Розкрити основні рівні трудової адаптації і показати взаємозв’язок і взаємодію між ними.

Трудова адаптація – це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації, в якому і особистість і трудове середовище здійснюють активний вплив один на одного і є адаптивно-адаптованими системами.

Адаптованість людини у конкретному трудовому середовищі проявляється у її поведінці, у показниках трудової діяльності:

-ефективності праці;

-засвоєнні соціальної інформації та її практичній реалізації;

-рості усіх видів активності;

-задоволеності різними сторонами трудової діяльності.

Трудова адаптація може бути первинною при первинному входженні працівника у виробниче середовище та вторинною – при зміні робочого місця без зміни і із зміною професії чи суттєвої зміни середовища.

Професійна адаптація виявляється у певному рівні володіння професійними навичками та вміннями, у формування деяких професійно – необхідних якостей особистості у розвитку стійкого, позитивного відношення працівника до своєї професії.

Соціально – психологічна адаптація заключається в освоєнні людиною соціально – психологічних особливостей трудової організації входження у складну в ній систему взаємовідношення, позитивній взаємодії з членами організації.

Суспільно – організаційна адаптація – освоєння новими членами трудового колективу організаційної структури організації, системи управління та обслуговування виробничого процесу, режиму праці та відпочинку.

Культурно – побутова адаптація – це участь нових членів трудового колективу у традиціях для даного підприємства міроприємствах поза робочим часом.

Психофізіологічна адаптація – це процес освоєння людиною сукупності умов праці.

В процесі адаптації працівник проходить такі стадії:

1.Стадія ознайомлення, на якій працівник отримує інформацію про нову ситуацію в цілому, про критерії оцінки різних дій, про норми поведінки.

2.Стадія пристосування – працівник переорієнтовується, визначаючи головні елементи нової системи цінностей, але поки продовжує зберігати більшість своїх принципів.

3.Стадія асиміляції – здійснюється повне пристосування працівника до середовища, ідентифікація з новою групою.

4.Ідентифікація – особисті цілі працівника ототожнюються з цілями трудової організації підприємства.

2. Трудова адаптація проходить швидше та успішніше, якщо правильно вибрана професія.

Професійний вибір – це процес виявлення з допомогою науково –обґрунтованих методів, ступеня і можливості формування медичної, соціальної та психофізіологічної придатності людини для виконання тієї чи іншої роботи.

Стосовно виробничого колективу проблема профвідбору складається з визначення професійної – придатності, як сукупності особливостей людини, її здібностей і нахилів обумовлюючи ефективність певного виду діяльності, та задовільність вибраною професією.

Профвідбір здійснюється у 2 етапи:

1)На основі матеріалів спостереження, тестування, опитування складається професіограма – це всебічний опис професії, як і що повинно використовуватись тим чи іншим працівником за допомогою яких знарядь і в яких виробничих умовах.

2)Вивчаються навики, соціально-психологічні та фізіологічні навики людини. На їх основі складають карту особливості, яка характеризує людину у соціальному аспекті, психологічному, фізіологічному.

Для складання карти особливості використовують методи:

-систему тестів

-особисту бесіду

При співставленні необхідних (професіограм) та наявних (карт особистості) якостей визначається профпридатність.

Кар’єра – це індивідуальна позиція і поведінка, пов’язані із трудовим досвідом і діяльністю на протязі робочого тижня людини. Розрізняють професійну і внутрішньо-організаційну кар’єру.

Професійна – характеризується тим, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку:

-навчання

-вступ на роботу

-професійний ріст

- підтримка індивідуальних професійних здібностей

-вихід на пенсію

Внутрішньо-організаційна реалізується в 3 основних напрямках:

1)Вертикальному – кар’єра, найбільш помітний ріст, підйом на вищий ступінь ієрархії.

2)Горизонтальному – переміщення у іншу функціональну галузь або виконання певної службової ролі на рівні, що немає жорсткого формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової групи).

3)Центробіжному – найменш очевидна кар’єра. Запрошення працівника на недоступні раніше для нього зустрічі, наради, важливі доручення.

Головним завданням планування і реалізації кар’єри є забезпечення взаємодії професійної та внутрішньо організаційної кар’єри.

На різних етапах своєї кар’єри працівник задовольняє різні потреби.

Попередній етап – це період навчання, триває до 25 років. Може змінити декілька видів діяльності в пошуках роботи, що задовольняє потреби людини.

Стан встановлення – 25 – 30 років Працівник освоює обрану професію.

Етап просування – 30 – 40 років. Період росту кваліфікації, просування на роботі. Накопичення досвіду, навичок. Зусилля працівника зосереджені на збільшення зарплати, здоров’ї.

Етап збереження – стабілізація досягнутих результатів (40 – 50р (55р)). Пік вдосконалення кваліфікації. Зацікавленість у створенні власної “школи”.

Етап завершення – (50) (55) – 60 р. (65) – підготовка до пенсії, активні пошуки заміни, криза кар’єри.

Пенсійний етап – кар’єра завершена. Самовираження в інших видах діяльності. Хобі.