Великодні звичаї

Тижні великого посту мали назву:

- середохресний тиждень;

- поховальний тиждень;

- вербний тиждень;

- білий тиждень.

Перший день великого посту – жилавий понеділок. В цей день господині не готують більше нічого, дозволяється крім жилетників, ще їсти овочі хрін і редьку. Ще одна назва цього дня чистий понеділок, бо господині нічого не готували, і вся посуда лишалася чистою.

В нас існує звичай поминання померлих родичів, носити до церкви на поминання коливо, пряники, хліб, цукор, цукерки, яблука, вино.

Котики із верби мають цілющі властивості. Якщо діти приносять котика із освяченої верби то вбережуть горло від хвороби. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих настоїв, як для людей так і для тварин, від ревматизму, лихоманки, головного болю, шлункових захворювань, загоювання ран.

Свяченою вербою виганяють худобу на пасовисько. Якщо викласти за двері священну гілочку під час граду, то град перестане, якщо після повернення з церкви посадити гілочку свяченої верби на городі, то це сприятиме гарному урожаю. А ті гілочки, шо лишилися, тре поставити під образами. Після “використання” свячену вербу не можна топтати ногами - це великий гріх.

Чистий четвер – день таємної вечері Ісуса Христа з апостолами, день зради Іудою Спасителя. Чистий четвер символізує очищення, весняне оновлення людини і всього, що її оточує. За легендою до сходу сонця в чистий четвер ворон носить своїх воронят до річки купатися, якщо людина перша скупається не буде мати проблем зі здоров’ям. Не дозволяється ходити по перехрестях доріг, бо відьми виливають там “хвору” воду. Стрижуть дітей, шоб не боліла голова.

Після вечірньої служби люди стараються донести запалену свічку додому, щоб вона борони боже не згасла і тим димом над дверима випалювали хрест. Це не давало нечистій силі злостити хазяйству.

В селі старі люди печуть чергову сіль, і ходять до річки купатися в чистий четвер. Сіль мала оберегову силу від всіх бід, ту сіль випалювали в печі, а потім зберігали до Великодня. Її святили разом з великодніми стравами.

Паску пекли в п’ятницю або в суботу. Рецепт паски: 1 л. молока, стакан цурку, 10 яєць, 100 г дрождів, мука на потребу, пачка маргарину або масла, можна ванільного цукру або ізюму.

До Великодня крім паски готували ще яйця варені, сало, ковбаси, сири, голубці, котлети, відбивні, різні м’ясні делікатеси, зрази, бараболю, капусту, гречаники, рисяники, жиле, заливне, шуба і багато других страв.

Крашанки робили у великодню суботу, яйця шо покрашені в суботу, зберігаються протягом усіх свят. Красять в більшості в червоний колір, бо це нагадує кров, красять ше в жовтий, синій, зелений, золотистий кольори. В нас для цього беруть намочений в кип’яченій воді цибулиння, а потім в Великодня суботу зварити у цьому розчині яйця, получимо крашанки гарного червоного кольору. Тоже використовують для барвників кору вишні, яблуні, березового листя.

В нас писанок не робили, а робили тільки крашанки. Фарбу получали з цибулиння, кори вишні, яблуні, березового листя.

Для свячіння в церкві на Великдень брали паски, крашанки, ковбаси, сало, сіль, масло, коржики.

Спочатку їли свячену паску, яйце, сало, ковбаси, масло, а потім другі страви. Дивились щоб жодна кришка не впала на підлогу і її не затоптали ногами, тому що це великий гріх. Кришки шо лишились від яєць кидали у вогонь щоб миші не поїли. Вживати алкогольні напої у Великодні свята не бажано.

Є звичаї обливатися на другий день Великодня. Обливалися водою здебільшого молодь і діти. З досвітку хлопці - обливальники ходили по тих хатах де були дорослі дівчата, за них получали по парі крашанок. Дівчата ше раньше чекали хлопців, шоб їх не обляли, а ту, яка заспала і не встигла прибратися, хлопці обливали водою.

