Зразок тесту для контролю знань. 1. Виберіть характеристики свідомості:

1. Виберіть характеристики свідомості:

а) рефлексивність;

б) активність;

в) інтенціональність;

г) наявність інтелектуальних схем;

д) предметність.

2.У яких формах існує свідомість:

а) словесній та образній;

б) моральній та інтелектуальній;

в) діловій та емоційній;

г) емоційній та моральній;

д) образній та інтелектуальній.

3. Які є стани свідомості:

а) інтелектуальний та моральний;

б) діловий та особистий;

в) особистий та інтелектуальний;

г) моральний та діловий;

д) неспання та сон.

4. Які компоненти має самосвідомість:

а) когнітивний, діяльнісний, моральний;

б) інтелектуальний, моральний і емоційний;

в) когнітивний, емоційний і поведінковий;

г) діловий, моральний і поведінковий;

д) діяльнісний, моральний і емоційний.

5. Емоційне ставлення особистості до самої себе називається:

а) ідентифікацією;

б) моралізацією;

в) ототожненням;

г) самооцінкою;

д) впевненістю.

Список літератури

1. Грановская Р.М. Элементы практической психологии.- СПб.: Свет, 1997.- 608 с.

2. Майерс Д. Психология. – Мн.: ООО «Попури», 2001. – 848с.

3. Маклаков А.Г. Общая психология. –СПб.: Питер, 2001. –592с.

4. Максименко С.Д. Генезис существования личности. –К.: Изд-во ООО “КММ”, 2006. –240с.

5. Максименко С.Д. Психологія особистості /
С.Д. Максименко, К.С. Максименко, М.В. Папуча. – К.: Вид-во ТОВ “КММ”, 2007. – 296с.

6. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 2000. – 480с.

7. Психология / под ред. В.Н.Дружинина. – СПб.: Питер,
2000. – 672с.

8. Психология человека от рождения до смерти /под. ред. А.А. Реана. – СПб.: Прайм –ЕВРОЗНАК, 2002. – 656с.

9.Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 672с.

13. Спілкування

13.1. Понятя, аспекти, функції та стратегії спілкування.

13.2. Спілкування як комунікація.

13.3. Спілкування як взаємодія.

13.4. Психологічний захист у процесі спілкування.

13.1. Понятя, аспекти, функції та стратегії спілкування

Спілкування – це специфічна форма взаємодії між людьми. У найзагальнішому, соціальному плані спілкування є засобом передачі культури та всього досвіду, накопиченого людством. Спілкуванню належить провідна роль в організації та управлінні спільною діяльністю.

Спілкування має значний вплив на індивідуальний розвиток людини. Нестача спілкування у ранньому дитинстві негативно впливає на емоційний, інтелектуальний та фізичний розвиток дитини.

У спілкуванні виділяють три взаємопов’язані аспекти: кому­нікативний, інтерактивний та перцептивний. Комуніка­тивний аспект спілкування полягає в обміні інформацією між людьми. Інтерактивний аспект спілкування полягає в органі­за­ції взаємодії між людьми. Перцептивний аспект спілку­вання передбачає сприймання партнерами один одного та встановлення взаєморозуміння.

Функції спілкування:

1. Контактна – встановлення контакту з партнером по спілкуванню.
2. Інформаційна – обмін повідомленнями (інформацією).
3. Спонукальна – стимуляція партнера по спілкуванню до виконання певних дій.

4. Пізнавальна – правильне розуміння змісту висловлювань комуніканта та його особистісних рис.

5. Координаційна – узгодження дій між людьми.

6. Амотивна – зміна емоційного стану партнера по спілкуванню.

7. Самовираження – розкриття внутрішніх особливостей.

Спілкування має два рівні розуміння. Конкретний рівень передбачає розуміння спілкування як процесу взаємодії між людьми. Ця взаємодія може бути безпосередньою, коли співбесідники можуть бачити один одного. Важливою особливістю безпосереднього спілкування є його часова синхронізація – слова (жести, міміка) одного комуніканта відразу викликають реакцію його партнера по спілкуванню. Опосередковане спілкування передбачає використання спеціальних засобів спілкування: телефон, Інтернет, листи тощо.

Узагальнений рівень розуміння спілкування має місце тоді, коли ми описуємо його як будь-які форми передачі інформації між людьми. Читання книг, прослуховування музичних творів, знайомство з пам’ятниками архітектури також може розумітись як спілкування. У даному випаду людина сприймає інформацію у вигляді символів, ідей, цінностей.

Розрізняють дві стратегії спілкування: 1) відкрите-закрите спілкування; 2) рольове-особистісне спілкування.

