Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Рослини лісів




 

Ліс — безцінний дар природи. Значення його в природі неможливо переоцінити. Ліси впливають на клімат, пом'якшуючи його, мають величезне водо регулююче значення. Завдяки рослинності в лісі нагромаджується значна кількість вологи. Танення снігу відбувається повільно, вода не стікає, а просочується в грунт, створюючи запаси ґрунтових вод, які підтримують режим річок.

Ліс впливає на формування ґрунтів. Лісові насадження захищають поля від суховіїв, вітрової та водної ерозій ґрунтів. Він — гігантська фабрика цілющого повітря. Це легені наших міст і селиш. Лісове повітря позбавлене пилу, наповнене корисними виді­леннями лісових рослин (фітонцидами), які відновлюють сили людини, дарують йому здоров'я.

Ліс — джерело естетичних вражень і натхнення людини. Художні полотна І. Шишкіна, А. Грицая, музика П. І. Чайковського», М. Скорульського та ін. були створені під враженням від краси лісу.

У житті людини ліс відіграє першочергову роль як надзвичайно важливий природний ресурс. Він дає матеріали для будівництва, деревообробної та меблевої промисловості, постачає сировину для паперової, целюлозної, сірникової та хімічної промисловості. З деревини шляхом хімічної переробки одержують спирт, глюкозу, скипидар, оцтову кислоту, штучний шовк тощо.

Ліс — природна скарбниця харчових, лікарських, технічних, декоративних та інших рослин. У лісах росте значна кількість рослин, плоди яких відзначаються високими цілющими смаковими властивостями, значним вмістом вітамінів, цукрів, жирів, кислот. Це суниця, чорниця, брусниця, журавлина, малина, буяхи, ожина, черемха, ліщина тощо. В лісах зростає велика кількість різних нидів грибів, серед яких багато цінних їстівних.

Потрібно вже з раннього віку закласти в дітей почуття любові, поваги до нашого зеленого друга.

В Україні ліси займають площу близько 10 млн. га. У різних її зонах ліси поширені неоднаково. Для Полісся характерна значна лісистість, що становить близько 23 %, у Лісостепу — З0 %,іу степовій зоні — 3 %. Найбільш лісисті райони України: Карпати — 39 %, Крим —36 %.

Різноманітний склад деревних рослин у лісі. Розрізняють хвойні, листяні і мішані ліси. Хвойні ліси складаються з таких порід, як сосна, ялина, ялиця. В Україні найбільше соснових лісів. Листяні ліси складаються з дуба, граба, берези, ясена, клена, липи. Найбільш поширені ліси з дуба. У мішаних лісах ростуть як хвойні, так і листяні породи. Найкращі кліматичні І екологічні умови зростання лісів у Поліссі та Карпатах.

У лісі різко виявляється ярусність, що характерна для всіх рослинних угруповань у природі. Основними ярусами лісу є дерева, кущі, трав'янисті рослини, моховий килим, не зелені рослини лісового ґрунту — бактерії та гриби.



Проводячи екскурсії, цільові прогулянки в ліс, вихователі, залежно від умов, знайомлять дітей з різними представниками ярусів лісу. Багато цих рослин росте на ділянках дитячого садка, у найближчих парках, скверах, дворах. Що ж розглядати і як розповідати дітям про дерева? Ось розповідь про сосну звичайну: «Сосна — дуже гарне дерево. Подивіться, як високо піднесені її ажурні гілки, через які просвічує голубе, привітне небо. Який рів­ний золотистий стовбур. У ньому наче відбивається сонечко, ось тому в сосновому лісі завжди світло, святково.

Сосни дуже люблять сонце і ростуть там, де багато світла. А ось роздивіться, на якій землі росте сосна. Так, дуже часто на піску. Вона росте там тому, що у неї дуже сильне і глибоке коріння. Якби сосна не закріплювала своїм корінням піски, вітер розвіював би їх, а вода змивала б пісок у річку і замулювала б її. Отже, сосни приносять велику користь природі. Хвоя і гілочки, що опадають, утворюють грунт, на якому починають рости різні рослини. Сосна дає поживу для лісових мешканців — насінням з шишок люблять ласувати білки і дятли. І для людей сосна корисна. З її деревини будують будинки, кораблі. Сосна — окраса лісу».

Під час екскурсій весною добре показати дітям молоді пагони сосни, її чоловічі й жіночі шишки і порівняти тогорічні голки з молодими, розповісти дітям, що сосна — це лікарська рослина. Молодими шишками сосни люди лікуються. Влітку цікаво порівняти тогорічні і цьогорічні шишки, розповісти дітям, що шишки у сосни визрівають тільки через два роки і білкам, дятлам погано доводиться, якщо шишок мало.



Взимку, коли шишки розкриваються і починає вилітати насіння, цікаво показати дітям крилатки сосни, розповісти, що завдяки їм насіння перелітає і сосни розмножуються.

Розглядаючи ялину європейську, треба звернути увагу дітей на стрункість, урочистість цього дерева. На невисокій ялині цікаво з дітьми підрахувати, скільки їй років, бо щорічно ялина утворює одне кільце. Навесні на ялині відростають молоді пагони. Хвоя па них м'якенька, світло-зелена. Треба дозволити дітям доторкнутися до неї, щоб відчути їх м'якість та порівняти з тогорічними її кольором, на дотик. Пояснити, що голки — це своєрідні листки, які тримаються на дереві по 5—7 років. Навесні у ялини утворю­ються чоловічі і жіночі шишки. Увагу дошкільників потрібно привернути до їх своєрідності, а потім простежити за розвитком жіночих шишок. Насіння у них визріває вже у жовтні, і в другій половині зими воно починає висипатися. Взимку цікаво показати старшим дошкільникам насіння ялини, відмітити подібність його до насіння сосни — наявність крильця, за допомогою якого насіння перелітає, запитати у дітей про доцільність такого пристосування.

Ялина — витривале дерево. Воно не боїться морозів і навіть при температурі —5 °С не впадає в стан спокою, а продовжує рости. Даючи дітям інформацію про значення ялини, слід розповісти, що ялина не лише окраса наших лісів. Деревину ялини ви­користовують як будівельний матеріал, на виготовлення паперу. З неї виготовляють найкращі скрипки, отже, це музичне дерево. Красунями-ялинами прикрашають парки, сквери, урочисті місця.

Серед листяних дерев наших лісів досить поширеним є дуб звичайний, а на заході України дуб скельний. Розглядаючи з дітьми дуб узимку, слід звернути увагу на те, яке це велике дерево, як широко розкидає міцні гілки. Дуб завжди вважається символом могутності.

Під час весняних екскурсій увагу дітей потрібно привернути до того, що дуб найпізніше прокидається від зимового сну, ніби боїться приморозків. Слід помилуватися з дітьми цвітінням дуба — його чоловічі квітки, наче нанизані намистинки, звисають з гілок, і дуб у цей час казково гарний, наче у прозорому зеленуватому серпанку. Жіночі квіти дуба розглянути з дітьми важко — поки маленькі, містяться на кінцях гілок і помітні лише маленькі червонуваті приймочки.

Влітку дітям треба показати дуб у всій його красі, могутності; розглянути гарні, з округлими вирізами листки, маленькі жолуді; розповісти дітям, що дуб оселяється на багатих ґрунтах, що це світлолюбне дерево.

