Тема 7. Послуги в ЗЕД. 7.1. Методичні поради до вивчення теми

7.1. Методичні поради до вивчення теми

І.

Наступною формою міжнародного економічного співробітництва між країнами є торгівля послугами, яка останнім часом розвивається надзвичайно динамічно. В останні роки в розвинутих країнах експорт послуг вдвічі перевищує експорт товарів.

Послуги одночасно є і предметом, який торгується на світовому ринку і його потужним та динамічним каталізатором. Сьогодні на послуги припадає близько 2/3 світового валового продукту. Загальний обсяг ринку експорту послуг в 2004 р. склав 1, 5 трлн. дол., що складає 20% світового експорту.

Так, у секторі послуг США зайнято понад 70% економічно активного населення, у країнах Західної Європи – від 60% (ФРН, Фінляндія) до 70% (Бельгія, Нідерланди, Норвегія). Аналіз внутрішньої структури сектора послуг цих країн показує, що активніше тут розвиваються не традиційні галузі типу готельного й ресторанного бізнесу, а фінансові, освіта, охорона здоров’я, дизайн, соціальне забезпечення.

В деяких розвинутих індустріальних країнах Південної та Східної Європи, Китаю “нових індустріальних країнах” (Аргентина, Бразилія, Мексика, Малайзія, Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Республіка Корея), в найбільш розвинутих країнах Африки частка зайнятих у сфері послуг становить 30-40%, а їх структура характеризується підвищеною часткою виробничих (транспорт, зв’язок) і пониженою – фінансових, інформаційних, соціальних послуг.

У доіндустріальних країнах Африки, Азії, Латинської Америки частка зайнятих у секторі послуг є відносно високою через нерозвиненість промисловості та сільського господарства. Наприклад, у Сальвадорі – 69%, Гондурасі – 72%, Беніні – 74%. В структурі переважає готельний та ресторанний бізнес.

У країнах з перехідною економікою продовжується впевнений ріст торгівлі послугами. Якщо говорити про певні країни, то підвищені темпи росту їх експорту спостерігалися в Польщі, Угорщині, Словаччині, а імпорту – РФ, Україні, Угорщині.

Україна займає п’яте місце серед країн з перехідною економікою, як за експортом, так і за імпортом послуг з відповідними показниками 3, 9 млн. дол та 3, 2 млн. дол. Після Росії, Польщі, Угорщини та Чехії. Щодо торгівлі послугами України з ЄС, то загальний обсяг становить зараз 813, 5 млн. дол.

Логічно, що існує міжнародний ринок послуг, тобто система спеціалізованих ринків послуг, участь в якій беруть всі країни.

Участь у роботі світового ринку послуг (як і за товарної торгівлі) обумовлюється природними факторами та спеціалізацією країни, сучасними тенденціями прогресу.

Головними “макрогравцями” на світовому ринку послуг є традиційні лідери світової економіки: США, Англія, Німеччина, Японія, Італія, Франція, Нідерланди. Вони мають не тільки найбільшу “масу” послуг, а й забезпечують їх найрізноманітнішу номенклатуру і їх високотехнологічні зразки.

Ці ж самі країни, а також Китай та Індія є і провідними імпортерами послуг.

Послуга – це економічна діяльність одного відособленого та незалежного суб’єкта на користь та за згодою іншого за певну винагороду на його користь.

Послуга м. б. самостійним товаром, а може бути супроводом товару, що продається. Метою такої діяльності є задоволення духовних, інформаційних, фізіологічних потреб споживача та надання кращого стану матеріальному об’єкту, що перебуває у власності споживача.

Послуга на відміну від товару, зазвичай не може існувати як реальний уособлений об’єкт незалежно від покупця чи споживача. Вона споживається у час її надання та забезпечує фізіологічне поліпшення якості життя. Це відрізняє торгівлю послугами від товарних операцій.

Основні фактори зростання ринку послуг.

Договір доручення – документ, згідно якого довіритель (принципал) доручає довіреній особі (агенту) за відповідну винагороду здійснювати від його імені та за його рахунок відповідні дії.

Договір комісії – документ, згідно якого одна сторона (комітент) доручає іншій (комісіонеру) за відповідну винагороду, за кошти комітента, але від імені комісіонера укласти угоду.

ІV.

Важливе місце в організації діяльності міжнародних товарних ринків займають біржі, аукціони, торги.

Розвиток світогосподарських зв’язків привів до створення постійно діючих ринків сировинних і сільськогосподарських товарів масового попиту, а також ринків валюти та цінних паперів.

В залежності від товару виділяють наступні види бірж:

1. Міжнародні товарні біржі.

Товарна біржа – це постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди купівлі продажу на масові сировинні та продовольчі товари.

Товар на біржі відсутній, і продаються і купуються тут не товари, а біржові контракти, що містять встановлену біржею кількість товару означеного сорту, типу, марки.

- За номенклатурою товарів, що продаються біржі розрізняють:

· Універсальні – це біржі, що здійснюють операції з широким колом товарів (“Чикаго борд оф трейд" – золото, срібло, нафта бензин, зернові.

· Спеціалізовані – це біржі, що мають потоварну спеціалізацію (Лондонська біржа вовни, Лондонська біржа металів).

- За формою організації біржі бувають публічні та приватні.

На публічних біржах право укладання угод мають як члени біржі так і підприємці.

На приватних – тільки члени біржі.

На біржах укладаються два основних типи угод: угоди на реальний товар та ф’ючерсні угоди.

Угоди на реальний товар завершуються практичним переходом товару від продавця до покупця, тобто здачею-прийняттям товару на одному з біржових складів.

Ф’ючерсні угоди передбачають не передача реального товару, а сплата чи одержання різниці між ціною контракту в день його укладання і ціною в день його виконання.

2. Міжнародні фондові біржі.

