Критерії визначення поняття «відхилена поведінка».

У більшості наук прийнятий розподіл явищ на нормальні анормальні, при цьому границі між цими поняттями досить розмиті. Проте, у психологічній науці і у повсякденному житті ці два поняття використовуються повсюдно. При цьому, під нормальною поведінкою, як правило, розуміють нормативно-схвальну поведінку, яка не пов'язана із хворобливим станом. До того ж, вона характерна для більшості людей. Тоді як анормальну поведінку можна поділити на нормативно-несхвальну, патологічну, нестандартну.

Під нормальною поведінкою розуміється все, що відповідає прийнятій даній науці нормі еталону. Способи одержання норми – нерідко називають критеріями. Одним із найпоширеніших і загальних є статистичний критерій, він дозволяє визначити норму для будь-якого явища за допомогою підрахунку частоти з якою воно зустічається в популяції. З математичної статистики нормальним вважається все те, що зустрічається часто, не рідше ніж 50% випадків. Поряд із статистичним критерієм спостерігаються ще кілька критеріїв для визначення особистості:

-психопатологічний, -соціально-нормативний, -індивідуально-психологічний.

Психопатологічний критерій використовується в медицині. Відповідно до цього критерію всі поведінкові прояви можна поділити на дві групи - “нормальні” й “патологічні” в значенні “здоров'я” -“хвороба”. У Статуті ВООЗ поняття “здоров'я” визначається як стан повного фізичного, психологічного та соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб. “Хвороба” визначається як життя, порушене в своїй течії ушкодженням структури й функцій організму під впливом зовнішніх факторів. Цей стан визначається загальним або частковим зниженням пристосовуваності до середовища й обмеженням свободи життєдіяльності хворого.

Патологія - будь-яке відхилення від норми у змісті медичної норми.

У класифікації хвороб, ДП не виділена ні в якості патологій і ні у формі норми. ДП розглядають як таку, що лежить на на межі між нормою і патологією.

Соціально-нормативний критерій. Має надзвичайно важливе значення в різних галузях громадського життя. Поведінка кожної людини щодня оцінюється і оегулюється за допомогою різноманітних соціальних норм. Відповідно до цього критерію – поведінка, яка відповідає вимогам суспільства сприймається як нормальна поведінка. Відхилена поведінка – навпаки суперечить основним суспільним установкам і цінностям. Зі зміною суспільсва, змінюються і соціальні норми, що діють у ньому. З погляду соціально-нормативного критерію-провідним показником нормальності поведінки є рівень соціальної адаптації особистості. При цьому, нормальна успішна адаптація характеризується оптимальною рівновагою мж цінностями, особливостями індивіда та правилами, вимогами навколишнього соціального середовища. Відповідно, дезадаптація – стан зниженої здатності(небажання, невміння) приймати і виконувати вимоги середовища, як особистісно значимі, а також реалізувати свою індивідуальність у конкретних соціальних умовах. Можна виділити соціальні та індивідуальні прояви дезадаптації. Соціальні:

-знижена навчаємість, нездатність заробляти своєю працею

-хронічна або виражена неуспішність у життєво-важливих сферах(родина, робота, міжособистісні відносини, здоров'я)

-конфлікти із законом

-ізоляція

Індивідуальні:

-негативна внутрішня установка стосовно соціальних вимог(незгода з ними, нерозуміння, протест або опозиція)

-Завищені претензії до навколишніх при прагненні самому уникати відповідальності, егоцентризм.

-хронічний емоційний дискомфорт

-неефективність саморегуляції

-конфліктність і слабка розвиненість комунікативних умінь

-когнітивні перекручування реальності.

Індивідуально-психологічний – відбиває всю зростаючу цінність кожної особистості і її індивідуальність. Відповідно до даного критерію сучасні вимоги до людини не обмежуються її здатністю виконувати соціальні приписання, але припускають також самопізнання і самобуття особистості. У зв'язку із цим основними якостями особистості в наш час можна назвати:

-її внутрішню позицію стосовно зовнішнього світу і себе

-здатність приймати рішення і робити вибір, а також особистісну відповідальність за власну поведінку.