Восени, у вересні — жовтні, плоди у дуба достигають і падають па землю. Саме в цей час і цікаво провести цільову прогулянку, щоб дати потримати в руках важкі світло-коричневі блискучі жолуді, назбирати чашоподібних мисочок для різних поробок. Розглядаючи дуб, слід обов'язково розповісти дітям про значення дерева для природи. В його широкій кроні знаходять притулок багато пташок. Жолуді дуба — улюблена їжа білок, диких кабанів і сойок. З квітів дуба бджоли збирають пилок. Дуб окраса природи. Слід розповісти дітям і про те, що дуб має вели ке значення для людини. Деревина його міцна і гарна, а тому неї роблять паркет і меблі, будують кораблі. Молодою корою дуба і лікують людей, тварин, з жолудів роблять каву. Художники з гар них листків дуба створюють орнаменти.

Досить поширеним у наших лісах є граб звичайний. Він домішується до інших порід листяних лісів або утворює чисті насадження — грабняки. Знайомлячи дітей з цим деревом, необхідно звернути увагу на те, що це високе дерево з густою кроною. Розглядаючи листки граба, треба відмітити, що вони овальні, зубчасті, наче гофровані. Квітує граб у березні — квітні. Квітки його не виразні. Плоди — горішки, що мають обгортку. З її допомогою вітер розносить плоди на великі відстані. Граб ціниться за міцну деревину, з якої виготовляють паркет, музичні інструменти. З молодих дерев у парках і скверах формують живоплоти, альтанки

Немає більш поетичного дерева в наших лісах, ніж береза. Вже з молодшої групи діти знають назву цього дерева, яке легко розрізняють завдяки білій гладенькій корі з чорними тріщинками. Найчастіше в Україні зустрічається береза бородавчаста, або повисла, з пониклими гілками і наявністю бородавок на пагонах і береза пухнаста, яка відрізняється більш кучерявою кроною з спрямованими догори гілками.

У холодну пору року добре розглянути з дітьми будову берези, показати сережки з насінням, розглянути насіння на долоні. За питати у дітей, на що схожі її дрібнесенькі насінини. Вони схожі на крихітних пташок, що мають крильця. Чому для насіння берези потрібні крильця? Розповісти дітям, що легеньке крихітне насіння берези легко літає восени і взимку, бо йому не заважає листя на деревах. Перелетіти воно може далеко і навіть інколи опиняється на дахах старих будинків, де проростає і починає рости деревце. Цікаво простежити взимку, які пташки прилітають до берези. З лісових зимуючих птахів її насінням живляться чижі, чечітки, синиці.

Навесні на фоні блакитно-прозорого неба ажурна крона беріз з пониклими гілками і сережками здається оповитою зеленуватим серпанком. Особливо добре помітні тоді видовжені пониклі чоловічі сережки, розташовані на кінцях гілок. Жіночі сережки спря­мовані вгору. Молоде листя беріз клейкувате, це допомагає переносити холод.

Влітку увагу дітей слід привернути до пишної крони берези, роздивитися ромбічне листя з гострими зубчиками, сережки, в яких визріває насіння.

Часто ще до настання осені на березах починає з'являтися жовте листя, а восени вся вона вдягається у золотисте вбрання. Ясним осіннім днем берези особливо золотяться на сонці і своєю і прощальною красою нагадують про кінець чарівної пори року — золотої осені.

Береза — світлолюбна порода, не вибаглива до ґрунту, тому її разом з сосною використовують для заліснення піщаних ґрунтів. Розповідаючи дітям про значення берези, обов'язково наголошують, що вона є окрасою нашої природи. Берези підгодовують узимку пташок, весною бджоли збирають з квітучих беріз пилок,а з листків клей. Для людини береза важлива як лікарська рослина — лікуються її бруньками, листям, соком. Деревина берези дуже гарна і міцна, її використовують для виготовлення паркету, меблів.

Справжньою окрасою наших лісів є клен гостролистий. Це високе, струнке дерево з колоноподібним стовбуром.

Навесні, у квітні, увагу дітей слід привернути до краси цвітіння клена. Він весь вбирається у жовто-зелені букетики квіток. Нахиливши гілку, слід дати можливість розглянути гарні квітки, полічити, що в кожній квітці 5 пелюсток, вони приємно пахнуть, Нагадати, що бджоли збирають з квіток пилок і нектар.

Розглядаючи клен улітку, основну увагу слід привернути до краси його крони і листків. Розповісти дітям, що листки великі,з загостреними лопатями, наче вирізаними для краси майстринею. Слід дати потримати листок у руці, відчути, що він м'який, ніжний. Кора у клена дуже гарного сірого відтінку, покрита дрібними тріщинками. Такої гарної кори в інших дерев немає. Доцільно привернути увагу до плодів клена і розповісти, що це крилатки, що утворилися після цвітіння. За допомогою крилаток плоди клена перелітають і розповсюджуються.

Восени клени надзвичайно яскраво забарвлюються у жовті та жовтогарячі кольори і тому не можуть не привернути уваги вихователів і дітей своєю красою.

Зустрічається в лісах України і клен-явір. Він відрізняється від гостролистого великими цупкими лопатевими листками, зверху темно-зеленими, зі споду сірувато-білими. Дуже цікавий для спостережень і клен татарський, або чорноклен. Цвіте він пізніше, у травні — червні, має білі пахучі квітки, до яких прилітають бджоли. Листки клена татарського не схожі на кленові — вони видовжені, цілісні. Влітку можна показати дітям, як клен при­носився яскраво-червоними крилатками, які гарно виглядають серед зеленого листя.

Клени — тіньовитривалі, у лісі вони часто ростуть під іншими деревами. Розповідаючи дітям про значення кленів, треба наголосити, що вони є окрасою природи, медоносами. З деревини клена виготовляють меблі і музичні інструменти, соком клена лікуються.

Нікого не залишить байдужим липа влітку, коли розливається чудовий аромат липового цвіту. Проте спостереження за липою цікаві не лише влітку. Взимку увагу дітей треба привернути до густої, розлогої крони липи, округлих маленьких бруньок, роздивитися горішки липи з довгастим при квітковим листком, який тримається при плодах. Запитати у дітей, як вони думають, чим корисний для горішка липи цей листок, і підвести їх до розуміння того, що горішки липи розповсюджуються таким шляхом саме взимку, коли гілки вільні від листків.

Навесні в період розкриття листків липа виглядає дуже привітно, ніжно. Проте особливо чарівна вона в червні — липні, коли серед густого зеленого листя розкриваються її жовтувато-білі рясні квітки. В них багато тичинок, і тому вони здаються пухнастими. Розглядаючи цвіт липи, нюхаючи медово-солодкий аромат її квіток, увагу дітей слід привернути до численних бджіл, які збирають на липі пилок і нектар, розповісти, що з квіток липи бджоли збирають багато нектару і виробляють липовий мед. Він світло-жовтий, пахучий.

Восени потрібно привернути увагу дітей до гарного жовтого вбрання липи, а коли опаде листя — до пишного золотавого килима, який розстелився під нею. Треба розповісти дітям, що завдяки цьому килиму всім рослинам, комахам, які залишаються зимувати, не буде холодно навіть у жорстокий мороз, а навесні з-під теплої ковдри першими з'являться весняні рослини, бо земля там не промерзла. Велика кількість листків, що перегниває, створює поживний грунт і для самої липи, і для тих рослин, які під нею живуть.

Липа — тіньовитривале дерево. Вона найчастіше росте під іншими деревами. Доживає до 1000 років. В Україні зустрічаються різні види її: серце листа, європейська, широколиста.

Подаючи дітям інформацію про значення липи, слід розповісти, що вона не лише окраса нашої природи і медонос. Це і лікарська рослина. Квітки липи збирають, сушать і заварюють як чай для лікування людей. З м'якої деревини виготовляють різні різб'ярські вироби. Люди люблять липу і ласкаво її називають липонькою.

Досить звичайним у листяних лісах є ясен звичайний. Розглядаючи його з дітьми влітку, слід звернути їхню увагу на те, що це гарне, струнке дерево з ажурною, високо піднятою кроною, зі стовбуром з ясно-сірою гладенькою корою.