Відкрите спілкування – це рівень бажання та вміння показати власну точку зору та готовність врахувати позицію іншої людини. Закрите спілкування – це небажання або невміння зрозуміло виразити власну позицію, ставлення до ситуації та інших людей. Відрите спілкування вважається більш ефективним. Його використання є виправданим, коли партнери по спілкуванню мають приблизно однаковий рівень комунікативної компетентності, життєвих позицій, ціннісних орієнтацій. У таких випадках відкритий обмін думками, доброзичливе ставлення до партнера дає можливість побудувати ефективні стратегії вирішення проблем. Існують ситуації, коли необхідно використовувати закрите спілкування. Використання закритих комунікацій виправдано у таких ситуаціях: 1) коли є значна різниця у компетентності партнерів, не потрібно піднімати рівень розуміння ситуації іншою стороною; 2) у конфліктних ситуаціях, коли не потрібно відкривати власні плани опоненту.

Рольове спілкування базується на функціях, що людина виконує у суспільстві. Наприклад, існують соціальні ролі лікаря, викладача, інженера, батька, матері тощо. Рольове спілкування – це взаємодія на рівні масок, воно не завжди відображає індивідуальні особливості людини. З іншого боку, особистісне спілкування передбачає досить високий рівень інтимності та саморозкриття.

Таким чином, спілкуванням називається система контактів між людьми, що опосередкована спільною діяльністю.

13.2. Спілкування як комунікація

Слово «комунікація» використовують як синонім слова «спілкування». З точки зору соціальної психології комунікація – це обмін думками, інтересами, ідеями, уявленнями тощо. Поняття комунікації використовується у технічних науках. Людська комунікація має власну специфіку. По - перше, учасники комунікативного процесу є активними суб’єктами взаємодії. Це означає, що передається не тільки зміст, але й емоції, настрій, мотиви партнера по спілкуванню. По - друге, інформація, що передається, має ще психологічний зміст. Іншими словами, інформація є багатозначною. Наприклад, проста фраза «завтра буде дощ» має дуже велику кількість смислових відтінків (людина, що збиралася відпочити на природі, відчує розчарування; навпаки, якщо дуже давно не було дощу, людина буде радіти). По - третє, ефективність комунікативного впливу зростає за наявності однакового розуміння інформації. Крайній варіант – люди розмовляють різними мовами, тому не розуміють один одного. Але навіть використання однієї мови не є умовою розуміння комуніканта. Ефективному спілкуванню заважають комунікативні бар’єри – зовнішні або внутрішні фактори, що спотворюють розуміння партнера. Існує декілька комунікативних бар’єрів. Виділяють три групи зовнішніх бар’єрів.

1. Уникнення контактів з джерелом інформації (людиною, засобами масової інформації). Наприклад, можна уникати контактів з конкретною людиною, представниками певного політичного спрямування, не дивитися певні телевізійні передачі або телебачення взагалі.

2. Орієнтація на авторитети. Кожна людина схильна поділяти всі джерела інформації на авторитетні та такі, що не заслуговують на довіру. Таким чином, інформація, що йде від авторитетних джерел, буде сприйматись як правдива, важлива, необхідна. Неавторитетні джерела людина ігнорує.

3. Відсутність розуміння. Найпростіша форма – нерозуміння мови партнера. Крім того, нерозуміння можливе при використанні жаргону, професійної термінології. Нерідко зустрічаються випадки незнання людиною певних слів, особливо іноземного походження (вояж, лізинг, акупунктура тощо). Може існувати також нерозуміння логіки та аргументів іншої людини. Психологи навіть виявили таку закономірність – якщо людина з точки зору логіки партнера говорить неправильні речі, то вона як особистість сприймається негативно.

Виділяють дві групи внутрішніх бар’єрів:

1. Уникнення роздумів, спогадів, уявлень на певну тему. Слід зазначити, що цей процес відбувається на неусвідомленому рівні – людина цілком щиро вважає, що вона все добре розуміє, хоче знайти точки дотику з комунікантом, але інший, на її погляд, не хоче йти на контакт. Насправді ж обидва вважають власну думку правильною і не намагаються зрозуміти позицію іншого.

2. Зниження цінності інформації, що може травмувати. Наприклад, людині важко вивчити певний матеріал, тому вона буде стверджувати, що ця інформація для неї зовсім не потрібна.

Інформація передається за допомогою словесного (вербального) та несловесного (невербального) каналів.

Вербальна комунікація (від лат. verbum – слово, дієслово) – це передача повідомлення за допомогою мови. Розрізняють внутрішнє та зовнішнє мовлення.

Внутрішнє мовлення – це мова для себе. Вона є згорнутою та фрагментарною, тому що спілкування відбувається з найбільш близькою людиною – з самим собою. Необхідність у розгорнутій аргументації не виникає.

Зовнішнє мовлення – це мова для інших. Цей вид мовлення будується на певних граматичних правилах, використовуються складні логічні та синтаксичні конструкції тощо. Зовнішнє мовлення існує в усній та письмовій формах.

Усне мовлення – це змістовна послідовність слів, що сприймається на слух. Воно може бути монологічним та діалогічним.

Діалогічне мовлення – це розмова двох або більше осіб. Цей вид мовлення є простим порівняно з монологічним мовленням. Наприклад, у дитини мова спочатку формується у вигляді діалогу з дорослим.

