Лабораторна робота № 8

Тема: Дослідження запиленості повітря виробничих приміщень і робочих зон

Мета роботи: вивчити і засвоїти методику визначення концентрації пилу в повітрі виробничих приміщень, визначити концентрацію пилу та ефективність очистки повітря від пилу, співставити фактичне значення з допустимим і відповідно зробити висновок.

План підготовки до вивчення і виконання роботи

1. Вивчити матеріал теми.

2. Ознайомитися з будовою і принципом роботи приладів, що використовуються в даній роботі.

3. Засвоїти методику визначення концентрації пилу та ефективності очистки повітря від пилу і провести дослідження.

4. Дати оцінку одержаним результатам.

5. Дати відповіді на запитання для контролю та самоконтролю.

Загальні відомості

Виробничий пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. Пил викликає захворювання, є причиною підвищеної пожежо- та вибухонебезпеки виробництва, підвищує електронебезпеку виробничого процесу.

Причини пилоутворення – недосконалість технологічного процесу, обладнання, недостатня герметизація обладнання, порушення технологічних режимів, неякісне прибирання приміщень.

Розрізняють пил органічного (деревний, торф’яний, вугільний), неорганічного (металевий, мінеральний) і змішаного походжень. За дією на організм людини пил поділяється на отруйний (свинцевий, ртутний, миш'яковистий) і неотруйний (вугільний, вапняковий, деревний). Отруйний пил, погашаючи в організм чи осідаючи на шкірі, призводить до отруєння. Розчиняючись в біологічному середовищі, він перетворюється в рідку отруту. Так, свинцевий пил викликає зміни в нервовій системі, в крові, в дихальних шляхах.

Неотруйний пил подразнює шкіру вуха, слизову оболонку очей, верхні дихальні шляхи. Він може переносити мікроби, абсорбувати отруйні чи радіоактивні речовини, набути електричний заряд, що підвищує його небезпечну дію. Проникаючи в альвеоли легень, він викликає захворювання, які називаються пневмоконіозами.

Найбільш важкі форми цього захворювання виникають при вдиханні пилу, що містить вільний диоксид кремнію (силікоз) і пил азбесту (азбестоз).

Небезпечна дія пилу залежить від концентрації його в повітрі робочої зони (тобто масового вмісту частинок в одиниці об'єму повітря – мг/м³), ступеня його дисперсності, форми пилинок, їх твердості, волокнистості, хімічного складу пилу, питомої поверхні. Маса пилу, що вдихається людиною і призводить до захворювання, при всіх рівних умовах залежить від інтенсивності дихання людини, виду виконуваної роботи. Людина, що виконує важку фізичну роботу в запиленій атмосфері, частіше піддається захворюванню. Наявність в повітрі деяких хімічних газів, неблагоприємні метеорологічні умови також підвищують дію впливу пилу на організм людини. Частинки пилу розміром до 5 мкм (найчастіше розміром 1-2 мкм) представляють особливу небезпеку в зв'язку з тим, що вільно знаходяться в повітрі у вигляді аерозолів і здатні проникати глибоко в дихальні шляхи і затримуватися в них. Пилинки з колючою поверхнею дуже небезпечні, оскільки в’їдаються в слизову оболонку, тканини легенів і шкіру.

Для профілактики пилових захворювань встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК), які протягом 8-и годинного робочого дня чи 40-ка годинного робочого тижня не викликають захворювань чи відхилень в стані здоров'я людини. ГДК (табл. 1, додаток) нормуються в повітрі робочої зони (тобто простору висотою до 2 м над рівнем підлоги, на якій знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працівників).

Запиленість повітря можна дослідити масовим, електричним, фотоелектричним та іншими методами. Найбільш поширеним являється масовий метод, за допомогою якого визначають масу пилу, що міститься в одиниці об'єму повітря. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після просмоктування через нього певного об'єму запиленого повітря, а далі розраховують концентрацію пилу (мг/м³).

Основні заходи по захисту від дії пилу – повна механізація, автоматизація і герметизація виробничих процесів; влаштування замкнутих і безперервних технологічних процесів; заміна сухих методів переробки та обробки матеріалів, під час яких виділяється пил, мокрими та ін. При недостатній ефективності колективних методів захисту використовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) – респіратори, спецодяг, окуляри.

Прилади та обладнання, що використовуються в роботі

Для визначення запиленості повітря в виробничих приміщеннях використовують аспіратор для відбору проб повітря моделі 822, алонж для фільтрів, фільтр АФА-В-18, аналітичні ваги типу В-200, ртутний термометр, барометр; в лабораторних умовах – установку, яка складається з пилової камери, алонжа з фільтром, аспіратора.