Початки української преси на східноукраїнських землях

Її характеристична риса. Мовний характер української преси. На тлі такої історичної дійсности виникає на східноукраїнських землях преса, як чинник захисту української культури і збереження національної спільноти на ґрунті історичної минувшини. Характеристичною її рисою стає те, що виникає вона з ініціятиви та старанням самого українського суспільства. Це виразно відрізняє її початки від початків преси богатьох інших народів і зокрема від початків преси московської, що була продуктом уряду чи урядових чинників, як напр.,,, Куранты" (1621),,, Ведомости Московскаго Государства" (скорочено) – (1702) тощо. Діяльність їх редакторів і співредакторів була нічим іншим, як приневоленою, урядовою, часто немилою службою, яку мусили виконувати з наказу відповідних урядових чинників. Відмінний був початок, а ще більше в пізніших часах стадії розвитку української преси. ЇЇ народження тісно в'яжеться

з відкриттям першого в Україні Університету в Харкові в 1805 р., що постає старанням суспільства. Тут скупчилися видатніші наукові, літературні та громадські сили того часу. Університет набирає значення науково-культурного центру, скупчує навколо себе всі громадсько-культурні інтереси Слобожанщини. З Університетом же в'яжеться новий цензурний закон (1803), яким після доби, що тяжіла над українським друкованим словом від 1720 р. (наказ Петра І.), передавалася цензура до рук професорських колегій університетів. Все це сприяло народженню української преси і то саме в Харкові, де незабаром і появилися її перші органи.

Як ці органи, так і наступні часописи чи їх заступники пізніших років у формі альманахів або збірників, появляються в двох мовах: російській і українській, а часом лише в російській. Пояснення такого явища треба шукати в мовній та загальнокультурній асиміляційній дійсності, що на той час набрала вже поважної сили на українських землях під Росією, як також у проявах своєї чинности урядового “недремлющого ока", що недоброзичливо дивилося на вживання української мови, як на прояв українського національно-культурного відокремлення.

Цей мовний характер української преси при її народженню і в пізніших ще часах, не слід розглядати, як характер питомий виключно українській пресі. Можна його помітити в різні часи й у інших народів, з яких згадаємо хоча б таких, як ірландці, чехи, поляки тощо. Так, напр., в історії чеської преси зустрічаємо в її виданнях, як двомовність (чесько-німецьку), так чужомовність (німецьку): зокрема 1802 р. бачимо тут,, Schő nfeld" нову газету п.н. „Prager Oberpostamtszeitung" або Єржабека:,, Prager Neue Zeitung" та ін., а 1827 р. починає виходити в Празі в мовах чеській і німецькій один з поважніших журналів, що його видає Т-во Чеського Нац. Музею, а саме: Č asopis Společ nosti Vlastenecké ho Musea, пізніше – “Č asopis narodniho Musea”.