Монолог– це більш складний вид мовлення, коли одна людина звертається з розгорнутим повідомленням до іншої людини або аудиторії. Монологічне мовлення потребує значної попередньої роботи перед початком розмови – створення логічної структури повідомлення, використання системи аргументації та граматичних правил.

Письмове мовлення – це мова, відображена у вигляді графічних зображень. Цей вид мовлення з’являється в історії людства значно пізніше усного спілкування. Воно більш складне. Автор має передбачити труднощі у розумінні написаного та попередити їх.

Невербальна комунікація – це спілкування без використання мовної функції. Типи невербальної комунікації:

1. Кінестетичний, пов’язаний з рухами тіла. Тут має значення: положення тіла у просторі, поза, жести, міміка.

2. Голосовий, що включає наголос, виділення певного слова, тон голосу, тембр, гучність та паралінгвістику (вигуки, зітхання тощо).

3. Тактильний, що вивчає, як і до якої частини тіла доторкаються, як довго відбувається контакт, наодинці відбувається контакт чи у присутності інших.

4. Одяг, що символізує соціальний статус, є засобом, щоб привернути увагу, підкреслює належність до певної субкультури.

5. Дистанція, серед якої виділяють: інтимну, міжособистісну, соціальну та публічну.

Візуальне спілкування.

1) Часова організація спілкування.

Розглянемо докладніше вплив дистанції на спілкування. Виділяють такі чотири дистанції під час спілкування:

· Інтимна зона (15 - 45 см) - до цієї зони допускаються близькі, добре знайомі люди; тут має місце довірливість, негучне мовлення, тактильний контакт, доторкання до тіла. Дослідження показують, що коли у цій зоні знаходиться незнайома або малознайома людина, то це приводить по певних фізіологічних змін: посилене серцебиття, виділення адреналіну, потовиділення тощо;

· особиста, або персональна зона (45 - 120 см) вико­ристо­вується для повсякденних розмов з друзями та колегами. Вона передбачає тільки візуальний контакт між партнерами, які підтримують розмову;

· соціальна зона (120 - 400 см) використовується, як правило, під час офіційних зустрічей у різноманітних приміщеннях людей, які не дуже добре знають один одного;

· публічна зона (більше 400 см) використовується для спілкування з великою групою людей - у лекційній аудиторії, на мітингу тощо.

Значну частину невербального спілкування складає кінесика. У ній суттєве значення належить міміці. Міміка– рухи м’язів обличчя, що відображають внутрішній емоційний стан людини. У деяких випадках міміка дає до 70% інформації у розмові, тобто очі, обличчя, погляд здатні сказати більше, ніж одні тільки слова. Наприклад, психологи помітили, якщо людина каже неправду, то вона зустрічається очима з партнером менше 1/3 часу.

Візуальне спілкування – це обмін поглядами у процесі спілкування. Виділяють такі види погляду. Діловий погляд фіксується у зоні лоба співбесідника за трикутником: очі, лоб; він передбачає створення серйозної атмосфери. При світському спілкуванні погляд опускається нижче рівня очей співбесідника (за трикутником: очі та ямочка на бороді) – це створює атмосферу невимушеного спілкування. Інтимний погляд опускається нижче обличчя, на інші частини тіла співбесідника.

Великий обсяг інформації несуть жести. Виділяють такі групи жестів:

1) жести-ілюстратори - це жести - повідомлення: вказівники (" вказуючий перст"), піктограми, тобто створення картин за допомогою жестів (" ось такого розміру та конфігурації"); ідеограми, тобто своєрідні рухи руками, що з’єднують уявні предмети;

2) жести - регулятори - це жести, що відображають ставлення людини до чогось. До них відносять посмішку, кивання, напрям погляду, цілеспрямовані рухи руками;

3) жести - емблеми – це своєрідні замінники слів або фраз у спілкуванні. Наприклад, рукостискання у багатьох випадках замінює слова – «доброго дня»;

4) жести-адаптори – це специфічні звички людини, пов’язані з рухами рук: а) почісування, б) доторкання до партнера;
в) різноманітні дії з предметами (олівець, ґудзик, окуляри тощо);

5) жести - афектори – це жести, що через рухи тіла та м’язи обличчя відносять певні емоції. До даної групи відносяться мікрожести: рухи очей, почервоніння щік, швидкі кліпання, посмикування губами тощо.

Розглянемо жести, що є найбільш розповсюдженими:

· жести оцінки – почухування підборіддя; витягування вказівного пальця вздовж щоки;

· жести впевненості - з’єднання пальців у купол піраміди;

· жести невпевненості – переплетіння пальців рук; пощипування долоні; постукування по столу пальцями; торкання за спинку стільця перед тим, як на нього сісти та інші;

· жести самоконтролю - руки за спиною, одна при цьому стискає іншу;

· жести очікування - потирання долонь;

· жести відмови – руки складені на грудях; відхилений назад корпус; схрещені руки; доторкання до кінчика носа тощо;

· жести прихильності - прикладання руки до грудей;

· жести домінування - різкі помахи руками;

· жести неправдивості - прикривання рукою рота, доторкання до носа, поворот у бік від співбесідника, «бігаючий погляд» та інші.

