Господиня: Доню зав’яжи хлопцям очі (вибирають трьох) якої дівчини вареники вибере та й перша заміж вийде.

……………………………….

Господиня. Ану, хлопці, мою загадку відгадайте: «Що хочеш купити — не купиш, що хочеш продати не продаси?»

Хлопець1. Такого не буває. За гроші все можна купити.

Господиня. Е ні, всього не купиш, молодість не купиш ні за які гроші, а старість нікому не продаси.

Дівчина4. От так молодець! Спасибі тобі, що розвеселив наше товариство.

Чути стук у двері. До господи поволі заходить циганка.

Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.

Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не гоните бідної дівчини.

Дівчата звільняють місце між собою на лаві.

Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ти ж вмієш ворожити?

Циганка. Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Ну, добре. Натягуйте стрічку. Кожна із дівчат прив'яже до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.

(Ворожать)

Циганка: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам миски, оце вам і перстені. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше! Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.

(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).

Циганка Тепер треба взятивіночок і підкинути в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде. (Катруся збірає дівчат підкидають віночок)

Циганка. А ще мені бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали яскраві миски ставила під них речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, нитки - чоловік буде зверхній, а вінок – швидко вийдеш заміж. (Дівчата по черзі ворожать. Сміються і підштовхують одна другу).

Господиня А які ж то вечорниці без дерунів та вареників? Ось зараз ми всіх вас почастуємо

5. Лунає мелодія пісні «А мій милий вареничків хоче».
для глядачів Але спочатку скуштують дівчата вареників чарівних, з загадками і передбаченнями.

Дівчина1 (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі.

Дівчина2 ( Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Що це означає?

донька: Будеш жити в достатку. Не будеш не солене їсти

д.4: А мій вареник з монетою!

донька: Багатою будеш!

д.3: А мій вареник з обручкою.

донька Заміж скоро вийдеш.

Дівчина5: А у мене ключ - бути мені господинею

Дівчата беруть миски із пампушками, пиріжками, вергунами і частують ними гостей.

Дочка: Мамо, мамо там ще парубки…йдуть…

Господиня: Панько, а ну познайом нас з своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки? (сміються)
Панько: А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.
Василь: Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати…Василь. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!
Андрій: Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.
Хлопець3: Сидів би вже тихо!:)
Панько: Дякую, тітонько. Дуже смачні у вас пироги. Мабуть Катруся робила.
Господиня: Та всі дівчата допомагали.

Хлопець1: А тепер давайте паляницю ділити (підвішують калиту на зріст людини)

Хлопець2: А хто ж буде Калитинський?

Хлопець3: Хай Андрій буде вартовий, а Василь – писар.

Хлопець1: Добрий вечір пане Калитинський!

Хлопець2: Добрий вечір пане Коцюбинський!

Хлопець3: Я приїхав калиту їсти!

Хлопець1: Їж.

Хлопець2: Я кусну.

Хлопець3: А я мазну.

(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)

Хлопці разом.: Кличте нашу господарку вечорниць, ми їй подякуємо за все.

Хлопець1: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Дівчата: Ми гуляли, веселились, Усім весело було. Вечорниці завершились І здається все пройшло.

Хлопці: Ні, так просто не проходить, В серці струночка бринить. Про ці вечорниці Спомин в серці буде жить.

Дочка: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

На все добре! До нових зустрічей!