Хімічний комплекс

Хімічна промисловість - це галузь, на підприємствах якої, застосовуючи хімічні методи переробки сировини і матеріалів, одержують різноманітну хімічну продукцію.

Роль комплексу (місце, частка в економіці); наслідки, що цей комплекс дає

Хімічний комплекс має велике значення в народному господарстві України. Він відіграє важливу роль у розширенні асортименту виробництва товарів народного споживання. У той же час, хімізація виробництва дозволяє постійно збільшувати випуск нових видів хімічних матеріалів для задоволення господарських потреб, забезпечує глибоку переробку природних ресурсів, підвищує ефективність сільського господарства тощо. Хімічний комплекс України є однією з важливих ланок її виробництва. Його частка у промисловому виробництві становить: з випуску продукції – 7, 3%, чисельності промислово-виробничого персоналу – 5, 2%, вартості промислово-виробничих фондів – 9, 2%.

Галузева структура

Структура хімічного комплексу досить складна. До його складу входять ряд спеціалізованих галузей, що використовують різну сировину, виготовляють дуже широкий асортимент продукції і об’єднуються між собою загальною технологією. Як правило, виділяють: · основну (неорганічну) хімію, · хімію органічного синтезу, · гірничохімічну промисловість, · фармацевтичну промисловість, · мікробіологічну промисловість, · побутову хімію. Провідне місце за обсягом виробництва, в тому числі за випуском кінцевої продукції, займають основна хімія і хімія органічного синтезу. 1. Гірничохімія — займається видобутком природної хімічної сировини: калійні солі (Калуш, Стебник), кухонні солі (Слов'янськ, Артемівськ, Солотвине, Сиваш), сірка (Яворів, Новий Розділ), фосфорити (Середнє Придністров'я), озокерит (Борислав). Тому можна виділити три райони гірничої хімії: Донбас, Прикарпаття, Присивашшя. 2. Основна хімія — виробляє кислоти, мінеральні добрива, соду та інше: ◦ калійні добрива — виробництво тяжіє до сировини — видобутку калійних добрив (Калуш, Стебник); ◦ азотні — виробництво тяжіє до коксохімічних і металургійних підприємств, газопроводів. Центри: Сєвєродонецьк, Горлівка, Дніпродзержинськ, Черкаси, Рівне; ◦ фосфатні — виробництво тяжіє до споживача. Центри: Вінниця, Суми, Одеса; ◦ сода — виробництво тяжіє до сировини (до кухонної солі) (Донбас, Крим); ◦ сірчана кислота — сировиною є сірка Прикарпаття та сірчисті гази металургійних підприємств. Центри: Суми, Вінниця, Сєвєродонецьк, Одеса, Горлівка. 3. Хімія органічного синтезу — розвивається на основі переробки нафти, газу, вугілля. Орієнтується на сировину, електроенергію, воду: пластмаси (Донецьк, Запоріжжя, Сєвєродонецьк, Луцьк), хімічні волокна (Київ, Черкаси, Чернігів), лаки і фарби (Київ, Львів, Одеса, Харків, Чернівці, Дніпропетровськ). Фармацевтична (ліки) і мікробіологічна (вітаміни, добавки) промисловість орієнтуються на споживача, розміщена у таких містах: Київ, Харків, Горлівка, Одеса, Львів. Хімволокно виробляють у Києві, Сєвєродонецьк, Черкасах, Житомирі. Виробництво кінофотоплівки зосереджено у Шостці.

Сучасний стан підгалузей і галузей, оцінити

У товарній продукції комплексу на хімічну промисловість припадає 69%, нафтохімічну – 23, 3%, хіміко-фармацевтичну – 7, 7%. Фактично в кожній області розташовані підприємства хімічного комплексу. За обсягами виробництва продукції провідне місце в Україні посідають області: Дніпропетровська – 17, 6%; Луганська – 13, 6%; Київська – 9, 7%; Одеська – 9, 2%; м. Київ – 6, 8%; Донецька – 6, 8%; Івано-Франківська – 6, 7%; Чернігівська – 5, 9%.

