Главная страница
Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Робота в парах.
І варіант. Спираючись на текст і ваш особистий
досвід, спробуйте написати поради для всіх дітей (і Деві), щоб
вони швидше подолали свій останній дюйм?
ІІ варіант. Поради для всіх батьків (і Бена), щоб між ними і
дітьми ніколи не виростала прірва непорозуміння.
Індивідуальне завдання. Розкажіть про результати вашого опитування дорослих людей з питання: «Що треба робити, щоб між батьками і дітьми ніколи не виростала прірва непорозуміння?»
Рефлексія
- Справдилися ваші надії на уроці?
- Змогли ви відшукати для себе щось корисне?
- Що ви могли б застосувати у повсякденному житті?
VІ. Домашнє завдання.
Підготуватися до письмової роботи
Матеріали до уроку
Маршрут «Акуляча бухта - Каїр»
Син
| Цитата
| Батько
| | «Бен знав, що його справи погані. Але миттю зміркував, що треба щось робити: коли його не стане, хлопець залишиться сам, і про це страшно було навіть думати.»
| | | «-Тобі, бідоласі, доведеться все робити самому – так сталося. Не сердься, коли я на тебе гримну. Тут уже не до образ. На це не треба зважати, зрозумів?..»
| | | «Потрібно було навпомацки знайти шлях до пройнятої страхом незрілої свідомості дитини. Бен уважно подивився на сина і пригадав, що давно вже як слід не приглядався до нього.»
| | | «Цей хлопець із спокійним обличчям був чимось схожим на нього самого: за дитячими рисами приховувалась, можливо, тверда і навіть невгамовна вдача. Але його бліде, широкувате обличчя зараз мало нещасний вигляд. Помітивши батьків пильний погляд, Деві одвернувся і заплакав.»
| | | «Нічого, синку, - насилу вимовив Бен…»
| | | «Ет, що там, - сказав Бен, силкуючись говорити якомога лагідніше, хоч йому це було неймовірно важко. – Ніколи не знаєш, на що ти здатний, доки не спробуєш…»
| | | «Як же ти зможеш вести літак? – запитав його зверху Деві. Бен заплющив очі, він хотів уявити собі, що переживає зараз син.»
| | | «У житті можна зробити все, що завгодно, Деві, промовив він кволим голосом, - якщо не надірвешся. Не надривайся. Він не пам’ятав, що раніше давав синові такі поради.»
| | | «…він тепер був майже певен, що кінець кінцем усе-таки помре. Головне – вижити до Каїра і показати хлопцеві, як посадити літак.»
| | | «Треба було вникнути в психологію цього блідого, мовчазного, настороженого і надто слухняного хлопчика. Ех, коли б він знав його краще!..»
| | | «- Розклеївся твій батько, га? – сказав Бен і навіть відчув деяке задоволення від цієї відвертості. Справа йшла на добре. Він знаходив шлях до серця хлопчика.»
| | | «- Це я можу, - сказав хлопець, і Бену здалося, що він почув у його голосі різку нотку нетерпіння, яка нагадувала чимось власний голос.»
| | | «… вони ледве-ледве перевалили через дюни, і Бен зрозумів, що хлопцеві потрібно було багато мужності, щоб не смикнути від страху ручку…»
| | | «Славний хлопчина! Він долетить. Він впорається! Бен бачив різко окреслений профіль Деві, бліде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати. Батько знову вдивився в це обличчя.»
| | | «Здавалося, це був останній підсумок усього його життя. Бен провалився у безодню, за край якої він так довго чіплявся заради хлопця.»
| | | «Залишившись сам на висоті трьох тисяч футів, Деві подумав, що вже ніколи не зможе плакати. У нього на все життя висохли сльози.»
| | | «У картах Деві розумівся. Тут не було нічого складного. Він знав, де лежить їхня карта, що доведеться робити, коли підлетить до Суеца…»
| | | «Деві боявся батька, правда, не тепер.»
| | | «Хлопець не хотів, щоб батько помер; він не хотів, щоб померла мати, але нічого не вдієш: це буває. Люди завжди помирають…»
| | | «Сльози, що, як думав Деві, назавжди висохли, знов наповнили його темні очі, і хлопець відчув, як вони викочуються і течуть по щоках.»
| |
|