Дати загальну характеристику поставангардизму

Ч. Дженкс у своїй книзі «Мова архітсмури постмодернізму» (1978 р.) дав широке визначення постмодернізму як популістсько-плюралістичного мистецтва безпосередньої комунікабельності між людьми. Як показав подальший розвиїок це визначення охоплювало не тільки постмодернізм як стиль, але й також багато розгалужень, які в сукупності, за словами К. Фремптона визначити як пост авангардизм. Таким чином пост авангардизм являє собою напрямок контрсучасного, тобто після авангардного, розвитку архітектури.

Поставангардизм має тісний зв'язок з архітектурною практикою таких майстрів архітектури, як Г. Голляйн, Й. Кляйхус, Л. Кріє, Р, Вентурі, М. Грейвз, Р. Стерне та інших. Цей та інший творчий досвід був узагальнений у вищезгаданих книгах Ч. Дженкса і Р. Вентурі, а також у книзі Ч. Мура «Тіло, пам'ять і архітектура» (1977 р.)-У цих теоретичних працях розвиток поставангардистського руху аналізувався з позицій історизму і регіоналізму, концептуалізму і контекстуалізму, метафоричності і багатозмістовності, а загалом - з позицій плюралістичності нового напрямку у розвитку архітектури та ідей програмованого еклектизму.

Постмодернизм представляет собой широкое общественное течение, распространившееся в различных областях культуры, - философии, литературе, музыке, изобразительном искусстве, архитектуре.

Мировоззренческой базой постмодернизма стало глубокое разочарование в идеологии исторического прогресса, сформулированной французкими просвітителями XVIII в. И оснванной на идее рационального переустройства общества и человека. В архитектуре постмодернизм сформировался в США теоретически во второй половине 60-х годов а в практике строительства к концу 70-х, обьеденив различных по творческим принципам и почерку мастеров. Обьеденившей их базой стало резкое отрицание Современного движения в качестве художественной системы, и в качестве творческой идеологии, претендующей на жизнестроительную общественно-преобразующую роль архитектуры.

В области архитектурных форм постмодернизму присуще возрождение (зачастую эклектическое) исторических архитектурных систем и декора всех видов (декоративная кладка, облицовка, рельеф, орнаментика, росписи и пр.), обращение к выразительности стенового массива с отказом от нарушающих его ленточных окон, возрождение активного силуэта зданий (завершение щипцами, фронтонами, мансардами) с отказом от плоских крыш. Соответственно возрождаемым историческим формам восстанавливаются принципы исторического построения композиции - симметрия, пропорциональность, перспектива.

Поставангардизм пов'язаний зі зверненням до так званого старого мистецтва, у тому числі з поверненням фігуративного початку, зі стилізацією вже відомих художніх течій. Під цією назвою об'єднують різні напрямки в мистецтві: " нові дикі", " новий конструктивізм" " постсюрреалізм" та ін. Поставангард прагне до вибудовування певної історичної традиції, відрізняється еклектизмом. У той же час поставангард нерідко називають, на противагу " класичного " авангарду 1920-30-х рр.., і деякі напрямки в мистецтві кінця 1950 - 60-х рр..

Утопічні устремління колишнього авангарду змінилися більше самокритичним ставленням мистецтва до самого собі, війна з традицією - співіснуванням з нею, принциповим стилістичним плюралізмом. Постмодернізм, відкидаючи раціоналізм «інтернаціонального стилю, звернувся до наочних цитат з історії мистецтва, до неповторних особливостей навколишнього пейзажу, поєднуючи все це з новітніми досягненнями будівельної технології.

Поставангардизм має тісний зв’язок з архітектурною практикою таких майстрів арх.-ри, як Голляйн, Кляйхус, Кріє, Вентурі, Грейвз Стерн та ін. Творчий досвід поставнгардизму був викладений у працях Ч.Дженкса і Вентурі, Ч. Мура.У цих працях пост авангардизм аналізувався з позицій історизму і регіоналізму, концептуалізму і контекстуалізму, метафоричності і багато змістовності, а загалом – з позицій плюралістичного напрямку у розвитку арх.=ри та ідей програмованого еклектизму