Мотивація

МОТИВИ (moveo – рухаю) утворюють систему спонукань людини до активності і у своїй сукупності являють собою МОТИВАЦІЙНУ СФЕРУ ОСОБИСТОСТІ.

У поведінці людини є дві реально і функціонально пов’язані сторони: спонукальна і регуляторна.

Психічні процеси, стани, властивості психіки: відчуття, сприймання, мова, здібності, темперамент, характер і емоції – забезпечують в основному регуляцію поведінки.

Щодо стимуляції поведінки, вона пов’язується з мотивацією.

Мотивація - базовий пояснювальний конструкт психології особистості, що дозволяє виявити і описати ті аспекти людської психіки, які пов'язані з спонуканням суб'єкта до певних форм активності.

Говорячи про мотивацію і мотиваційну сферу, маються на увазі внутрішньо особистісні фактори поведінки і діяльності, що виступають як спонукальні рушійні сили, приховані за вчинками і намірами людини.

Загальні характеристики мотиваційної сфери особистості:

МОТИВАЦІЯ у психології має подвійний зміст:

1. Це система факторів, що детермінує поведінку (це потреби, мотиви, цілі (мета), завдання, наміри, потяги, прагнення, що є у людини).

2. Це характеристика процесу, який підтримує поведінкову активність на певному рівні.

У інших авторів мотивація – це три відносно самостійних психологічних явища, тісно пов’язаних між собою.

Мотивація – як ДЖЕРЕЛО АКТИВНОСТІ (потреба – мотив), пояснює, ЧОМУ виник стан активності, яка потреба спонукала до прояву активності.

Мотивація як СПРЯМОВАНІСТЬ пояснює, НА ЩО спрямована активність, ЗАРАДИ ЧОГО здійснюється та чи інша поведінка, тут мотиви у своїй сукупності утворюють спрямованість особистості.

Мотивація як ЗАСІБ САМОРЕГУЛЯЦІЇ, до цих засобів відносяться емоції, бажання, прагнення тощо.

Будь – яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і зовнішніми причинами:

· до внутрішніх причин (факторів) відносяться психологічні властивості суб’єкта поведінки: мотиви, потреби, цілі, бажання, інтереси, тощо. Їх називають особистісними ДИСПОЗИЦІЯМИ;

· Зовнішні причини поведінки називають СТИМУЛАМИ, вони витікають із ситуації, що складається.

Тому говорять про ДИСПОЗИЦІЙНУ І СИТУАЦІЙНУ мотивації як аналоги внутрішньої і зовнішньої детермінації поведінки.

Мотиваційна сфера людини характеризується наступними параметрами:

· РОЗВИНУТІСТЮ – якісною різноманітністю мотиваційних факторів (потреб, мотивів, цілей);

· ГНУЧКІСТЮ, що дозволяє забезпечити задоволення мотиваційного спонукання різноманітними засобами;

· ІЄРАРХІЗОВАНІСТЮ, що пов’язана із сформованою структурою управління реалізацією різних мотивів і спонукань або іншими словами, - відмінністю в силі і частоті актуалізації мотиваційних утворень певного рівня (потреб, мотивів, цілей).

Останні не є однорядними утвореннями. Одні є сильнішими і виникають частіше, інші є слабшими і виникають рідше;

Основними складовими мотиваційної сфери є: ПОТРЕБИ, МОТИВИ і МЕТА (ЦІЛІ). Оскільки мотивація є спонуканням до діяльності, структуру діяльності утворюють ті ж самі компоненти.