Це постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди купівлі-продажу цінних паперів. Ця біржа виконує наступні функції: встановлює ринкову вартість цінних паперів (акцій і облігацій), служить барометром ділової активності в країнах і в світі загалом.

Облігація – цінний папір, що закріплює право її власника отримати в передбачений термін її номінальної вартості чи іншого майнового еквівалента. В залежності від виду доходу розрізняють облігації з фіксованою ставкою відсотка; облігації зі ставкою відсотка, що плаває.

Акція – цінний папір, що закріплює права власника на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні та на частину майна у випадку його ліквідації.

Операції на фондових біржах мають багато спільного з операціями на товарних біржах (хеджування, спекуляції, купівля-продаж).

3. Міжнародні валютні біржі.

Валютна біржа – це постійно діючий ринок, де відбуваються угоди з іноземною валютою. Вони м. б. самостійно діючими чи входити до складу товарних чи фондових бірж.

В ряді країн деякі сировинні та продовольчі товари продаються на особливих ринках, що називаються аукціонами.

4. Міжнародний товарний аукціон – це ринки, де шляхом публічних торгів у обумовлений час здійснюється продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, котрі переходять у власність того покупця, що запропонував найвищу ціну.

Адміністрація аукціону вручає покупцю контракт на куплений товар, де вказується рахунок, який потрібно оплатити і яким видом транспорту і куди цей товар буде доставлений. Зазвичай платіж за товар вноситься частинами: 30-35% вноситься під час підписання контракту, решта – після отримання товару.

5. Міжнародні торги.

Міжнародні торги (тендери) - це змагальний спосіб закупівлі товарів, розміщення замовлень і видачі підрядів на певних умовах.

Тендери є найбільш розповсюдженим способом розміщення замовлень на спорудження різних об’єктів, поставки машин та устаткування, виконання науково-дослідних робіт.

В залежності від способу проведення торгів розрізняють торги відкриті (публічні) та закриті.

До відкритих торгів залучаються всі бажаючі організації як вітчизняні так і зарубіжні. На них зазвичай розміщають замовлення на стандартне і універсальне устаткування та на невеликі за обсягом роботи.

До закритих залучається невелика кількість відомих в даній області фірм, добре технічно озброєних та з великим досвідом роботи.

Дуже рідко проводяться одиничні торги, коли організатори звертаються лише до однієї фірми без конкурентів. Проводяться у випадках, коли устаткування чи товар може бути придбаний лише у фірми-монополіста, а укладання звичайного контракту для держорганізацій заборонено законом.

Умови підписаних на торгах контрактів зазвичай не відрізняються від умов звичайних контрактів купівлі-продажу. Однак інколи вони містять деякі специфічні умови, що стосуються способів транспортування.

6. Міжнародні виставки та ярмарки.

Ярмарок – це періодичний ринок. Де зустрічаються продавець і покупець. Ярмарки бувають місцеві, національні, міжнародні. За характером виставленого товару – універсальні та спеціалізовані.

Виставка – це публічна демонстрація досягнень в певній галузі економіки, науки, культури. Їх організовують в основному з метою реклами товарів. В деяких країнах функціонують постійно діючі виставки.

До постійно діючих В. та Я. належать Я. у Нью-Йорку, Монреалі, Чикаго, Мілані, Палермо, Парижі, Марселі, Токіо. В Східній Європі – Лейпціг, Пловдив, Брно, Загреб. У країнах, що розвиваються – Туніс, Дамаск, Касабланка, Тріполі, Алжир.

Організаторами Я. і В. є торгові палати, асоціації торговців та підприємців, державні органи та приватні підприємства.

- Питаннями регулювання їх діяльності займаються Спілка міжнародних ярмарків (50 країн) і Міжнародне бюро виставок (в т.ч. Україна).

7.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 10

Питання для обговорення

1. Поняття міжнародного ринку послуг.

2. Сутність торгово-посередницьких послуг.

Семінарське заняття 11

Питання для обговорення

1. Класифікація суб’єктів посередництва.
2. Операції суперницького типу.

7.3. Інформаційні джерела

1. Саллі В.І., Трифонова О.В., Швець В.Я. “Основи ЗЕД”: Навчальний посібник. – К. – ВД “ПРофесіонал”, 2003. - 176 с.

2. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Підручник. 2-е видання. – К.: Знання України, 2005. – 280 с.

3. Румянцев А.П., Башинська А.І., Корнілова І.М., Коваленко Ю.В. Міжнародна торгівля: навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 376 с.

Тема 8. Організація і технологія міжнародних перевезень.

8.1. Методичні поради до вивчення теми

І.

Економічна ефективність ЗЕД, багато в чому залежить від правильно вибраних не тільки базисних, але і транспортних умов поставки товарів. В контракті купівлі-продажу є спеціальний розділ - транспортні умови поставки. В ньому передбачені обов'язки сторін по відношенню до переміщення товару. В цьому розділі, як правило визначають:

· хто несе транспортні витрати по доставці товару;

· хто надає транспортні засоби для перевезення товару;

· положення вантажу по відношенню до транспортного засобу;

· хто здійснює завантаження товару на транспортні засоби і вивантаження з них та ін.

Основу транспортних умов складають базисні умови поставки. Встановлюючи базисні умови поставки в контракті купівлі-продажу, сторони визначають свої обв'язки, в числі яких є питання транспортного переміщення об'єкті контракту.

Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Мета транспортування - своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення.

Перевезення, незалежно від виду транспорту, може істотно впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо забезпечувати перевезення безпечним маршрутом, із кращим сервісним обслуговуванням і за найменших витрат.

В кожному окремому випадку зміст транспортних угод залежить від виду транспорту, характеру товару, типу угоди, базисного місця поставки, а також дії міжнародних договорів, угод, конвенцій, звичаїв країни.

Під транспортним забезпеченням розуміють сукупність шляхів сполучення, рухомих перевізних засобів, а також різних споруд та пристроїв, що забезпечують їх роботу.

