Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працю­ючих, а й створюються передумови для підтриму­вання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих фак­торів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середо­вища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - ДОПУСТИМІ умови праці - характери­зуються такими рівнями факторів виробничого се­редовища і трудового процесу, які не перевищу­ють встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану ор­ганізму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чи­нять несприятливого впливу на стан здоров'я пра­цюючих і їх потомство в найближчому та віддале­ному періоді.

3 клас - ШКІДЛИВІ умови праці — характеризу­ються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити не­сприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організ­мі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчасті­ше сприяють зростанню захворюваності з тимчасо­вою втратою працездатності.

2 ступінь (3.2) - умови праці, що характеризую­ться такими рівнями факторів виробничого середо­вища і трудового процесу, які здатні викликати стій­кі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загаль­ної захворюваності, появи окремих ознак професій­ної патології.

3 ступінь (3.3) - умови праці, що характеризую­ться такими рівнями шкідливих факторів виробничо­го середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань.

4 ступінь (3.4) - умови праці, що характеризую­ться такими рівнями факторів виробничого середо­вища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростан­ня хронічної патології та рівнів захворюваності з тим­часовою втратою працездатності.

4 клас - НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факто­рів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професій­них уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

2. Порядок виконання.

Інформація, що повинна міститися в “Карті умов праці” по графам:

графа 1. Номер фактора виробничого середовища (ФВС);

графа 2. Перелік усіх виявлених ФВС;

графа 3. Вноситься нормативне значення – діапазони (оптимальний/допустимий) виявленого фактору, яке було знайдено у відповідному нормативному документі;

графа 4. Вноситься фактичне значення ФВС отримане по результатах вимірювання і розрахунків (з початкової таблиці варіанта). У випадках, коли по деяким ФВС немає фактичних значень в «Карті умов праці» ставиться позначка «відсутній»;

графа 5. Вноситься тривалість дії кожного ФВС у відсотках від загальної тривалості робочої зміни (при необхідності);

графа 6, 7, 8, 9, 10. Для кожного ФВС, при наявності відхилення фактичного значення від нормативного, вноситься позначка «+» в графу 6, 7, 8, 9 або 10 в залежності від ступеня шкідливості.

графа 11. Вноситься примітка «оптим.» або «допуст.», якщо для даного ФВС в графі 3 вказувались обидва діапазони і фактичне значення знаходиться в одному з них.

Пояснювальна записка повинна відповідати пунктам “Карта умов праці” і починатися з наведення такої інформації:

1. Назва робочого приміщення (варіант);

2. Назва робочого місця (варіант);

3. Категорія важкості, за якою працює робітник (базуючись на своєму життєвому досвіді і своїй уяві про задане робоче місце);

4. Тип робочого місця (постійне/непостійне).

Робоча зона - простір, обмежений огороджуючими конструкціями робочих приміщень, висотою до 2 м над рівнем підлоги чи площадки, на якій знаходяться місця постійного чи непостійного перебування робітників.

Постійне робоче місце – місце, на якому робітник знаходиться більшу частину свого робочого часу (більш 50% чи більш 2 години безперервно); при роботі в різних пунктах - уся робоча зона.

Непостійне робоче місце - місце перебування робітника менш 50% свого робочого часу або менш 2 годин безперервного перебування.

Теплий період року - період із середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище 10⁰С.

Холодний період року – період із середньодобовою температурою зовнішнього повітря -10⁰С і нижче.

Легка фізична робота (категорія I) - робота з витратою 120 ккал/год - категорія Iа (робота сидячи без фізичної напруги); робота з витратою 120-150 ккал/год - категорія Iб (робота сидячи, стоячи чи пов’язана з ходьбою, що супроводжується деякою фізичною напругою).

Фізичні роботи середньої важкості з витратою енергії 150-200 ккал/год - категорія IIа (ходьба з перенесенням ваги до 1 кг чи сидячи з переміщенням цих вантажів); витратою енергії 200-250 ккал/ч. Робота IIб (ходьба з перенесенням ваги до 10 кг).

Важкі фізичні роботи (категорія III) - робота з витратою більш 250 ккал/год (ходьба з перенесенням ваги більш 10 кг).