Уніфікована структура курсової, бакалаврської та дипломної робіт

Традиційно склалася певна композиція курсових, бакалаврських та дипломних робіт з такими основними елементами:

· зміст;

· перелік умовних позначень (при необхідності);

· вступ;

· розділи основної частини;

· загальні висновки;

· бібліографічний список використаних джерел;

· додатки (при необхідності).

Перелік умовних позначень, скорочень подається окремим списком перед вступом.

У вступі зазвичай обґрунтовують:

- актуальність обраної теми та її наукову опрацьованість;

- мету і зміст поставлених завдань;

- формулюють об'єкт і предмет дослідження;

- зазначають обрані методи дослідження;

- базу дослідження;

- наукову і практичну цінність студентської науково-дослідної роботи;

- її апробацію;

- характеризують структуру роботи.

Розділ II. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ І

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

2.1. Рекомендації до написання курсових робіт

Написання курсової роботи повинно сприяти поглибленню та розширенню уявлень про теоретико-методичні положення навчальної дисципліни, з якої вона згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України виконується з метою поглиблення, закріплення та узагальнення знань, одержаних студентами під час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Курсова робота - це письмова навчально-дослідна робота зі спеціальної навчальної дисципліни, яка передбачає самостійне опрацювання матеріалу, що висвітлює сучасний рівень наукового знання та практичної роботи.

2.1.1. Загальні вимоги до курсової роботи

Курсова робота подається студентами викладачеві у установлений термін.

Курсова робота повинна відповідати всім загальним вимогам до написання таких робіт.

Курсова робота повинна мати відповідну форму і складатися з таких розділів:

- план (зміст) курсової роботи (див. Додаток В);

- вступ (див. Додаток Г);

- основна частина;

- висновки;

- список використаної літератури;

- додатки.

Вступ до курсової роботи повинен містити такі обов'язкові складові:

· актуальність теми курсової роботи, тобто обґрунтування студентом важливості теми курсової роботи, розглянутих питань для сучасного стану інформаційної сфери суспільства;

· розробленість теми курсової роботи в науковій літературі.

Студент оглядово характеризує опрацьовану літературу, тобто називає основні джерела інформації, стисло повідомляє про ступінь розробки розглянутих питань окремими фахівцями.

· мета курсової роботи. Студент повинен чітко сформулювати основну мету роботи, якої він має досягти в процесі підготовки самостійної роботи;

· завдання курсової роботи - конкретизує мету. Студент

окреслює коло питань, що будуть розглянуті в основній частині курсової роботи. Чітко сформульовані конкретні завдання курсової роботи допомагають логічно викладати матеріал;

· об'єкт (або предмет) дослідження. У цій частині вступу до курсової роботи повинна міститися чітка вказівка на те явище (питання, установу, комунікаційні зв'язки тощо), що досліджується в курсовій роботі;

· методи дослідження. У цій частині вступу характеризуються застосовані студентом методи збирання матеріалу, методи опрацювання інформації та методи викладу інформації в тексті курсової роботи;

· теоретична та практична цінність курсової роботи. Це положення вступу вміщує результати, яких намагається досягти студент у процесі роботи над курсовим дослідженням, що сприяють практичній діяльності в системі інформаційного забезпечення споживачів і поглибленню власних теоретичних знань;

· структура курсової роботи. Ця частина вступу повинна

пояснити логіку побудови курсової роботи, взаємозв'язок її розділів (що наведені раніше).

Основна частина курсової роботи містить виклад основного змісту опрацьованого матеріалу. Може складатися з розділів або глав. Подальша структуризація матеріалу може відбуватися поділом розділів на підрозділи (глав на параграфи). Назви розділів та підрозділів (глав та параграфів), крім змісту, подаються також безпосередньо в тексті курсової роботи. Починати кожен розділ курсової роботи на окремих аркушах не обов'язково.

Кожен розділ (або главу) студент завершує стислими висновками та положеннями, що пов'язують цей розділ (главу) з наступним. В основній частині роботи систематизуються та осмислюються відібрані факти з метою розкриття теми. Як вже зазначалось, не кількість фактичного матеріалу, а якість та вміння його логічно узгодити, проаналізувати, витлумачити визначають цінність роботи.

Може бути кілька композиційних рішень щодо розташування матеріалу, а відтак структури й змісту роботи. Хронологічний принцип дослідження передбачає розгляд проблеми в чіткій хронологічній послідовності й виділення окремих етапів та періодів у розвитку аналізованого процесу чи явища. Цей принцип застосовується при розчленуванні теми на окремі елементи, при характеристиці яких вона розвивається. А аналітичний принцип застосовується у випадку дослідження проблеми з погляду причинно-наслідкових зв'язків. Кожен розділ повинен завершуватися короткими висновками. Вони не мають повторювати текстуально матеріал розділів, а повинні бути

узагальненням найважливіших результатів. Висновки розділів є своєрідним місточком до проблем, які піднімаються й розглядаються у розділах наступних, забезпечують логічний зв'язок між окремими структурними елементами.

Висновки (або " Заключна частина") вміщують підсумок усієї курсової роботи. Це узагальнення висновків та результатів, поданих в окремих розділах (главах) основної частини. Студент аналізує, які завдання курсової роботи, сформульовані у вступі, вдалося розглянути в основній частині, відзначає, чи досягнуто поставленої у вступі мети дослідження.

Висновки або заключна частина роботи - найменша за обсягом (до трьох — чотирьох сторінок), що не применшує її значення. Вони є підсумком проведеного дослідження, визначенням результатів, яких дійшов автор на основі аналізу науково-технічних джерел, літератури та виявлених у них фактів. Висновки повинні бути узгодженими із завданнями, які ставилися на початку дослідження і знайшли відображення у вступі, і пов'язаними з ходом розкриття теми в основній частині та положеннями, що виносились на захист. У заключній частині можуть знайти відображення подальші перспективи дослідження теми.

В основу доповіді під час захисту входять, насамперед, матеріали вступу і висновків.

