Тема 9 правовий захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання

1. Поняття та засоби захисту прав суб’єктів господарства.

2. Поняття та зміст судового позову.

3. Термін розгляду позовів.

4. Перегляд судових рішень.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання відповідно до Господарського кодексу та Господарського процесуального кодексу України має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, зачіпають права та законні інтереси суб'єкта господарювання;

- визнання недійсними господарських угод;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом,

Державні гарантії прав і інтересів суб'єктів господарювання можна розділити на:

- загальні – полягають у тому, що держава гарантує суб'єктам господарювання, незалежно вуї обраних ними організаційно-правових форм господарської діяльності і форм власності, однакові права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових. інформаційних, природних та інших ресурсів;

- майнові – полягають у тому, що держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур гарантує недоторканність їхнього майна і забезпечує захист права власності (ст. 13 Конституції України).

Порядок і форми захисту прав суб'єктні господарювання визначаються насамперед нормами Господарською процесуального кодексу України (ГПК), відповідно до якого господарські спори вирішуються в порядку позовного провадження, а справи про банкрутство – також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р.

Спори вирішуються на підставі Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України, міжнародних договорів і угод, згода на обов'язковість застосування яких надана Верховною Радою України.

Особливу увагу законодавець приділяє захисту права власності, оскільки власність є основою існування й діяльності підприємців і підприємств будь-яких організаційно-правових форм. Передбачені чинним законодавством способи захисту права власності прийнято поділяти на:

- речово-правові – спрямовані па захист від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких інших осіб. Одним із них є витребування власником майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Позивачем у справі буде власник, майно якого із володіння вибуло без його відома.

Власник може також подати в суд негаторний позов (позов про усунення будь-яких порушень його права власності, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння). Підставою для негаторного позову є порушення, що перешкоджають власникові здійснювати свої права користування й розпорядження майном. При цьому, хоча майно і не вибуває з володіння власника, використовувати чого за призначенням власник не має можливості;

- зобов'язально-правові – застосовуються у випадку зобов'язальних, зокрема, договірних відносин між власником і особою, що необґрунтовано утримує майно (наприклад коли орендар не повертає орендодавцеві-власникові його майно по закінченні терміну договору оренди).

У процесі господарювання між підприємствами, підприємцями, державними й іншими органами виникають, здійснюються й припиняються численні господарські відносини, які іноді супроводжуються розбіжностями – господарськими спорами.

Більшість спорів передається на вирішення до господарського суду без досудового врегулювання.

Досудового врегулювання згідно зі ст. 5 ГПК України потребують тільки ті господарські спори, що виникають із договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку, а також договору, заснованого на державному замовленні (по цим спорам сторони можуть звертатися за захистом своїх законних інтересів у господарський суд лише після того, як контрагентові була направлена претензія, яку той або відхилив, або не дав на неї відповідь у термін, установлений чинним законодавством). В інших випадках процедура досудового врегулювання відбувається за згодою сторін, у випадках коли це прямо передбачено умовами укладеного між ними договору.

Недотримання порядку досудового врегулювання спорів є підставою для повернення позовної заяви (ст. 63 ГПК).

Установлені певні вимоги до змісту й форми претензії. Вона повинна бути викладена тільки в письмовій формі (ст. 6 ГПК).

Претензія підписується повноважною особою підприємства організації або їхнім представником і надсилається адресатові рекомендованим (цінним) листом або вручається під розписку.

Законодавством установлені два види термінів розгляду претензій:

- загальний (у місячний термін із дня її одержання);

- спеціальний (претензії, пов'язані з якістю й комплектністю продукції, розглядаються протягом двох місяців).

Установлено відповідні вимоги до форми й змісту відповіді і претензію. Насамперед це тільки письмова форма відповіді.

Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то її заявник по закінченні 20 днів після одержання відповіді має право пред'явити в банк розпорядження про списання в безперечному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначений розмір визнаної суми, то додається також копія претензії.

Основним способом захисту порушених прав і законних інтересів громадян, підприємців і підприємств є судовий захист, здійснюваний від імені держави, який регламентується насамперед нормами Господарського процесуальної о кодексу України.

Звертання в суд за захистом – право підприємства, підприємця і будь-яка угода про відмовлення від такого права є недійсною (ст. 2 ГПК). Можливе лише відмовлення підприємства-позивача від уже заявленого позову, але це падалі позбавляє позивача права повторного звертання в суд із цими вимогами.

Правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарськими судами. Відповідно до Закону України «Про судоустрій» систему спеціалізованих судових органів, що здійснюють правосуддя в господарських відносинах, складають Вищий господарський суд України апеляційні господарські суди регіонів, а також місцеві господарські суди.

При цьому господарським судам підвідомчі справи:

– про спори, що виникають при укладанні, зміні й розірванні господарських договорів – переддоговірні спори;

– про спори, що виникають при виконанні договорів;

– про спори, що виникають за іншими підставами (наприклад, про відшкодування збитків, заподіяних підприємству в результаті виконання вказівок державних або інших органів);

– про визнання недійсними актів державних та інших органів по підставах, зазначених у законодавстві (наприклад, акта, ідо не відповідає компетенції органа або вимогам законодавства);

– по заявах органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених до його компетенції;

– про банкрутство.

Порядок розгляду справ та інші питання судової процедури визначаються Господарським процесуальним кодексом України.

При звертанні в господарський суд із позовом про захист своїх порушених прав підприємство або підприємець повинні сплатити державне мито.

Підприємства й підприємці (як позивачі, так і відповідачі) у господарському процесі користуються рівними процесуальними правами.

Підсумком судового вирішення будь-якого господарського спору є судове рішення – владний акт, що пов'язує правову норму з конкретним юридичним фактом і поширює дію норми на даний факт, установлює права й обов'язки конкретних суб'єктів права.

Залежно від основ суд виносить рішення (при вирішенні спору по суті), постанови (по справах про банкрутство – постанова про визнання боржника банкрутом, постанови апеляційної я касаційної інстанції за підсумками перегляду винесених судом попередніх інстанцій рішень, ухвал, постанов) і ухвали (в інших випадках).

Рішення господарського суду набуває законної сили по закінченні десятиденного терміну з дня його прийняття, а у випадку, якщо в судовому засіданні були оголошені тільки вступна й резолютивна частини рішення, воно набуває сили по закінченні десятиденного терміну з дня підписання рішення.

У випадку подачі апеляційної скарги або внесення прокурором апеляційного протесту рішення, якщо воно не скасоване, набуває законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Зміст і структура судового рішення повинні відповідати вимогам ст. 84 ГПК України. Судове рішення складається з вступної, описової, мотивувальної й резолютивної частин.

Надійний захист прав та інтересів суб'єктів господарювання забезпечує встановлений законодавством порядок перегляду судових рішень в апеляційному й касаційному порядку, у ході яких перевіряється законність і обгрунтованість прийнятих господарськими судами попередніх інстанцій рішень, ухвал і постанов.

Перегляд рішень, що не вступили в законну силу, ухвал, постанов (у справах про банкрутство) у порядку апеляційного провадження здійснюють апеляційні господарські суди регіонів по апеляційних скаргах сторін у справі або апеляційних поданнях прокурора.

Апеляційна скарга (подання) подається через місцевий господарський су/і, що розглянув справу. Місцевий господарський суд у п'ятиденний термін направляє отриману апеляційну скаргу або подання разом зі справою до апеляційного господарського суду (ст. 91 і 92 ГПК).

Апеляційна скарга подасться, а апеляційне подання вноситься протягом 10 днів із дня ухвалення рішення місцевим господарським судом, а у випадку якщо в судовому засіданні були оголошені тільки вступна й резолютивна частини рішення – із дня підписання рішення, оформленого відповідною ст. 84 ГПК України. Відновлення пропущеного процесуального терміну подачі апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців із дня ухвалення рішення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК).

Апеляційний господарський суд переглядає справу за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з деякими обмеженнями (ст. 101 ГПК – позбавлення права приймати додаткові докази, за винятком тих випадків, коли заявник обґрунтував неможливість їхньої подачі суду першої інстанції причинами, що не залежать від нього, неприйняття вимог, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції).

Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється колегіями в складі трьох суддів.

Апеляційна скарга (подання) па рішення місцевого господарсько­го суду розглядається протягом двомісячного терміну з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію. За підсумками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову, що набуває законної сили з дня її прийняття.

Перегляд рішень місцевих судів, що вступили в закон ну силу й постанов апеляційних судів регіонів у порядку касаційного провадження здійснюється Вищим господарським судом України.

Касаційна скарга може бути подана протягом 1 місяця з дня набуття законної сили рішення місцевого господарського суду або апеляційного господарського суду. У пій не допускаються посилання па недоведеність тих або інших обставин справи (ст. 109 - 111 ГПК).