У ясена складний листок, на якому розміщено по 3—5 парних листків. Уже влітку можна добре розглянути сплюснуті, загострені крилатки ясена, які достигають восени і тримаються на дереві всю зиму. Проводячи екскурсії з дітьми взимку, слід розглянути численні крилатки, придивитися до бруньок, які у ясена великі, вугільно-чорні. Слід розповісти дітям, що ясен прикрашає наші ліси, парки. Плодами ясена взимку люблять ласувати снігурі. Деревина ясена дуже гарна, світла і нею оздоблюють меблі, музичні інструменти, салони пароплавів. Використовують ясен як лікарську рослину.

На лісових галявинах, по берегах річок, біля джерел часто зустрічається вільха. В Україні є вільха клейка (має клейкі бруньки і пагони) і вільха сіра (листки запушені, яйцеподібно-круглі). Це вологолюбна рослина. Почати спостереження за вільхою можна пізньої осені або взимку, коли голе гілля добре просвічується і є змога показати дітям, що вільха вже з літа приготувалася квітнути: скрізь на гілках звисають коротенькі сережки. Ранньою весною вона першою прокидається від зимового спокою. У весняні похожі дні з дітьми цікаво спостерігати, як швидко збільшуються сережки у вільхи і вся вона стає нарядною, червонуватою. Сережки вільхи — її чоловічі квітки — розповсюджують пилок.

Серед літа треба показати дітям, що на кінцях гілок серед темно-зеленого листя виростають шишечки. В них визріває дрібне крилате насіння. Розповідаючи дошкільникам про значення вільхи, слід підкреслити, що вільха оселяється біля річок, струмків і зміцнює їх береги. Це дерево першим починає цвісти, прикрашає весною нашу природу. Рано навесні бджоли збирають з вільхи багато пилку і клею, яким укриті молоді листочки і пагони. Шишечками вільхи лікують людей і тварин.

У листяних і змішаних лісах на прогулянках з дітьми можна зустріти вербу, і чи не найцікавішою для спостережень є верба козяча. Непримітна в інші пори року, навесні в період цвітіння, яке продовжується не більше тижня, вона наче осяває ліс своїм м'яким золотистим світлом. Саме в цей час, у квітні, треба покачати дітям, що верба козяча одягається наче жовтим пухом. Ніжні пухнасті сережки верби мають приємний солодкуватий аромат і приваблюють перших комах. Постоявши біля верби кілька хвилин, можна побачити диких і свійських бджіл, джмелів. Разом з дітьми зробити висновок, що козяча верба — чудовий медонос.

У верби чоловічі і жіночі квітки ростуть на різних деревах. У пору цвітіння поруч з чоловічими деревами, які добре помітні здалеку, жіночі екземпляри зовсім не помітні. Проте комахи знаходить їх зеленуваті квітки, що липкі від солодкого нектару, без особливих труднощів. Насіння у верби визріває в травні і разом і білими ніжними пушинками дрібненьке насіння перелітає в повітрі і осідає на землю.

Крім верби козячої в Україні біля берегів річок, ставків зустрічається верба біла (верболіз), верба ламка, верба пурпурова, верба прутовидна тощо. Ростуть ці види як розлогі дерева або кущі. Це світлолюбні рослини, які полюбляють зволожені місця, хоча часто зустрічаються і на пісках.

Під час ознайомлення дітей з вербою потрібно закласти у них поважливе ставлення до неї, розповісти дітям про її велику службу в природі — вона закріплює береги річок, ставків. Коріння у неї дуже довге і міцне і тому їй не страшні ні хвилі, ні повені. Всі види верби — медоноси, але найкращий медонос — верба козяча. З лози верби плетуть кошики, меблі, а корою лікуються.

На галявинах і узліссях можна зустріти горобину звичайну. Будь-якої пори року це дерево дарує людям радість. У квітні, коли тільки починають бубнявіти бруньки, цікаво показати дітям, які вони великі і пухнасті, простежити, як розгортаються з них листки.

У травні горобина вже одягнена гарними ажурними пірчастими листками і вся прикрашена нитковидними суцвіттями білих духмяних квіток. Розглядаючи в цей час горобину, слід нахилити гілку, дати понюхати квітки, відмітити сильний пряний аромат, який чути навіть здаля. Придивитися, які комахи прилітають до квітів. Роздивляючись складний листок горобини, відзначити, що він дуже гарний і складається з 9—15 довгастих, загострених ли­сточків, порізаних по краях зубчиками.

Наприкінці літа починають червоніти плоди горобини, надаючи їй святковості, барвистості. Важливо, щоб вихователь привернув увагу дітей до краси дерева, наче вбраного намистом.

Восени, коли листя горобини розцвічується жовтогарячими фарбами, вся вона наче палає. А коли сніг укриє землю білою скатертиною, прикрасить білосніжними шапками оранжево-червоні китиці і на них заграють промінці Сонця, горобина стає казково гарною, ніби над нею почаклувала Снігуронька.

Розповідаючи дітям про значення горобини, слід відзначити, що вона є окрасою нашої природи, бджоли збирають з квіток горобини пилок і нектар. Плодами горобини люблять ласувати снігурі, омелюхи, дрозди. Люди лікуються плодами горобини і вживають їх у їжу.

Другий ярус лісу представлений різноманітними кущами. Ознайомлення з ними дає не менш цікавий матеріал під час спостережень на екскурсіях.

Досить поширеною у лісах є ліщина звичайна. Спостереження за нею краще почати в кінці березня — у квітні, бо серед кущів ліщина зацвітає першою. На темно-сірих гілках погойдуються золотаві сережки з багатьма дрібними квітками. Це чоловічі квітки. Від легенького подиху вітру піднімаються хмарки жовтого пилку. Він потрапляє на ледь помітні червонуваті приймочки жіночих квіток. Пройде небагато часу і сережки ліщини відцвітуть. Улітку на гілках з'являться невеликі горішки. Вони виглядають з-під зелених листочків, як пташенята з гнізда. Восени горішки дозріва­нні.. Вони дуже смачні і корисні. Ними живляться лісові птахи І звірі. Потрібно попередити дітей про дбайливе ставлення до ліщини, особливо під час збору горіхів.

А ось розповідь про глід криваво-червоний, калину звичайну: «Глід росте кущем або деревцем на лісових галявинах і узліссях. Взимку або ранньою весною його темно-коричневі колючі гілки не привертають увагу. У травні він вкривається білими запашними квітками. Приємний запах розноситься далеко лісом, наповнюючи повітря чудовими пахощами. Придивіться в цей час до Квіток, і ви побачите на них багато бджіл, джмелів. Вони збирають на квітках глоду солодкий нектар і пилок. Влітку серед вирізьблених листків глоду починають дозрівати плоди. Особливо красивим глід буває на початку осені, коли стиглі червоні плоди, наче намистинки, виглядають із зеленого листя. Глід прикрашає ліс і приносить велику користь людям, бо його плодами і квітами лікуються. З плодів глоду можна варити кисіль.

Калина любить рости на вологому ґрунті поблизу річок і лісових струмків. Красива вона усякої пори року. Пізньою весною, коли сонце щедро дарує тепло, калина вбирається у білі букетики і квіток. Подивіться до них. Зовні у букетику квітки великі, зібрані у віночок, а всередині — дрібненькі, непоказні. Цікаво, що великі квітки не дають плодів, а з маленьких восени дозрівають плоди калини. Проте і великі квітки розцвітають недаремно — своєю красою вони приваблюють комах. Побачить їх бджола або джміль і прилетить, щоб напитися солодкого соку, переповзе з квітки на квітку, перенесе пилок. А для квіток це корисно — більше буде плодів. Влітку починають визрівати дуже гарні яскраво-червоні блискучі плоди, наче жменями розкидані серед зеленого розкішного листя. До пізньої осені і навіть взимку, коли вже випадає сніг, висять вони на гілках, прикрашаючи ліс. Та не тільки за це люди люблять калину. її плоди дуже корисні. їх п'ють з медом, щоб вилікуватися від кашлю, восени і взимку ними ласують лісові птахи і звірі. Калина здавна є символом нашого краю, (символом України. І кожна українська душа трепетно її любить. Без верби і калини нема України».

Привабить дітей і шипшина собача, яку вони навчаться розрізняти завдяки міцним гачкуватим колючкам. У травні цікаво з дітьми роздивитися рожеві і біло-рожеві квітки шипшини серед зеле­ною пірчастого листя. Наприкінці літа кущ надзвичайно гарно прикрашається червоно-оранжевими плодами, які тримаються всю німу. Слід розповісти дітям, що шипшина є окрасою природи, медоносною і лікарською рослиною, бо плоди її мають багато тіамінів.

Під час осінніх екскурсій і прогулянок у ліс не може не привернути уваги дітей бруслина. В Україні поширена бруслина бородавчаста, у якої гілки густо вкриті чорно-бурими бородавками, і бруслина європейська. Саме восени, наче яскраві квітки, звисають рожево-червоні коробочки бруслини. Слід пояснити дітям, що це її плоди, показати круглі чорні блискучі насінини, частково оточені оранжево-червоним при насінником. Бруслина прикрашає природу, її плодами лікуються. Однак слід попередити дітей про отруйність плодів.

Яскраво виглядає і барбарис звичайний. Він цвіте пониклими китицями з дрібних жовтих квіток, на яких бджоли збирають нектар. Восени не можна не помітити видовжених яскраво-червоних ягід. Розповідаючи дітям про значення барбарису, слід під­креслити, що він не тільки прикрашає природу і годує бджіл. Плоди барбарису можна їсти свіжими, а також робити з них компот, варення, мармелад.

Нерідко в лісі можна зустріти малину і ожину, які приваблять дітей своїми смачними плодами. Слід наголосити дітям, що це не тільки смачні ягоди, які їдять, варять з них варення, компот. Ягоди малини і ожини застосовують для лікування людей. Нектаром і пилком з квіток живляться бджоли, джмелі.

Серед підліску листяних і мішаних лісів, на лісових дорогах може зустрітися бузина чорна. Це гіллястий кущ з досить великими пірчастими листками, який має специфічний запах. Треба розповісти дітям, що саме через нього тварини не їдять бузини. Дуже гарна бузина під час цвітіння, коли весь кущ рясно вкритий дрібними жовтувато-білими квітками, зібраними наче букетиками. Квітки дуже пахучі і приваблюють комах, особливо бджіл, які збирають пилок і нектар. Улітку можна розглянути з дітьми плоди чорної бузини і розповісти, що свіжі плоди неїстівні, але з них можна робити кисіль, компот, варення. Квітки, плоди, листки, кора бузини використовуються для лікування людей.

Крім бузини чорної зустрічається ще бузина червона і бузина трав'яниста. Ці види не мають лікарських і харчових властивостей, проте використовуються як інсектицидні рослини для боротьби з шкідниками саду.

Серед кущиків найцікавішими є чорниця, добре відома в тих місцях, де вона зростає (Полісся, Карпати). Ось якою може бути розповідь про неї:

«Навесні на кущиках чорниці розкриваються маленькі ніжні зеленувато-білі квітки, схожі на дзвіночки. З усіх боків до квіток чорниці поспішають бджоли, щоб зібрати солодкий нектар. Влітку, у липні, достигають ягоди. Здається, що це оченята якихось лісових звірят, що сховалися в траві. Ягоди чорниці дуже смачні і корисні. Тільки руки і язик стають від них чорними. Тому і назвали їх чорницями. Якщо ви знайдете ці ягоди у лісі, обов'язково покуштуйте, а кущики не топчіть. Цілу зиму вони простоять з зеленими стебельцями, навесні знову зацвітуть, а влітку на них з'являться смачні і корисні ягоди».

До третього ярусу лісових рослин належать трав'янисті рослини. Сезонна зміна їх цвітіння вабить новизною. Трав'яниста рос­линність неоднаково розвинута в різних лісах. У хвойних лісах, особливо у ялинових, через недостатність світла вона бідна. У мішаних і листяних лісах — багатша. Починаючи з квітня кожного місяця під час екскурсій, цільових прогулянок можна показати дітям красу цвітіння різних лісових рослин. Отже, розглянемо їх за місяцями.

У березні і квітні в наших широколистяних лісах починають цвісти рослини, які називають ефемероїдами. Це слово грецького походження і в перекладі означає швидкоплинний. Така назва пов'язана з тим, що ці рослини дуже швидко зацвітають, утворюють насіння і на літо, коли на деревах розвинеться листя, накопичивши запаси поживних речовин у підземних органах, переходять у стан спокою до наступної весни. Розвиток ефемероїдів у широколистяних лісах можливий тому, що грунт там не промерзає завдяки пухкій лісовій підстилці з опалого листя. Доки на деревах не розвинулося листя, в лісі багато світла. Деякі з рослин зацвітають уже на 2—3-й день після того, як розтане сніг. До рослин-ефемероїдів належать підсніжний, проліска, ряст, медунка, зірочки жовті, сон. Ось які розповіді про них можуть бути використані під час спостережень за цими рослинами в лісі, або в кутку дикорослих рослин на ділянці дитячого садка:

«Підсніжник (див. табл. II,1 )один з перших сповіщає про прихід весни. Ніжні, подібні до невеликих дзвоників білосніжні квітки підсніжника прикрашають ще зовсім зимовий ліс. Підсніжниками їх назвали тому, що починають вони рости в лютому під сніговою ковдрою. А в березні на землі, яка тільки-но прокинулася від зимового сну, гойдаються сніжно-білі квітки. Придивіться до них уважніше: ззовні пелюстки трохи видовжені, ті, що в се­редині, коротші, з зеленою плямкою. Зацвітає підсніжник так рано тому, що ще з минулого літа запасає необхідні для свого росту поживні речовини. Перші джмелі і бджоли збирають на його квітках солодкий нектар. Небагато підсніжників залишилося у наших лісах, тому їх треба оберігати. А хто захоче милуватися чудовими квітками щовесни, може посадити їх біля свого будинку,. в саду або квітнику.

Проліска (див. табл. ІІ,2). За красу і ніжність квіток проліску називають блакитною зірочкою. Побачити її можна тільки в лісі в березні і квітні, коли земля вже прокинулася від зимового сну. Розгляньте її ніжне стебельце з квітками. У кожної квітки шість тендітних блакитних пелюсток. Коли в лісі зацвітають проліски, здається, ніби клаптики блакитного неба впали на землю. Листки у пролісок схожі на листки підсніжників — видовжені, яскраво-зелені. Проліски ще з літа запасають поживні речовини, і тому квіт­ки їх розкриваються, як тільки розтане сніг. Проліски прикрашають ліс, їх солодкий сік-нектар збирають бджоли. Якщо ви самі захочете виростити проліски, зберіть насіння і посійте біля свого будинку, в саду або на клумбі.

