Узагальнююча схема інвестиційного аналізу.

Рисунок 1.1 – Схема проектного аналізу

В першому наближенні поняття «фази» має найбільшу кореляцію із структуруванням інвестиційного процесу у часі, відображає послідовність складових життєвого циклу інвестиційного проекту. Розбиття на «стадії» має за критерій складність, точність, достовірність проектної документації при тісному зв’язку із фазами інвестиційного проекту. Перелік «аспектів» інвестиційного аналізу надає уявлення про структуру бізнес-плану проекту. «Етапи» інвестування відрізняються найбільш суттєво – в тому числі складом грошових потоків, що враховуються при розрахунках ефективності інвестування в проект.

Тема 2. Часові аспекти інвестиційного аналізу.

Фактор часу слід розуміти як комплекс соціально-економічних і техніко-економічних явищ, причин і процесів, що знаходять відображення в нерівнозначності суми витрат (прибутку), які вкладаються (одержуються) в різні періоди часу.

Інвестиційний аналіз потребує здійснення різноманітних фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних з потоками грошових коштів у різні періоди часу.

Порівнюючи вартість грошових коштів при їхньому інвестуванні і поверненні прийнято використовувати два основні поняття — майбутня вартість грошей і теперішня вартість грошей.

Майбутня вартість грошей (FV – future value) — це сума інвестованих у теперішній час коштів, у яку вони перетворяться через певний період часу з урахуванням певної ставки процента.

Визначення майбутньої вартості грошей пов’язане з процесом нарощування цієї вартості, що являє собою поетапне збільшення суми вкладу шляхом приєднання до первісного його розміру суми процента (процентних платежів). Ця сума розраховується за так званою процентною ставкою.

Теперішня (поточна) вартість грошей (PV – present value) — це сума майбутніх грошових надходжень, зведених з урахуванням певної процентної ставки (так званої «дисконтної ставки») до теперішнього періоду.

Визначення теперішньої вартості грошей пов’язане з процесом дисконтування цієї вартості, що є операцією, зворотною до нарощування при обумовленому кінцевому розмірі грошових коштів. У цьому разі сума процента відраховується з кінцевої суми (майбутньої вартості) грошових коштів. Така ситуа­ція виникає в тих випадках, коли необхідно визначити, скільки коштів потрібно інвестувати сьогодні для того, щоб через певний проміжок часу отримати заздалегідь обумовлену їхню суму.

Технічно процедури дисконтування або компаундування (нарощення) здійснюються шляхом множення або ділення на коефіцієнт (альфа), який визначається за формулою:

, (2.1)

де r – норма дисконту;

t – кількість періодів, що відокремлюють даний рік від моменту часу, вибраного як початок відліку.

Як бачимо з рис.3.1 грошові потоки до розрахункового року множаться на коефіцієнт , а після розрахункового року – діляться на нього. Коли грошові потоки різних років приводяться до одного – розрахункового – року, вони набувають порівняного вигляду, і лише у такому вигляді їх можна додавати, ділити, піддавати іншим математичним процедурам, без чого неможливий процес моделювання показників інвестиційного аналізу.

Рисунок 2.1 – Процедура дисконтування (нарощення).

Приклад 2.1

Розглянемо проект – будівництво торгівельного центру. Будівельна фаза триватиме два роки, потім, впродовж чотирьох років плануються наступні грошові потоки (тис.грн.):

Нагадаємо: витрати та результати до розрахункового року множаться на коефіцієнт дисконтування, після розрахункового року – діляться на нього. Ступінь коефіцієнта відповідає кількості років розриву від розрахункового року. Припустимо, ставка дисконту r дорівнює 10% (тобто 0, 1)

Розрахунок інтегрального ефекту (ІЕ) суттєво залежить від того, до якого моменту на вісі часу (t) будуть приводитися інвестиційні витрати (відображаються з мінусом) та грошові потоки.

До моменту розрахунків ефективності (до нульового року):

ІЕ = = 903, 356 тис.грн.

До початку інвестиційної фази (до першого року):

ІЕ = = 996, 311 тис.грн.

До кінця будівельної фази (до другого року):

ІЕ = = 1092, 251 тис.грн.

До кінця розрахункового періоду (до шостого року):

ІЕ= 1599, 68 тис.грн.

У якості ставки дисконтування зазвичай обирається:

· скорегована на річний темп інфляції ринкова ставка прибутковості по довгострокових (не менше 2 років) державних облігаціях. Цей показник доцільно використовувати в умовах достатньо конкурентного і близького до рівноваги ринку довгострокових державних облігацій;

· скорегована на річний темп інфляції річна прибутковість вкладень в операції на відкритих для імпорту конкурентних ринках щодо безризикових товарів і послуг;

· скорегована на річний темп інфляції ставка депозитного відсотка;

· внутрішні норми прибутковості альтернативних інвестиційних проектів, наявні в інвестиційному портфелі.

При встановленні часових рамок проекту, важливо визначити початок і кінець розрахункового періоду. Як початок розрахункового періоду зазвичай обирають один з трьох моментів часу:

1. момент завершення розрахунків ефективності;

2. момент початку інвестицій;

3. момент початку операційної діяльності (момент введення в експлуатацію виробничих потужностей або споруджених об'єктів).

Зіставлення недоліків та переваг зазначених методів показують, що найбільш раціональним є перший та другий. За відсутності невизначеності другий метод раціональніший та застосовується частіше. У ситуації, коли різні варіанти проектів характеризуються різними рівнями ризику, необхідно застосовувати лише перший метод, здійснюючи приведення результатів та витрат до моменту розрахунків.

У випадку якщо інвестиційні проекти відрізняються організацією та технологією будівництва, їх порівняння зручніше проводити, взявши за базу відліку момент введення в експлуатацію спорудженого об'єкта.

Розрахунковий період розбивається на кроки розрахунку – відрізки часу в межах яких проводиться агрегування даних.