Часова організація спілкування свідчить про пунктуальність людини, повагу до часу інших людей, вимогливість як до себе, так і до інших. Часова організація спілкування може використову­ватись і як засіб тиску на партнерів по спілкуванню.

13.3. Спілкування як взаємодія

Спілкування як взаємодія – це сукупність взаємних впливів одного співбесідника, що викликає відповідь -реакцію іншого. Міжособистісна взаємодія здійснюється, як правило, на рівні ролі.

Роль – це поведінка, якої чекають оточуючі від людини, яка займає певну соціальну позицію. Людина виконує різноманітні ролі – батька, матері, брата, сестри, учня, студента, викладача тощо. Суспільство слідкує за правильним виконанням ролей та використовує різноманітні санкції при їх порушенні. Якщо людина неправильно виконує роль, то суспільство її карає (наприклад, роль пасажира передбачає сплату за проїзд, у випадку невиконання даної вимоги людина сплачує штраф). Ролі можуть бути соціальними та міжособистісними. Соціальні ролі відображають місце людини у системі соціальних відносин (студент, викладач). Міжособистісні ролі відображають місце людини у системі неформальних відносин (лідер, «душа компанії» тощо).

У процесі взаємодії розуміння іншої людини відбувається за допомогою механізмів ідентифікації, емпатії, рефлексії та стереотипізації.

Ідентифікація – це процес уподібнення себе іншій людині. Ідентифікація найчастіше виникає на підгрунті тісного емоційного зв’язку між людьми, що забезпечує сприймання поведінки та цінностей однієї людини іншою. Наприклад, маленька дівчинка, ідентифікуючи себе з матір’ю, копіює її поведінку.

Емпатія – розуміння почуттів, думок, бажань іншої людини на рівні емоцій, без критичної оцінки. При емпатії ми сприймаємо переживання іншої людини так, якби ми це пережили самостійно. Рефлексія – це усвідомлення людиною, як її сприймає партнер по спілкуванню. Це своєрідний процес дзеркального відображення думок та почуттів партнерів по спілкуванню.

Стереотипізація – це спрощене сприйняття іншої людини. Як правило, стереотипи є результатом збідненого соціального досвіду. Дуже часто стереотипи виникають відносно професійної або національної належності людини («всі вчителі мають хист до спілкування», «всі німці – педанти»).

13.4. Психологічний захист у процесі спілкування

13.4.1. Структурний та трансактний аналіз особистості людини і спілкування.

13.4.2. Психологічний захист у конкретних умовах життя.

13.4.1. Структурний та трансактний аналіз особистості людини і спілкування

Багатоплановість і складність процесу спілкування обумовлюють і різноплановість його впливу на партнерів по спілкуванню. Спілкування використовують як з метою спонукання людини до чогось, так і для завдавання їй шкоди за умови вербальної агресії. Тому необхідно знати і уміти користуватися засобами психологічного захисту у процесі спілкування.

Підґрунтя психологічного захисту у спілкуванні розроблені внаслідок використання структурного аналізу особистості людини та трансактного аналізу спілкування. Структурний та трансактний аналіз розробив каліфорнійський психотерапевт Е. Берн у 50 – 60 - ті роки минулого століття. Цей аналіз він використовував як метод лікування у психотерапевтичній практиці.

Е. Берн виходив з того, що потреба у спілкуванні є однією з най­важ­ливіших потреб. Вона має бути задоволеною. Незадо­во­лення потреби у спілкуванні викликає голод, далі невротичні розлади, і навіть смерть.

Особистість людини має складну структуру, і, як ми вже зазначали, має велику кількість підходів і точок зору. Однією з таких точок зору є структурний аналіз особистості людини Е. Берна. У структурі особистості він виділяє 3 підструктури, або три Я-стани. Вони властиві кожній людині. У процесі спілкування вони можуть виходити на сцену або по черзі, або всі разом. Я-стани є нормальними психічними феноменами людини. Е. Берн виділив такі Я - стани: Батько (Б), Дорослий (Д), Дитина (Дт). Всі вони необхідні для нормального життя людини.

Дитина – джерело наших бажань, потреб. Тут радість, творчість, фантазія, допитливість, активність. Тут же і страхи, незадоволення, примхи, емоції. Тут кохання і задоволення, розваги і втіхи. До того ж у дитини вся психічна енергія. Заради кого живемо? Заради дитини.