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справ у судах першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із з'ясуванням обставин справи і їхнім доведенням. Касаційна інстанція на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга (подання) розглядається протягом двомісячного терміну з дня надходження справи разом із касаційною скаргою (поданням) у Вищий господарський суд України.

За підсумками розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову, що набуває законної сили з дня її прийняття.

Касаційній інстанції надане право скасування рішень або постанов попередніх інстанцій і передачі справи па повий розгляд у суд першої інстанції.

Перегляд постанови Вищого господарського суду України, прийнятої за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду, що вступило у законну силу, або постанови апеляційного господарського суду з ініціативи сторони або Генерального прокурора України, здійснюється Верховним Судом України.

Оскарження постанов Вищого господарського суду України у Верховний Суд України можливо по досить обмеженому колу найбільш вагомих підстав, ігнорування яких здатне дестабілізувати судову систему в цілому. Наприклад, застосування Вищим господарським судом нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України; виявлення різного застосування Вищим господарським судом того самого положення закону або іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах (ст. 111 ГПК).

Касаційна скарга (подання) па постанову Вищого господарської о суду можуть бути подані не пізніше 1 місяця з дня його прийняття. однак у випадку виникнення підстав для оскарження постанови Вищого господарського суду по закінченні встановленого терміну, незважаючи па закінчення цього терміну, Верховний Суд України зобов'язаний прийняти касаційну скаргу (подання) до свого провадження.

Тривалість провадження по касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду не може перевищувати 1 місяця.

За результатами розгляду касаційної скарги (подання) більшістю голосів суддів, що брали участь у перегляді постанови Вищого господарського суду, виноситься постанова Верховного суду України. Вона е остаточною й оскарженню не підлягає.

Додатковою гарантією прав суб'єктів господарювання служить те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 112 ГПК господарський суд може переглянути прийняте ним рішення, що вступило в законну силу, за нововиявленими обставинами, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові (наприклад, подання експертом неправильного висновку, що був покладений в основу судового рішення, неправильний переклад документів або пояснень учасників процесу; надання недостовірних або фальсифікованих документі).

Право ініціювання перегляду справи за нововиявленнми обставинами надано стороні й прокуророві, які можуть протягом 2 місяці із дня виявлення них обставин звернутися до суду, який виніс судок. рішення, із заявою (поданням) про його перегляд.

Суд розглядає заяву (подання) про перегляд судового рішення (постанови, ухвали) протягом 1 місяця і за його результатами виносить: рішення – у випадку зміни або скасування рішення; постанову – у випадку зміни або скасування постанови; ухвалу – у випадку зміни або скасування ухвали або залишення рішення, постанови, ухвали без змін.

Найважливішим елементом захисту прав підприємств і підприємців і ефективна робота правового механізму виконання судових рішень, у зв'язку з цим велике значення для всіх судів, у тому числі і господарських, має виконавче провадження – завершальна стадія судового процесу. Документом, ідо видається господарським судом на виконання рішення, ухвали, постанови, є наказ суду, що видається або висилається позивачу після вступу судового рішення в законну силу. Наказ може бути пред'явлений до виконання не пізніше 3 місяців із дня ухвалення рішення, ухвали або постанови.

Основні положення про порядок виконання рішень господарських судів, ухвал і постанов регламентуються розділом XIV ГПК України (ст. 115 – 122), а також Законом України «Про виконавче провадження».

Господарські спори можуть розглядатися не тільки господарськими судами. Відповідно до діючого законодавства підприємства мають право передачі, підвідомчих господарським судам спорів, на вирішення до третейського суду.Діяльність третейських судів регулюється Законом України «Про третейські суди».

При відмові від розгляду господарської суперечки в третейському суді або неотримання відповіді у встановлений термін спір передається на розгляд господарського суду по підсудності.

У третейському суді спір розглядається протягом місяця з дня надходження позовної заяви. Рішення третейського суду викладається в письмовій формі і підписується суддями.

Крім того, чинне законодавство України передбачає розгляд деяких категорій спорів в інших спеціально створених третейських судах (наприклад, Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• Назвіть основні нормативні акти, якими регулюється діяльність господарських судів.

• Які справи підвідомчі господарським судам?

• Які шляхи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання передбачені чинним законодавством?

• У яких випадках законодавством передбачена необхідність досудового врегулювання господарських спорів?

• Розкрийте порядок пред'явлення претензії.

• Розкрийте порядок вирішення справи у суді.

• Що являє собою процедура перегляду рішення суду в апеляційному порядку?

• Що являє собою процедура перегляду рішення суду в касаційному порядку?

• Який порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?