Після Великоднього обіду люди йдуть на цвинтар – привітати родичів зі світлим воскресінням Господнім, лишаючи на могилах родичів і друзів паски та крашанки, щоб діти забирали та поминали.

Четвер після великодня називають поминальним.

В нас дівчата не дарували хлопцям писанки, бо їх в нас не малювали.

В великодній понеділок люди ходять одне до одного в гості, обмінюються крашанками та пасками. Спочатку відвідують близьких родичів, друзів. Ходять здебільшого всією родиною, обов’язково з дітьми. Дітям дають солодке і гроші. Діти кажуть великодні вірші:

Коли прийняв Ісус муки,

Узяв його під руки,

Його мати стояла,

Такі слова промовляла:

“Як ти будеш воскресати,

Перед тобою будуть янголи літати,

Зі святом воскресіння вітати.”

На свято вознесіння Господнє, йшли в церкву молитись. На вознесіння пекли так звані “драбинки” – символ сходження Сина Божого на небо.

Зелені свята (Трійця)

На передодні зеленої неділі у суботу, що називалось клечаною, обов’язково прикрашають хату. Зеленими гілками клена, верби, липи, акації, ясена, горіха, дуба. Гілки встромляли в стріху біля вікон, за іконами. Підлогу в хаті встеляли травами, осокою, любистком, м’ятою, пижмою, татарським зіллям.

Ставлять зелень на воротах, в полі біля криниці.

В нашій місцевості зелень і трави дають худобі, щоб була здорова.

Існує повір’я про русалок. Особливо небезпечними є русалки в зелений четвер – це русалчин Великдень. Кажуть, шо не можна в цей день ходити в поле, ліс, не можна купатися – русалки можуть залоскотати. Оберегом може служити любисток і полин.

У русальний тиждень всі русалки виходили з води, і розходяться по полях, по лісах хочуть когось залоскотати до смерті.

У нас існував звичай “проводити” русалок на русалчин великдень у четвер. Жінки і дівчата плели вінки, співали русальні пісні, виходили за село. В полі або лісі робили спільний обід. Все це робилось шоб задобрити русалок, шоб вони не робили шкоди.

Субота зеленого тижня – поминальний день, бо кажуть шо на зелені свята просинаються мерці, люди вважають за необхідне відвідати могили померлих родичів, згадати їх добрим словом. Якщо померлих не обминути своєю увагою, то вони поможуть оберегти поле. Могили усипали клечаним зіллям.

Звичаю поминати померлих в четвер після Трійці не було.

Це своєрідні Троїцькі розваги, для цього брали довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене гіллям, квітами, лентами. А потім молодь танцювала, гралася біля явора.

У нас знають звичай, “водити тополю”. Серед дівчат обиралась найвища дівчина. Вибрану “тополю” прикрашали намистом, різноманітними стрічками, барвистими хустками. Коли “тополю” вбрали, дівчата водять по селу, по полю. Кожна людина, яка зустрічала цю урочисту процесію, повинна була обдарувати дівочу громаду.

У нас відомий звичай прикрашати роги корів вінками. Існувало повір’я, ніби від цього обряду вони ставали молочнішими і плодовитішими. Господарі корів, виносили за те гостинець на пасовище.

Запасалися лікарськими рослинами на свято Купала і зеленого Семена. Зілля намагалися збирати до сходу сонця, коли ще не впала роса і обов’язково шоб ніхто не знав говорячи слова: “Святий Авраам на це зілля арав, а бог садив, а Спас родив, Мати Божа наливала і нам поміч давала”.

У нас існував звичай ходити до лісу і збирати зілля на Семена Зиготи (зеленого Семена) 23 травня.

Потім купались у великій діжці з водою, додаючи до неї відвар з лікарських трав.