Компоненти транспорту:

1. Шляхи (природні, штучні, покращені);

2. Термінали (склади, вокзали, аеропорти).

3. Рухомий склад (тягові засоби, вантажні засоби).

На сьогоднішній день функціонує 6 видів транспорту, а саме:

1. Морський;

2. річковий;

3. залізничний;

4. автомобільний;

5. авіаційний;

6. трубопровідний.

ІІ.

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обстави, а саме:

1)ВИД ВАНТАЖУ. Вантажі, що перевозяться класифікуються:

- за природним походженням: (мінеральні, тваринного, рослинного походження);

- за біохімічним складом (неорганічні, органічні);

- за ступенем обробки (сировинні, напівфабрикати, готові вироби);

- за споживчим призначенням (продовольчі, промислові).

- За міжнародною транспортною класифікацією всі вантажі поділяються на:

1. Генеральні вантажі – штучні вантажі (в упаковці чи без).

2. Масові вантажі – являють cобою певну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки.

· Наливні (нафта, жири, спирти);

· Навалочні (руда, добрива, концентрати);

· Насипні (зерно, цукор);

· Лісові.

3. Особливорежимні – це ті вантажі, що перевозяться і зберігаються при дотриманні спеціальних правил (небезпечні, швидко псуються, живі тварини, птахи).

2) ВІДСТАНЬ І МАРШРУТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт.

3) ФАКТОР ЧАСУ. Очевидно, що найшвидший спосіб доставляння вантажів - авіатранспорт. Проте він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній, щоб уникнути дорогих поспішних перевезень. Товари бажано закуповувати в тих країнах, із яких їх зручніше доставляти.

4) ВАРТІСТЬ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Не існує якихось конкретних правил, що дозволяють визначити точний відсоток вартості транспортних витрат відносно вартості товару. Здоровий глузд підказує, що це має бути невеликий відсоток, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати лише один доступний шлях - повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі і середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами.

5) БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТУВАННЯ. Крихке й дороге устаткування найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини автомобілів конторське автоматизоване і звичайне обладнання фармацевтичні товари й медикаменти тощо), доставляються як правило, традиційним способом - морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам'ятати що виплата страхового відшкодування вантажоодержувачу є лише фінансовою компенсацію і ніколи не відшкодує йому тих незручностей, що їх здатна створити партія вантажу, яка прибула в поганому стані.

ІІІ.

Розглянемо організацію міжнародних перевезень основними видами транспорту.

1. Морські перевезення. На міжнародні морські перевезення припадає значний об'єм вантажообігу світової зовнішньої торгівлі - біля 60%. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні й навальні вантажі. Це сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно і т.д. З інших виділяються генеральні вантажі; тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти.

В міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден:

- регулярне (у вигляді лінійного судноплавання)

- нерегулярне (у вигляді трампового судноплавства).

Лінійне судноплавство являє собою таку форму транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення за оголошеним розкладом між наперед установленими портами.

Вантажний потік лінійного судноплавства складають, в основному, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозяться невеликі партії вантажів, в основному, це готові вироби і напівфабрикати.

Морське сполучення між певними портами називається лінією.

Розрізняють такі типи ліній:

- односторонні - характеризуються тим, що на них працюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної компанії;

- двохсторонні, на яких працюють судна двох країн (за узгодженням) або двох судноплавних підприємств;

- конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з одної чи різних країн.

Головне призначення конференційних ліній (конференційних угод) полягає у встановленні однакових тарифів й умов перевезення для всіх учасників перевезень (конференцією вважається група, що складається з двох чи більше перевізників, які надають послуги по міжнародних лінійних перевезеннях у визначеному напрямку).

Головним документом в морських перевезеннях являється коносамент. Це документ, виданий судновласником (капітаном) вантажовідправнику в свідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом.

Коносамент виконує три основні функції:

1)засвідчує прийняття вантажу для перевезення;

2) являється товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;

3) свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти надання документів.

В коносаменті містяться дані про назву судна, його власника, тоннаж судна, назву портів завантаження й розвантаження, суму фрахту і місце його оплати, кількість виданих екземплярів, в тому числі оригіналів, та ін. На полях коносаменту, оскільки він являється розпискою судновласника за товари, міститься їх опис. Підписується коносамент капітаном чи судноплавним агентом.

Фрахт – одна з форм оплати морських перевезень вантажу, пасажирів або використання суден на протязі певного терміну. Фрахтування – угода про найм судна для виконання рейсу (рейсів) на певний період.

Коносаменти можуть бути таких видів:

- іменний (вказує одержувача вантажу);

- на пред'явника;

- ордерний (виданий за " наказом відправника" або за " наказом одержувача").

Коносамент поділяється також на:

- прямий, тобто без перевалки;

- транзитний, що передбачає перевалки на шляху просування вантажу.

Як правило, виписуються три оригінальних екземпляри і декілька копій коносаменту, але тільки один з оригіналів може бути супроводжуючим документом.

Трампове судноплавство - форма організації судноплавства, в якому судна здійснюють нерегулярні рейси. Вони не мають чіткого розкладу і направляються судновласником туди, де є попит на тоннаж і пропозиції вантажів.

Трампове судноплавство займається, як правило, перевезенням окремих видів масових вантажів (ліс, вугілля, руда; зерно, нафта, нафтопродукти, цемент, добрива і т.д.). Хоч при необхідності можуть перевозити генеральні вантажі, упаковані чи не упаковані (обладнання, хімікати, металовироби, автомобілі, вагони, сільгосптехніку та ін.).

Договір на перевезення вантажів в трамповому судноплавстві підписується у формі чартера (договір між власником судна і суб’єктом ЗЕД на перевезення вантажу). Чартер грає головну роль в регулюванні сторін в трамповому судноплавстві. Тут коносамент - документ, що доповнює його.