Список літератури містить всі опрацьовані матеріали: наукові праці, навчальну та навчально-методичну літературу, практичні розробки, довідкову літературу та ін. Всі опрацьовані матеріали розміщуються в списку за алфавітом прізвищ авторів публікацій та назв творів, якщо автор не вказаний). Опис літератури здійснюється згідно з вимогами Державного стандарту мовою оригіналу публікації.

Послідовність позицій у списку використаних джерел та літератури (за останніми вимогами до список використаних джерел) визначається в алфавітному порядку (або - в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією).

При цьому виділяються такі рубрики: " Джерела", " Література", " Енциклопедичні видання і довідники" (алфавітного порядку дотримуються у кожній з рубрик). Спочатку розташовуються твори, надруковані на основі кирилиці, а потім - на основі латиниці.

Зміст розташовується на початку роботи. Він містить повну й точну назву кожного структурного елемента роботи (розділ, параграф) та номери початкових сторінок кожного з них.

Додатки можуть вміщувати зразки інформаційних документів, які аналізуються у тексті курсової роботи, схеми, таблиці, результати соціологічних досліджень, зразки анкет тощо. У додатках розміщуються допоміжні чи додаткові матеріали, які

ускладнюють текст, а також ілюстративні, картографічні матеріали, оформлені у вигляді таблиць, облікові статистичні чи інші дані, тексти документів. Якщо додатків більше одного, то вони позначаються літерами, за абеткою (А, Б, В...). Додатки впорядковуються заголовками.

Ілюстративний матеріал може бути представлений схемами, графіками, фотографіями, кресленнями, технічними малюнками (два останні в гуманітарних дослідженнях використовуються рідко).

Діаграми можуть бути площинними (стовпчиковими чи стрічковими й секторними), лінійними та об'ємними. Діаграми можуть наноситись на карти для демонстрації територіального розподілу тих чи інших ознак і покажчиків. Результати обробки числових даних можуть бути представлені у вигляді графіків, особливо коли необхідно показати їх зміну в динаміці чи взаємозалежності.

Таблиці використовуються для подачі як цифрового, так і текстового матеріалу. Таблиці можуть бути аналітичними (результат обробки й аналізу цифрових даних) і неаналітичними (вміщувати необроблені статистичні дані, потрібні тільки для констатації даних таблиць).

Головними вимогами до даних таблиць є:

а) вірогідність;

б) однорідність;

в) порівнянність.

Групування матеріалів у таблицях здійснюється на основі суттєвих ознак. При складанні таблиць необхідно вказувати джерела, на основі яких вони складені або звідки вони запозичені.

2.1.2. Робочий план наукової роботи

Робочий план є обов'язковим елементом наукового дослідження, це своєрідна схема дослідження. Він не повинен розглядатись як застигла структура, а може змінюватись, коригуватись, уточнюватись у ході опрацювання теми.

У складанні робочого плану повинні брати участь разом студент і науковий керівник (як консультант). Форма робочого плану є довільною, але повинна обов'язково відбивати актуальність теми, визначати відомі та гіпотетичні джерела і літературу, виділяти структурні елементи. План повинен бути рухливим і гнучким, логічно послідовним. Вибір теми засновується на повному загальному знайомстві з літературою. Але виявлення, відбір і опрацювання літератури як дослідницька операція починається після обрання й затвердження теми.

Найбільш трудомістким і творчим є пошук необхідної літератури. Він може бути виділений в окрему операцію лише умовно, оскільки триває весь час дослідження і написання роботи. Підсумком пошукової діяльності є складання бібліографічного списку.

Основою вибіркового методу є прикнижкова й пристатейна бібліографія. Для виявлення найважливіших праць з проблеми доцільним є використання на першому етапі вибіркового пошуку через бібліотечні каталоги та довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники), використання електронного каталогу, баз даних Інтернету. На другому етапі опрацьовується довідковий апарат виявлених монографій і статей.

Першочергова увага до прикнижкової та пристатейної бібліографії викликана врахуванням найважливіших і найповніших праць з проблеми, її повнотою. Робота з пристатейною бібліографією виводить студента на періодичні видання, які містять такий важливий вид наукових праць та бібліографічних джерел, як рецензії. Саме вони дають можливість точніше визначити ступінь новизни, аргументованості рецензованого твору, допомогти в його загальній оцінці, виявити інші праці з теми курсової роботи.

У ході опрацювання джерел для виявлення необхідного матеріалу їх конспектують. Правильно складений конспект повинен коротко, стисло, але точно й повно відображати концепцію автора, його систему аргументування, джерельну та історіографічну базу, структуру та висновки. У самому тексті роботи відібраний матеріал може бути представлений у вигляді тези, переказу змісту (непряме цитування), цитатою (пряме цитування). При використанні будь-якої з цих форм вони не повинні ускладнювати авторський текст, кількість цитат визначається, передусім, потребами розкриття теми (див.Розділ 1).

2.1.3. Оформлення курсової роботи

Обсяг курсової роботи становить 25-30 сторінок тексту на аркушах паперу формату А-4. Текст повинен бути надрукованим через півтора інтервали. Сторінки курсової роботи нумеруються в правому верхньому кутку арабськими цифрами. Титульна сторінка вважається першою, але номер на ній не ставиться. Друга сторінка залишається чистою для написання рецензії, далі подається план курсової роботи (або " Зміст") і текст роботи.

Всі аркуші курсової роботи повинні бути зброшуровані.

Якщо у тексті курсової роботи наводиться цитата, вона береться у лапки, а в дужках наводиться посилання на джерело, з якого її взято, тобто номер публікації за списком та сторінка, на якій знаходиться у цьому джерелі цитата (наприклад, [8, 124]).

Структура курсової роботи повинна відповідати такій послідовності:

1. Титульна сторінка

2. Основний текст (вступ, основна частина, заключна частина).

3. Список літератури.

4. Додатки.

Курсова робота подається у визначений термін викладачеві, який її рецензує. Після рецензування робота допускається до захисту. Захист курсової роботи проводиться згідно з графіком на засіданні комісії.

Захист курсової роботи передбачає: виступ студента з повідомленням про результати роботи над курсовою та доопрацювання зауважень, висловлених у рецензії, відповіді студента на запитання комісії, виступ керівника та оцінку курсової роботи комісією.