Дорослий необхідний для виживання люди­ни. Дитина хоче, дорослий виконує. Дорослий будує житло і дороги, добуває їжу, шиє одяг, керує транспортом. Дорослий контролює дії Батька та Дитини. Якщо дія виконується часто, то автоматизується, набуває форми навички
і виконується автоматично. Виконується так тому, що так прийнято. На сцену виходить Батько. Він звільняє Дорослого від прийняття звичайних рутинних рішень, це і гальма, що утримують людину від необачних вчинків. Батько – це наша совість. Тут заборони, табу, мораль, честь.

Я-стани мають свої девізи: Дитина – «хочу, подобається»; Дорослий – «доцільно, корисно»; Батько – «має бути, не можна». І щаслива людина, якщо у неї «хочу», «доцільно» і «має бути» одного змісту.

Своєчасне задоволення бажань Дитини забезпечує їх помірність і виконується легко. Затримки у задоволенні приводять або до зникнення потреб, або до надлишків. Незмінні умови життя приводять до автоматичного управління. Бажання Дитини переходять у розпорядження Батька. Дорослий у цей час займається звичайними справами і проблемами. Заборони з боку Батька стають невідчутними. Дії Я-станів здаються доцільними і навіть розумними. Свідомість у них бере мінімальну участь, а мислення практично відсутнє. Зміна умов існування людини не викликає відповідної зміни доцільних дій, бо вони виконуються автоматично завдяки консервативності і ригідності програм Батька. Програми Батька надзвичайно стійкі. Для їх руйнування потрібно багато зусиль. Так Батько у своїх вимогах стає агресивним, примушує працювати Дорослого, завдає шкоди Дитині.

Тиск Батька буває надзвичайно сильним. Усі сили розуму Дорослого спрямовуються на виконання нерозумних справ. Так, для задоволення потреби Дитини під час свят купується продуктів у десять раз більше, з’їдається у п’ять раз більше, ніж потрібно Дитині. Лікарі добре знають, що саме під час свят до лікарень приймаються хворі із загостренням панкреатитів, виразок, гастритів і т. ін.

У розпорядженні Батька є сильна заборонна програма. Вона перешкоджає задоволенню особистісних, нормальних потреб. «Не одружуйся до одержання вищої освіти». Так програма певний час стримує Дитину. Енергія незадоволених потреб руйнує заборону. Коли Дитина (хочу) і Батько (не можна) починають лаятись, а Дорослий не може їх примирити, розвивається внутрішньоособистісний конфлікт. Людина страждає від внутрішніх суперечностей, що може призвести до розвитку неврозів. Ось чому для психологічного захисту необхідно уважно проаналізувати зміст програм власного Батька, зруйнувати непотрібні та застарілі обмеження, виробити нові способи дії, що відповідають новим умовам. Усе це можливо.

У процесі спілкування беруть участь комунікатор (посилає стимул) та реципієнт (сприймає стимул). Для продовження спілкування вони мають помінятися комунікативними ролями. Коли реціпієнт відповідає, то він стає комунікатором. Стимул і відповідь на нього можна назвати трансакцією. Вона є одиницею спілкування. Тоді спілкування можна розглядати як серію трансакцій. Схематично трансакцію можна зобразити так:

стимул

А Б,

відповідь

де А – комунікатор;

Б – реціпієнт.

Мета трансактного аналізу полягає у тому, щоб з’ясувати, який Я-стан комунікатора посилав комунікативний стимул і який Я-стан реціпієнта дав відповідь. Найчастіше стимул і відповідь належать Дорослому. Це прості трансакції, що мають місце під час продуктивної діяльності.

- Котра година?

- Десять хвилин на восьму.

Тут трансакція здійснюється по лінії Д Д. Таку трансакцію називають паралельною. До паралельних трансакцій належать:

Б Дт Дт. Наприклад: Б Б

- Студенти останнім часом не досить наполегливі.

- Так, раніше були старанніші.

Дт Дт –

- Давай замість лекції підемо у кіно?

- Гарна ідея. Пішли.

По лінії Д Д ми працюємо, по лінії

Дт Дт – кохаємо, розважаємося, радіємо, по лінії

Б Б – пліткуємо. Ці трансакції відбуваються так, що у психологічному відношенні комуніканти дорівнюють один одному. Це трансакції психологічного рівноправ’я, або трансакції першого типу. Е. Берн сформулював важливий закон спілкування: поки трансакції паралельні і рівноправні, процес спілкування триває рівно і довго.

Другий тип паралельних трансакцій Д – Дт і Дт – Д виникає у ситуації опіки, пригнічення, піклування (Д – Дт) або беззахищеності, капризу, захоплення (Дт – Д). Це трансакції психологічного нерівноправ’я. Таке спілкування буде продовжуватися до того часу, доки збігаються вектори. Батько опікає дітей, самодур - начальник тиранить підлеглого. Діти мають терпіти до певного часу тиск батьків, підлеглий – тиранію начальника. Але настає час, коли комусь набридне підкорятися, а комусь опікати, хтось не витримає тирана. Колись вони закінчуються і руйнуються. Діти перестають матеріально залежати від батьків, підлеглий одержав більш високу кваліфікацію чи певні матеріальні блага. Діти починають жити самостійно, підлеглий міняє місце роботи.

