Психологічні особливості профготовності та адаптації викладачів

О.Г.Мороз виділяє такі періоди професійної адаптації молодого вчителя:

1-й етап - професійне самовизначення;

2-й етап - адаптація студентів першого курсу до вимог навчання за фахом;

3-й етап – динаміка професійної підготовки студентів у вищому навчальному закладі;

4-й етап - процес адаптації молодого вчителя, зростання його педагогічної майстерності.

Професійна адаптація майбутніх вчителів має забезпечувати активну діяльність молодого вчителя, збіг його з інтересами колективу тощо. Але нерідко виникають процеси дезадаптації - тобто збільшення ступеня невідповідності умов праці, клімату колективу з потенціалом, прагненням, якостями особистості.Молодий працівник, приходячи у колектив, на виробництво, в даному випадку - майбутній вчитель, який приходить у шкільний колектив, мріє реалізувати свої знання, вміння, прагне вдосконалення свого професійного рівня, набути нові знання, досвід. Вірно обрана професія прискорює, полегшує адаптацію. Якщо майбутній вчитель - студент - відчуває на початку педагогічної діяльності нестачу знань, вмінь або взагалі неспроможність знайти контакт з учнями або колективом вчителів, то адаптуватися йому буде важко. Будуть зростати дезадаптаційні процеси.Тому для студентів дуже важливо вірно обрати професію, вже при навчанні у вузі впевнитись, що професія обрана вірно. Цьому мають сприяти: проходження практики у школах, робота у літніх таборах відпочинку дітей та ін., де б студент мав змогу перевірити свої здібності до роботи вчителя. Якщо студент не дуже серйозно ставиться до цього аспекту, не враховує помилок, прорахунків, то це може призвести до дезадаптації замість адаптації, коли він почне трудову діяльність. У молодого вчителя може формуватись впевненість у неспроможності до роботи, у невірно обраній професії тощо.

Адаптація молодих спеціалістів ж механізм " активного включення" у систему діяльності, входження у колектив є складним діалектичним процесом, який відчуває вплив багатьох факторів (соціально-економічних, політичних т ін.).

Соціальна адаптація, як вважає Т.Н. Вершиніна, - це процес " вживання" в середовище індивіда (групи) перетворення середовища у сфері діяльності, що передбачає: входження в середовище, прийняття та засвоєння й норм та цінностей, активне відношення суб'єкта до даного середовища для найбільш повного задоволення обопільних інтересів.

Професійна адаптація характеризується не тільки пристосуванням, але входженням до активної діяльності. Для молодого фахівця професійна адаптація - це засвоєння професійних і соціальних функцій, активне включення в життя трудового колективу

.Приступаючи до роботи на підприємстві, людина вступає у процес адаптації до нього. Це може бути первинна професійна адаптація (початок трудової діяльності) чи вторинна (при зміні місця роботи).

Професійна адаптація, таким чином, має як об'єктивний, так і суб'єктивний моменти діяльності. Важливим є збіг чи незбіг між цими моментами. На думку дослідників, для молодого спеціаліста, характерним є відсутність професійного досвіду.

Оптимальне пристосування особистості до праці досягається лише в тому випадку, коди праця відповідає найбільш глибоким узагальненням, активним і стійким властивостям особистості.

- Адаптаційний процес протікає в трьох взаємопов'язаних та взаємовпливаючих один на одного напрямках:

- адаптація до виробничо-технологічної сфери;

адаптація до виробничого колективу;

- особистісна адаптація Виробнича адаптація - це складний процес включення індивіда в нову для нього виробничу сферу, вживання в неї, засвоєння різних норм виробничої діяльності.

Система професійного просування та адаптації молоді розповсюджується на усіх новоприйнятих працівників до ЗО років, включає п'ять основних етапів роботи:

- прийом молодого працівника;

- перший місяць роботи;

- шість місяців роботи;

- перший рік роботи;

- другий рік роботи.

Емпіричними ознаками адаптованості молоді в професійному плані в науковій літературі вважаються такі:

Орієнтація в адаптованому середовищі як результат освоєння індивідомнових виробничих умов, що означає якісне підвищення ступеня свободи адаптаціїу конкретній виробничій системі.

Достатньо високий ступінь задоволення своєю працею на робочому місціі у колективі.

Підвищення професійного положення адаптанта (підвищення йогокваліфікації, розряду, заробітної плати).

Зростання трудової та суспільно-політичної активності.

Позитивна виробнича установка молодого спеціаліста.

Константність вказаної виробничої установки.

Соціально-психологічна адаптація є ступенем включеності особистості у систему відтворення безпосередніх, опосередкованих, соціально-психологічних відносин.