Розділ III. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

БАКАЛАВРСЬКИХ РОБІТ

3.1. Вибір теми, оформлення програми дослідження

Вибір теми бакалаврської роботи визначається проблемами, які відповідають тематиці наукових досліджень кафедри.

Пошукові теми повинні носити дослідницький характер, узгоджуватися з потребами практики та відображати сучасний стан науки й практики. Правильний, добре продуманий вибір теми та аспектів її висвітлення є однією з головних умов успішного написання бакалаврської роботи. Обрана для дослідження тема має відображати наукові інтереси студента.

При виборі теми необхідне ознайомлення з основними джерелами, насамперед новітніх, а також з суміжних галузей, визначення методів опрацювання теми. Крім того, на основі вивчення питань виявляються необхідні для дослідження проблеми, а також складається програма дослідження. Обрана тема має бути актуальною.

Тематику досліджень пропонує кафедра. Разом з тим студент має право на самостійний вибір теми, після її обговорення з науковим керівником назва теми бакалаврської роботи затверджується на засіданні кафедри та раді факультету. Зміна студентом теми бакалаврської роботи без погодження з викладачем, який є його науковим керівником, неприпустима.

З кожним студентом після вибору теми бакалаврської роботи

науковим керівником проводиться настановна консультація з обговоренням завдань щодо роботи (див. Додаток Д). Разом із завданням розробляється календарний план підготовки роботи, що дозволяє здійснювати контроль за її виконанням. У процесі подальшої роботи студент консультується з науковим керівником щодо конкретизації програми дослідження, структури та змісту своєї бакалаврської роботи.

Ознайомлення з темою й усвідомлення аспекту її висвітлення

відбувається в процесі пошуку, відбору та вивчення фахової літератури й передбачає визначення її актуальності, об'єкта і предмета, мети, основних завдань дослідження, наукових методів, які будуть використовуватись, а також можливостей упровадження в практику результатів дослідження.

Наукове дослідження передбачає застосування тих або інших загальнонаукових методів, які будуть використовуватися в процесі науково-практичного опрацювання теми бакалаврської роботи, вони можуть бути використані в комплексі й доповнювати один одного (Див. Розділ І).

Збирання та первинна обробка матеріалу завершується перевіркою й оцінкою достовірності одержаних результатів та їх науковим описом.

Програма дослідження відрізняється від змісту (плану) викладу бакалаврської роботи. Зміст (план) бакалаврської роботи відображає порядок викладу результатів проведеного дослідження, вказує на структуру роботи, яка відповідає авторській логіці її висвітлення. Таким чином, зміст (план) корегується в процесі роботи і кінцевий його варіант складається тільки тоді, коли вже отримані всі результати. Мета корегування плану бакалаврської роботи полягає в повному й точному відображенні в тексті основного змісту теми роботи (див. Додаток 3).

3.2. Структура бакалаврської роботи

Структура бакалаврської роботи традиційно така: вступ, основна частина, висновки, додатки та список використаної літератури.

Вступ містить обґрунтування актуальності обраної теми: важливості теми і розглянутих питань для сучасного стану інформатизації суспільства, її місця в проблематиці відповідних наукових дисциплін, характеристики соціальних або економічних завдань, якими зумовлена необхідність її розв'язання.

Студент оглядово характеризує опрацьовану літературу, електронні видання, тобто називає основні джерела інформації, аналізує стан наукової розробленості теми, стисло повідомляє про ступінь розробки розглянутих питань фахівцями.

Перший розділ основної частини бакалаврської роботи містить огляд історії питання (за наявності значної кількості публікацій з теми дослідження). При незначній кількості джерел огляд літератури може бути представлений і у вступі. Для наукових робіт складається такий різновид бібліографічних оглядів, як джерелознавчий, де розглядається характер, призначення, тематика документів з певної теми чи проблеми.

Характеристика видань і документів виконується на основі

документографічного аналізу. В огляді слід представити систематизований аналіз змісту найбільш ґрунтовних матеріалів з теоретичних, методичних і практичних аспектів теми дослідження. Найбільш зручним принципом групування можна визнати такий: публікації з історії розвитку проблеми, найбільш ґрунтовні теоретичні роботи, в яких тема розглядається комплексно, потім - певні аспекти теми та підсумок автора бакалаврської роботи про те, що обраний аспект розкриття теми в сучасних публікаціях відсутній. Аналіз і характеристика кожного документа, представленого в огляді, має супроводжуватися посиланням до списку використаних джерел.

Головним змістом основної частини бакалаврської роботи повинен бути виклад результатів дослідження, проведених студентом, їх аналіз, а також обґрунтування зроблених на їх основі висновків і практичних рекомендацій. Порівняльний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, які досліджуються, визначити тенденції та перспективи подальшого розвитку.

Кожний розділ доцільно завершувати висновками, які являють собою тезисний виклад основних результатів дослідження.

Якщо ілюстративний матеріал (малюнки, схеми, графіки, діаграми, таблиці тощо) займає одну або більше сторінок, то його слід розмістити за сторінкою, на якій є посилання на нього.

При використанні скорочень слів або словосполучень повинно бути їх роз'яснення в тексті чи в списку умовних скорочень, який додається до складу бакалаврської роботи.

Важливим є правильне оформлення бібліографічних посилань (див. Розділ І).

Суттєвою є робота, що виконується на заключному етапі написання бакалаврського дослідження - аналіз зроблених висновків. Надзвичайно корисно кожен із них зіставляти й узгоджувати з поставленими завданнями. Розташування висновків до дослідження в цілому слід подавати у вигляді окремих лаконічних положень, розташованих у логічній послідовності. У висновках наводяться як позитивні результати проведеного дослідження, так і недоліки та виявлені проблеми, що потребують свого вирішення. Основна вимога до висновків - не повторювати зміст вступу, основної частини і не дублювати висновки, зроблені до розділів дослідження. В заключних висновках подається результат нового рівня узагальнення знань автора бакалаврської роботи.

До списку літератури включають всі використані джерела, які розташовують за алфавітом у певній послідовності. Спочатку наводяться керівні та директивні матеріали за темою роботи, потім прізвища авторів та назви робіт, іноземна література, статистичні дані, архівні матеріали (якщо вони використовувались у роботі). Бібліографічний опис наводиться відповідно до чинних стандартів.

