Літні обряди

У нас відоме повір’я, що сонце на Івана Купала купається.

За народним звичаєм молодь зі співами і жартами йшли до річки, розкладали вогонь і танцюють коло нього.

Від цього дня можна вже купатися в річках і озерах, вода вже добре прогрілась. Цього дня сонце має особливу життєдайну силу, а після сходу сонця ода набуває чудодійних властивостей, бо воно в цій воді викупалось. Дуже добре скупатися в ніч на Івана Купала, вода додає здоров’я.

В нас виготовляли купальське дерево, з вербової гілки, яку прикрашали лентами, квітками. А потім водили коло неї хороводи, співали пісні.

І. На Івана, на Купала,

В нас у селі є забава,

Бо до річки, йде все село,

Дуже файно й весело,

А хлопці костри розкладають,

Бубон дрібно вибиває,

Скрипка плаче, сліз не має,

В Петрівку на Івана,

Така файна в нас забава.

ІІ. На Івана, на Купала,

Дівчина Оляна, доленьку гадала,

Ходила по лузі, квіточок збирала,

В вишневім садочку, віночок сплітала,

На Івана, на Купала,

Пішла до річки, дівчина Оляна,

Стала загадала, собі загадочку,

Кинула на воду, з голови віночок,

Ой пливи віночок, з бистрою водою,

Мені молоденькій, предскажи долю.

Ой поплив віночок, до чужого села,

Дівчина Оляна, ходить весела.

Прислався парубочок, як дубочок,

Дівчина Оляна, стала з ним на рушничок.

В нас існували розповіді про відьом. Саме в ніч з 7 на 8 липня у відьом відбувається збіговисько – шабаш відьом, чортів, русалок, і другої нечистої сили. Шоб вберегтися від нечистого діяння, треба по дому розкласти полин та гілочки осики, що наділяють магічними властивостями. Ще клали на підвіконниках кропиву, а у стайнях осикове дерево.

Цеї ночі в 12 годин вечора розцвітає папороть. Кажуть той, хто знайде цю квітку буде мати старовинний скарб, а хто її зірве, почне понімати мову тварин і птахів. Старі люди кажуть, шо зірвати цю квітку \ніяк не можна.

За народними повір’ями будь-яка рослина цієї ночі набуває чарівних якостей, тоді і всі знахарі збирають цілющі трави.

До Івана дівчата плели вінки з дванадцяти трав. Вінок плели з садових і лугових квітів, він був оберегом від злих намірів, і сил.

Дівчата пускають вінки з свічками по річці. Хто з парубків витягне з води вінок – той суджений. Якщо вінок не попався нікому, а прибився водою до берега, то заміж ше не вийде.

Звичай жалити кропивою один одного є. Кажуть, шо кропива відлякує відьом.

“Гряду” у нас не робили.

Святий Петро і Павло дивилися шоб люди вчасно збирали врожай, бо день цих святих збігається з початком жнив.

Святий Петро за плугом ходить,

Святий Павло воли водить…

Перестає кувати зозуля. Бабине літо літає тільки до Петра.

Пекли пампушками з сиром вони називались мандрики і годували один одного. Мандрики називали того, шо Петро і Павло ходили, мандрували світом.

Святий Петро - покровитель пастухів. Цього дня пастухам виносили гостинець - мандрики. Власники худоби робили Петрівку - святковий обід.

Пастухи робили змагання, розваги, співали.

В селі знають петрівські пісні:

І. Ой петрівочка минається,

Сива зозуля ховається,

Ой у садочок, під листочок,

Під хрещатий барвіночок.

Під пахучий васильочок,

Під зелену діброву,

Де парубочки збираються

Там їх скрипочки валяються,

Де дівочки зираються,

Там васильочки валяються.

ІІ. До Петра зозулі кувать, да кувать,

До осені дівці гулять, да гулять,

До Петра зозуля докувалася,

До осені дівка нагулялася.

Да ніколи ж мені де погуляти,

Поведу свекра продавати,

Що за того свекра, да по сім кіп дають,

За рідного батька, ціни не складуть.

Да ніколи ж мені, да погуляти,

Поведу свекруху продавати,

Рідну матір покупати.

Що за ту свекруху, да сім кіп дають,

За рідную матір ціни не складуть.

ІІІ. Уже Петрівочка да наставає,

Дівочий голосочок да прибуває,

Уже Петрівочка, дві неділочки,

Нема голосочку половиноки.

Уже Петрівочка, уже не дня, да й не дня,

Уже й голосочку, дай нема, нема.

“Гонити шуляка” – збираються жінки на другий день зелених свят і роблять банкет. Робили з хусток шуляка і ніби годували його, а в кінці розтинали і кожна жінка викупляла свою хустку. Тоді згадували про покійників, не хрещених дітей.

“Громовим” називають свято - “Паликопи” святого Пантелеймона. Не дозволялось шось робити із збіжжям, бо тоді “Палій” вдарить блискавкою.

У нас знають свято “Пали копи” (свято Пантелеймона).

Пророк Ілля відає дощами і зливами, розпоряжається громами і блискавками, бо його ше називають громовержцем. Кажуть, що Ілля є опікуном кіп і збіжжя. Ілля – оберіг жнив, зажинків і обжинків.

На Маковея у церкві святять мак і квіти. Букет складався з різних квіток, які обв’язували червоною лентою. Голівку маку освячували окремо. Святили “дідуха”.

В нас не дозволяється на Спаса їсти яблука, тим жінкам, в яких померли діти, і дочкам в яких померли матері. Кажуть, шо свята Діва на свято роздає усім яблука чиї матері не їли яблука, а тим дітям, чиї матері згрішили, стоять і плачуть. На Спаса святять овочі, фрукти, мед, трави, звичайну свічку.

В народному календарі відмічають три Спаса: перший Спас – 14 серпня, Великий Спас – 19 серпня, третій Спас – 29 серпня.

Богомільні люди йдуть до церкви на Спаса молитися.