Характеристика основних та допоміжних методів психологічного дослідження

Метод спостереження - це основний метод сучасної психології, сутність якого полягає в тому, що наукові факти збираються через не втручання в життя об'єкта, а пасивне споглядання цього факту

Спостереження можна проводити як короткочасно, так і довготривало. Тому є такі види спостережень - метод поперечного зрізу (короткочасне) і лонгітюдне (довготривале).

Дослідник може виконувати роль пасивного спостерігача (відсторонене спостереження), а може активно взаємодіяти з об'єктом вивчення, одночасно спостерігаючи за ним (включене спостереження).

Використання спостереження передбачає дотримання таких умов:

1) цілеспрямованість - визначення мети, завдання дослідження;

2) природні умови - типові умови спостереження (щоб особи не знали, що за ними ведеться спостереження);

3) наявність плану;

4) точне визначення об'єкта і предмета спостереження;

5) обмеження дослідником ознак, які є предметом спостереження;

6) вироблення дослідником однозначних критеріїв оцінки цих ознак;

7) забезпечення чіткості й тривалості спостереження.

Експеримен т - основний метод психології, який полягає в тому, що факти отримуються шляхом створення спеціальних умов, в яких об'єкт міг би найбільш яскраво проявити предмет, що вивчається

Розрізняють експерименти: лабораторний і природний, констатувальний і формувальний.

особливості допоміжних методів психології

Бесіда -метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, включає в себе запитання-відповіді

Анкетування - метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет, зміст питань і спосіб відповідей в яких заздалегідь плануються

Інтерв'ю - метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях

Тес т (від англ. test - випробування). Тести - це невеликі за обсягом і часом виконання завдання, однакові для всіх обстежуваних

17. Форми та операції мисленнєвої діяльності та їх розвиток у молодших школярів,

Мислення молодших школярів характеризують як конкретно-образне. Конкретність мислення молодших школярів виявляється в тому, що певну розумову задачу вони можуть розв’язати, тільки виходячи з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень.

Розвиток мислення учнів початкової ланки виявляється у здатності усвідомлювати й розв’язувати все складніші пізнавальні й практичні завдання, виконуючи потрібні для їх розв’язання дії та операції, виражати їх результати у судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах (Г.Костюк).

Учні молодших класів застосовують переважно практично-дійовий і образно-мовний аналіз. При комплексному аналізі засвоєння ними матеріалу більш повне та глибоке, тому що учні розглядають майже всі частини, властивості навчального предмета, але взаємозв’язків між ними ще не встановлюють, тобто вони перелічують у певній послідовності відокремлені частини або властивості без взаємозв’язку між ними.

Розвиток аналізу від елементарного до більш глибокого відбувається одночасно із розвитком синтезу від елементарного до більш широкого та складного.

Справжній синтез дає якісно новий результат, нове знання – дійсність (наприклад, у молодшого школяра є пластилін, сірники та шматок червоної тканини. З цих частин він створює якусь іграшку, тобто в результаті синтезування він отримує новий предмет). У процесі засвоєння навчального матеріалу прикладом системного синтезу може бути глибоке знання змісту оповідання, розуміння граматичних та математичних правил.

Для молодших учнів передовим є практично-дійовий синтез, тобто синтез, який відбувається на основі практичних дій із предметами. На більш високому рівні розумового розвитку учні здійснюють і розумовий синтез, оскільки вони в змозі синтезувати предмети та явища за їх відсутності, на основі уявлень. Але з цим завданням вони справляються лише тоді, коли предмети та явища їм добре відомі.

Характерно, що аналіз для молодших школярів є більш легким розумовим процесом та розвивається значно швидше, ніж синтез. Аналіз та синтез тісно пов’язані, вони відбуваються в єдності. Таким чином, певні слова розуміються тільки в контексті, тобто на основі синтезу. Чим глибше аналіз, тим повніше синтез. У свою чергу синтез упливає на якість аналізу.