У додатках розміщують графіки, таблиці, перелік абревіатур,

ілюстративний матеріал та використані в роботі зразки форм документації, в тому числі анкети.

Загальними вимогами до викладу є: аргументація, точність формулювань, конкретність викладу результатів, обґрунтування висновків та результатів.

3.3. Оформлення бакалаврської роботи

Титульну сторінку бакалаврської роботи оформлюють згідно з формою, наведеною в додатку Е. За титульною сторінкою друкується зміст, в якому наводяться структурні компоненти роботи та номера сторінок.

Розділи основної частини нумерують арабськими цифрами. " Вступ" і " Висновки" не нумерують. Параграфи (підрозділи) нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер параграфа повинен складатися з номера розділу й номера параграфа в розділі, відокремленому точкою (наприклад, 1.2, де " 1" - номер розділу (глави); " 2" - номер параграфа).

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, другою - план, третьою - зміст роботи.

Номер сторінки проставляється арабськими цифрами с правого боку верхнього або нижнього поля аркушу. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться. Ілюстративний матеріал, який розташовується на окремих сторінках, а також список літератури і додатки необхідно включати в загальну нумерацію.

Додатки розміщують на окремій сторінці. У правому верхньому куті пишуть слово " Додаток" і літеру алфавіту. Кожен додаток повинен мати свій заголовок.

Графічний матеріал (схеми, діаграми тощо) називається малюнком. Малюнки нумерують арабськими цифрами і розміщують після першого посилання на них у тексті роботи.

Цифровий матеріал подають у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати заголовок, який розміщується під словом " Таблиця". Таблиці послідовно нумерують арабськими цифрами і розміщують після першого посилання на них у тексті.

Обсяг бакалаврської роботи становить 35-40 сторінок друкованого тексту через 1, 5 інтервали без списку використаної літератури і додатків; обсяг вступу - від 2 до 4 сторінок, а висновків - від 1 до 2 сторінок.

Кожен аркуш повинен мати поля: ліворуч - 30 мм, праворуч - 10 мм, зверху та внизу - 20 мм.

Бакалаврська робота подається на кафедру у зброшурованому

вигляді.

3.4. Організація захисту бакалаврської роботи

Виконану бакалаврську роботу випускник подає науковому керівникові на перевірку установлений календарним планом строк. Після перегляду керівником бакалаврської роботи і виправлення студентом зауважень, науковий керівник складає письмовий відгук, у якому розкриває:

- актуальність теми бакалаврської роботи і здатність випускника

самостійно працювати за спеціальністю;

- рівень теоретичної і практичної підготовки випускника, ступінь

його творчої активності в розробці теми, наявність та вміння порівнювати, аналізувати варіанти рішень, вибирати оптимальні;

- висновок про допуск до відкритого захисту й мотивовану оцінку

роботи.

Члени кафедри знайомляться з бакалаврською роботою, відгуком керівника і вирішують питання про попередній захист роботи.

У висновку рецензент складає письмовий відгук, де відзначає:

- відповідність теми роботи профілю підготовки спеціаліста в

навчальному закладі та завданню бакалаврської роботи;

- актуальність розробленої теми та можливість упровадження її

результатів у практику роботи;

- ступінь самостійності випускника, його вміння використовувати

набуті знання при вирішенні практичних завдань, навички роботи з

вітчизняною та зарубіжною літературою, вміння аналізувати й узагальнювати матеріал;

- якість оформлення роботи.

Після рецензування виправлення в роботі не допускаються. Рецензія подається в письмовому вигляді за п'ять днів до захисту. За три дні до початку роботи ДЕК деканат подає у навчальну частину відомості про допуск випускників до захисту бакалаврської роботи.

Захист бакалаврських робіт проводиться на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії. Для розкриття змісту

бакалаврської роботи випускнику надається 5-7 хвилин. За цей час він повинен:

- обґрунтувати актуальність теми бакалаврської роботи;

- дати характеристику опрацьованого матеріалу;

- назвати об'єкт, предмет, мету, завдання та базу бакалаврського дослідження, можливість використання результатів дослідження в

науковій та практичній інформаційній діяльності.

Розділ IV. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ

ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

4.1. Організація і методика роботи над дипломним дослідженням

Дипломна робота - важливий етап навчання студента в навчальному закладі. Вона є результатом його самостійних науково-дослідницьких пошуків під керівництвом викладача та виявляє ступінь професійної підготовки, вміння систематизувати й використовувати одержані знання із соціально-політичних, загальнонаукових та спеціальних дисциплін, готовність до самостійної практичної діяльності.

4.1.1. Вимоги до дипломної роботи

Дипломна робота повинна:

· бути комплексною, тобто містити інформаційно-аналітичні, документознавчі, бібліографічні аспекти;

· бути пов'язаною із розв'язанням науково-методичних, організаційних чи практичних проблем інформаційної діяльності;

· містити елементи самостійних науково-дослідницьких пошуків, проведених на основі аналізу документів чи діяльності інформаційних установ, архівних джерел, власних спостережень, експериментів тощо;

· виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента-випускника, здатність застосовувати одержані знання при виконанні конкретного завдання за фахом;

· виявити вміння проводити інформаційний пошук, аналізувати й оцінювати документи первинної та вторинної інформації, робити власні узагальнення й висновки, логічно формулювати й викладати свої гіпотези та концепції, а також обґрунтовано їх доводити.

Дипломна робота має ґрунтуватися на основних положеннях теорії наукового пізнання. Безпосередньо теоретичною основою можуть бути наукові праці провідних вчених у галузі філології та методики викладання іноземної мови.

Науково-дослідницькою та методичною базою має бути: робота в студентських наукових гуртках; результати конкретних соціолінгвістичних досліджень; нормативні, звітні, планові документи з теми дипломної роботи; виробнича практика.

До захисту дипломних робіт допускаються студенти, що повністю виконали навчальний план, отримали позитивну оцінку за виробничу практику, подали в установлений термін у деканат залікові книжки з усіма оцінками та позитивні відгуки на дипломну роботу.

