Перцептивний рівень розвитку психіки

Нижчий рівень розвитку перцептивної психіки. Перцеп­тивна психіка є вищою стадією розвитку психічного відображення. Ця стадія характеризується зміною характеру діяльності — виділенням сенсу діяльності, яка стосується до умов, у котрих перебуває об'єкт діяльності в середовищі (операції). Саме тому тут йдеться вже про справжні навички і сприймання. Предметні компоненти середовища відбиваються вже як цілісні одиниці, у той час як за елементарної сенсорної психіки відбувалося відображення лише окремих властивостей. Предметне сприймання обов’язково передбачає наявність певного ступеня узагальнення, коли з’являються чуттєві уявлення.

Перцептивна психіка, яка властива величезній кількості тва­рин, котрі стоять на різних щаблях еволюційного розвитку, може виявляти в своїх конкретних проявах великі розбіжності. Тому і на цій стадії розвитку психіки існують два рівні — ниж­чий та вищий.

На нижчому рівні знаходяться, насамперед, вищі безхребетні — головоногі молюски і членистоногі. Центральним класом типу членистоногих є комахи, крім них до даного типу нале­жать ракоподібні, павукоподібні, багатоніжки і представники деяких дрібних груп). Комахи — найчисленніший клас тварин як за кількістю видів, так і за кількістю особин. Комахи живуть усюди на суші (у всіх кліматичних зонах) — як на поверхні, так і в ґрунті, у всіх прісних водоймищах, а також у повітрі, піднімаючись на висоту до двох кілометрів.

На нижчому рівні перцептивної психіки представлені всі ті прогресивні ознаки, які характеризують цей вид психіки взагалі, але в багатьох випадках поведінка тварин на цьому рівні має примітивні форми, які зближають її з поведінкою тварин, котрі стоять на рівень нижче. Так, основну роль відіграє орієнтація поведінки за окремими властивостями предметів, а не за предметами в цілому: предметне сприймання має підпорядковане значення у загальній поведінці. Крім того, в поведінці переважають ригідні, " жорстко запрограмовані" елементи.

3 іншого боку, на цьому рівні чітко проявляється активний пошук позитивних подразните. Це означав, що відбувається інтенсивний розвиток позитивної таксисної поведінки всіх видів, включаючи мнемотаксиси. Вони відіграють у просторовій орієнтації особливо істотну роль, і саме в індивідуальному заучуванні орієнтирів виявляється найбільшою мірою здатність до научіння.

Разом з тим, у тварин даного рівня, зокрема комах, накопичення індивідуального досвіду, научіння відіграють істотну роль, однак спостерігається і певна суперечливість у процесах научіння та у сполученні прогресивних і примітивних рис. Специфічна спрямованість, пристосованість цих процесів до визначених функціональних сфер, як і підпорядковане положення, що займає научання стосовно інстинктивної поведінки, вказують на перехідний стан даного рівня психічного розвитку між елементарною сенсорною і перцептивною психікою.

Однак це не означав, що комахам, як й іншим представникам даної групи тварин, бракує пластичності поведінки. Навпаки, повною мірою виявляється загальна закономірність, яка полягає в тому, що ускладнення інстинктивної поведінки неминуче сполучається з ускладненням процесів научіння (і навпаки). Тільки таке сполучення забезпечує справжній прогрес психічної діяльності.

Інстинктивна поведінка на даному рівні психічного розвит­ку представлена розвинутими новими категоріями: групова поведінка, спілкування, ритуалізація. Особливу складність являють собою форми спілкування у видів, які живуть величезними родинами. Найліпше у цьому плані досліджені бджоли. Мова бджіл належить до найскладніших форм спілкування, які взагалі існують у тваринному світі. Форми інстинктивної поведінки цих комах закономірно сполучаються з найрізноманітнішими і найскладнішими проявами научіння, що забезпечує не тільки виняткову узгодженість дій усіх членів бджолиної родини, але і максимальну пластичність поведінки істоти. Психічні здібності бджіл (як і деяких інших вищих комах) деколи виходять за межі нижчого рівня перцептивної психіки.