Основними пунктами чартерного договору являються:

- час і місце підписання чартера;

- повна назва сторін;

- назва й опис судна;

- місцезнаходження судна в момент укладення договору;

- вид вантажу й спосіб його перевезення;

- умови завантаження і розвантаження, враховуючи демеридж (штраф за простій судна більше строку) і диспачу (винагорода, виплачена перевізником фрахтователю за більш швидке завантаження в порівнянні зі встановленими нормами);

- порядок виплати фрахту та ін.

В практиці морського судноплавства широко використовуються типові договори перевезень, що одержали назву проформ-чартерів. На їх основі укладаються чартери на перевезення конкретних товарів в певному напрямку.

В залежності від фрахтових угод розрізняють такі види чартера:

- рейсовий, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного або кількох портів відправлення в один або кілька портів призначення;

- тайм-чартер - це договір про оренду судна, коли все судно або його частина передається на конкретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані й оплачувати утримання екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;

- димайс-чартер - це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на обумовлений термін разом із командою, члени якої стають службовцями наймача, котрий бере на себе всі витрати щодо судна, у тому числі зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику;

- бербоут-чартер - це наймання судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе всі витрати щодо його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також і договором купівлі-продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна

2. Залізничні перевезення. Міжнародні залізничні перевезення здійснюють на основі двосторонніх і багатосторонніх міждержавних угод, а також міжнародної залізничної накладної.

Залізнична накладна являється договором перевезення і виконує наступні функції:

- підтвердження прийому вантажу до перевезення;

- товаросупроводжуючого документа;

- договору про перевезення.

Значну роль в регулюванні міжнародних залізничних перевезень відіграють міжнародні угоди. Вони ж визначають форму залізничної накладної.

В практиці міжнародної торгівлі широко використовується форма накладної, розроблена Міжнародною конвенцією по перевезеннях вантажів залізницею - МГК, яка з 1984 р. називається КОТІФ - (Угода про міжнародні вантажні перевезення). Учасниками КОТІФ являються 33 держави. Це головним чином країни Європи, а також ряд країн Азії і Північної Африки.

Текст накладної за КОТІФ друкується на стандартних бланках зазвичай на двох мовах. Скріплена штемпелем перевізника, вона супроводжує вантаж, а дублікат залишається у вантажовідправника.

До накладної додається товаросупроводжуюча документація:

- відвантажувальна специфікація,

- сертифікат якості,

- пакувальний лист і т.д.

Між колишніми соціалістичними країнами Європи й Азії була укладена багатостороння конвенція про міжнародну залізничну угоду (СМГС). З деякими доповненнями вона використовується і в даний час. Її учасники - країни СНД, колишні соціалістичні країни Азії (Китай, Монголія, Північна Корея, В'єтнам), Болгарія і Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія, які денонсували СМГС, однак готові користуватися її положеннями.

Головне призначення СМГС полягає в тому, що для всіх залізниць - учасниць Угоди вона встановлює єдині перевізні документи. Угода складається з 8 розділів, в яких регулюється весь комплекс питань транспортного процесу:

- укладання договору перевезення,

- порядок прийому вантажів до перевезення,

- накладна,

- вирахування провізних платежів та ін.

СМГС доповнюється рядом тарифів, правил та інструкцій.
Укладання договору міжнародного перевезення вантажів за СМГС оформляється накладною єдиного зразка, що складається з 5 листків.

Оригінал накладної - супроводжує вантаж до станції призначення і видається одержувачу разом з 5-м листком

1. Дорожна відомість - супроводжує вантаж до пункту призначення і залишається в пункті призначення.

2. Дублікат накладної - віддається відправнику після укладення договору перевезення.

3. Лист видачі вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і залишається в цьому пункті.

4. Лист-повідомлення про прибуття вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і видається одержувачу разом з оригіналом накладної і вантажем.

Крім того, заповнюється необхідна кількість додаткових екземплярів дорожної відомості (для дороги відправлення, транзитних доріг і митних органів).

Відправник вантажу одночасно з поставкою вантажу до перевезення для кожного відправлення видає станції відправлення накладну і її дублікат.

Вони виконують різні функції. Накладна після наложення штемпелю станції служить доказом укладення договору перевезення і основним перевізним документом. Дублікат накладної служить підтвердженням укладення договору перевезення і розпискою залізниці в прийнятті вантажу до перевезення. Накладну і дублікат заповнює вантажовідправник. Накладна повинна бути заповнена з дотриманням всіх правил СМГС.

Крім названих в Україні діють й інші важливі угоди в галузі міжнародних залізничних перевезень.

3. Автомобільні перевезення. Основні умови міжнародних автомобільних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), укладеній в Женеві в 1956 р., учасником якої був і СРСР.

Договір перевезення оформляється автодорожною накладною.

Повна її назва " міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою накладна ЦМР (СМК).

Її функції такі:

1) договір перевезення;

2) товаросупроводжуючий документ;

3) розписка перевізника.

Автодорожна накладна оформляється в трьох екземплярах. В ній вказуються:

- д ата відвантаження;

- назва вантажу, що підлягає перевезенню;

- ім'я й адреса перевізника;

- назва одержувача;

- строк доставки і розмір штрафу за затримку в доставці;

- вартість перевезення.

Накладна підписується перевізником і вантажовідправником.

Крім автодорожної накладної з вантажем рухаються товаросупроводжуючі документи, такі як пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості та інші.

4. Повітряні перевезення. Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіавантажною накладною.

Вона виконує функції:

1) договору про повітряне перевезення;

2) товаросупроводжуючого документа;

3) розписки аерофлоту в прийомі вантажу;

4) митної декларації.

Авіавантажна накладна виписується вантажовідправником в трьох екземплярах і вручається перевізнику разом з товарами.

Перший екземпляр має помітку " для перевізника", підписується вантажовідправником;

другий - " для одержувача", підписується вантажовідправником і перевізником і відправляється з товарами;

третій екземпляр з поміткою " для відправника" підписується перевізником і повертається вантажовідправнику після того, як товар прийнято.