Мати-й-мачуха розцвітає рано навесні — на схилах поблизу ручаїв, там, де добре пригріває сонце. Здається, що загораються маленькі золотисті вогники. Вони піднімаються назустріч сонцю на струнких ніжках все вище й вище. Тільки в яскравий сонячний день можна побачити їх квітки розкритими. А в хмарну погоду квітки мати-й-мачухи закриваються, хиляться, наче сумують за сонцем. Мати-й-мачуха розцвітає так рано тому, що ще з літа запасає у своїх кореневищах, схожих на товсті шнури, поживні речовини. Проходить весна, і квітки відцвітають. Потім виростають листки, вкриті знизу ніжним білим пухом. Доторкнешся — листочок теплий, лагідний, як мамині руки. А зверху листки гладенькі, холодні — це мачуха. Квітками і листям цієї рослини лікуються від кашлю. А бджоли і джмелі ранньою весною збирають з квіток мати-й-мачухи солодкий сік-нектар і пилок. Ось який корисний золотистий вогник.

Ряст. Коли в лісі зацвітають квітки рясту, здається, що землю вкрили розкішним килимом. Квітки рясту рожево-фіолетового, блідо-жовтого, білого кольорів, невеликі, але їх багато. Зібрані вони в пишні, рясні китиці. Тому, мабуть, і назвали цю рослину рястом. Красу квіток доповнюють вирізані трійчасті листки. Цвіте ряст у квітні — травні. А зацвітає так рано тому, що має в землі бульби, у яких міститься запас поживних речовин. Квітки рясту при­ваблюють джмелів і бджіл солодким соком-нектаром. А люди люблять цю квітку за красу і ще за те, що її бульбочками можна лікувати деяких хворих. Тому ряст треба берегти. Коли квітки рясту відцвітуть, зберіть насіння і посійте його в садку або на клумбі. Щовесни ці квітки нагадуватимуть вам про красу весняного лісу.

Зірочки жовті (див. табл. ІІ,5). Рано навесні у лісі серед різних весняних рослин можна побачити невеликі скромні квітки зірочок жовтих, зібраних зонтиком. Золотисті зірочки тягнуться до сонця на тоненькому стебельці з вузькими зеленими листочками. Ніжні і витончені квітки зірочок жовтих наче підкреслюють красу весни — чудової пори року. Вони прикрашають весняний ліс, годують перших джмелів і бджілок. А розцвітають зірочки жовті так рано тому, що запасають ще з минулого літа в своїх цибулинах поживні речовини.

Медунка (див. табл. II,4). У квітні, коли в лісі все оживає, усе радіє весняному теплу, розкриваються квіти у медунки. їх легко знайти серед інших квіток, бо вони особливі. Квітки медунки — наче букетик, зібраний самою природою. У ньому гарно поєднуються рожеві, фіолетові і сині кольори. Коли квітки тільки розкриваються — вони рожеві. Пройде небагато часу, і вони стають фіолетовими, а потім синіми. Розцвітає медунка так рано тому, що ще з літа запасає у товстих кореневищах поживні речовини. Свою назву вона одержала через те, що з її квіток бджілки збирають солодкий нектар, з якого роблять мед. Найбільше солодкого соку в рожевих квітках, які щойно розкрилися. Якщо ви будете в лісі, придивіться, до яких квіток найчастіше прилітають бджоли. Медунка — корисна рослина. Вона не тільки прикрашає ліс, але й годує перших комах, лікує людей, а тому її треба бе­регти.

Фіалки. Ніжні фіолетового кольору квітки фіалки піднімаються на тоненьких стебельцях і наче прислухаються до весняних звуків лісу: співу пташок, шелесту молоденького листя дерев і кущів. Серединка квіточки, наче крихітне очко, вдивляється у лісову красу. Листки у фіалки схожі на маленькі розгорнуті долоньки. Ростуть фіалки між деревами, кущами. За ніжну красу квітів, чарівний аромат її дуже люблять люди. Небагато фіалок залишилося в лісі, тому їх треба берегти. А якщо ви захочете виростити фіалки біля свого будинку, посадіть садову фіалку.

Сон. Серед весняних квіток наших лісів сон — одна з найкрасивіших. На вкритому шовковистими волосками стебельці розкривається чарівна квітка фіолетового кольору, схожа на невеличкий тюльпан. Цвіте сон у квітні — травні. Розцвітає так рано тому, що ще з минулого літа і восени запасає в своєму товстому кореневищі поживні речовини. Важко буває весняним квіткам, коли повертаються холоди. Та еону вони не страшні. Сріблясті волоски, наче шубка, прикривають його від холодів, а квітка на морозі закривається і поникає. Сон прикрашає весняний ліс, а тому його не треба рвати. Хай цю красу побачать і інші люди.

Первоцвіт весняний (див. табл. II, 6).Називають його так тому, що вона цвіте навесні, у квітні — травні. У цей час галявини, де ростуть первоцвіти, здаються золотистими. Листки первоцвіту м'якенькі, світло-зелені. З них, як з зелених долоньок, тягнуться до сонця квітки, що нагадують дитячі брязкальця. І справді, на тоненькому бархатистому стебельці — букетик жовтих квіток, по­дібних до маленьких дзвіночків. Первоцвіти ростуть на галявинах,. де багато сонця. Метелики і джмелі знаходять у квітках багато солодкого соку-нектару. Люди лікуються первоцвітом від кашлю. (Ось яка це чудова квітка».

Крім рослин-ефемероїдів у квітні починають квітнути такі цікаві рослини, як Петрів хрест, чина весняна, розхідник.

Петрів хрест лускатий можна побачити під ліщиною і тільки навесні (мал. 1). З-під опалого листя вигляда­ють рожевуваті бліді товсті пагони, по­криті лусочками. Лусочки — це видозмінені листки. Петрів хрест — рослина-паразит. У нього немає хлорофілу і живе він за рахунок листяних дерев, присмоктуючись до їх коріння.

 

Гарно виглядає у весняному лісі чина весняна (див. табл. II, 5). її фіолетові китиці квітів приваблюють перших комах.

Наприкінці квітня на галявинах можна знайти розхідник плющовидний (мал. 2). Його дрібні сині квітки нагадують дітям ротики. У затінку на

зволожених ґрунтах розхідник добре розростається. Можна показати дітям, як повзучі пагони розхіднику простягаються вбік і укорінюються. Розхідник — один з перших медоносів, він використовується в медицині. Листки його можна споживати в салатах.

Найбільш цікавими у травні, є конвалія звичайна, купина лікарська, горлянка повзуча, веснівка дволиста, суниці лісові. Ось які розповіді можна використати про них:

«Конвалія росте в лісі під деревами і кущами. У травні серед пишного зеленого листя конвалій піднімаються квіткові стрілки, а на них, наче фарфорові дзвоники, висять білі духмяні квітки. Здається, тільки доторкнешся до них, і вони задзвенять ніжним чарівним дзвоном. Конвалії прикрашають ліс, їх квітками і кореневищами лікуються люди. Влітку, коли квітки відцвітуть, ви­зрівають плоди конвалії — червоні ягоди. Своїм яскравим кольо­ром вони наче подають сигнал: не чіпайте нас — ми отруйні. Якщо ви захочете милуватися конвалією, посадіть її в своєму садку в затіненому місці. А в лісі її треба берегти, щоб ця квітка ще довго чарувала нас своєю красою.

Купина. Весняний ліс прикрашають ніжні квітки купини (мал. 3). Вони ростуть на високому, трохи нахиленому до землі стеблі. З-під зелених листків звисають ніжні білі квітки, які нагадують дзвіночки. Здається, що хтось розвісив маленькі ліхтарики, щоб прикрасити ліс. Відцвітуть ніжні квітки, і на їх місці виростуть великі синювато-чорні ягоди, які ваблять до себе. Та їсти їх не можна — вони отруйні. Купина не лише красива, а й корисна рослина. її кореневищами лікуються від хвороб. Купину можна посадити в садку в затіненому місці.