За достовірність усіх даних дипломної роботи відповідає студент-автор роботи. Наукове керівництво дипломною роботою покладається на викладача, визначеного та затвердженого кафедрою. Науковий керівник обирається з числа досвідчених викладачів спеціальної кафедри.

Тематика дипломних робіт пропонується, розглядається та затверджується випусковими кафедрами. Студентам надається право вибору теми дипломної роботи. Разом з тим студент може запропонувати для дипломної роботи свою тему.

Тема має бути актуальною, відповідати сучасному рівню та перспективним напрямам розвитку інформаційної діяльності. Бажано, щоб теми студентських дипломних робіт були складовою комплексних наукових досліджень спеціальних кафедр.

4.1.2. Організація підготовки дипломної роботи

На початку навчального року науковий керівник за участю студента-дипломника розробляє завдання стосовно дослідження теми. Завдання оформлюється у двох примірниках, підписується науковим керівником та студентом, а потім затверджується завідувачем відповідної кафедри. Один примірник " Завдання" видається студентові й у визначений термін разом із дипломною роботою подається Державній екзаменаційній комісії, другий - залишається на кафедрі. Разом із завданням розробляється графік підготовки дипломної роботи, в якому визначаються терміни виконання окремих етапів.

Графік виконання дипломної роботи повинен регламентувати всі етапи і складатися з таким розрахунком, щоб інформаційний пошук і вивчення літературних джерел та неопублікованих документів, збір первинного матеріалу та його обробка, підготовка до експерименту (у випадку необхідності) були виконані до 9-го семестру (до 1-го жовтня).

У 9-му семестрі готується експериментальна частина, упорядковуються розділи, розробляються ілюстративні матеріали. В 10-му семестрі оформлюється бібліографічний список з теми, здійснюється доповнення дипломної роботи практичним матеріалом, створюється текст роботи, йде літературна обробка остаточного варіанту та його оформлення.

У робочому плані, що складається студентом разом із науковим керівником, конкретизується структура дипломної роботи, окреслюються методи дослідження, об'єкти для аналізу, науково-методична та практична база для проведення дослідження, хронологічні межі, завдання на період виробничої переддипломної практики, необхідні таблиці, схеми, малюнки та інші ілюстративні матеріали.

Дипломна робота подається на кафедру в 10-му семестрі і перевіряється керівником. Недоброякісно виконана робота повертається студентові з письмовим відгуком керівника, в якому вказується студенту, що необхідно виправити, доробити і в який термін.

За місяць до захисту робота направляється на зовнішнє рецензування. Після цього вона розглядається на кафедрі, де ухвалюється рішення про допуск її до захисту на ДЕК.

4.1.3. Структура дипломної роботи

Основними структурними елементами дипломної роботи є: вступ, основна частина, заключна частина (або " Висновки"), список використаної літератури та неопублікованих документів, додатки.

Вступна частина має будуватися за такими аспектами:

- актуальність теми дослідження (студент обґрунтовує актуальність теми дипломної роботи, її значущість для подальшої розробки подібної проблематики, для практичної діяльності);

- стан наукової розробки теми (наводиться стислий огляд

найважливіших публікацій з теми дипломної роботи, використаних

студентом у процесі її підготовки, характеризується основна проблематика цих матеріалів, дослідження відомих учених та спеціалістів);

- мета роботи - один із найважливіших аспектів вступу(формулюється головна мета дослідження, головна проблема, яка вивчалася студентом);

- завдання роботи (цей аспект логічно випливає з попереднього;

студенти формулюють конкретні питання, аспекти, завдання тощо, обумовлені метою дипломної роботи, вирішення цих завдань дозволяє досягти поставленої мети);

- об'єкт дослідження (визначається об'єкт, явище, процес закономірність, що породжує проблемну ситуацію та обраний для вивчення студентом);

- предмет дослідження (визначаються ті сторони, аспекти, тенденції, закономірності розвитку, які досліджувалися в межах визначеного об'єкта;

- методологічна база дослідження (основні методи та наукові підходи, за допомогою яких проводилося дослідження теми дипломної роботи);

- наукова та практична значущість дипломної роботи (автор визначає, що нового вносить його дослідження в розгляд проблеми, формулює результати дослідження, які дозволяють застосувати цю роботу в практичній діяльності установ);

- апробація роботи (називаються наукові конференції, на яких

студент виступав із повідомленнями за результатами наукової роботи, наводиться бібліографічний опис публікацій студента з теми дипломної роботи, якщо ці публікації вказані в списку використаної літератури, то достатньо лише назвати загальну кількість публікацій і зробити посилання на відповідні позиції списку);

- обґрунтування структури дипломної роботи (стисло пояснюється логіка побудови дипломної роботи).

Основна частина поділяється на логічно пов'язані між собою глави, розділи, підрозділи. Кожний структурний підрозділ повинен мати короткий інформативний заголовок, який визначає його зміст. Кількість глав, розділів, підрозділів узгоджується студентом з викладачем.

Текстова частина дипломної роботи повинна бути ретельно відредагована й відповідати встановленому в завданні змісту. Якщо використовуються скорочення слів або словосполучень, то необхідно надати їх роз'яснення в тексті чи у " Списку умовних скорочень", який додається до дипломної роботи. Цитати, які наводяться в тексті, слід взяти в лапки й дати посилання на джерела. Повний бібліографічний опис джерела із зазначенням сторінок наводиться у вигляді підрядкових приміток на тій же сторінці тексту дипломної роботи, де воно згадується, або після

цитати вказується номер запису певного джерела в дужках, під яким воно занотоване у " Списку використаної літератури", і сторінки, на яких розміщено цитату, наприклад [8, 12]. Використання положень з літературних джерел, схем, таблиць без посилань на них розглядається як грубе порушення наукової та літературної етики. У такому випадку робота до захисту не допускається. Ілюстративний матеріал: таблиці, схеми, діаграми, графіки по-розділи, підрозділи повинні бути виконані точно, охайно й розміщені у відповідних місцях або у " Додатках" до дипломної роботи. Кожний структурний підрозділ повинен мати короткий інформативний заголовок, який визначає його зміст. Кількість глав, розділів, підрозділів узгоджується студентом з викладачем.

