У чому, на ваш погляд, полягають головні особливості оформлення цих книжок — щоб і від автора не відступити, і закордонному видавництву догодити, і себе не обмежувати?

— Одна з умов — аби персонажі, як головні, так і другорядні, не розходилися з образами, уже втіленими «Ворнер Бразерс». А в цієї всесвітньо відомої компанії, у свою чергу, є домовленості з видавництвом Bloomsbury — саме щодо візуального боку проекту, і ті, хто займається оформленням поттеріани, ніколи не зроблять Гаррі блондином, короткошиїм чи щокатим. Можливо, наш Поттер трохи відрізняється від кінематографічного образу. Хоча загалом англійський образ непохитний. Це факт і даність.

«Навіть Івасика-Телесика можна звинуватити в канібалізмі»

page: none

Як поставилися російські видавці до того, що український «Поттер» їх трохи випередив?

— Мене здивувало і навіть збентежило недавнє інтерв’ю російських дистриб’юторів, коли на запитання «Чому українці вас обіграли?» вони відповіли: мовляв, намагаємося робити книжку дуже добре, а не так, як деякі...

І це з огляду на те, що видавництво Bloomsbury та рада перекладачів (клуб, де перекладачі всього світу діляться враженнями і обговорюють якість того чи іншого тексту), при якому є своя комісія, визначили, що найкращі переклади Поттера — український і німецький... До речі, російський не входить ані до десятки, ані навіть до двадцятки кращих. Мене обурює вже саме зневажливе ставлення до української спроби бути першими. Всі країни борються за те, аби бодай у чомусь бути лідерами. А тут, виявляється, навіть перевага перетворюється на якийсь недолік, провінційну рису, «притаманну українцям».

Ви знайомі з численними «теоріями» щодо «темного боку» книжки? Про те, що за всім цим нібито — самісіньке сектантство. Та інші «ворожі сили». І начебто недарма люди, котрі захоплюються Поттером, об’єднуються у спеціальні братства, створюють безліч «поттерознавчих» сайтів...

— А що поганого в аналогічному явищі, пов’язаному з Толкієном? У даному випадку все зайшло набагато далі... Маючи добру уяву, можна навіть героя казки «Івасик-Телесик» звинуватити в канібалізмі. Як і «Колобка», втім, у чому завгодно. Та й у всьому нашому фольклорі, якщо мізки вивернуті у бік літературного ДАІ, можна побачити казна що... Це все стихії «злостивого редактора», котрий багато чого оцінює з погляду суворої моральності, яку він найчастіше застосовує до інших, але тільки не до себе.