Невербальні засоби спілкування

Невербальна комунікація включає різні знакові системи: оп­тико- кінетичну, пара- та екстралінгвістичну, просторово-часову, контакт «очі в очі», які мають свої особливості.

Оптико-кінетична система знаків використовує жести, мі­міку, пантоміміку. Загалом цю систему можна уявити як сприй­мання властивостей загальної моторики різних частин тіла (рук – жестикуляція, обличчя – міміка, пози – пантоміміка). Ця загальна моторика відображає емоційні реакції людини, оскільки включення оптико-кінетичної системи знаків до ситуації комунікації надає спілкуванню певних нюансів, що сприймають­ся неоднозначно за умов використання одних і тих самих жестів у різних національних культурах. Значущість оптико-кінетичної системи знаків у комунікації настільки велика, що виокремилась особлива галузь досліджень – кінесика, яка вивчає ці проблеми.

Паралінгвістична система – це система вокалізації мовлен­ня, що характеризується якістю голосу, його діапазоном, тональні­стю і виражає почуття та стани людини. Так, спокійний і солідний голос знімає напруженість, збуджує інтерес, а роздратований – сприймається як ознака агресивності.

Екстралінгвістична знакова система – це включення в мо­ву пауз, інших нелінгвістичних компонентів (покашлювання, сміх), темп мовлення.

Велике значення має розпізнавання психологічного стану лю­дини на основі «мови тіла». В психології спілкування зібрано дуже багато знань про «мову тіла», або невербальне спілкування. Важливо показати найрізноманітніші варіанти розпізнавання та використання невербальних засобів спілкування, а також звернути увагу на неповну достовірність таких висновків.

У цьому процесі важливу роль відіграють емоції, манери пар­тнера, його жести. Трапляється, що ваше повідомлення сприйма­ється неправильно з тієї простої причини, що воно супроводжу­ється «суперечними» рухами, позами. Адже вони – як слова в мові. їхня точність, відповідність тому, що ми хочемо виразити, дозволяє зрозуміти, як це сприйнято (із схваленням або вороже), відкриті слухачі чи замкнені, зайняті самоконтролем чи нудьгу­ють. «Безсловесний» зворотний зв'язок може попередити, як по­трібно змінити свою поведінку, щоб досягти потрібного резуль­тату.

До цих засобів належать такі, які не є основними в передачі інформації, а є лише додатковими, підсилюючими спілкування. Мова невербального спілкування є мовою жестів, міміки, панто­міміки, тобто мовою тіла, що виражає почуття, емоції людини. Людина використовує для підсилення аудіального ефекту найріз­номанітніші рухи (жести, експресія обличчя, пози, інтонаційно-ритмічні особливості голосу, дотик), які виражають її психічні стани, її ставлення до партнера, до ситуації спілкування загалом.

Виражальні рухи тіла та інтерпретація невербальної поведінки залежать від віку, особистісних особливостей людей, а також від ситуації спілкування, комунікативних завдань і комунікативних установок.

Виділимо види невербальних засобів спілкування.

1. Візуальні:

- кінесика: рухи рук, голови, ніг, тулуба, хода;

- вираз обличчя, очей;

- поза, постава, положення голови;

- напрям погляду, візуальні контакти;

- шкірні реакції: почервоніння, збліднення, потіння;

- проксеміка (просторова і тимчасова організація спілкуван­ня): відстань до співрозмовника, кут повороту до нього, персональний простір;

- допоміжні засоби спілкування: підкреслення або прихову­вання особливостей статури (ознаки статі, віку, раси);

- засоби перетворення природної статури: одяг, зачіска, кос­метика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, дріб­ні предмети в руках.

2. Акустичні:

- паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональ­ність): голосність, тембр, ритм, висота звуку;

- екстралінгвістичні: мовні паузи, сміх, плач, подихи, ка­шель, ляскіт.

3. Тактильні:

- такесика: дотик, потиск руки, обійми, поцілунок.

4. Ольфакторні:

- приємні і неприємні запахи навколишнього середовища;

- природний і штучний запахи людини.

Багато інформації може надати жестикуляція співрозмовни­ка. Ми навіть не уявляємо, скільки різноманітних жестів викори­стовує людина під час спілкування, як часто вона ними супрово­джує своє мовлення. І ось що дивно: мові вчать ще з дитинства, а жести засвоюються природним шляхом.

Існують народи, які через свої національні особливості та тра­диції приділяють жесту дуже велике значення. Наприклад, учені підрахували, що під час розмови мексиканець протягом однієї години використовує в середньому 180 жестів, француз – 120, італієць – 80, фін – 1, англієць – 0.

Залежно від призначення жести поділяють на ритмічні, емо­ційні, вказівні, зображувальні та символічні.