Починаючи підготовку роботи за розділами, корисно спершу написати план розділу, які питання та в якій послідовності в ньому будуть висвітлені. Робота не повинна носити абстрактного характеру. Міркування дипломника, узагальнення та висновки мають будуватися на конкретному аналізі фактичного матеріалу. Водночас слід уникати простого та безсистемного нагромаджування фактів без будь-якого достатнього їх осмислення та узагальнення. У процесі аналізу та узагальнень необхідно дотримуватися найсуворішої наукової достовірності. Не можна замовчувати або перекручувати факти задля надуманої ідеї, гіпотези. Той же принцип наукової етики повинен бути покладений в основу оцінки праць попередніх авторів. Глибина аналізу думки становить головну підвалину будь-якого дослідження. Робота повинна всебічно розкривати сутність, суттєві риси та закономірності об'єкта дослідження.

Кожен розділ дипломної роботи має містити узагальнені висновки з питань, розглянутих у розділі. Достовірність висновків і дослідження загалом підтверджується вивченням нових вітчизняних і зарубіжних наукових матеріалів та практичного досвіду роботи конкретних установ, що функціонують у філологічних сферах. Оперативно й у повному обсязі зібрати практичний матеріал, узагальнити його та систематизувати допоможе оволодіння студентом такими методами дослідження, як спостереження, експеримент, бесіда, анкетування, інтерв'ювання, використання математичних методів обробки кількісних показників, метод порівняльного аналізу тощо.

Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що в залежності від особливостей теми дослідження, специфіки предмета й конкретних умов, окремі методи можуть мати переважне значення. Накопичення та систематизація фактів потрібна для того, щоб вміти визначити їх достовірність і типовість, найбільш суттєві ознаки для наукової характеристики, аналізу й порівняння.

Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна проаналізувати, розподіливши матеріал за роками, звести їх у статистичні таблиці, таблиці для порівняння та ін., що дозволить зробити конкретні висновки.

Таким чином, широке використання відомих у науці методів накопичення, вивчення, систематизації фактів та практичного досвіду в цілому дозволяє виконати основне завдання дипломного дослідження - поєднати розрізнені знання в цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності.

Заключна частина є підсумком усієї дипломної роботи. У цій

частині студент визначає, чи всі поставлені завдання вдалося виконати, чи досягнуто мети дипломної роботи. У стислій формі систематизуються й викладаються висновки, яких дійшов студент у результаті проведеної роботи. Потрібно сформулювати 3-5 найважливіших положень, які зумовлені всім дослідженням і містять досягнуті студентом результати власного аналізу проблеми.

Обов'язковим елементом дипломної роботи повинен бути " Список використаної літератури та неопублікованих документів", в якому відображаються опубліковані, неопубліковані та архівні матеріали.

Список оформлюється в певній послідовності. Спочатку розташовується література за алфавітним порядком прізвищ авторів або назв видань. Після цього вказується іноземна література, потім (у вигляді окремих розділів списку) - статистичні, неопубліковані та архівні матеріали (якщо вони використовуються в роботі).

Усі бібліографічні записи " Списку використаної літератури та неопублікованих документів" подаються у відповідності з чинним державним стандартом щодо бібліографічного опису творів друку та електронних видань. Відхилення від стандарту вважається недоліком роботи.

4.1.4. Оформлення дипломної роботи

Особливу увагу слід звернути на оформлення дипломної роботи.

Дипломна робота повинна бути відредагована науковим керівником, надрукована й виправлена студентом. Повністю виконана робота подається зброшурованою в палітурці. Всі частини дипломної роботи розташовуються в такій послідовності.

1. Титульна сторінка.

2. Зміст дипломної роботи.

3. Список слів і словосполучень, які вживаються в тексті.

4. Текстова частина (вступ, основна частина, висновки).

5. Список використаної літератури та неопублікованих документів.

6. Додатки.

Обсяг дипломної роботи - 50-70 сторінок тексту, надрукованого через півтора інтервали на одній сторінці аркуша з полями. Список використаної літератури й додатки подаються окремо. Сторінки дипломної роботи повинні мати поля: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє, нижнє – не менше 20 мм. Текст іноземними мовами, формули, назви схем, малюнки, креслення можуть бути написаними від руки чорним чорнилом або тушшю. Порядковий номер друкується всередині нижнього поля сторінки. Розділи повинні мати порядкову нумерацію арабськими цифрами в межах усієї роботи. Вступ і заключна частина не нумеруються. Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу, наприклад 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного підрозділу, наприклад, 2.3.1 (перший пункт третього підрозділу другого розділу).

Цифровий матеріал з тексту роботи, як правило, повинен оформлюватись у вигляді пронумерованих таблиць (якщо їх декілька). На всі таблиці в тексті мають бути посилання.

Додатки розміщують за порядком посилань на них в тексті, починаючи кожен додаток з нової сторінки та послідовно позначаючи їх літерами за алфавітом.

На титульному аркуші дипломної роботи повинні бути такі відомості:

- назва навчального закладу

- тема дипломної роботи;

- прізвище та ініціали студента-дипломника;

- прізвище, ініціали, науковий ступінь і вчене звання наукового

Керівника.

У відгуку керівника про дипломну роботу має бути характеристика виконаної роботи, вказана відповідність змісту дипломного дослідження завданню, підкреслені теоретичне й практичне значення результатів роботи, ступінь самостійності та творчої ініціативи студента, якість оформлення. У кінці відгуку керівник виставляє оцінку.

Рецензія повинна мати оцінку роботи за прийнятою чотирибальною шкалою оцінки знань. Негативна рецензія не є підставою для відхилення її від захисту.

4.1.5. Порядок захисту дипломної роботи

Остаточне рішення про допуск дипломної роботи до захисту ухвалює завідувач кафедри. Завідувач кафедри після ознайомлення з дипломною роботою та відгуком керівника, при відсутності зауважень, направляє її на зовнішнє рецензування. У випадку, коли завідувач кафедри не вважає доцільним допустити студента до захисту (не всі завдання виконані, є недоліки в оформленні роботи та ін.), питання розглядається та вирішується на засіданні кафедри за участю наукового керівника. Протокол засідання кафедри направляється деканові факультету.