Зірочник лісовий (мал. 4). У травні в лісах пишними зелено-білими килимками розстилаються квіти зірочника лісового. Назвали його так тому, що його ніжні білі квітки схожі на зірочки. У них п'ять пелюсток, кожна пелюстка має роз вилочку, тому здається, що пелюсток набагато більше. Стебло у зірочника тоненьке, листки видовжені і загострені. Художники, милуючись ніжним цвітінням зірочника, замальовують його в свої альбоми, щоб потім прикрасити таким же ніжним узором тканини, посуд. Зірочник прикрашає ліс, з його квіток бджоли і джмелі збирають солодкий сік — нектар. Придивіться і ви, діти, до цієї рослини. На заняттях у дитячому садку може й вам захочеться намалювати цю гарну ніжну квітку.

Суниці. Лісові суниці ростуть на сонячних галявинах, горбах. У травні вони починають цвісти. Ніжна біла квітка суниць складається з п'яти пелюсток. Красиві у суниць і трійчасті зубчасті листки. У червні починають достигати перші плоди суниць, і тоді здається, що на галявині горять маленькі червоні вогники. Плодами суниць люблять ласувати не тільки дорослі й діти, а й птахи і деякі звірі, наприклад ведмеді. Суниці дуже смачні і духмяні. Крім того, вони ще мають лікарські властивості. Коли ви буваєте в лісі, обов’язково покуштуйте суниць, але зривайте її обережно, щоб не пошкодити цю чудову рослину.

 

Горлянка повзуча (мал. 5). її легко пізнати за чотирьохгранним стеблом і синьо-фіолетовими квітками, що розміщуються на ньому наче кільцями. Квітки її нагадують «ротики» і приваблюють багатьох комах. Горлянки не тільки прикрашають природу, годують бджіл, джмелів, але й використовуються для лікування.

Веснівка дволиста (мал. 6). Сама назва вказує на час цвітіння цієї рослини. Зустрітися з нею найчастіше можна у тінистому хвойному лісі. Пізнають її за двома порівняно великими серцеподібними листками. Дрібненькі білі квітки зібрані у китицю. Влітку достигають її червоні ягоди, вони не їстівні. Ця гарна, ніжна рослина є окрасою лісу».

Червень відзначається більш масовим цвітінням трав'янистих рослин. Проводячи екскурсії і цільові прогулянки в ліс, можна познайомити дітей з веронікою дібровною, рідкісними рослинами наших лісів — любкою дволистою, зозулиними черевичками, а також дзвониками, грушанкою, квасеницею, гвоздикою дельтовидною, в'язелем, геранню, звіробоєм, материнкою.

Вероніка дібровна (мал. 7). Квітки невеликі, але їх багато. Пелюстки яскраво-блакитного кольору з темними жилками. Коли розцвітають китиці вероніки дібровної, лісові галявини і узлісся стають дуже нарядними. Зацвітає вероніка в травні і цвіте майже все літо. Свою назву квітка, мабуть, одержала від гарного дівочого ім'я — Вероніка. Вероніка дібровна радує нас своєю красою і є ще лікарською рослиною.

З словом «орхідея» у багатьох пов'язано уявлення про тропічний ліс. Проте орхідеї є і в наших лісах, правда, залишилося їх дуже мало. Всі вони підлягають охороні і занесені до Червоної книги. Одна з найкрасивіших — любка дволиста (мал. 8). Впізнати її можна за двома великими овальними листками і довгою шпицею білих запашних квітів на квітконосі. Великі зеленувато-білі незвичної форми квітки схожі на метеликів. Квітки мають чудовий запах, тому в деяких місцевостях любку дволисту називають нічною фіалкою. Білий колір квіток і сильний запах приваблюють нічних метеликів, які запилюють рослину. Любка — окраса нашої природи, лікарська рослина.

Дзвоники. У червні наші ліси прикрашають різні види дзвоників. Зустріч з цими рослинами завжди радісна. Найкрасивіший і найкрупніший з них — дзвоник персиколистий (мал. 9); з округлими листками у розетці — дзвоник круглолистий; є дзвоник крониволистий (мал. 10) тощо. Побачивши в лісі дзвоники, вихователь може розповісти дітям, що вони зацвітають у перший місяць літа – у червні . На високому стеблі розгойдуються красиві фіолетово-блакитні дзвоники. Здається, що зашумить вітер і ми почуємо ніжний дзвін. Вони прикрашають ліс, в їхніх квітках ховаються під час дощу маленькі лісові жителі — комахи. Відцвіте квітка, і на її місці визріває насіння в коробочці. Відкриваються отвори на верхівці коробочки, і розлетиться навкруги насіння. Воно проросте, а на другий рік зацвіте. Щоб дзвоники завжди милували нас своєю красою, їх треба берегти.

Грушанка кругло листа (мал. 11) є звичайною рослиною хвойних і листяних лісів. Показати її дітям вперше найцікавіше ранньою весною, коли зійшов сніг. Саме тоді грушанка може здивувати своїми темно-зеленими округлими шкірястими листками, які перезимували зеленими. Проте найкрасивішою грушанка буває у червні, коли викидає довгу квіткову стрілку і на ній гарні білі квітки, які за ніжним запахом трохи нагадують конвалію. Можна запропонувати дітям подумати, чому рослина називається грушанкою. Дійсно, її округле листя нагадує листки груші.

Квасениця. Є цікавим об'єктом спостережень у лісі. Це витончена рослина з яскраво-зеленими трійчастими листками на довгих черешках, цвіте в кінці травня рожевуватими п'ятипелюстковими квітками. Треба розповісти дітям про цікаві властивості квасениці: листочки її у спеку спускаються і згортаються, зменшуючи випаровування. Квасениця — живий барометр. У дощову і холодну погоду листочки опускаються, притискаючись один до одного і до черешка. Квасениця — їстівна рослина.

Гвоздика дельтовидна. У червні лісові галявини і узлісся прикрашають червоні квітки цієї гарної рослини. Ось як можна розповісти про неї дітям:

«Гордо тримаються на струнких стебельцях яскраві квітки, схожі на зірочки. Здається, що якийсь вправний майстер старанно вирізав їхні витончені пелюстки. Зелені листки гвоздики вузенькі і довгасті. Майже все літо можна бачити серед різнобарвного лісного килима яскраві і ніжні гвоздички. Гвоздика корисна для людей і як лікарська рослина».

Крім гвоздики дельтовидної в лісі можна зустріти гвоздику стиснуточашечну з рожевими або майже білими квітками, гвоздику Борбаша тощо.

В'язіль барвистий (мал. 12) гарно виглядає серед рослин па узліссях. Його чіпкі стебла, спираючись на інші рослини, наче по драбині, піднімаються вгору. На довгих тонких квітконосах розташовуються рожевувато-білі кулясті квітки. В'язіль не лише окрасі природи, це — медонос і лікарська рослина.

Герань. Різні види гераней прикрашають наші ліси і чи не найкрасивіша з них — герань криваво-червона (мал. 13) її яскраво-червоні п'ятипелюсткові квітки гарно виглядають серед різьбленого ажурного листя. Здалеку вони здаються яскравими вогниками, які подекуди спалахують серед трав'янистого килиму лісу. Герані є окрасою лісу не лише влітку. Восени вся рослина червоніє, наче обгорнута полум'ям. У цей час можна зібрати гарне червоне листя для аплікацій. Герань криваво-червона — бажана рослина кутка лісу дитячого садка, якому вона надасть барвистості. Герань є окрасою нашої природи, а також лікарською рослиною. Крім герані криваво-червоної в лісах зустрічається герань лісова, герань Робертова.

Звіробій звичайний (мал. 14). Улітку на галявинах серед заростей кущів часто зустрічається звіробій. Можна розповісти про нього дітям так:

«На високому стеблі, що розгалужується вгору, розцвітає багато яскравих жовтих квіток, подібних до маленьких зірочок. Звіробій прикрашає наші ліси. Бджоли збирають з його квітів солодкий нектар. А ще корисніший звіробій як лікарська рослина. Ось чому цю рослину треба берегти».

