Військові акції США та їх союзників в Афганістані та Іраку.

Вранці 11 вересня 2001 р. 19 ісламських терористів-самогубців, поділившись на чотири групи, захопили в повітрі рейсові літаки з пасажирами. Захоплювачі спрямували два з цих літаків на 110-метрові хмарочоси Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку, в результаті чого обидві вежі рухнули, засипаючи в руїнах більшість людей, що там знаходилися. Третій захоплений літак таранив Пентагон. Пасажири та команда четвертого авіалайнера зробили спробу перехопити керування літаком у терористів; у результаті сутички на борту літак рухнув на землю в штаті Пенсільванія. У підсумку атак загинуло близько 3 тис. осіб.

Адміністрація Дж. Буша відразу ж опанувала ситуацію і взяла її під свій контроль. Було встановлено, що організатором та виконавцем замахів є таємна розгалужена по багатьох країнах ісламістська структура „ Аль-Каїда ", яку очолює релігійний фанатик із Саудівської Аравії Усама бен Ладен. Дж. Буш оголосив, що Сполучені Штати перебувають у стані війни проти міжнародного тероризму і вестимуть цю війну, доки противника не буде розгромлено, яких би зусиль це не потребувало. Для боротьби з тероризмом було створено Управління безпеки країни, яке дістало майже необмежені права щодо осіб, підозрюваних у ворожих намірах.

Уряд США визначив, що розсадником тероризму став Афганістан. Його правлячий режим, очолюваний рухом „ Талібан ", дає прихисток „Аль-Каїді", яка створила на терені країни табори для вишколу бойовиків. 7 жовтня 2001 р. розпочалася військова операція США за участі Великобританії, а також інших союзників проти „Талібану" масованим повітряним бомбардуванням позицій талібів. Останні вже 13 листопада без бою залишили Кабул, до якого ввійшли американські війська і опозиційні „Талібанові" афганські сили. А вже наступного дня Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію щодо Афганістану, яка підтверджувала підтримку міжнародних зусиль щодо викорінення тероризму, осуджувала рух „Талібан", схвалювала зусилля, докладені афганським народом з метою рятування країни талібів. Операція проти „Талібану", що тривала до 17 грудня, увінчалась успіхом: режим талібів було повалено, їхній рух наразі практично втратив боєздатність, однак остаточно його не було розгромлено і згодом він, перегрупувавши свої сили, спромігся перейти в контрнаступ.

Успіх операції у Афганістані і наміри президента поширити військові дії проти тероризму на інші країни мали своїм наслідком посилення ролі в оточенні Буша таких його радикально налаштованих співробітників („яструбів"), як віце-президент Дік Чейні, міністр оборони Дональд Рамсфельд і радник президента Кондоліза Райс, які справляли дедалі сильніший вплив на формування зовнішньополітичного курсу американської адміністрації. Цей курс опрацьовувався протягом року після подій 11 вересня. Уже в січні 2002 р. Буш назвав три „країни-ізгої", що прагнуть до набуття ядерної зброї: Іран, Ірак і КНДР, які, за його концепцією, становлять „ вісь зла ", і якщо ці країни не відмовляться від своїх намірів, Сполученим Штатам доведеться звести з ними рахунки. У вересні 2002 р. було опубліковано документ під назвою „ Стратегія національної безпеки США ", який дістав у ЗМІ назву „ доктрина Буша ". В документі зазначалося, що боротьба з тероризмом залишається головним пріоритетом діяльності адміністрації, і в цій війні проти ворога нового типу попередні стратегії стримування або застрашування, застосовувані в роки „холодної війни", вже не є дієвими і тому мають бути замінені стратегією випереджувальних дій. Таким чином, Вашингтон зарезервував за собою право першим завдати удару по терористичних угрупованнях, які одержали б доступ до зброї масового винищення, а також по окремих державах, ворожих США.

Наступним кроком на шляху боротьби з міжнародним тероризмом адміністрація Буша визначила повалення режиму Саддама Хусейна в Іраку. Сполучені Штати звинуватили іракський уряд у тому, що він начебто підтримує „Аль-Каїду" і, найголовніше, незаконно створює зброю масового знищення, а це становить реальну загрозу мирові та безпеці у світі. Проти військової операції в Іраку виступили Росія, Китай, мусульманські країни і навіть союзниці США по НАТО - Франція і Німеччина. Не дала на неї санкцій і Рада Безпеки ООН. Проте, США без вагань вирішили проводити операцію, їх найпослідовніше підтримали Велика Британія, рід країн Західної й більшість - Центральної та Східної Європи.

Операція в Іраку розпочалася 20 березня 2003 р. Війська американо-британської коаліції впродовж шести тижнів без особливих зусиль зайняли всю територію Іраку. 1 травня Буш оголосив про завершення військової операції.

Здавалося, США здобули рішучу перемогу. Однак подальші події звели їхні успіхи мало не нанівець. Зокрема, не знайшли підтвердження американські звинувачення в тому, що режим С. Хусейна підтримував тісні зв'язки з „Аль-Каїдою" і що він володів зброєю масового знищення, - а саме це і стало приводом вторгнення в Ірак. Більше того, в міжнародних ЗМІ було висловлено думку, що справжньою метою операції було прагнення США прибрати до рук багаті родовища іракської нафти.