Якщо такі відносини будуть продовжуватися, то обов’язково розвивається конфлікт, розвивається боротьба. Той, хто був внизу, намагатиметься піднятися вгору і опустити вниз того, хто нагорі. У крайніх своїх формах відносини Б Дт є рабсько-тиранічним відношенням. Рабство і тиранія – це не тільки зовнішні відношення, це стан душі. У кожному рабі сидить тиран, а у тирані – раб. Раб завжди прагне вийти з-під рабської залежності, підсвідомо прагне позиції тирана. Розглянемо приклад. У сім’ї 12-річний син практично перестав навчатися. Особливо багато робив граматичних помилок. Докори, вмовляння, погрози типу «Чи є у тебе голова?», «Звідки у тебе руки ростуть?», «Кому потрібен?» були безсилими. Це відносини типу Б – Дт, або тиран – раб. Треба було змінити відносини: припинити примушування, погрози, заборони. Перебудова відносин відбулася так: батько звертається до сина:

- Я ось можу писати без помилок! (Цим він опускається до рівня Дитини. Ті, хто пише з помилками, вважають, що всі пишуть з помилками).

- Не може бути!

- Закладаємо? За кожну знайдену у мене помилку я тобі сплачую 10 копійок.

- Без обману?

- Хіба я тебе обдурював?

Отже, побились об заклад. Батько переписав синове завдання з його ж помилками. Помилок було багато. Син ніколи ще не працював так. Кожне слово він перевірив за словником. Після кожної помилки він говорив:

- «Тату, я дивуюсь, як тобі дали атестат?», «Звідки у тебе руки ростуть?», «А що за почерк?», «Як тебе тримають на роботі?»

Тримався він поважно. На обличчі брезгливо -поблажливий вираз. Це була повна копія батька. Позиція чи стан Батька.

Поступово син не тільки почав краще навчатися, але і по іншому, реально дивитися на світ і свою поведінку.

Кожен Я - стан особистості людини можна діагносту­вати зовнішніми ознаками.

Батько. Вказівний палець спрямований на іншого комуніканта. Фігура нагадує букву Ф, на обличчі поблажливість, презирство, зневага, часто – крива посмішка. Важкий погляд зверху вниз. Сидить відкинувшись назад. Йому завжди все зрозуміло, він знає тайну, що іншим недоступна. Любить прописані істини і висловлювання: «Я цього не потерплю!», «Щоб було зроблено вчасно!», «Невже важко зрозуміти?», «Дурню ясно!», «Тут ви цілком неправі!», «Я повністю не погоджуюсь!», «Який ідіот це придумав?», «Ви мене не зрозуміли?», «Хто ж так робить?», «Скільки Вам говорити?», «Ви зобов’язані!», «Як Вам не соромно?», «Не можна!», «Ні в якому випадку!».

Дорослий. Погляд спрямований на об’єкт, тіло ніби подається вперед, очі дещо розширені або звужені. На обличчі вираз уваги, через який можна побачити допитливість Дитини. Вживає вираз: «Вибачте, я Вас не зрозумів, поясніть будь-ласка ще раз!», «Я, мабуть, неправильно пояснив, тому мені відмовили!», «Давайте подумаємо!», «Давайте зробимо так!», «Як ви плануєте зробити?».

Дитина. Поза, вираз обличчя відповідають внутрішньому стану: радості, горю, страху, тривозі. Часто вимовляє: «Чудово!», «Надзвичайно!», «Хочу!», «Кльово!», «Не хочу!», «Не буду!», «Набридло!», «Остогидло!», «Хай все згине!», «Хай все горить вогнем!», «Ви просто чудові!», «Я Вас люблю!», «Ні за що не погоджусь!», «Для чого це Вам треба?», «Коли це все закінчиться?».

Третю групу складають перехресні трансакції. Саме за ними розвиваються конфлікти. Розглянемо приклад. На рисунку (рис. № 1. Послідовність трансакцій позначається цифрами).

Рис. 1 Перехресні трансакції

Чоловік із жінкою збираються на запрошену вечірку. Обидва поспішають. Чоловік звертається до жінки:

- Люба, де мій годинник?

- Ти немаленький, тобі пора навчитися класти речі на місце.

- Якби у нас вдома був порядок, все б знало свої місця.

- Якби ти мені хоча б трішки допомагав, то і господарство було б у порядку.

- Не таке воно і велике. Треба бути проворнішою.

Рисунок № 1 Перехресні трансакції

- Якби твоя мама сніданок не подавала тобі у ліжко, а навчила допомагати.

Продовження розмови переходить на образи, далі спазми судин, підвищення тиску, серцевий біль. Похід у гості заміняється ліками.

