Види науково-дослідної роботи

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується підвищенням вимог до розвитку наукової сфери в освіті. Значна частина студентської молоді, педагогічних кадрів поряд з виконанням безпосередніх обов’язків займається науковою діяльністю. Діяльність ВНЗ передбачає залучення викладачів і студентів до наукової роботи, що є однією із відмінностей ВНЗ і закладу середньої освіти. Діяльність науковця визначається не лише галуззю науки, якою він займається, але й характером наукової роботи.

За характером наукової роботи НДР поділяють на такі види: а) науково-допоміжна; б) науково-дослідна; в) науково-організаційна.

Науково-допоміжна діяльність охоплює широку групу науково допоміжних професій (лаборанти, асистенти, референти, бібліографи тощо). Виконання роботи цими спеціалістами є дуже важливим і потрібним, адже від них залежить здійснення всієї поточної роботи (друкування, систематизація літератури, виконання поточної експериментальної роботи, обробка результатів, складання звітів тощо).У деяких вчених, особливо тих, що займаються певними прикладними дослідженнями (біологи, фізики, хіміки тощо) можуть існувати цілі лабораторії, де працюють помічники - це люди, що виконують науково-допоміжну діяльність.

Науково-дослідна робота передбачає здійснення дослідної роботи, а саме: вибір теми дослідження; визначення наукового апарату; розробка методики експериментальної роботи; аналіз літератури; літературне оформлення результатів дослідження; розробка практичних рекомендацій тощо. Науково-дослідною діяльністю у ВНЗ займаються і викладачі, і студенти.

Науково-організаційна діяльність передбачає керівництво науково-дослідною і науково-допоміжною діяльністю інших (асистентів, лаборантів, студентів та ін.). Таким видом діяльності, як правило, займаються викладачі з науковим ступенем чи званням (кандидати наук, доктори наук, професори, доценти). Ці люди повинні мати організаторські здібності, уміти захоплювати інших, вести за собою, об’єднувати людей у колектив, усувати перешкоди тощо.

У вітчизняній науці можна навести багато прикладів таких людей. Одним із них був відомий фізіолог І.П.Павлов, під керівництвом якого успішно працювало кілька сотень вчених. Розробка диференційованого навчання (внутрішньокласна диференціація) в Україні відбувалася під керівництвом Ю.З.Гільбуха.

Змістовий модуль 2 Методика науково-педагогічного дослідження