Інакше ніж у членистоногих, відбувається розвиток психічної активності у головоногих молюсків. За деякими ознаками вони наблизилися до хребетних, про що свідчать їх великі розміри і особливості побудови нервової системи, особливо зорового ре­цептора, який безпосередньо пов'язаний з різким збільшенням швидкості руху порівняно з іншими молюсками.

Поведінку головоногих досліджено ще недостатньо, але вже вивчено багато їх примітивних здібностей. Насамперед, ці тварини відрізняються істотним ускладненням інстинктивної поведінки. У головоногих вже зустрічаються територіальна поведінка (придбання і захист індивідуальних ділянок), “агресивність”, що властива тільки вищим хробакам, групова поведінка (зграйне життя кальмарів і каракатиць), у сфері розмноження з’являються ритуалізовані форми поведінки, які проявляються у видоспецифічному “залицянні" самців до самиць. Крім головоногих, членистоногих і хребетних усе це притаманне тільки вищим тваринам.

Деякі дослідники звертають особливу увагу на розвинуту у восьминогів “зацікавленість", яка виражається в обстеженні ними біологічно “непотрібних” предметів, а також на їхні високорозвинені маніпуляційні і конструктивні здібності. Ці здібності виявляються в будівництві валів і притулків з каменю, панцирів крабів, раковин устриць тощо. Цей будівельний матеріал восьминіг підбирає, переносить і зміцнює “руками”. Іноді такі гнізда являють собою закриті з усіх боків споруди. Однак за деякими, ще не підтвердженими спостереженнями, восьминоги здатні і до " гарматних” дій, використовуючи камені для захисту.

Важливою е та обставина, що вперше у головоногих з’являється здатність до встановлення контактів з людиною, до спілкування з нею, результатом цього є можливість справжнього приручення цих тварин (на відміну від комах).

Таким чином, головоногі досягли, безсумнівно, високого рівня психічного розвитку і багато в чому зблизилися з хребетними тваринами.

Разом з тим, в головоногих спостерігається та ж суперечливість у здатності до научіння, що й у комах. Так, наприклад, у восьминога взагалі добре розвинута здатність до научіння на зорові та тактильні стимули, але в деяких випадках він неспроможний вирішити, здавалося б, нескладні завдання. Особливо це стосується подолання перешкод: восьминіг нездатний знайти обхідний шлях, якщо принада (краб) розташована за прозорою перешкодою (у скляному циліндрі за дротяною сіткою). Марно намагаючись оволодіти принадою прямо, восьминіг не хапає ЇЇ зверху, через край. Однак деякі восьминоги все-таки здатні вирішувати нескладні завдання обхідного шляху. При цьому великого значення набуває колишній досвід істоти. Ра­зом з тим, інші головоногі поступаються восьминогу своїми психічними здібностями.

Звичайно, при оцінюванні подібних експериментів необхідно мати на увазі, що тут пропонуються завдання біологічно не­адекватно а тому без вирішення: у природних умовах восьминіг ніколи не бував у ситуації, коли жертва, яку він безпосередньо бачить, виявляється недосяжною. До того ж завдання обхідного шляху належать до розряду дуже складних — з ними не впораються не тільки черепахи, але й кури. Проте можна думати, що в психічній діяльності головоногих дійсно сполучаються прогресивні риси, які зближають їх із хребетними, а із примітивними вони схожі спадщиною нижчих молюсків. До примітивних рис належить і відомий “негативізм” научіння: головоногі легше навчаються уникати неприємних роздратувань, ніж знаходити сприятливі. I в цьому є спільність з поведінкою тварин, які володіють елементарною сенсорною психікою.