Проаналізуємо цей процес спілкування. Перша трансакція від чоловіка йде за схемою

Д Д. У жінки образливе дитя і сильний Батько, або вже «заведена». Тому звертання сприйняла як тиск на Дитину. Дитину захищає Батько. Те ж спостерігається у наступній 3 трансакції від чоловіка. Наступні трансакції мають тотожний характер. Психологічно конфлікт іде до знищення.

На схемі видно, що на сцені комунікації виступає 6 осіб. А це вже базар! З’ясовують відносини: Батько жінки з Дитиною чоловіка, Дитина жінки з Батьком чоловіка. Дорослих чоловіка і жінки не чути через лемент Батьків та плач Дітей. Але ж справу роблять Дорослі. Під час сварок справа не робиться.

Як же захиститись у цій ситуації? Сварку можна було б зупинити на третій трансакції. Перші дві трансакції залишаються незмінними.

Рисунок № 2 Перехід на рівень спілкування дитина - дорослий

Чоловіку треба залишитися на рівні дитини і звертатися до дорослого Я-стану жінки:

- Так, я немаленький. Мені пора знати місце для своїх речей. Я досить несамостійний. Зате ти у мене добра господиня і все знаєш.

Після цього жінка залишить свій макіяж і буде шукати годинник чоловіка. Конфлікту не буде.

Для захисту у конфлікті необхідні психологічна гнучкість та дотримання двох умов.

1. Оволодіти умінням замикатися на позиції, дорослого. Для цього необхідно:

- стати чутливим до сигналів Батька та Дитини, які працюють автоматично;

- запрограмувати себе на запитання «Чи це правда?», «Чи можна це використати?» «Звідки ця ідея?»;

- коли у Вас поганий настрій, спитайте, чому Ваш Батько б’є Вашу Дитину;

- відпрацюйте прийняття важливих рішень;

- систематично тренуйте свого Дорослого;

- погоджуйтесь із твердженням Вашого партнера.

2. Необхідно вивести на позицію Дорослого Вашого партнера по спілкуванню.

13.4.2. Психологічний захист у конкретних умовах життя

На роботі. Система ділових взаємовідносин у колективі не буває безхмарною. Часто виникають непорозуміння і конфлікти. Головне, слід уміти зменшувати негативний вплив агресивних трансакцій. Наприклад, у викладача кафедри виникли непорозуміння із завідуючим. Кафедра щомісячно проводить наукові конференції. Викладач за 5 хвилин зайшов до аудиторії, стояв і розмовляв із знайомим. У цей момент до аудиторії зайшов завідуючий. Відбулася розмова. Завідуючий почав розмову.

- Подивіться – бруд!

- Але ж це не мої обов’язки.

- Ось бачите, вам немає діла до честі колективу! Ви можете пройти повз бруд, а я не можу! Я сам маю за всім слідкувати.

- То, що я мав робити?

- Ви що не змогли організувати прибирання? Прибрали б самі, нічого з Вами б не трапилося.

Проаналізуємо ситуацію і помилки викладача. Завідуючий констатував наявність бруду в аудиторії. Трансакції Д Д. Викладач почав говорити про функціональні обов’язки, тобто за схемою Б Дт. Спілкування пішло за типом перехресних трансакцій. Викладач ударив Дитину завідуючого. Енергія від Дитини перейшла у позицію Батька, а звідти – удар по Дитині викладача. Необхідно змінити позиції.

Через місяць відбулася подібна бесіда, але з іншим напрямком трансакцій. Розмову знову почав завідуючий.

- Погляньте – бруд!

- Так, бруд.

- …

- Ось бачите, нікому немає діла до честі колективу. Всі проходять повз бруд. Доводиться Вам вникати у все.

- …

- Якби я прийшов раніше, я організував би прибирання. У крайньому випадку, я прибрав би сам. Нічого б зі мною не сталося.

- (Отямився). Ще чого не вистачало? Я знаю, хто це має робити. Запросіть до мене Віру Павлівну (відповідальну за прибирання).

Заслуговує на увагу лише остання фраза викладача і завідуючого. Тут має місце феномен ідентифікації, коли викладач запропонував прибирання. Адже і перший, і другий належать до професорсько-викладацького складу, то у завідуючого не могла не виникнути думка, що і йому скоро доведеться прибирати приміщення. Тому його відповідь обґрунтована.

У особистому і сімейному житті. Складні відносини, що часто виникають між молодими, можуть виводити з рівноваги, викликати злість, нервові розлади, але сама проблема не знаходить розв’язання. Як правило, підґрунтям їх є упертість дівчини. Всі спроби хлопця вирівняти відносини розбиваються.

