Значення адаптації в трудовому процесі

Праця людини безпосередньо пов'язана із виробничим середо­вищем. Працівник може нормально здійснювати трудову діяль­ність лише тоді, коли умови зовнішнього середовища відповіда­ють оптимальним. Якщо вони змінюються, стають несприятли­вими, то на протидію їм організм людини включає спеціальний механізм, який зберігає постійність внутрішнього середовища, або змінює його в межах допустимого. Такий механізм називається адаптацією. Адаптація є важливим засобом попередження травму­вання, виникнення нещасних випадків у трудовому процесі і відіграє значну роль в охороні праці.

Адаптація (від лат. adapto - пристосування) - це динамічний процес пристосування організму та його органів до мінливих умов зовнішнього середовища.

Адаптація в трудовій діяльності поділяється на фізіологічну, психічну, соціальну та професійну.

Фізіологічна адаптація - це сукупність фізіологічних реакцій, які є в основі пристосування організму до змін зовнішніх умов, і направлені на збереження відносної постійності його внутрішнього середовища - гомеостазу.

Гомеостаз (від грец. homoios - подібний, однаковий та грец. stasis - стан, непорушність) - це відносна динамічна постійність складу та властивостей внутрішнього середовища і стійкість ос­новних фізіологічних функцій організму людини. Гомеостаз в організмі підтримується на усіх рівнях його організації і забезпе­чує динамічну рівновагу організму і зовнішнього середовища.

Суть механізму адаптації полягає у змінах меж чутливості ана­лізаторів, розширенні діапазону фізіологічних резервів організму та зміні в певних межах параметрів фізіологічних функцій. За­вдяки фізіологічній адаптації фізичні та біохімічні параметри, які визначають життєдіяльність організму, змінюються у вузьких ме­жах порівняно із значними змінами зовнішніх умов: підвищуєть­ся стійкість організму до холоду, тепла, недостачі кисню, змін ба­рометричного тиску та інших факторів. Велике значення у фізіо­логічній адаптації має реактивність організму, його початковий функціональний стан (вік, тренованість тощо), в залежності від якого змінюються і відповідні реакції організму на різні дії. Про­цес фізіологічної адаптації до незвичайних, екстремальних умов проходить декілька стадій, або фаз: спочатку переважають явища декомпенсації (порушення функцій), потім неповного пристосу­вання (активний пошук організмом стійких станів, що відповіда­ють новим умовам середовища) і, нарешті, фаза відносного стійкого пристосування.

Фізіологічна адаптація до праці має активний характер і за сприятливих умов виробничого середовища та оптимальних на­вантажень веде до підвищення стійкості та працездатності орга­нізму, збільшення його резервних можливостей, зменшення за­хворювань і травматизму. Проте коливання умов середовища, в яких відбувається фізіологічна адаптація, має певну межу, харак­терну для кожного організму. Якщо працівник потрапляє в умови, коли інтенсивність впливу чинників виробничого середовища пе­реважає можливості його адаптації, настають патологічні зміни фізіологічних систем, захворювання організму.

Психічна адаптація - це процес встановлення оптимальної відповідності особистості до навколишнього середовища в про­цесі діяльності. Зрозуміло, що такі властивості, як гальмування

Частина П. Фізіологія та психологія праці

7. Пращ та її фізіолого-психологічні особливості

7*

шпилсшіл т пиооьа шиидмиь ііерерООКИ інформації, ООМЄЖЄ-

ний діапазон сприйняття, порушення функції пам'яті гальму­ють адаптацію; висока рухливість нервових процесів, навпаки, її підвищує.

Психічна адаптація в процесі праці залежить від психічних властивостей працівника, його психічного стану, психологічних реакцій на стреси, що виникають на роботі, кваліфікації та куль­тури людини, особливостей професійної діяльності, конкретних умов праці тощо.

Соціальна адаптація - це пристосування працюючої людини до системи відносин у робочому колективі з його нормами, правилами, традиціями, ціннісними орієнтаціями. Під час соціаль­ної адаптації працівник поступово отримує різнобічну інформа­цію про колектив, де він працює, про систему ділових та особис­тих взаємовідносин.

При несприятливому протіканні соціальної адаптації підвищу­ється рівень стресу на роботі, наслідки якого позначаються на по­ведінці працівника та можуть призвести до міжособових конфлік­тів, нещасних випадків.

Професійна адаптація - це адаптація до трудової діяльності з усіма її складовими: адаптація до робочого місця, знарядь та за­собів праці, об'єктів та предметів праці, особливостей технологіч­ного процесу, часових параметрів роботи тощо.

Професійна адаптація виражається у розвитку стійкого пози­тивного ставлення працівника до своєї професії, певного рівня оволодіння ним специфічними навичками та уміннями, у форму­ванні необхідних для якісного виконання роботи властивостей. Професійна адаптація визначається необхідним мінімумом знань та навичок, яких працівник набув при одержанні спеціальності, сту­пенем відповідальності, практичністю, діловитістю тощо. Адапта­ція вважається завершеною тоді, коли працівник досягає кваліфі­кації, відповідної існуючим стандартам.

Кожен із розглянутих видів адаптації впливає на працездатність та здоров'я працівника, формує у нього певний рівень чутливості та стійкості до психоемоційних перевантажень, внаслідок розвит­ку яких може істотно змінитися надійність професійної діяльності.

Частина 11. Фізіологія та психологія праці

7.2. Показники тяжкості та напруженості трудового процесу

Критерієм фізичного навантаження на організм людини в про­цесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

Важкість (тяжкість) праці - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного на­вантаження.

Фізична важкість для працівника визначається, як правило, робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напру­ження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напру­женість праці визначається ступенем складності завдання; харак­тером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слу­хові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю на­вантаження; щільністю робочого дня.

Для того, щоб дати оцінку відповідності праці біологічним можливостям організму людини та оцінити ступінь потенційної небезпеки психофізіологічних чинників для працівника, необхі­дно мати кількісну характеристику небезпечних чинників па ро­бочому місці і еталон порівнянь, визначений як безпечний рівень чинників. Такими еталонами є гігієнічні нормативи, які являють собою кількісні показники, що характеризують оптимальні чи до­пустимі рівні важкості та напруженості праці. Основним доку­ментом, що регламентує гігієнічну класифікацію умов праці за показниками важкості та напруженості праці, є " Гігієнічна кла­сифікація за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджена Міністерством охорони здоров'я України 31 грудня 1997 року, № 382.

Організм людини може без хворобливо переносити вплив небезпечних та шкідливих чинників тільки доти, доки вони не

7. Праця та її фізіолого-психологічні особливості 101

перевищують оптимальних і допустимих рівнів та часу витрива­лості, що зумовлено функціональними можливостями людського організму.

При роботі в умовах перевищення гігієнічних нормативів відбу­вається зниження працездатності, розвивається втомлення, яке суб'єктивно сприймається як втома.

1. Поясніть актуальність для охорони праці знання небезпечних психофізіо-­
логічних та шкідливих виробничних чинників.

2. Охарактеризуйте працю як фізіологічний та психологічний процеси, які
регулюють безпечну діяльність людини.

3. Яких навантажень і фізіологічних змін зазнає організм людини в процесі
праці?

4. У чому полягає відмінність між фізичною та розумовою працею з точки
зору порушень нормального фізіологічного функціонування організму?

5. Що таке адаптація та гомеостаз і як вони впливають на безпеку праці?

6. Поясніть значення фізіологічної, психічної, соціальної та професійної адап-­
тації в процесі праці.