Студенти, які подали дипломні роботи, що не відповідають

встановленим вимогам або в прострочений термін, до захисту не допускаються.

Захист дипломних робіт проводиться в університеті на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК). Дата й години захисту встановлюються головою Державної екзаменаційної комісії. Члени комісії попередньо ознайомлюються зі змістом дипломних робіт. Тривалість захисту однієї дипломної роботи, як правило, не повинна перевищувати 30 хвилин. Для розкриття змісту дипломної роботи студенту надається не більше 5-7 хвилин.

Захист дипломної роботи проводиться за таким порядком.

1. Представлення дипломної роботи. Секретар ДЕК називає тему дипломної роботи, прізвище, ім’я, по батькові її автора, посаду, науковий ступень і вчене звання наукового керівника дипломної роботи.

2. Виступ студента, який триває не більше 5-7 хвилин. Під час виступу демонструється наочний матеріал (схеми, діаграми, графіки тощо). У своєму виступі студент повинен висвітлити такі положення:

- обґрунтування актуальності теми дипломної роботи;

- формулювання мети дипломної роботи та завдань, які ставилися

перед студентом для розробки теми;

- стислий виклад основних положень змісту дипломної роботи,

характеристика засобів, які використовувалися для вивчення та розкриття теми та висновків за результатами досліджень;

- характеристика опрацьованого матеріалу;

- можливість використання результатів дипломної роботи в науковій та практичній діяльності різних типів.

Тези виступу заздалегідь узгоджуються з керівником дипломної роботи.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ НАУКОВИХ ТЕРМІНІВ

Абстрагування - особливий прийом мислення, який дозволяє залишити осторонь властивості, зв'язки й відношення предметів, водночас фіксувати ті риси, які в певному дослідженні розглядаються як істотні, суттєві.

Аксіома - вихідне твердження наукової теорії яке приймається за істинне без доведення.

Аксіоматичний метод - спосіб побудови наукової теорії у вигляді системи постулатів (аксіом) і правил висновку (аксіоматики), за якими певні твердження теорії приймаються без доведень, а інші похідні поняття виводяться з них шляхом логічної дедукції.

Алгоритм - система правил виконання певних завдань за розробленою схемою, що приводить до розв'язання певного класу задач після скінченого числа операцій.

Аналіз - метод пізнання, основою якого є поділ цілісного предмета на частини з метою його всебічного вивчення. Аналіз є протилежністю синтезу.

Аналогія - умовивід, за яким на основі схожості чи подібності двох об'єктів за деякими ознаками роблять висновок щодо їх схожості за іншими ознаками.

Апостеріорі та апріорі - філософські категорії за допомогою яких позначаються знання, набуті з досвіду і знання, що передують досвіду. Таке розмежування насправді відносне, оскільки будь-яке знання так чи інакше пов'язане з досвідом і практикою.

Аргумент - положення, яке використовується для доведення істинності тези.

Аргументування - логічний процес, сутність якого - довести дійсність власних суджень (тезу доказу) за допомогою інших суджень (аргументів, доказів).

Верифікація - емпіричне підтвердження дійсність наукових тверджень шляхом емпіричності їх перевірки.

Вимірювання - процедура надання числових значень властивостям реальних об'єктів за допомогою одиниць виміру.

Висловлювання - думка, висловлена розповідним реченням, яка може бути дійсною або помилковою.

Гіпотеза - наукове припущення щодо певних властивостей, явищ, яке потрібно обґрунтовувати теоретично та довести на практиці.

Дедукція - метод пізнання, за яким висновок щодо певного явища робиться на підставі загальних наукових положень: висновок від загального до часткового (особливого). Дедукція - протилежність індукції.

Детермінізм - вчення про всеохоплюючий об'єктивний взаємозв'язок і причинну зумовленість явищ соціоприродного середовища.

Диз'юнкція - логічна операція, за допомогою якої з двох чи більше суджень вибудовується нове судження шляхом оператора диз'юнкції, якому відповідає сполучник " або".

Дипломна робота - самостійна науково-дослідна робота студента, основне завдання якої - продемонструвати рівень наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати певні наукові завдання; виконує кваліфікаційну функцію.

Дисертація - кваліфікована наукова праця, виконана особисто у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії для здобуття наукового ступеня.

Дискурсив - міркування, аргумент, який спирається на розум і логічне міркування. В теорії пізнання протиставляється інтуїції.

Діалектика - фундаментальний науковий принцип і метод пізнання багатопланової та суперечливої дійсності в усіх її проявах. Діалектичний підхід має можливість обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечливість між сутністю та явищем, змістом і формою.

Доведення - процедура, за допомогою якої встановлюють істинність гіпотези чи будь-якого твердження.

Догматизм - спосіб мислення, за яким певне вчення або положення вважають істиною, не враховуючи конкретних умов життя.

Достовірність - достатня правильність, те, що не викликає

сумнівів, доказ того, що названий результат (закон, закономірність, сукупність фактів та ін.) є істинним, правдивим.

Евристика - сукупність прийомів і методів, які сприяють більш швидкому організованому й цілеспрямованому пошукові істини, хоча й не гарантують її безумовного знаходження.

Експеримент - метод пізнання об'єктивної дійсності, пов'язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створення штучних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.

Експлікація - уточнення понять і суджень за допомогою засобів символічної чи математичної логіки.

Екстраполяція - процедура перенесення й поширення властивостей, відношень і закономірностей з однієї предметної галузі на іншу.

Емпіричні дані - відомості, отримані на основі досвіду, практики.

Епістемологія - теорія пізнання, розділ філософії, у якому вивчаються закономірності й можливості пізнання, відношення знання до відчуттів, уявлень, понять об'єктивної реальності, досліджуються ступені й форми процесу пізнання, умови та критерії його достовірності й істинності.

Закон - необхідне, суттєве, стале співвідношення, внутрішній зв'язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон виключення третього - закон класичної логіки, який стверджує, що із двох суперечливих суджень істинним є або саме висловлення, або його заперечення. Третього не дано.

Закон протилежності - закон логіки, який стверджує, що не

можуть бути одночасно істинними два суперечливих висновки, один з яких щось стверджує, а другий те саме заперечує.