Основні чинники, що впливають на розміщення комплексу

Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв'язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників: · сировинний · паливно-енергетичний, · споживчий. Хімічна промисловість споживає значну кількість води (набагато більше, ніж будь-яка інша галузь обробної промисловості). Це сприяє тяжінню хімічних підприємств до районів, котрі достатньою мірою забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробництва полімерних матеріалів. Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Для розміщення таких виробництв особливо важливе значення має наближення їх до теплоелектростанцій. При великих розмірах хімічних підприємств (перш за все комбінатів) та високому ступені автоматизації і механізації виробництв у цілому хімічна промисловість належить до галузей з невисокою трудомісткістю виробництва, її підприємства можна розмістити у слабо заселених районах. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість. Споживчий чинник впливає головним чином на виробництва основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо), а також на «верхні поверхи» деяких виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-технічні вироби тощо). При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Всі вищезазначені чинники по-різному проявляються при розміщенні окремих видів виробництв галузі. Всі вищезазначені чинники по-різному проявляються при розміщенні окремих видів виробництв галузі (табл. 50) Таблиця 50 ВПЛИВ ОКРЕМИХ ЧИННИКІВ НА РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗЕЙ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ^*

Галузі	Чинники
сировинний	паливно-енергетичний	водний	трудовий	споживчий	охорони природи
Гірничохімічна	+ + +	–	–	–	–	+ +
Виробництво мінеральних добрив	+ +	+	+	–	+ + +	+ +
Виробництво сірчаної кислоти	+ +	–	+ +	–	+ + +	+ +
Виробництво соди	+ + +	+	+	–	–	+ +
Основний органічний синтез	+ + +	+ + +	+ +	–	–	+ +
Виробництво пластмас, синтетичних смол, синтетичного каучуку	+ +	+ + +	+ + +	–	+	+ +
Виробництво хімічних волокон	+ +	+ + +	+ + +	+ + +	–	+ +
Переробка полімерних матеріалів	+ +	–	–	+ + +	+ + +	–

^* Чинники, що впливають: + + + вирішально; + + значно; + мало; – несуттєво.

Характеристика сировинної бази; продукція, яку випускає

Основна хімія є однією з провідних галузей хімічної промисловості України (приблизно 40% валової продукції). Її продукція — мінеральні добрива, кислоти, сода та ін. Розвивається на базі переробки як місцевої (калійні, кухонні і магнієві солі, сірка, фосфорити, відходи коксохімічного і металургійного виробництв), так і привізної (апатити, природний газ) сировини. Основою для її розвитку є гірничо-хімічна промисловість.Вона займається видобутком природної хімічної сировини — калійних солей і сірки (Прикарпаття), кухонної солі (Донбас, Крим, Закарпаття), фосфоритів (Середнє Придністров'я, Сумська і Харківська області). Виробництво мінеральних добривє провідним серед виробництв основної хімії. В Україні продукують різні види добрив: азотні, калійні, фосфорні, комбіновані. Виробляють азотні добрива на основі аміаку, який отримують з природного газу та відходів коксохімічного виробництва. Тому підприємства, що виробляють такі добрива, розміщуються вздовж газопроводів (Рівне, Черкаси, Одеса) або в центрах коксохімії (Алчевськ, Горлівка, Сєверодонецьк, Лисичанськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ). Виробництво калійних добрив тяжіє до сировини (родовищ калійної солі). Основні центри — Калуш і Стебник. Останнім часом у зв'язку з екологічними та рекреаційними чинниками завод у Стебнику не працює. Виробництво фосфорних добрив орієнтується у своєму розміщенні на споживача (сільськогосподарське виробництво). Воно розвивається на основі переробки імпортної сировини (апатитів з Росії, фосфоритів з Північної Африки), а також доменних шлаків. Власний видобуток фосфоритів не має промислового значення. Найбільші підприємства зосереджені у Вінниці, Костянтинівці, Одесі, Сумах, Маріуполі. Серед виробництва кислот провідне місце належить сірчанокислотному, бо його продукція має широке застосування в різних галузях господарства. Дане виробництво розвивається на основі переробки сірки (родовища у Львівській області, найбільше з яких — Яворівське), відходів коксохімічного, нафтопереробного виробництв, кольорової металургії (сірчисті гази). Воно орієнтується у своєму розміщенні на споживача, бо сірчана кислота малотранспортабельна через високу хімічну активність. Основна сфера споживання сірчаної кислоти — виробництво суперфосфату. Головні центри сірчанокислотного виробництва — ті самі, що й виробництва фосфорних добрив, а також Новий Розділ, Новояворівське, Дніпродзержинськ, Рівне. Виробництво соди матеріаломістке, тому розміщується поблизу родовищ сировини — кухонної солі. В Україні виробляють кальциновану, каустичну та харчову соду. Основні підприємства розміщені у Ли-сичанську, Красноперекопську, Калуші. Внаслідок економічної кризи підприємства основної хімії, як і інших галузей, значно знизили виробництво продукції. Вони не задовольняють потреб країни, передусім у мінеральних добривах (їх обсяги скоротилися). Значну кількість доводиться ввозити з-за кордону. Усе це вимагає здійснення ряду заходів щодо нарощування виробництва продукції галузей, технічного переоснащення підприємств та ін. Хімія органічного синтезупредставлена заводами, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів. Вона використовує, головним чином, нафту і газ. Застосування відходів переробки деревини, сільського господарства і коксохімічного виробництва значно скоротилося. Основною її галуззю є нафтохімічна промисловість з найбільшими центрами у Лисичанську, Кременчуці, Одесі, Херсоні, Дрогобичі, де розміщені потужні нафтопереробні комбінати. Коксохімічне виробництво розвинуте у Горлівці, Сєвєродонецьку, Дніпродзержинську та ін. Виробництво полімерів розвивається там, де є сировина, електроенергія і вода. Синтетичні смоли і пластмаси виготовляють переважно на нафтохімічних комбінатах та азотно-тукових заводах (Сєверодонецьк, Донецьк, Дніпродзержинськ, Запоріжжя та ін.). Хімічні волокна виробляють у Чернігові, Києві, Черкасах, Сокалі (Львівська область). Найбільшим виробництвом із переробки полімерів є виробництво шин та гумово-азбестових виробів (Дніпропетровськ, Біла Церква). В Україні добре розвинуті також лакофарбова промисловість (Дніпропетровськ, Одеса, Суми, Вінниця, Дрогобич, Чернівці), виробництвосинтетичних барвників (Рубіжне). Фармацевтична(виробництво ліків) та мікробіологічна(виробництво вітамінів, кормових домішок та ін.) галузі орієнтуються на споживача і розміщені у найбільших містах України: у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпродзержинську.