Крім авіавантажної накладної, з товаром слідують необхідні товаросупроводжуючі документи.

Здебільшого покупці та продавці самі не в змозі виконати всю необхідну роботу для підготовки свого вантажу до транспортування. У цьому разі вони користуються послугами спеціалізованих фірм. Таку роботу можна доручити транспортно-експедиторським підприємствам (ТЕП), що надають великий комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів.

Це, зокрема, такі послуги:

· фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

· розрахункові операції за зовнішньоторговельними контрактами;

· телексна інформація;

· консультації за розрахунковими й експедиторськими операціями;

· митне декларування вантажів;

· навантажувально-розвантажувальні роботи;

· зберігання вантажів;

· автоперевезення;

· оформлення товаророзпорядчої документації;

· страхування вантажів;

· сортування, перетарування, нагромадження, комплектація вантажних партій збірних відправлень, маркування і перемаркування вантажів, а також інші операції, які не виконуються перевізниками в пунктах перевалювання і зберігання вантажів.

- ТЕП, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, користуються знижкою за фрахт суден та інших транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг ТЕП для експортерів та імпортерів.

VІ.

БУП розроблені з метою врегулювання ЗТО і являють собою сукупність основних обов’язків контрагентів по транспортуванню, страхуванню, упаковці та маркуванню вантажу, по оформленню комерційної документації, вантажних робіт та інших операцій в процесі доставки товарів від продавця до покупця.

БУП характерні тільки для міжнародних контрактів. Їх застосування спрощує складання і погодження контрактів та допомагає знайти способи розділення відповідальності і вирішення виникаючих конфліктів.

Важливим моментом у виконанні БУП є чітке визначення моменту поставк и товару, яка вважається закінченою:

· При перевезенні товарів залізницею – коли вагон чи контейнер приймається залізницею;

· При перевезенні автотранспортом – коли товар завантажений на транспортний засіб, пред’явлений покупцем;

· При перевезенні морським шляхом – коли контейнер прийнятий перевізником.

Обов’язковою умовою при виконанні умов поставки, є умова своєчасного інформування покупця продавцем про поставку товарів і про те, яким способом цей товар буде транспортуватися. Для цього продавець повинен пред’явити за свій рахунок документи, які б підтверджували поставку товару (оборотний коносамент, оборотна морська відомість, авіа вантажна накладна, річковий транспортний документ та ін.).

Всі БУП поділені на 4 групи. В основу цієї класифікації покладені відмінності в об’ємі зобов’язань контрагентів при доставці товарів.

1). Група “Е” – включає в себе один термін, який накладає мінімум зобов’язань. Згідно цих зобов’язань він повинен надати товар покупцеві в місцезнаходженні продавця.

2). Група “ F” – включає умови, які зобов’язують продавця передати товар перевізнику, вказаному покупцем.

3). Група “ C” – об’єднує умови, згідно яких продавець повинен забезпечити перевезення товару, але не обов’язково бере на себе ризики випадкового пошкодження, чи втрат товару.

4). Група “ D” – включає умови, котрі зобов’язують продавця всі витрати та ризики, які можуть виникнути при доставці товару. Ця група показників накладає на продавця максимальні обов’язки щодо продажу товару.

З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами ЗЕД під час укладання договорів, запроваджені офіційні правила МТП, які спрощують міжнародну торгівлю. Вони носять назву “Інкотермс-2000”.

V.

Вперше ці правила були розроблені та опубліковані в 1936 р. МТП в Парижі. З часом ці правила коригувалися, відповідно тих змін, які відбувалися в міжнародній торгівлі.

Всього МТП було розроблено 6 редакцій “Інкотермс” – 53, 67, 76, 80, 90, 2000 років, кожна з яких відображає певний етап в розвитку організації і техніки здійснення міжнародних торгових угод.

“Інкотермс-2000” враховують розповсюдження останнім часом зон, вільних від митного оподаткування, збільшення використання електронного зв’язку, зміни в транспортуванні товарів.

“Інкотермс-2000” являють собою просте і чітке розяснення 13 термінів. Кожен з цих термінів був оновлений в порівнянні з варіантом “Інкотермс-90”.

На території України суб’єктів ЗЕД зобов’язано було додержуватися правил “Інкотермс” в 1994 р., згідно указу президента.

Необхідно підкреслити, що сфера дії “Інкотермс” обмежена питаннями, пов’язаними з правами і обов’язками сторін д-ру купівлі-продажу щодо поставки товарів, більше того, тільки в конкретних аспектах.

Класифікація БУП згідно “Інкотермс -2000”.

Перша група “Е” – “відправлення товару”. В цю групу включається один термін - EXW – “франко-завод”. Цей термін передбачає ситуацію, коли продавець передає товар покупцю безпосередньо в місці знаходження продавця.

Термін “ франко” (фр. – franco) походить від слова “вільно” і означає, що продавець звільняється від ризику всіх витрат по доставці товару в пункті, означеному, словом “франко”. Після означення базової умови потрібно вказати назву географічного пункту. Такими пунктами можуть бути морські, річкові порти, залізничні станції, аеропорти, склади, місцезнаходження продавців, покупців, митні пункти, заводи-виробники та ін.

Друга категорія “F ” – основний фрахт не заплачений. В цю групу входять три терміни: “франко-перевізник” (FCA), вільний біля борту судна” (FAS), “вільний на борту” (FOB).

Термін FCA (“франко-перевізник”) означає, що продавець доставив товар, який пройшов митне очищення, вказаному покупцю, або перевізнику. Потрібно відмітити, що вибір місця поставки буде впливати на обов’язки по завантаженню і розвантаженню товару в цьому місці. Коли доставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Коли ж поставка здійснюється в інше місце, то продавець за відвантаження відповідальності не несе. Даний термін м. б. використаний при перевезенні будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Термін FAS (франко вздовж борта судна) означає, що продавець здійснить поставку, коли товар розміщений вздовж борту судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики щодо пошкодження і втрати цього товару повинен нести покупець. По умовах терміну FAS на продавця накладаються умови по митному очищенню товару для експорту. Даний термін м. б. використаний при перевезенні тільки водним транспортом. Цим дане видання відрізняється від попередніх видань “Інкотермс”, де митне очищення експорту покладається на покупця.

