Не пошкодь!

Після задньої тампонади, як і після передньої, слід призначити антибіотики для профілактики середнього отиту.

НАКЛАДАННЯ ЗІГРІВАЛЬНОГО КОМПРЕСА НА ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНУ ПАЗУХУ

Необхідні засоби:

1. Широкий бинт або марля.

2. Напівспиртовий розчин (спирт: вода = 1: 1 або горілка), розчин оцту (одна чайна ложка на 0, 5 лводи) або кип'ячена вода.

3. Непромокаючий матеріал (компресний, вощаний папір чи целофанова плівка).

4. Вата, шерсть або фланель.

5. Бинт для фіксації компреса.

Зігріваючий компрес застосовують з для того, щоб викликати приплив крові до ураженої ділянки, зменшити біль та прискорити розсмоктування запального інфільтрату. Для цього марлеву серветку згортають вчетверо, зволожують у спирті, розбавленому наполовину водою, помірно відтискають надлишок вологи і вкладають, на щоку в проекції верхньощелепної пазухи. Ззовні вкривають, поліетиленовою плівкою, яка повинна на 0, 5-1 см перекривати краї серветки по всьому периметру. Потім накладають шар вати і фіксують бинтовою пов'язкою. У домашніх умовах замість вати можна використовувати шерстяну хустку. Зігріваючий компрес залишають на щоці на 6-8 год, після чого його знімають, а шкіру в ділянці верхньощелепної пазухи протирають насухо.

НАКЛАДАННЯ ПРАЩЕПОДІБНОЇ ПОВ'ЯЗКИ НА НІС

Необхідні засоби:

1. Широкий бинт.

2. Марлеві або ватні кульки.

Пращоподібна пов'язка накладається на вхід в ніс для фіксації перев'язувального матеріалу в цій ділянці, як правило, після передньої тампонади носа. Для цього шматок бинта з обох кінців розрізають у поздовжньому напрямку так, щоб надрізи не доходили до середини і не з’єднувались один з одним.На нерозрізану частину бинта вкладають 1-2 марлеві чи ватні кульки, охоплюють їх центральною частиною бинта і зав'язують так, щоб кульки опинились огорненими бинтом і утримувались у цьому місці. Вкладають центральну частину пов'язки на вхід в ніс, а кінці, перехрещуючи, зав'язують на задній поверхні голови: кінці, які були знизу, зв'язують на тімені вище вушних раковин, а верхні кінці - нижче вушних раковин, у верхній ділянці шиї (рис. 1.20).

ДОСЛІДЖЕННЯ НАВКОЛОНОСОВИХ ПАЗУХ

Одним із основних методів дослідження навколоносових пазух є передня і задня риноскопія. Проводячи передню і задню риноскопію, дослідник може виявляти в носових ходах патологічні виділення, що вказує на ураження тієї чи іншої навколоносової пазухи. Важливу діагностичну цінність мають рентгенологічні методи дослідження, пункція верхньощелепної пазухи, в останні роки все ширшого застосування набувають методи ендоназальної діагностики та лікування за допомогою спеціальної оптики.

РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НОСА ТА НАВКОЛОНОСОВИХ ПАЗУХ

Цінну інформацію про стан навколоносових пазух та носа можуть надати рентгенологічні методи дослідження. Серед них застосовують рентгенографію у прямій та боковій проекціях, томографію та комп'ютерну томографію.

На оглядовій рентгенограмі навколоносових пазух з носо-підборідним приляганням контуруються більшість структур лицевого черепа. У нормі навколоносові пазухи добре пневматизовані, щільність їх відображення на знімку порівнюють з щільністю зображення орбіт. При патологічних змінах у пазусі на рентгенограмі розрізняють гомогенне, пристінкове чи нерівномірне затемнення. Гомогенне затемнення пазухи спостерігається при її заповненні ексудатом. Пристінкове затемнення пазух - при потовщенні слизової оболонки її стінок. Поліпи, пухлина або кіста дають нерівномірне затемнення пазухи.

Для визначення характеру ураження навколоносових пазух носа (здебільшого верхньощелепної) використовують контпастну рентгенографію. Для цього безпосередньо перед рентгенографією проводять пункцію пазухи та вводять у неї контрастну речовину (йодоліпол, сергозин). Якщо просвіт пазухи заповнений патологічною тканиною (пухлиною, кістою, поліпом), то на рентгенограмі спостерігається дефект її наповнення контрастною речовиною.

Комп'ютерна томографія має ряд переваг над звичайною рентгенографією, оскільки вона дозволяє виявити патологію не тільки кісткової, а й м'яких тканин хворого.

В останній час до арсеналу методів обстеження структур людського тіла увійшло ядерно-магнітно-резонансне дослідження (ЯМРД). Воно з успіхом застосовується при захворюваннях носа, навколоносових пазух, вуха та горла. Перевагою цього методу є те, що хворий не зазнає шкідливого впливу рентгенівського проміння, а зображення об'єкта не завуальовує суперпозиція кісткової тканини.