Назвати райони

В цілому хімічна промисловість набула розвитку в усіх економічних районах України. На цьому тлі особливо слід відмітити Донецький, Придніпровський і Карпатський економічні райони. Найпотужніший з них — Донецький район. Його частка становить понад третину хімічної продукції, що виготовляється в країні. Тут особливо вирізняється Луганська область з найбільшим у країні Лисичансько-Рубіжанським промисловим вузлом хімічної спеціалізації. В Донецькій області виділяється Горлівсько-Слов’янський промисловий вузол. У межах Придніпров’я хімічна промисловість набула розвитку в Дніпропетровській області (Дніпропетровсько-Дніпродзержинський промисловий вузол), Львівській області (Львівський, Дрогобицький, Новодворівський і Червоноградсько-Сокальський промислові центри) і Івано-Франківській області (Калуський і Івано-Франківський промислові центри). Добре розвинута хімічна промисловість в Києві, Чернігові, Черкасах, Житомирі, Рівному, Вінниці та Сумській області (Шостка і Суми), поблизу Одеси і Автономної Республіки Крим (Сивашський промисловий центр).

1. Передкарпаття	Новий Розділ, Борислав, Стебник, Жидачів, Стрий, Дашава, Дрогобич, Калуш, Долина, Вигода
2. Донбас	Артемівськ, Слов'янськ, Горлівка, Маріуполь
3. Придніпров'я	Дніпропетр., Запоріжжя, Дніпродзерж.
4. Присивашшя	Красноперекопськ, Армянськ

Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться у трьох районах: Придніпров'ї, Донецькому і Прикарпатті.

Проблеми (також екологічні наслідки)

Перспективи

¾ застаріле обладнання;

¾ випуск і впровадження нових технологій та техніки у всіх галузях і підгалузях хімічної промисловості.

¾ забруднення навколишнього середовища;

¾ впровадження прогресивних хімічних технологій, що дасть змогу звести до мінімуму промислові відходи; ¾ забезпечення максимального очищення стічних вод і викиду в атмосферу; ¾ розконцентрування надмірних хімічних підприємств у районах великого скопичення населення; ¾ хімічна промисловість - єдина галузь, яка утилізує виробничі відходи;

¾ недостатній випуск конкурентоспроможної продукції

¾ важливо досягти збільшення асортименту та підвищення якості продукції

¾ відсутність або недостатність важливих сировинних ресурсів (нафта, природний газ, фосфати, віскозна целюлоза, каучук, напів-фабрикати, субстанції для ліків тощо);

¾ Основні напрями дальшого розвитку комплексу хімічних та нафтохімічних виробництв пов'язуються з поглибленням комплексної хімічної переробки органічного палива та більш повним використанням місцевих сировинних ресурсів.

¾ неефективна галузева структура: переважають фондо- та енергоємні виробництва, дуже низький рівень наукоємних технологій і виробництв, відсутність завершених технологічних циклів продукції кінцевого споживання;

¾ Необхідно вдосконалити галузеву структуру хімічного комплексу, надавати пріоритетності таким галузям, як виробництво синтетичних смол і пластмас, синтетичних волокон, синтетичного каучуку, лакофарбових матеріалів, мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин.

© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.