправа “Засідання круглого столу”.

· Про що розповідається у повісті казці пурпурові вітрила? (1-ша група).

· Хто з героїв вам імпонує найбільше? (2-га група).

· Назвіть епізод, що викликав у вас найяскравіші емоції. (3-тя група).

· Проаналізуйте враження, що залишила повість-казка у вашій душі. Аргументуйте їх. (4-та група).

6. Релаксація. Кольоротерапія. Засоціюйте свої найяскравіші емоції з конкретним кольором. Аргументуйте свої відповіді.

7. Перегляд ілюстрацій до повісті-казки “Пурпурові вітрила”.

8. Тематика та фольклорна основа повісті “Пурпурові вітрила”.

Прийом “Активний мікрофон”.

Ø Визначте основну тему повісті-казки «Пурпурові вітрила». (Тяжкий шлях Ассоль до своєї мрії.)

Ø Які ще теми порушуються у творі? (Зіткнення мрії з брутальною дійсністю, кохання, доброта, батьківська відданість, заздрість і лицемірство, праця тощо.)

Ø Пригадайте характерні риси чарівної казки. Які з цих рис виявилися в повісті О. Гріна? (Вигаданість подій і ситуацій, герої мають незвичні імена, перемога добра й кохання у фіналі твору, піднесений стиль тощо.)

Ø У чому ви вбачаєте зв’язок твору з реальністю? Доведіть свою думку на при­кладах з тексту. (Зображення тяжкої праці Лонгрена, життєподібність образів у зображенні поведінки і характерів, показ соціальної та майнової нерівності Людей, правдивість в описах помешкання персонажів, картин природи тощо.)

9. Робота з текстом. Читання діалогу Грея з Пантеном (VII розділ). Прийом “Рольова гра”.

10. Аналітична робота. Прийом “Перехрестя думок”.

v Які істини проголошує Грей? (1-ша група).

v Як він утілив свої мрії в життя? (2-га група).

v Яка фраза є ключовою у розкритті основної ідеї твору? (Чудеса треба робити своїми руками…), (3-тя група).

v Чи у всьому ви погоджуєтесь з головним героєм? Аргументуйте. (4-та група).

IV. Застосування знань, умінь і навичок.

1. Прийом “Інтеграція”

1-ша группа: Визначити, що є складовими щастя у повісті (Ассоль).

ü віра в мрію;

ü оптимізм;

ü здатність протистояти труднощам;

ü передчуття дива;

ü щастя;

2-га группа: Підсумуйте, що необхідно, на думку автора, для здійснення мрії героя (Грей).

ü жива душа;

ü допитливість;

ü сміливість;

ü співчуття чужому болю;

ü цілеспрямованість;

ü багата уява;

ü прагнення у здійсненні мрії.

3-тя группа: Назвіть предмети, що інтегровані в даному творі.

ü географія;

ü навігація;

ü ботаніка;

ü музика;

ü етнографія;

ü технології;

ü морська справа.

4-та группа: Назвіть моральні аспекти, що їх ви зауважили у повісті.

ü почуття обов’язку;

ü протест проти “законів натовпу;

ü особистість і колектив;

ü добро і зло.

Вустами головного героя письменник проголошує провідну ідею твору: “Чудеса треба робити своїми руками…”

2. Творча робота. Прийом “Словесне малювання”. “Яке диво ви хотіли б зробити власними руками? ”

Релакс. Музика Кейко Матцуі “Квіти моря”.

3. Проблемна ситуація. Чи можна назвати «Пурпурові вітрила» своєрідним варіантом казки про По­пелюшку? (У «Пурпурових вітрилах» Грін змальовує невідому країну, якої не існує, та героїв, що мають незвичайні імена. Проте це не чарівна казка про Попелюшку, котрій принц приніс кришталевий черевичок. Ассоль дочекалася дива, адже вона так вірила у свою мрію і ніколи не відмовлялася від неї, хоча й терпіла злидні та насмішки. Письменник утверджує думку про те, що треба завжди сподіватись на краще, не втрачати мужності та надії.

Слово вчителя. Ми з вами живемо далеко від моря і я не зная, чи бродив хтось з вас узбережжям океану, але дуже хочеться, щоб хоча б нашій уяві з'явився корабель, щоб від подиху ваших думок затріпотіли вітрила – мрії і понесли нас у чудовий світ радості, миру, світла, всього того, що допомагає нам рухатись вперед у вирі наших непростих буднів.

V. Домашнє завдання. Підготувати ілюстрації буднів Каперни, подумайте, що протиставляється їм у творі.