Термін FOB (франко-борт) означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через борт судна в названому порту. Це значить, що з цього моменту всі витрати і ризики, пов’язані з пошкодженням товару, або його втратою несе покупець. По умовах FOB на продавця покладені обов’язки по митному очищенню товару для експорту. Даний термін використовується при перевезенні товарів водним та морським транспортом.

Вищевказані терміни відображають умови, коли в обов’язки продавця входить доставка товару перевізнику, визначеному покупцем.

Перейдемо до розгляду категорії “C ” - основний фрахт заплачений. В цю категорію входять 4 терміни: “вартість і фрахт” (CAF); “вартість, страхування і фрахт” (CIF); “доставка заплачена до” (CPT); “ доставка і страхування заплачені до” (CIP).

Термін CAF “вартість і фрахт ” означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через борт судна в порту навантаження.

Продавець зобов’язаний оплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в порт призначення, але ризики втрат, або пошкодження товару, а також всі додаткові витрати, які виникли після відвантаження, переходять від продавця до покупця. За умови CAF на продавця накладаються обов’язки по митному очищенню товарів для експорту. Даний термін приймається тільки при перевезенні товарів морським та водним транспортом.

Термін CIF “вартість, страхування і фрахт” означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов’язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказаний порт призначення, але ризик втрати або пошкодження товару, так як і різні додаткові витрати переходять від продавця до покупця. По умовах терміну CIF продавець також зобов’язаний оформити морське страхування і оплатити страхові внески на користь покупця на випадок ризику втрати та пошкодження товару при перевезені.

По умовах цього терміну продавець також зобов’язаний зробити митне очищення товару для експорту. Даний термін використовується при транспортуванні вантажу морським та водним транспортом.

Термін (CPT) “доставка заплачена до…” означає, що продавець доставить товар названому йому перевізнику. Крім того продавець бере на себе витрати, пов’язані з перевезенням товару до названого пункту, тобто бере на себе всі ризики втрати, або пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Перевізник бере на себе зобов’язання здійснити перевезення товару залізницею, автомобільним, морським чи водним транспортом, чи їх комбінацією.

У випадку здійснення перевезення декількома видами транспорту, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Згідно цього терміну продавець зобов’язаний зробити митне очищення товару для експорту. Даний термін застосовується при перевезеннях будь-яким видом транспорту.

Термін CIP “ доставка і страхування заплачені до” означає, що продавець доставляє товар названому йому перевізникові та сплачує витрати, пов’язані з перевезенням товару до пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики та інші додаткові витрати по доставці товару. По умовам CIP на продавця покладаються зобов’язання по забезпеченню страхування від ризиків втрат і пошкодження при перевезенні на користь покупця. Тобто продавець оформляє договір страхування та сплачує страхові внески.

Перевезення м. здійснюватися всіма видами транспорту, або їх комбінацією. Перехід ризику проходить в момент передачі товару першому з перевізників.

Митне очищення товару проводиться продавцем.

Група “С” враховує умови, згідно яких продавець зобов’язаний забезпечити доставку, але не зобов’язаний брати на себе ризик випадкової загибелі товару, його пошкодження чи інших додаткових витрат, які з’являються після відправки товарів.

Четверта група “D ” – доставка товарів. Дана категорія охоплює 5 термінів: “доставка на кордон” (DAF); “доставка з борту судна” (DES); “доставлено з пристані” (DEQ); “доставка без оплати мита” (DDU); “доставка з оплатою мита” (DDP).

Термін “доставка на кордон” (DAF) означає, що продавець виконав поставку, коли представив не розвантажений товар, котрий пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту на транспортному засобі в розпорядження покупця в названому пункті на кордоні.

Термін застосовується при перевезенні товару будь-яким видом транспорту, коли товар доставляється до сухопутного кордону.

Термін “доставка з борту судна” (DES) означає, що продавець доставив неочищений митно для імпорту товар в розпорядження покупця на борту судна в названому порту призначення. Продавець несе всі ризики та втрати з доставки товару в названий порт призначення до моменту розвантаження. Даний термін застосовується при перевезеннях морським та водним видами транспорту.

Термін “доставлено з пристані” (DEQ) означає, що продавець виконав свої зобов’язання з поставки, коли товар, митно не очищений для імпорту, пред’являється у розпорядження покупця на причалі в порту призначення. Продавець несе всі ризики пов’язані з транспортуванням і розвантаженням на причал.

Термін DEQ зобов’язує покупця до митного очищення товару для імпорту, а також до оплати податків і інших платежів при імпорті.

Цей термін застосовується тільки при перевезенні товару морським чи водним транспортом.

Термін “доставка без оплати мита” (DDU) означає, що продавець представляє не неочищений митно і не розвантажений з транспортного засобу товар в розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець несе всі зобов’язання і ризики, пов’язані з транспортуванням товару, за виключенням будь-яких витрат, пов’язаних з імпортом в країні призначення. Відповідальність за подібні витрати несе покупець.

Даний термін застосовується незалежно від виду транспорту.

Термін “доставка з оплатою мита” (DDP) означає, що продавець пред’явить очищений митно і не розвантажений з транспортного засобу товар в розпорядження покупця в місці призначення. Продавець зобов’язується нести всі витрати і ризики, пов’язані з транспортуванням товару, включаючи (де це потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення.

Тоді як термін EXW накладає на продавця мінімальні зобов’язання, термін DDP максимальн і. Цей термін не може використовуватися, коли продавець не в змозі забезпечити отримання імпортної ліцензії. Даний термін застосовується незалежно від виду транспорту.