На нижчому рівні перцептивної психіки знаходяться також деякі представники нижчих хребетних. Однак різна побудова і спосіб життя членистоногих і хребетних є причиною того, що їхню поведінку і психіку, по суті, порівняти не можна. Так, однією з відмітних рис комах є їхні малі в порівнянні з хребетними розміри. У зв'язку з цим навколишній світ для комах являє собою щось зовсім особливе: це вже не є мікросвіт найпростіших, але ще не є макросвіт хребетних. Людині важко собі уявити цей світ комах з його (на наш погляд) мікроландшафтом, мікрокліматом тощо. Хоча комахи живуть поруч і разом з нами, вони знаходяться під дією зовсім інших параметрів температури та освітлення. Саме тому психічне відображення дійсності в комах не може не бути принципово іншим, ніж у хребетних та у більшості безхребетних.

Вищий рівень розвитку перцептивної психіки. У світі тварин процес еволюції призвів до трьох вершин: хребетних, комах і головоногих молюсків. Стосовно до високого рівня побудови і життєдіяльності цих тварин можна спостерігати в них найскладніші форми поведінки і психічного відображення. Представники всіх трьох “вершин” здатні до предметного сприймання, хоча тільки в хребетних ця здатність одержала повний розвиток. В інших двох трупах перцепція розвивалася своєрідними шляхами і якісно відрізняється від перцепції у хребетних. Аналогічні процеси відбуваються і з іншими вирішальними критеріями стадії перцептивної психіки, не кажучи вже про те, що вищого рівня цього виду психіки досягли в процесі еволюції взагалі тільки представники хребетних.

Тільки у вищих хребетних виявляються найскладніші прояви психічної діяльності, які взагалі зустрічаються у світі тварин.

Порівнюючи безхребетних із хребетними, необхідно також зауважити, що ні головоногі, ні членистоногі не мають ніякого відношення до предків хребетних. Умовний шлях, що пройшли ці еволюційні форми на ранньому етапі еволюції тваринного світу, “відхилився” досить суттєво від хребетних. Високий розвиток морфологічних і поведінкових ознак цих тварин є у порівнянні з хребетними лише аналогією, яка пояснюється могутнім підвищенням загального рівня життєдіяльності, характерним для всіх трьох груп тварин.

3 філогенетичної точки зору великий інтерес становлять голкошкірі, котрі так само, як і хребетні, належать до вторинноротих на відміну від первинноротих, у яких центральна нервова система розташована на черевному боці тіла і до яких належать молюски і членистоногі.

На цьому рівні знаходяться і нижчі хордові, котрі разом із хребетними (чи “черепними”) складають тип хордових. До ниж­них хордових належать оболочники і безчерепні. Оболочни­ки — морські тварини, частина яких веде нерухомий спосіб життя (аспідія). Безчерепні мають всього дві родини з трьома родами дрібних морських тварин, найвідоміша з яких — ланцетник. У безчерепних і хребетних загальною ознакою є внутрішній осьовий кістяк, що має вигляд суцільного (хорда ланцетника) чи членистого стрижня (хребет), над яким розташовується цент­ральна нервова система, котра має форму трубки. Хребетні підрозділяються на класи круглоротих (міноги і миксини), риб, земноводних, плазунів, птахів, ссавців. До вищих хребетних належать тільки останні два класи, у межах яких, власне, і спостерігаються прояви вищих психічних здібностей тварин. Що ж стосується нижчих хребетних, то тут позначаються проміжні ступені психічного розвитку, які характеризуються різними сполученнями елементів нижчого і вищого рівнів перцептивної психіки.

У хребетних нервова трубка утворює у головному відділі здуття, що перетворюються в процесі ембріогенезу на головний мозок. Вже в найпримітивніших хребетних, у круглоротих, є всі п'ять відділів головного мозку (довгастий, задній, середній, проміжний і передній). Процес диференціації і прогресивного розвитку мозкових структур досягає своєї вершини, як відомо, в ссавців, причому не тільки в передньому мозку (великих півкулях та їхній корі), але й у стовбурній частині головного моз­ку, де формуються, зокрема, центри вищих форм інстинктивної поведінки.

Контрольні запитання:

1.

2.