Увага як психічний процес і як умова свідомої діяльності.

ТЕМА Пізнавальні процеси, їх індивідуальні особливості, рівень розвитку та підвищення ефективності

Форма проведення – лекція.

Мета заняття:

навчальна: навчальна: ознайомити студентів з когнітивною підструктурою людини, з поняттям про пізнавальні процеси;

розвивальна: формувати у студентів пізнавальні інтереси щодо самопізнання, самоаналізу;

виховна: формувати психологічну культуру студентів, мовну культуру

План

1. Увага як психічний процес і як умова свідомої діяльності.

2. Мислення як вища форма пізнавального процесу.

3. Поняття інтелекту.

4. Мотивація.

Домашнє завдання

1. Зробити в зошиті короткий конспект лекції.

2. Знати основні поняття теми та вміти оперувати ними.

3. Самостійно опрацювати тему: мовлення як пізнавальний психічний процес.

4. Підготувати короткі відповіді на питання до обговорення, та на проблемні питання.

5. Розв’язати психологічні задачі.

УВАГА ЯК ПСИХІЧНИЙ ПРОЦЕС І ЯК УМОВА СВІДОМОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

На людину одночасно впливає велика кіль­кість подразників. Однак доходять до свідо­мості лише ті з них, які виявляються найбільш значимими для особистості. Вибірковий, спрямований характер психічної діяльності складає сутність уваги.

На відміну від пізнавальних процесів ува­га свого особливого змісту не має. Вона про­являється ніби всередині психічних проце­сів і невіддільна від них, характеризуючи динаміку їх перебігу. Не можна бути уважним взагалі. Увага завжди проявляється в певних конкретних психічних процесах: ми вдивляємося, вслухаємося, обмірковуємо щось, запам'ятовуємо. Увага може бути спрямована як на об'єкти зовнішнього світу, так і на власне внутрішнє життя. Отже:

Увага — це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості та зосередженості свідомості на значимих для особистості предметах, явищах навколиш­ньої дійсності або власних переживаннях.

Увага — це аспект будь-якої психічної діяльності. Деякі дослідники відносять увагу до вибіркової активності особистості, яка є необхідною умовою успішного здобуття знань.

Види уваги:

За характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль:

— Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям.

— Довільна увага - має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини.

— Післядовільна увага - воля відходить на другий план, а її функції замінює інтерес.

За видом діяльності увагу поділяють на:

— Cенсорна увага – сприймання.

— Інтелектуальна увага – мислення й робота пам’яті.

— Моторна – рух.

Властивості уваги:

Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись.

Стійкість залежить від:

— складності завдання;

— наявності перешкод;

— установки й інтересу;

— особливостей нервової системи.

Зосередженість (концентрація) - це утримання уваги на якому-небудь об'єкті.

Здатність до переключення уваги – навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

Розподіл уваги полягає в здатності роззосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій.

Обсяг уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини.

Функції уваги:

· Відбір значимих, тих, що відповідають актуальному стану організму, впливів (подразнень).

· Ігнорування (гальмування) несуттєвих подразників.

· Регулювання і контроль за перебігом діяльності.

Характеристики уваги:

· активність:

Ø мимовільна

Ø довільна

· направленість:

Ø зовнішня

Ø внутрішня

· широта:

Ø об’єм

Ø розподіл

· переключення:

Ø легке

Ø важке

· інтенсивність:

Ø висока

Ø низька

· стійкість:

Ø стійка

Ø нестійка

Фактори, які привертають та посилюють увагу:

Зовнішнє поле людини

· контраст

· новизна

· рух, або зміна в просторі

· інтенсивність

Внутрішнє поле людини

· значущість

· почуття

· вплив минулого досвіду

· інтереси