Після консультації з психологом хлопець зустрічається з дівчиною і пропонує з’ясувати відносини. (Тут помилка. Необхідно, щоб вона запропонувала). Протягом тривалого часу він вислуховував той бруд, що вона виливала йому на голову. Через деякий час він сказав:

- Ну що ж, люба, можливо, ти і маєш по-своєму рацію. Але давай подивимось ширше…

Раніше хлопець не міг витримати подібних образ і протягом хвилини. А тепер терпів, і що найцікавіше, чим далі, тим легше ставало слухати їх. (До всього звикаєш). А тоді і зовсім перестав звертати увагу на докори, а лише посміхався. Поступово образи ставали менш злими, а потім і зовсім припинилися. (Катарсис, заміна одних почуттів іншими). Декілька днів продовжувалося мовчання. І тільки потім була серйозна розмова. Говорили спокійно. Як тільки вона підвищувала голос, чи переходила на образи, він замовкав і погоджувався з нею. Тон змінювався. Сімейна пара не відбулася. Розійшлися мирно.

У сімейних відносинах напруження виникають як між подружжям, так і між батьками та дітьми всіх поколінь.

Жінка виховує дочку одна. Їй 13 років, і вона вийшла з-під контролю матері. Мама все робила за неї. Дочка відмовилася від занять у музичній школі, вимагала від мами туалети, що були не по кишені жінці, вимагала самостійно розпоряджатися своїм часом.

Після консультації мама з усім погоджувалася.

- Так, Олю, ти права, я зрозуміла, що ти доросла. Від сьогодні у тебе повна свобода. Єдине прохання, коли йдеш з дому, говори, коли прийдеш.

Тут необхідно ввести ще одне правило психологічного захисту: не пропонуй свої послуги. Допомагай, коли зробиш свої справи.

Оля, як завжди, прийшла пізно і попросила їсти. Мама була у ліжку і запропонувала взяти самій. Хліба не було. Мама не встигла. Оля почала докоряти, що вона погана мати, не любить її. І хоча, як це не було важко, мама погоджувалася. Пізніше вона сама почала говорити, що Олі не повезло з матір’ю. Так продовжувалося півроку. Настав день, коли Оля взяла ініціативу у свої руки і почала розподіляти обов’язки. Мамі була відведена роль повара, Оля займалася прибиранням і робила дрібні покупки. Велике прання робили разом. Дрібниці прали кожен свої. Поступово у Олі змінилося ставлення до навчання, грошей, друзів.

За цією схемою легко можуть бути розв’язані горезвісні напружені відносини між невісткою та свекрухою, між зятем і тещею. Головне, щоб молодші погоджувалися зі старшими і не нав’язували їм своїх послуг. Зачекайте, хай Вас попросять.

При організації управління. При організації управління необхідно керуватися головним правилом, сформульованим Д. Карнегі: «Ідея має належати партнеру». Керівник має сформулювати завдання у загальному вигляді, партнеру запропонувати вирішити її. Всі пропозиції мають відмовлятися мотивовано до того часу, поки не буде висловлена Ваша ідея.

Не можна робити зауваження підлеглим у присутності інших співробітників, а тим більше на початку робочого дня. Слід дотримуватися правила: «Хвалити при всіх, а висловлювати невдоволення – наодинці і у кінці робочого дня».

На нарадах, конференціях чи інших публічних заходах ніколи не перебивати співробітників, які задають запитання. Необхідно дати можливість висловлюватися. Звичайно запитання ставлять або дуже розумні люди, або дуже нерозумні. Перші ставлять мало запитань, короткі та відповідні ситуації, а другі – довгі і багато, досить заплутані. Тут керівнику необхідне терпіння. На боці керівника буде і той, хто ставить запитання, і той, хто слухав разом з ним.

Останнє правило: підсилюй ту якість, що приписав тобі партнер по спілкуванню.

У поїзді, у плацкартному вагоні, вночі три компаньйони влаштували пиятику. Четвертий, сторонній чоловік, сподівався відпочити, бо завтра напружений день, наступної ночі зворотна поїздка і знову на роботу. Але заснути не вдалося. Далеко за північ крім шуму, пиятики почалося куріння у вагоні. На зауваження чоловіка один з п’яних сказав:

- Слухай, ти козел …

- Так, я козел. І не тільки козел. Я ще і підлотник.

- …

- Зараз поїзд прийде у Конотоп, я викличу міліцію і ви у цьому переконаєтеся.

Після цього автор цих слів не бачив тієї компанії до сьогодні.

Таким чином, використанням закономірностей спілкування та його трансактного характеру можна захистити себе від агресивної вербальної поведінки партнера та уникнути конфлікту.

Запитання для самоконтролю

1. Що називається спілкуванням?

2. Дайте характеристику аспектів спілкування.

3. Які є комунікативні бар’єри? Дайте характеристику вербальній комунікації.

4. Які є просторові зони у процесі спілкуванння?

5. Види погляду у процесі спілкування.

6. Сутність спілкування як взаємодії.

7. Що називається ідентифікацією?

8. Що називається емпатією?

9. Що називається рефлексією?

10. Що називається стереотипизацією?

11. Які є Я-стани особистості людини за Е. Берном?

12. Поясніть виникнення конфлікту при перехресних трансакціях.

13. Умови попередження конфлікту у процесі спілкування.

14. Умови психологічного захисту у процесі спілкування.

15. Необхідність і значення підсилення якостей, що приписує опонент.