VI.

Поняття “митне очищення” (розмитнення) вантажів включає в себе з одного боку сплату суб’єктом ЗЕД всіх необхідних митних податків та зборів (тарифне регулювання ЗЕД), а з іншого – отримання документів дозвільного характеру, що їх встановило законодавство України (нетарифне регулювання ЗЕД).

Митне очищення здійснюють митні органи України. Сплата всіх митних платежів здійснюється за вантажною митною декларацією.

ВМД – це уніфікований документ, що застосовується у всіх країнах світу, містить дані про вантаж, його кількість, вартість, а також за цим документом йде сплата усіх необхідних податків.

Митне очищення здійснюється для експортних та імпортних вантажів. Для стимулювання українських товаровиробників митним законодавством встановлено мінімальні сплати, а саме:

· При експорті суб’єкти ЗЕД звільняються від сплати експортного мита (за виключенням металобрухту та ВРХ) і здійснюється сплата тільки митних зборів:

· За митне оформлення вантажу (0, 1 % вартості, але не більше 1000 $);

· За митний догляд вантажу (20$ за 1 год. роботи одного інспектора).

Після закінчення експортної операції ДПА на підставі представленого примірника ВМД повертає суб’єкту ЗЕД 20% вартості експортного товару, тобто ПДВ.

До експортних вантажів не застосовуються методи нетарифного регулювання, за винятком встановлених законодавством виключень.

При здійсненні імпортної операції, суб’єкт сплачує імпортне мито, ставки якого для кожного товару визначені в Законі Укр. “Про єдиний митний тариф”, сплачує ПДВ (20% вартості – Закон Укр. “Про ПДВ”), а також акциз, якщо товар підакцизний. Сьогодні це – легкові авто, ювелірні вироби, спирт, тютюн і тютюнова сировина, бензин, лікеро-горілчані вироби.

· Сплата акцизного збору встановлена Декретом Кабміну “Про акцизний збір”. Таким чином митне очищення для імпорту буде виглядати так:

(Вартість товару + Мито + Акциз) 20 % ПДВ

Крім цього суб’єкти ЗЕД (при імпорті) сплачують:

· За митне оформлення вантажу (0, 1 % вартості, але не більше 1000 $);

· За митний догляд вантажу (20$ за 1 год. роботи одного інспектора).

В процесі митного очищення імпорту застосовується також нетарифне регулювання. Це здійснюється шляхом контролю за наявністю дозвільних документів. Такими документами є сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання іноземного сертифікату. Видачу цих документів здійснює Держстандарт, а контроль за їх наявністю – митні органи.

Україною можуть бути прийняті добровільні обмеження щодо імпорту чи експорту того чи іншого товару. В такому випадку для здійснення імпортно-експортної операції з цим вантажем суб’єкт повинен взяти ліцензію в Міністерстві зовнішньої торгівлі (контроль за її наявністю – митні органи).

Існують переліки вантажів, що підпадають під ветеринарний, фітосанітарний, екологічний, радіологічний, санітарний та ін. контроль. Їх проведення підтверджується відповідними документами і контроль за їх наявністю – митні органи.

Згідно умов “Інкотермс-2000“ митне очищення товару для експорту проводить експортер, а очищення товару для імпорту – імпортер. Даною вимогою умови “Інкотермс-2000“ відрізняються від умов “Інкотермс-1990“, згідно яких зобов’язання по митному очищенню експорту покладалися на імпортера.

8.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 12

Питання для обговорення

1.Сутність і компоненти транспорту.

2.Система вибору транспорту при міжнародних перевезеннях. Класифікація вантажів.

3.Організація міжнародних перевезень основними видами транспорту.

Семінарське заняття 13

Питання для обговорення

1. Поняття БУП. Класифікація базисних умов.

2. Характеристика БУП згідно “Інкотермс-2000”.

3. Митне очищення експорту та імпорту.

12.3. Інформаційні джерела

1.Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Під ред. А.І. Кредісова. – К.: Віра-Р, 1998. – 447 с.

2.Саллі В.І., Трифонова О.В., Швець В.Я. Основи зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Професіонал, 2003. – 167 с.

3.Макогон Ю.В., Рижиков В.С., Касьянюк С.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. – К., 2006. – 423 с.

Тема 9. Економічний аналіз діяльності підприємств у сфері ЗЕД

9.1. Методичні поради до вивчення теми

І.

ЗЕ відносини спрямовані на досягнення певного високого рівня економічної ефективності своєї діяльності. Але не кожний вид операцій може закінчуватися для підприємства отриманням певної суми прибутку, підвищенням рентабельності. Досить часто на підприємствах, які мають намір активно просувати свої товари, здійснюється тривале вивчення кон’юнктури світового ринку, що вимагає значних витрат на відрядження спеціалістів, оплату спеціальної документації, довідкових матеріалів та ін. З позиції оперативного аналізу такі витрати можуть розглядатися як непродуктивні, але з позиції проектного аналізу, вони є цілком логічними і виправданими з огляду на перспективу.

Економічний аналіз повинен постійно контролювати триєдині складові фінансових результатів: обсяг реалізації, собівартість продукції, ціни продажу. Лише в цьому випадку він буде ефективним.

Економічний аналіз ЗЕД повинен також бути максимально оперативним, бо ситуація на ринку постійно змінюється, і на ці зміни потрібно постійно реагувати, приймати рішення щодо оптимізації тієї чи іншої ситуації. Для цього економаналіз ефективності ЗЕД повинен об’єднати у єдину систему всі свої складові, а саме: вивчити і оцінити взаємозв’язок показників обсягу виробництва, виручки і собівартості. В процесі аналізу виявляється роль і вплив цих показників на фінансовий результат діяльності підприємства, а своєчасна забезпеченість даними такого аналізу управлінської ланки створить можливість для високорентабельної роботи не тільки в поточному періоді, але й на тривалу перспективу.