Материнка звичайна (мал. 15). Розповідь про материнку, що досить часто зустрічається в наших лісах, може бути такою:

«Серед лісових трав материнка помітна своєю висотою та лілувато-рожевими суцвіттями дрібних пахучих квіток. Починає квітнути в червні і прикрашає ліс майже все літо. В пахучих квітах материнки бджоли знаходять нектар. Для людей ця рослина дуже корисна як лікувальна. Відвар материнки дають пити дітям, щоб вони скоріше позбулися кашлю».

У липні кількість цвітучих рослин зростає. В цей час на узліссях, галявинах можна показати дітям енотеру, пижмо, перстач, о читок, мальву, іван-чай, золототисячник, по збирати ягоди костяниці. Розкішні в середині літа папороті. З них ми і почнемо розповідь.

Папороть. У наших лісах зустрічається чимало папоротей. Досить поширеними є дріоптеріс чоловічий (мал. 16), без щитник жіночий, орляк звичайний (мал. 17). Спостереження за папоротями краще розпочинати в травні, коли вони починають розвиватися. Молоді листки у всіх папоротей завжди скручені і мають вигляд равлика. В середині травня листки починають розкручуватися і пластинка листка, або вайя, поступово розпрямляється від основи до верхівки. Ось як приблизно можна побудувати розповідь про папороть:

«Папороті прикрашають будь-який ліс. Їх красиві, мережані світло-зелені листки наче спеціально вирізані вправною майстринею. Ростуть папороті під деревами, серед чагарників, на лісових галявинах і узліссях. Вони не бояться затінення. Взимку листя пороті відмирає, а в землі залишається кореневище. Навесні кореневище пробуджується і знову розгортається ніжне мереживо листя. Спробуйте знайти у папороті квітки. Це неможливо, бо паї пороті ніколи не цвітуть. Папороті не лише окраса лісу, вони ще потрібні людині як лікарські рослини».

Слід відзначити, що у молодому віці папороті легко витриму­ють пересаджування і, отже, їх можна мати в кутку лісових рослин.

Енотера дворічна (мал. 18) приваблює 4-пелюстковими квітками, розміщеними на верхівці прямого міцного стебла. Це медоносна рослина. У кожній квітці є велика краплина нектару, якої вистачає для бджоли. У народній медицині вона використовується як лікарська рослина. Коріння енотери можна споживати в їжу, як сирим, так і вареним.

Пижмо. Добре запам'ятовується дітям пижмо — висока рослина з прямостоячим стеблом, що розгалужується вгорі, з гарними частими листками, з своєрідним запахом. Зібрані на верхівці яскраво-жовті квітки нагадують дітям маленькі ґудзики. Розповідаючи про значення пижма, вихователь повинен підкреслити, що це лікарська рослина. Настоєм або порошком з пижма знищують шкідників садів і городів.

Перстач (мал. 19). На узліссях, у чагарниках можна показати дітям перстач прямостоячий, або калган, його п'ятилопатеві листки у поєднанні з жовтими квітками виглядають дуже привітно. Калган полюбляє оселятися на зволожених місцях. Це цінна лікарська рослина, яку здавна використовують при болю у животі.

Очиток. На добре освітлених місцях, на узліссях можна покапати дітям наші вітчизняні кактуси — очиток пурпуровий, очиток їдкий, молодило. Очиток пурпуровий приваблює увагу яскравими рожевуватими дрібними квітками, зібраними в густі суцвіття. Показуючи дітям м'ясисті сизуваті листки, цікаво розповісти, що них рослина запасає воду, тому може рости на тих місцях, де вологи мало.

Нерідко трапляється і очиток їдкий (мал. 20). Це низенька рослина, пагони якої густо вкриті дрібними соковитими листочками. Розглядаючи дрібні жовті квітки, слід відмітити, що на них багато бджіл збирає нектар. Тварини її не їдять, бо вона отруйна. Обидва очитки медоносні, лікарські і декоративні рослини. їх можна садити на альпійських гірках.

Молодило шорстке (мал. 21) легко пізнати за розетками з соковитих м'ясистих листків. Цвіте воно рідко, плодоносить раз у житті і гине. Ця світлолюбна декоративна рослина також використовується для альпійських гірок.

Мальва — гарна рослина, приваблива своїми великими рожевими і білими квітками. Вона є окраса лісу і лікарська рослина.

Іван-чай вузьколистий (мал. 22) росте на лісових галявинах. Влітку на його високих прямих стеблах загораються наче малинові свічки. Вони помітні здалеку і приваблюють бджіл. Найчастіше іван-чай оселяється на лісових зрубах, згарищах, біля пнів. Свою назву він дістав тому, що листям іван-чаю заварювали чай. І зараз ті, хто любить пити лісовий чай, сушать листки іван-чаю, малини, суниці, звіробою. Чай допомагає людям стати здо­ровішими. Отже, іван-чай є окрасою природи, медоносом, лікувальною рослиною.

Золототисячник прикрашає лісові галявини своїми дрібними яскраво-рожево-червоними квітками, подібними до гвоздики, не вибагливий до ґрунту, довго цвіте. Золототисячник є цінною лікарською рослиною.

Костяниця. Багато хто приймає її за кущ, хоча це трав'яниста рослина з лежачими і прямостоячими пагонами. На самому початку літа можна показати дітям, як вона цвіте білими квітками. Проте найбільше радощів принесе дітям зустріч з цією рослиною в середині літа — у липні — серпні, коли, наче дорогоцінне каміння у смарагдовій оправі, червоніють ягоди. Вони кислі і приємні на смак, їх сік нагадує сік граната. Тому і називають костяницю північним гранатом. Навчивши дітей розрізняти костяницю, слід розповіси! їм, що це цінна рослина. Ягоди її містять багато корисних для людини вітамінів. їх вживають свіжими, варять компот, варення. В лісі слід бережно ставитися до костяниці, не витоптувати її пагонів.

Цмин пісковий. З червня і до жовтня в лісах квітує цмин пісковий. Ось як можна розповісти про нього дітям: «Цмин пісковий називають ще безсмертником. Таку назву рослина одержала через те, що її квітки довго зберігаються сухими. Росте цмин в соснових лісах, на піщаних схилах, горбах, де багато сонця. Він не боїться посухи: його стебло і листя вкриті білим повстистим опушенням, яке захищає рослину. На стеблі багато довгих на кінцях закруглених листочків. Квітки яскраво-жовтого кольору, їх багато на одному стебельці і розташовані вони так, що нагадують букетики. Зацвітає цмин влітку і цвіте до пізньої осені. Золотаві квіти цмину прикрашають ліс. Цю рослину цінують ще за її лікарські властивості».

У серпні — вересні в лісах продовжують квітнути трав'янисті рослини, Під час екскурсій і прогулянок у вихователя є значний вибір для продовження роботи з ознайомлення з лісовими рослинами. В лісі можна знайти квітучі гвоздики, енотеру, материнку, звіробій, пижмо, цмин тощо.

Четвертий ярус лісової рослинності займають мохи. Це мешканці вологих місць. Вони поширені у соснових та мішаних лісах Полісся. Серед них зустрічається плевроцій Шребера (мал. 23), дікран зморшкуватий (мал. 24), зозулин льон. Розповідаючи дітям про мохи, вихователь повинен підкреслити, що вони частіше живуть там, де багато вологи.

П'ятий ярус лісової рослинності займають гриби і бактерії. Гриби — це організми, що позбавлені зеленого забарвлення і живляться готовими органічними речовинами. Одні з них використовують в їжу мертві органічні рештки (сапрофіти), другі поселяються на живих організмах і живуть за їхній рахунок (паразити). Між паразитами і сапрофітами існують перехідні форми.

