Особливості світогляду

Культура Київської Русі

Світогляд українського народу пройшов довгу і складну еволюцію: від міфології до релігії й філософії. У слов’ян універсальна концепція світу втілювалася в характерному для міфологічної свідомості образі світового дерева. Так моделювалася триєдина вертикальна структура світу - три царства: небо, земля і підземне царство, чотиристороння горизонтальна структура - північ, південь, схід, захід; життя і смерть: квітуче дерево-сухе дерево. Численні міфічні уявлення виражалися у конкретно-образній формі; втілювалися у

фольклорі: епосі, легендах, казках, обрядових піснях. Природа була тим підґрунтям, на якому розвивалися язичницькі вірування і культи. Первісно-релігійні уявлення мали політеїстичний характер, тобто це була віра в багатьох богів.

Політеїзм язичества зумовлював хаотичність у поглядах на світ, на причинний зв’язок різних процесів та залежність людини від тих явищ, які вона уособлювала в образі “поганських” богів.

Християнство докорінно змінило ставлення людини до природи і світу. У перемозі християнства над язичництвом є важливий морально-психологічний аспект. Язичництво не давало людині особливих перспектив після смерті. Людина навіть у потойбічному світі залишалася зі своїми земними турботами про хліб насущний. Християнство з його альтернативою раю і пекла давало надію, можливість вибору, земне життя набувало певної цінності перед перспективою спасіння.

Християнський світогляд став важливим чинником формування самосвідомості окремого індивіда. У міфології та язичництві людина ще не повністю осмислювала себе як особистість, на першому місці в її світосприйнятті були потреби роду, племені, її особисте “Я” розчинялося у загальному, спільному, Християнство проголосило принцип всезагальної гріховності і цим змістило центр уваги людини зі зовнішніх відносин на відносини самої з собою, на осмислення себе у системі людських стосунків, свого місця у світі, своєї відповідальності перед Богом і людьми. Запровадження християнства у Київській Русі супроводилося наслідуванням окремих язичницьких культів. Християнська церква зберегла деякі форми язичницької обрядовості, передусім молитву та основні магічні дійства-хрещення і причащання. Наприкінці 10 ст.у Київської Русі виникли об’єктивні соціально-політичні умови для запровадження християнства як державної релігії. Принцип єдиновладдя князя у Київської Русі вимагав іншої ідеалогічної системи з єдиним Богом на чолі.

Християнство дало нашому народові ідею цілісного Всесвіту, в якому безмежна кількість і багатоманітність конкретних проявів буття пов’язані єдиною першопричиною. Такі суттєві зміни в еволют світогляду зумовили певну згарманійованість світобачення людини. Християнський моністичний світогляд став передумовою формування філософського освоєння дійсності. Відбулася підготовка ідейного підґрунтя для сприйняття і засвоєння духовної культури людства. Київська Русь увійшла до складу європейських держав, які на той час уже були християнськими, що значно розширювало можливості обміну здобутками матеріальної й духовної культури.