Економічний аналіз у зовнішньоекономічних відносинах підприємств виходить за рамки традиційного аналізу їхньої виробничо-фінансової діяльності. В першу чергу він націлений на перспективу, тоді як аналіз економічної ефективності носить ретроспективний характер. Головним напрямком такого аналізу (аналізу ЗЕД) є вивчення кон’юнктури на зовнішньому ринку на предмет активної і тривалої участі підприємства в ньому. Адже тільки систематична діяльність підприємства на зовнішньому ринку здатна покрити витрати на зовнішньоекономічні операції, що робить їх рентабельними.

Проте вивчення загального стану кон’юнктури ринку, хоч і важливе, не може замінити безпосереднього аналізу доцільності укладання контракту з конкретним партнером. Тому важливим при здійсненні ЗЕД є аналіз фінансової звітності підприємства, а саме його фінансового звіту.

Резюмуючи вищесказане можна зробити висновок, що завдання економічного аналізу полягають в наступному:

- оцінити стан і розвиток як світового господарства в цілому, так і окремої країни, регіону, республіки, області;

- оцінити господарську діяльність підприємства, об’єднання чи іншої структурної одиниці;

- оцінити господарську діяльність будь-якої ділянки виробництва чи окремого робочого місця.

Інформаційною базою економаналізу є дані бухгалтерського обліку і звітності підприємств, нормативні та планові документи, тощо. Матеріали, залучені до аналізу, повинні бути перевірені на достовірність та взаємоузгодження.

Аналіз господарської діяльності проводиться за допомогою різних методологічних прийомів, а саме:

- логічного (деталізація, порівняння, узагальнення);

- статистичного (зведення, групування, середні величини, індекси, ряди динаміки);

- математичного (математичне моделювання, інтегральний метод);

- евристичного та ін.

При проведенні економічного аналізу обчислюють різноманітні аналітичні показники у вигляді абсолютних (ті, що характеризують масштаб діяльності фірми, її виробничі потужності і т. д.) та відносних величин (розраховуються шляхом співвідношення абсолютних показників: відсотки, індекси) та середніх величин, а також розраховують вплив взаємодіючих факторів; будують діаграми, графіки, складають аналітичні таблиці.

Всю сукупність показників можна об’єднати в групи показників, що характеризують:

1. Економічний потенціал фірми (характеризують показники, які у кількісному чи вартісному виразі оцінюють результати її діяльності. Сюди відносять: активи; чистий і валовий прибуток; основний і оборотний капітал; власний і залучений капітал; загальна кількість зайнятих і т. д);

2. Ефективність її діяльності (характеризують показники, основою для розрахунків яких є прибуток. Сюди відносять: рентабельність -продаж; -активів; -основного капіталу; середня норма рентабельності. Крім цього розраховується відношення обсягу продаж до: -активів; -основного і оборотного капіталу; -загальної кількості зайнятих).

3. Конкурентноздатність фірми. Це можливість запропонувати товар, що відповідає вимогам споживача в необхідній кількості, в необхідний термін і на найбільш сприятливих умовах. Сюди відносяться: прибуток; рентабельність продаж; завантаження виробничих потужностей; структура портфелю замовлень; відношення обсягу продаж до: - вартості нереалізованої продукції, -до вартості матеріально-виробничих ресурсів, -до суми дебіторської заборгованості; і т. д.

4. Фінансове становище. Його характеризують показники платоспроможності та кредитоспроможності.

Платоспроможність – це фін. незалежність фірми від зовнішніх джерел фінансування і здатність у заздалегідь обумовлені терміни погасити свої фін. зобов’язання.

Кредитоспроможність – це здатність надання кредитів клієнтам. Сюди відносять наступні показники:

· Структура власного капіталу;

· Відношення власного капіталу до підсумку балансу (показує незалежність фірми від зовнішніх джерел фінансування. Повинен бути 50% і більше).

· Відношення власного капіталу до суми реального основного капіталу (заборгованість повинна бути менше власного капіталу).

· Відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу (заборгованість повинна бути менше власного капіталу).

· Коефіцієнт покриття – це відношення оборотних активів до короткотермінової заборгованості. Повинен бут менше 1.

· Коефіцієнт покриття короткотермінової заборгованості ліквідними засобами. Це доля готівки і цінних паперів в оборотних активах + дебіторська заборгованість.

· Відношення оборотних активів до всього позичкового капіталу. Платоспроможність вважається високою, якщо вся заборгованість покривається оборотними активами.

Вибір тих чи інших показників, які характеризують фірму, залежить від мети, яку ми перед собою ставимо.

За результатами аналізу роблять висновки та дають відповідні рекомендації.

Основними завданнями аналізу ЗЕДП є:

1. Характеристика динаміки ЗЕДП.

2. Оцінка раціональності використання коштів, залучених на ЗЕД. Передбачає послідовне чи паралельне дослідження непрямих витрат по експорту чи імпорту, вивчення ефективності ЗЕО, узагальнення попередніх результатів аналізу за допомогою коефіцієнту віддачі оборотного капіталу, що покаже наскільки ефективно він використовується в процесі ЗЕД.

3. Оцінка фінансових результатів ЗЕДП.

4. Характеристика фінансового стану підприємства.

ІІ.

1.) Аналіз експортних операцій.

Для характеристики експортних операцій, експорт товарів та послуг за звітний період порівнюється з експортом за попередній рік. Мета такого аналізу - встановити, які зміни відбулися в товарній та географічній структурі.

З цією метою складають наступні таблиці:

Аналіз структури експорту. Табл. 1.

Дані про виконання плану по експорту в територіально-географічному розрізі аналізуються в наступній таблиці.

Виконання плану поставок по експорту. Табл. 2.

Далі аналізується виконання (невиконання) умов контрактів за строками поставок.

Обсяги і строки експортних поставок. Табл. 3.