Сапрофітні гриби (а вони становлять більшість) відіграють величезну роль у кругообігу речовин, викликаючи мінералізацію органічних решток.

Те, що найчастіше збирають у лісі і в побуті називають грибом (ніжка з шапкою), є лише частина тіла шапкових грибів — їхнє плодове тіло, а друга частина рослини — грибниця, або міцелій, міститься в ґрунті. Плодове тіло виникає лише на розвинутій грибниці. Розрізняють гриби трубчасті і пластинчасті. У трубчастих грибів на нижній поверхні шапки знаходиться шар, що складається з трубочок, а у пластинчастих — з пластинок.

Для утворення плодових тіл багатьох шапкових грибів потрібно, щоб їхній міцелій розвивався поблизу певних дерев або чагарників. Вони утворюють симбіоз з корінням деревних або чагарникових рослин, так звані мікоризи, або грибокорені — тонкі бічні корінці дерев, обплетені міцелієм. Гриб одержує від дерева або чагарника вуглеводи для утворення плодових тіл, а також вітаміни. Рослини-господарі, в свою чергу, за допомогою гриба дістають азот, фосфор, калій, кальцій та інші необхідні їм елементи, а поряд з цим ще й ростові речовини, які виробляються грибами. Таке співжиття грибів з певними деревами стале, воно закріплена навіть у назвах грибів: підберезник, підосичник (красноголовець) тощо. Саме тому підберезник росте біля берези, підосичник — біля осики, рижик сосновий — під сосною, білий гриб — під дубом, сосною і березою.

Вже 3—4-річні діти знають назви найбільш поширених грибів. Слід під час проведення екскурсій, цільових прогулянок з старшими дошкільнятами навчити розрізняти їстівні і отруйні гриби. Найбільш небезпечним отруйним грибом є бліда поганка, або мухомор зелений. Ось як можна розповісти про цей гриб дітям:

«Свою назву гриб одержав недаремно. Шапка у нього зеленувата чи білувата. Ніжка схожа на ніжку мухомора, вона росте наче з глечика, а вгорі на ній, як комірець, надіте біле кільце. Бліда поганка — смертельно отруйний гриб».

А ось такою може бути розповідь про мухомор червоний:

«Мухомор можна побачити здалеку. Він стоїть на високій ніжці, шапка у нього яскраво-червона з білими цятками. А чому його назвали мухомором? Коли гриб виросте, шапка його вигинається так, що стає схожою на тарілочку. Пройде дощ, і набереться в тарілочку вода. Настоїться вона на грибі і стане отруйною для мух. А ось для деяких звірів мухомор корисний, ним, наприклад, лікуються лосі. Хай мухомори ростуть у лісі: і ліс прикрасять, і звірів полікують».

Велику радість приносить дітям зустріч з їстівними грибами. Спостереження під час екскурсій, цільових прогулянок або розгляд ілюстрацій з їх зображенням вихователь може поєднати з такими розповідями:

«Білий гриб. З середини літа і до пізньої осені в листяних і хвойних лісах ростуть білі гриби. На товстих ніжках з коричневими оксамитовими шапочками білі гриби ховаються серед хвої, сухого листя і трави. Вони ростуть біля дубів, беріз, сосен. Помітити білий гриб дуже важко, проте скільки радості приносить він тому, хто його знайде. Бо це ж найсмачніший гриб. Гриби не можна виривати з землі, щоб не пошкодити грибницю, яка міститься під грибом. Люди, які збирають гриби, знають про це і обережно зрізують ніжку ножем. Пройде теплий дощ, засвітить сонечко і поруч із обережно зрізаним грибом виросте новий.

Маслюк росте звичайно біля молоденьких сосен. Підтримуючи на своїх шапках соснові голки, піднімаються вони влітку і восени після теплих дощів. Гриби називають маслюками за їх жовто-коричневу клейку шапку, неначе змащену маслом. Шапка вкрита тоненькою ніжною шкіркою, під якою ховається біла м'якоть маслюка. У нижній жовтуватій частині шапочки визрівають спори — дрібненькі, як пилок, які розносяться вітром лісом. З них можуть вирости нові маслюки. Маслюки — дуже смачні гриби. їдять їх ва­реними, смаженими, маринованими. Якщо ви знайдете в лісі маслюки, не зривайте їх, а обережно зріжте ніжку і місце зрізу прикрийте сосновими голками. Тоді ліс знову подарує багатий врожай грибів.

Лисичка часто зустрічається у листяних та хвойних лісах. Жовтий колір цих грибів схожий на колір шерсті лисиці, тому їх так називають. Лисички мають товсту низеньку ніжку. Шапка у них нерівна, посередині ввігнута. Лисички дуже приємні на смак, їх люблять і люди, і лісові звірята.

Підберезник називається так тому, що він росте у березових і мішаних лісах біля беріз. На стрункій високій ніжці білуватого кольору з темними жилками красується світло-сіра або коричнювата шапка. Гордо стоїть підберезник, наче знає, що не можна не милуватися його красою. Підберезники — дуже смачні гриби, їх варять, сушать, маринують.

Сироїжка. Коли сироїжок багато в лісі, то здалеку здається, що розцвіли квіти — червоні, жовті, рожеві, зеленкуваті. Найкрасивіша сироїжка з червоною опуклою шапкою. Ніжка у гриба товста, білого кольору. Сироїжки — смачні їстівні гриби. Засолені сироїжки дуже швидко стають придатними до вживання. Тому, мабуть, і одержали вони свою назву.

Опеньок росте у хвойних і листяних лісах навколо старих пнів ти на коренях дерев. З'являються вони в кінці літа після теплих дощів. У опеньків тонка висока ніжка і коричнева шапка. Це смачні їстівні гриби. Люблять їх не тільки люди, а й деякі звірі. Білочка сушить їх на гілках дерев, щоб поласувати ними взимку. Проте є й несправжні опеньки. Вони отруйні, їх не можна вживати в їжу».

Під час екскурсій в ліс вихователь може показати дітям один В поширених грибів-паразитів — трутовик. Він має форму копито­подібного наросту на деревах. Слід розповісти дітям, що трутовики зростають на деревах, висмоктують в нього живильні соки, і це спричиняє гниття дерева і його загибель. Трутовики завдають шкоди лісу.

Невидимі неозброєним оком бактерії, як і гриби, відіграють важливу роль у житті лісу, мінералізуючи органічні рештки.

Ознайомлення дітей з лісом як рослинним угрупованням завжди поєднується з формуванням дбайливого ставлення до нього, як до неоціненного багатства. Ліси не існують вічно. Стиглу деревину вирубують для господарських потреб і здійснюють лісовідновлення. Воно буває природним і штучним. Щоб виростити ліс з цінних порід (сосни, дуба) використовують штучне насадження. Показуючи дітям посадку з молодими деревцями, слід наголосити, що поки вони маленькі, то потребують постійного догляду людини, тому що навіть трав'янисті рослини можуть загубити маленькі деревця.

Для природного відновлення лісу після промислових рубок намагаються залишити підріст і маточні дерева, які вибирають за найкращими показниками: силою росту, протидією хворобам, плої до ношенням. Насіння, що розповсюджується навкруги, за сприятливих умов проростає. Піонером серед дерев, що поселяються на певній площі, є береза. Це світлолюбна і швидкоросла порода дерев. Під кронами беріз, їх захистом поселяються тіньовитривалої породи (ялини). В молодому віці вони ростуть дуже повільно, а через 20—25 років уже піднімаються над березами. Менше ста світла в лісі, і поступово березовий ліс змінюється на ялиновий.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.038 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал