Характеристика основних теорій походження культури

1)Еволюціоністська почала набувати широкого розповсюдження наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. і була представлена в працях Г.Спенсера, Е.Тейлора, Д.Фрейзера, Л.Моргана. Висувається принцип єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури. Усі народи і культури проходять однакові стадії еволюційного розвитку. Розвиток того чи іншого народу відбувається прямолінійно, від простого до складного, еволюційна форма культурної динаміки пояснювалася послідовним ускладненням форм і способів організації життєдіяльності людей, які ведуть до підвищення впорядкованості і обґрунтованості. У розвитку суспільства Л.Морган виділяє такі стадії: дикість, варварство, цивілізацію. На різних ступенях розвитку народи живуть окремо і створюють власну культуру, але посилення контактів між державами зумовлює спільність культурних цінностей і засвоєння їх людством.Основна ідея еволюціонізму щодо прямолінійності суспільного прогресу передбачає обов’язкову вимогу для кожного народу пройти всі стадії культурного розвитку.

2)Циклічна – обґрунтовує замкнутий характер розвитку культури за принципом коловороту. Основоположник - італійський філософ Дж. Віко.На його думку, кожний народ проходить цикл у своєму розвитку, який включає 3 епохи:

-дитинство(епоха богів) – бездержавний період, провідна роль належить жерцям;

-юність(епоха героїв) – характерне формування держави і підкорення героям;

-зрілість(епоха людей) – форма правління монархія чи демократична республіка, відносини між людьми регулюються совістю та усвідомленням свого обов язку.

Досягнувши вищого ступеня розвитку людство знову падає на нижній.

Дальший розвиток теорії – М Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі.

М.Данилевський виділив11 самобутніх типів культури: інд., китайську, іранську, єгипетську, халдейську, грецьку, римську, аравійську, германо-романську, слов’янську. Кожний тип культури проходить в основному 3 фази свого розвитку: етнографічну, державну та цивілізаційну. Перехід до цивілізації хар-ся розтратою культ. потенціалу. Самобутність культури на думку Д., в особливому складі душі народу, тому його нац. Хар-р залишається незмінним при взаємодії культур.

О.Шпенглер виклав свою концепцію у книзі «Занепад Європи». На його думку, кожна культура є «живим організмом» і має свою історію. Він заперечував існування загальнолюдської культури, доводячи, що всесвітня історія складається з історії 8 замкнених у своєму розвитку культур. До таких культур належать: китайська, Інд., Єгипет., аполонівська, віз-ар, зах.євр. і культура майя. Кожна культура на думку Шпенглера, має свою долю і живе приблизно 1000-1500років. Потім коли вмирає і сліди від неї залишаються у формі цивілізації.

Локальні цивілізації А. Тойнбі підкоряються у своєму розвитку моделі циклічного руху від виникнення, росту до надлому і загибелі. Згідно з його концепцією, культурна динаміка породжена наявним викликом (з боку природного чи людського середовища): спри­ятливі умови розвитку цивілізації, як зовнішні, так і внутрішні, є передумовою культурної стагнації.

3 )Антропологічна(функціональна) – Б.Малиновський, Т.Парсонс. Виникнення культури обумовлене потребами людства, які поділяють на первинні(продовження роду- розвиток знань, житлових умов), похідні(вдосконалення знарядь праці- розвиток господарства), інтегративні(згуртування, обєднання людей, політична організація суспільства).

4)Соціологічна – М.Вебер, П. Сорокін, Т.Адорно. Культура – складна система культурних і соціальних систем. П.Сорокін виділив три основні типи пізнання дійсності, які лежать в основі культурної суперсистеми: чуттєвий, раціональний та інтуїтивний. Тому саме культурну систему він розглядає як вихідний і визначальний фактор соціального розвитку. 5)Психологічна(З.Фрейд, К.Юнг)

З. Фрейд був переконаний в антагонізмі природного начала в людині та культури. Остання, на думку вченого, основана на відмові від задоволення інстинктивних бажань і існує за рахунок сублімованої енергії лібідо (психічна енергія, сексуальні потяги, інстинкт любові). З. Фрейд стверджує, що прогрес культури зменшує людське щастя і посилює почуття провини, оскільки він супроводжується посиленням ролі соціокультурних обмежень щодо реалізації природних бажань та інстинктів людини.

6 ) Концепції ігрової культури (Й. Гейзінга, Х. Ортега-і-Гассет) Джерелом культури є спроможність людини до ігрової діяльності. У сфері культури ми застаємо гру як уже дану величину, що існувала ще до появи самої культури.

7)Марксистська(К.Маркс, Ф.Енгельс). Визначальним у походженні і розвитку культури є матеріально - перетворююча суспільна діяльність людей, яка спрямована перш за все на задоволення матеріальних потреб, а також на формування висококультурної людини як суспільного суб'єкта діяльності.

8)Теологічна – релігія як основа розвитку культури(Аврелій Августин).

9) Структуралістична (К. Леві-Строс, Ю.Лотман): культура - сукупність знакових систем і культурних текстів.