Знання - перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини.

Інтеграція - об'єднання в ціле будь-яких окремих частин;

об'єднання та координація дій різних частин цілісної системи.

Ідеалізація - уявне конструювання об'єктів, яких немає в дійсності або які практично нездійсненні.

Ідея - інтуїтивне пояснення явищ (процесів) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робиться висновок.

Імплікація - логічна операція, що об'єднує два судження в нове шляхом зв'язки, словесно виражається за допомогою граматичної конструкції " Якщо..., то...".

Індукція - метод пізнання, за яким здійснюється перехід від часткового (особливого) до загального. Індукція - протилежний дедукції метод пізнання.

Інтерпретація - тлумачення, роз'яснення, розкриття змісту явища, яке сприяє його розумінню.

Інтуїція - здатність осягти істину, не звертаючись до розгорнутого логічного міркування. В логіці та методології розглядається як догадка, що потребує перевірки.

Ірраціональний - поняття чи судження, протилежне розумному, обґрунтованому фактами та логікою.

Композиція наукової роботи - послідовність розташування її частин: основного тексту та довідково-супроводжувального апарату.

Конспект - короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо.

Концепція - система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною головною ідеєю.

Кон'юнкція - логічна операція утворення складного висловлення з двох чи більше простих висловлювань за допомогою зв'язки, якій відповідає сполучник " і".

Кон'юнктура - сукупність певних умов, збіг обставин, стан речей, здатний впливати на вирішення, розв'язання будь-якої справи, питання тощо.

Кореляція - співвідношення, відповідність, взаємозв'язок предметів або понять; у статистиці - залежність між явищами або величинами, що не має чіткого функціонального характеру.

Курсова робота - робота студента, виконана як підсумок навчання на певному курсі. Сприяє розвитку ініціативи й самостійності, передбачає систематизацію, закріплення та розширення теоретичних знань студента, оволодіння навичками самостійної, теоретичної, експериментальної роботи, користування літературними джерелами.

Метод - сукупність прийомів і операцій теоретичного пізнання й практичного освоєння дійсності, підпорядкований вирішенню конкретного завдання. Наукові методи ґрунтуються на певних принципах, теоріях і законах.

Методологія наукового пізнання - вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності.

Методика - система правил використання методів, прийомів та операцій у науковому дослідженні.

Монографія - наукова праця у вигляді книги, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми.

Моделювання - метод пізнання явищ і процесів, який ґрунтується на заміні об'єкта дослідження (оригінала) моделлю.

Наука - сфера людської діяльності, спрямована на вироблення та систематизацію нових знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості.

Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована на здобуття й використання нових знань.

Наукова проблема - протиріччя у пізнанні, яке характеризується невідповідністю між новими фактами (даними) й старими засобами їх пояснення.

Наукова творчість - мислення в його найвищій формі, що виходить за межі відомого, а також діяльність, результатом якої є створення нового.

Наукова стаття - один із основних видів публікацій, містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження.

Наукове дослідження - цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій.

Науковий результат - нове знання, здобуте в процесі наукового дослідження та зафіксоване на носіях наукової інформації.

Науковий факт - подія чи явище, яке є основою для висновку чи підтвердження; як складова наукового знання відображає об'єктивні властивості явищ та процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, вибудовуються теорії, виводяться закони.

Парадигма - система творчих методологічних і ціннісних настанов, прийнятих усіма членами наукового співтовариства як зразок вирішення наукових завдань.

План - система взаємопов'язаних завдань, що визначають терміни, порядок і послідовність виконання програм, окремих робіт, операцій. Послідовність викладу матеріалу.

Поняття - форма мислення, що забезпечує пізнання сутності явищ (процесів), узагальнення їх ознак та взаємозв'язків.

Порівняння - процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження спільних, притаманних різним об'єктам рис.

Постулат - твердження, попереднє припущення наукової теорії, що береться за вихідне і стає основою теоретичних узагальнень.

Пояснення - найважливіша функція науки, сутність якої полягає в розкритті мотивів та причин певних процесів, явищ, подій, підведенні фактів щодо них під загальні твердження (закони, теорії і принципи).

Принцип - вихідний пункт теорії; те, що становить основу певної сукупності знань.

Прогнозування - сукупність засобів і прийомів мислення, що дають змогу на основі аналізу ретроспективних даних вивести судження певної достовірності стосовно майбутнього розвитку об'єкта. Публікація - оприлюднення результатів наукового дослідження за допомогою преси, радіо або телебачення.

Реферат - доповідь на певну тему, що передбачає огляд відповідних літературних та інших джерел; виклад змісту наукової роботи, книжки, статті.

Самостійна робота студента - навчальна діяльність, яка спрямована на вивчення й оволодіння матеріалом навчальної дисципліни без участі викладача.

Синергетика - науково-філософський принцип, що розглядає природу, світ як самоорганізовану, комплексну систему.

Синтез - об'єднання раніше виділених чи вже існуючих елементів у єдине ціле. Такими елементами можуть бути частини предмета, ознаки, відношення.

Системний підхід - комплексне дослідження великих і складних об'єктів (систем) як єдиного цілого з узгодженням функціонування всіх елементів і частин.

Спостереження - систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів дослідження без втручання в їх буття.

Судження - думка, в якій за допомогою взаємопов'язаних понять стверджується або заперечується що-небудь. Судження про предмет або явище можна отримати або через безпосереднє спостереження фактів, або опосередковано - за допомогою умовиводу.

Сутність - головне, основне, визначальне в предметі.

Теза - коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, повідомлення тощо.

Тема - наукове завдання, що належить до конкретної галузі наукового дослідження.

Теорія - вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих на цілісне відображення певного фрагмента дійсності, тлумачення того чи іншого явища конкретної предметної галузі. Найважливішими компонентами теорії є: фундаментальні поняття й закони; ідеалізовані об'єкти, що в абстрактній формі відображають властивості реальних об'єктів; логіка теорії, що дозволяє виводити одні твердження з інших.

Термін - поняття, що увійшло до наукового обігу.

УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКИЙ СЛОВНИК МОВИ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