Феномен масової культури, його естетична і соціальна сутність, вплив на свідомість людини.

Масова культура є одним із найяскравіших виявів соціокультурного буття сучасних розвинених суспільств. Водночас вона залишається порівняно малоусвідомленим феноменом з погляду загальної теорії духовної культури.

В морфологічній будові культури можна виділити дві сфери:

- повсякденну культуру, яку освоює людина в процесі загальної соціалізації в середовищі проживання (насамперед у процесах виховання і загальної освіти);

- спеціалізовану культуру, освоєння якої вимагає спеціальної (професійної) освіти.

Подібний підхід до феномену масової культури видається дуже евристичним. Зазначений поділ має на меті сприяти поглибленому розумінню соціально-функціональної характеристики масової культури в контексті цієї концепції і співвідносно з концепцією соціальних субкультур.

На останньому етапі історії первісного суспільства, в умовах існування поділу праці, соціальної стратифікації в людських колективах і виникнення перших культур склалася й відповідна диференціація духовної культури, зумовлена відмінними соціальними функціями різних груп людей, пов'язаними з їх способом життя, матеріальними умовами і соціальними благами, а також ідеологією, що перебуває в процесі формування, і символікою соціальної престижності. Ці диференційовані сегменти загальної культури того чи іншого історичного суспільства згодом отримали назву " соціальні субкультури". У принципі кількість таких субкультур може бути співвіднесена з кількістю наявних у суспільстві спеціалізованих сфер діяльності (фахів, професій), але потреби цього поділу не вимагають настільки дрібного структурування культури. Достатньо виділити лише декілька основних соціально-класових (станових) субкультур, що об'єднують великі групи людей відповідно до їх ролі і функцій у виробництві засобів фізичного та соціального існування людини, у підтримці або порушенні соціальної організації й регуляції життя суспільства (порядку).

Масова культура втілює в собі суттєві зміни, які відбулися в культурі ХХ сторіччя: розвиток засобів масової комунікації, становлення індустріально-комерційного типу виробництва та розподілу, яке суттєво вплинуло на формування духовного світу людини і суспільства, демократизація культури, зокрема поширення середнього рівня освіченості мас, зростання часу дозвілля і вилучення коштів на нього в особистому і сімейному бюджеті.