Визначення поняття відхилена поведінка.

Предметом вивчення є ті аспекти поведінки особистості, які можна класифікувати як відхилену поведінку. Відхилена поведінка існує поряд з такими явищами як: психічні захворювання, патологічні стани, неврози, психосоматичні розлади. Дані феномени розгдядаються з погляду меличної норми на осі: “здоров'я - передхвороба - хвороба”. Відхилена поведінка особистості виражає соціально-психологічний статус особистості на осі “соціалізація - дезадаптація - ізоляція”.

Отже, складність визначення даного поняття «ДП» обумовлена її міждисциплінарним характером. У цей час термін використовується у 2 основних значеннях:

-у значенні – вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим або фактично сформованим у даному суспільстві нормам. Тут ДП виступає предметом психології, педагогіки, психіатрії.

-у значенні – соціальне явище, що виражається у відносно масових і стійких формах людської діяльності, що не відповідають офіційно встановленим або фактично сформованим у даному суспільстві нормам і очікуванням. Тут ДП є предметом: права, соціології, соціальної психології.

Специфічні ознаки відхиленої поведінки:

1.Відхилена поведінка особистості – це поведінка, що не відповідає загальноприйнятим або офіційно- встановленим соціальним нормам. Тобто, це дії, що не відповідають існуючим законам, правилам, традиціям і соціальним установкам, але визнаючи ДП, як поведінку, що відхиляється від норм варто пам'ятати, що соціальні норми змінюються. Це в свою чергу надає відхиленій поведінці історично-плинного характеру. Отже, ДП – поведінка при порушенні не будь-яких, а лише найбільш важливих для даного суспільсва соціальних норм.

2.ДП і особистість, що її проявляє, викликають негативну поведінку з боку інших людей. Негативна оцінка може мати форму суспільного осуду або соціальних санкцій, у тому числі карного покарання. Насамперед, санкції виконують функцію запобігання небажаної поведінки, але з іншого боку, вони можуть призвести до такого негативного явмща, як стигматизація особистості – навішування ярликів на людину.

3.Специфічна особливість. Особливістю відхиленої поведінки є те, що вона завдає реальної шкоди, як і самій особистості, так і оточуючим людям. Це може бути: дестабілізація існуючого порядку, заподіяння морального і матеріального збитку, фізичне насильсво, заподіяння болю, погіршення здоров'я. У крайніх своїх проявах ДП являє безпосередню загрозу для життя НП: суїцидальна поведінка, насильницькі злочини та вживання важких наркотиків.

4.Відхилена поведінка може переважно характеризуватись як непохитно повторюване (багаторазове або тривале) явище. Але дане правило має виключення, навіть одна суїцидальна спроба – відхилена поведінка.

5.Для того, щоб поведінку можна було класифікувати як відхилену, вона повинна узгоджуватись із загальною спрямованістю особистості. При цьому поведінка, не повинна бути наслідком нестандартної ситуації(поведінка в рамках посттравматичного синдрому, наслідок кризової ситуації – реакція горя у випадку сметрі близької людини протягом перших місяців або наслідок самооборони – при наявності реальної загрози для життя)

6.Особливістю відхиленої поведінки є те, що вона розглядається в межах медичної норми. Вона не повинна ототожнюватись із психічними захворюваннями або патологічними станами, хоча і може поєднуватись із ними. У випадку психічного розладу, має місце патологічна поведінка психічно хворої людини. Патологічна поведінка відхиляється від медичних норм і вимагає безпосереднього медичного втручання і така поведінка вивчається наукою – психіатрією. Але в той час за певних умов ДП може перерости в патологічну.

7.Особливістю відхиленої поведінки є те, що вона супроводжується різними проявами соціальної дезадаптації. Дана поведінка зовсім необов'зково приведе до хвороби або смерті, але закономірно викликає або підсилює стан соціальної дезадаптації.

8.В якості останньої ознаки можна виділити її індивідуальне або статево-вікове відношення. Відхилена поведінка відбиває зовнішнє буття особистості в соціумі. Тому ДП у різних людей може проявлятись по-різному. Індивідуальні відмінності людей торкаються мотивів поведнки, форм прояву, динаміки, частоти і ступеня вираженості. Форма девіації і ступінь її вираженості є найбільш очевидними характеристиками відхиленої поведінки особистості. Вони можуть варіювати від цілком необразливих проявів, до тотального порушення життєдіяльності особистості. Інша важлива індивідуальна особливість стосується того, як людина переживає відхилену поведінку: як небажане, далекоглядне для себе і як звичайне, привабливе. Таким чином, відношення особистості до відхиленої поведінки (особистісна позиція) багато в чому визначає і долю людини.

Отже, ДП – стійка поведінка особистості, що відхиляється від найбільш важливих соціальних норм, що заподіює реальний збиток суспільству або самій особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією.