Фізичне передавальне середовище і топологія мережі

Фізичне середовище забезпечує перенесення інфор мації між абонентами обчислювальної мережі. Таким середовищем є в основному три типи кабелів: вита пара, коаксіальний кабель та оптоволоконний кабель.

Найпростіший варіант витої пари проводів — телефонний кабель. Він відносно дешевий і найкраще підходить для ЛОМ. Неекранована вита пара погано захищена від завад.

Коаксіальний кабель більш міцний і краще захищений від завад.

Оптоволоконний кабель має ідеальний захист від завад, допускає високу швидкість передачі даних, але дорогий і менш технологічний в експлуатації.

Топологія мережі — це логічна схема сполучення каналами зв'язку комп'ютерів (вузлів мережі).

У локальних комп'ютерних мережах використовується одна з трьох основних топологій: моноканальна, кільцева або зіркоподібна. Більшість інших топологій є похідними від наведених. Для визначення послідовності доступу вузлів мережі до каналу і запобігання накладанню передач пакетів даних різними вузлами служить певний метод доступу.

Метод доступу — це набір правил, що визначає використання каналу передачі даних, який сполучає вузли мережі на фізичному рівні.

Найпоширенішими методами доступу в локальних мережах наведених топологій є Ethernet, Token-Ring, Arcnet, що реалізуються відповідними мережними платами (адаптерами).

Мережа моноканальної топології. В мережі з такою топологією (її часто називають шинною, або спільною шиною) використовується один канал зв'язку, який об'єднує всі комп'ютери мережі (рис. 12.2).

Мережа кільцевої топології. В ній як канал зв'язку використовується замкнене кільце з приймачів-передавачів, сполучених коаксіальним або оптичним кабелем (рис. 12.3).

Мережа зіркоподібної топології. Має активний центр – компютер(або інший мережний пристрій), що обєднує всі компютери мережі. Активний центр повністю керує компютерами, підключеними до нього через концентратор, який виконує функції розпоілу і підсилення сигналу (рис. 12.4

)