Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сучасне розуміння проблеми інстинкту і научіння






У проблемі інстинкту і научіння велике місце займає питання про пластичність інстинктивної поведінки. Це питання є вельми важливим для з'ясування не тільки еволюції інстинктивної поведінки, але і взагалі всіх питань, що стосуються психічної діяльності тварин.

Глибоку розробку проблеми інстинкту і научіння дав В.А. Вагнер, особливо в своїй фундаментальній праці «Біологічні підстави порівняльної психології» (1910-1913). Спираючись на великий фактичний матеріал, отриманий їм в польових спостереженнях і експериментах і що охоплює як безхребетні, так і хребетних, Вагнер прийшов до висновку, що інстинктивні компоненти поведінки тварин виникли і розвинулися під диктування середовища і під контролем природного відбору і що їх ніяк не можна вважати за незмінних, стереотипних. Інстинктивна поведінка, по Вагнеру, - це пластична діяльність, що розвивається, змінна зовнішніми діями.

Варіабельність інстинктивної поведінки особливо переконливо була показана Вагнером на прикладах конструктивної діяльності павуків і ластівок. Ґрунтовний аналіз цих фактів привів його до виводу, що лабільність інстинктивної поведінки обмежена чіткими видотиповими рамками, що стабільними в межах вигляду є не самі інстинктивні дії, а межі амплітуд їх мінливості. Тим самим Вагнер передбачив одне з основних положень сучасної етології.

Згодом і інші радянські учені розробляли питання мінливості інстинктивної поведінки і його зв'язку з процесами научіння. Академік Л. А. Орбелі проаналізував залежність пластичності поведінки тварин від ступеня їх зрілонародженості. Радянський орнітолог А. Н. Промптов указував на те, що інстинктивні дії тварин (птахів і ссавців) завжди включають невід'ємні, дуже умовнорефлекторні компоненти, що важко відмежовуються, але надзвичайно істотні, формуються в процесі онтогенезу. Саме ці компоненти, по Промптову, обумовлюють пластичність інстинктивної поведінки. З іншого боку, взаємодія природжених реакцій, детермінованих видотиповими ознаками будови, з придбаними на їх основі протягом індивідуального життя умовними рефлексами дає у результаті видотипові особливості, названі Промптовим «видовим стереотипом поведінки».

Постійність, ригідність інстинктивних компонентів поведінки необхідні для забезпечення збереження і неухильного виконання найбільш життєво важливих функцій незалежно від випадкових, скороминущих умов середовища, в яких може опинитися той або інший представник вигляду. У природжених компонентах поведінки зберігається підсумок всього еволюційного шляху, пройденого виглядом. Це квінтесенція видового досвіду, найцінніше, що придбане в ході філогенезу для виживання особини і продовження роду. І ці успадковані від покоління до покоління узагальнені і генетично фіксовані програми дій не повинні і не можуть легко змінюватися під впливом випадкових, неістотних і непостійних зовнішніх дій. У екстремальних же умовах ще є шанси виживання завдяки резервній пластичності інстинктивної поведінки у вигляді модифікації.

У останньому реалізація природженої програми поведінки в конкретних умовах індивідуального розвитку тварини забезпечується процесами научіння, тобто індивідуального пристосування природженої, видотипової поведінки до приватних умов середовища. Для цього необхідна гранична гнучкість поведінки, але знову ж таки можливість індивідуального пристосування без втрати істотного, накопиченого в ході еволюції вигляду, вимагає непорушної основи у вигляді стійкої інстинктивної диспозиції. Тільки вона дає тварині здатність з вигодою для себе реагувати в будь-якій ситуації.

Німецькогий зоолог Г. Циглер (1914) наводить наступні ознака вродженої та набутої поведінки.

Поведінкова реакція вважається інстинктивною, якщо вона:

• успадковується, тобто належить до природжених властивостей виду або раси;

• не вимагає попереднього научіння;

• виконується практично однаково всіма особинами даного виду або раси;

• властива тілесній організації тварини, тобто пов’язана з нормальним функціонуванням її органів;

• пристосована до натуральних умов життя виду, включаючи сезонні зміни умов життя.

Набута поведінкова реакція характеризується тим, що вона:

• виникає в процесі індивідуального життя, тобто базується на досвіді;

• вимагає попереднього научіння;

• хоча й залежить від будови організму, але не обумовлена нею;

• виконується різними тваринами у різний спосіб на підставі попереднього досвіду, вражень тощо;

• пристосована до умов життя індивіда. А. Д. Слонім (1967) запропонував таке визначення інстинкту: “Інстинкт — це сукупність рухових актів та складних форм поведінки, властивих тварині даного виду, котра виникає у відповідь на подразнення із зовнішнього чи внутрішнього середовищ організму і відбувається на тлі високої збудливості нервових центрів, пов’язаних із здійсненням актів”. Ця підвищена збудливість є результатом певних змін в нервовій та ендокринній системах організму та змін у процесі обміну речовин.

Одна з найважливіших ознак інстинкту — його дивовижна стабільність у кожного виду тварин. Але це зовсім не означав, що інстинктивні дії різних тварин абсолютно точно повторюють одна одну.

За сучасними уявленнями інстинкти не можна вважати надто ригідною формою природженої поведінки. Ще спостереження В. О. Вагнера показали, що інстинктивна поведінка — це є певною мірою пластична діяльність, яка може змінюватися під впливом зовнішніх умов. Питання мінливості інстинктивної поведінки та її зв’язку з процесами научіння досліджувалося й іншими радянськими вченими. Принципове значення відмінностей у мінливості інстинктивної та набутої поведінки глибоко проаналізував Северцов. У працях “Еволюція і психіка” (1922) і “Головні напрямки еволюційного процесу” (1925) він показав, що у вищих тварин (ссавців) існують два типи пристосування до змін навколишнього середовища:

1) зміна організації (будови і функцій тварин), що відбувається дуже повільно і дозволяє пристосуватися лише до дуже незначних змін середовища;

2) зміна поведінки тварин без зміни їхньої організації на основі високої пластичності не спадкових, а індивідуально набутих форм поведінки.

В останньому випадку можливе ефективне пристосування до швидких змін середовища саме завдяки зміні поведінки. При цьому найбільший успіх матимуть особини з більш розвинутими психічними здібностями, здатні виробити найгнучкіші, найпластичніші навички та інші вищі форми індивідуально-мінливої поведінки. Саме в цьому аспекті Северцов розглядає значення прогресивного розвитку головного мозку в еволюції хребетних.

Що ж до інстинктивної поведінки, то вона через свою незначну мінливість (ригідність) не може виконувати таку функцію. Але подібно до змін будови тіла тварини зміни вродженої поведінки можуть служити пристосуванням до повільних, поступових змін навколишнього середовища, оскільки вони вимагають багато часу для свого здійснення.

Підсумовуючи викладене і з огляду на сучасні знання про поведінку тварин, можна у такий спосіб охарактеризувати взаємозв’язок і взаємозалежність між вродженими і набутими компонентами поведінки та біологічне значення їхньої специфічної мінливості. Сталість, ригідність інстинктивних компонентів поведінки необхідні для забезпечення збереження і неухильного виконання найважливіших функцій незалежно від випадкових змін умов середовища, до яких може потрапити певний представник виду.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.