Старшокласника

Важливим психологічним процесом раннього юнацького віку є

становлення самосвідомості і стійкого, цілого «образу - Я». Становлення самосвідомості на цьому етапі відбувається у кількох напрямах: відкриття, свого внутрішнього світу, усвідомлення незворотності часу, формуваню цілісного уявлення про самого себе.

Відкриття свого внутрішнього світу Виявляється в тому, що старшиt

школяр починає сприймати свої емонії не як похідні від зовнішніх подій. а як стан свого " Я", у нього з'являється почуття своєї неповторності, неподібності до інших. Відкриття свого внутрішнього світу - радісна і хвилююча подія. Але вона викликає багато тривожних, драматичних переживань. Оскільки внутрішнє " Я" не збігається з зовнішньою поведінкою, то актуальною є проблема самоконтролю [3].

Разом з усвідомленням своєї унікальності, неповторності, неподібності до інших, приходить почуття самотності. Юнацьке " Я" ще невизначене, розмите, воно нерідко переживається як тривога чи відчуття внутрішньої порожнечі, яку необхідно чимось заповнити. Звідси зростає потреба у спілкуванні і одночасно підвищується його вибірковість, постає потреба в усамітненні.

Часові орієнтації у ранній юності. Коли людина дорослішає, вона неминуче постає перед вимогою оцінити окремі сторони своєї особистості, переглянути цінності, засвоєні в дитинстві, заново осмислити суперечності, кризи та успіхи власного розвитку. Мабуть в жодну іншу пору життя минуле (дитинство) і майбутнє (дорослість) не перетинаються в теперіШI-lI)ОМУ часі

так суперечливо, як в юності. Саме почуття неперервності свого " Я",

спадкоємності в часі (самоідентичності) піддаються випробуванню. Сприймання власного психологічного часу стає досить напруженим. А те, як воно сприймається, - важливий чинник, що визначає внутрішню картину становлення особистості [33, 18].

Дівчата чи юнаки можуть переживати перехід від минулого до теперішнього як зміни на гірше, як особистісний регрес. Минуле сприймається як " золотий" період, де залишилося все краще, що дійсно відповідає головним цінностям особистості (до минулого в цих випадках тяжіє Я-ідеальне, тобто те, яким хотілося би бути, але що в теперішній момент з якихось причин втрачене). В інших навпаки - теперішнє та минуле тісно пов'язані, утворюють спільний полюс, а в ще інщих цей полюс складають так само об'єднані ідеальне і майбутнє " Я". Зрозуміло, що молода людина не задоволена собою, вважає себе інфантильною, сподівається стати іншою, але як і чому це відбувається, сказати не може.

У старшому шкільному віці формується цілісне уявлення про самого

себе. Це відбувається так, що спочатку усвідомлюються та оцінюються людиною особливості їі тіла, привабливості, а пізніше вже духовні, морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. Важлива роль в усвідомленні своїх якостей і в самооцінці належить рефлексії - заглибленню у світ власних вчинків, почуттів, переживань, співвіднесення їх з навколишньою дійсністю. Для юності якраз характерне таке самозаглиблення через постійний контроль своєї позиції з допомогою самоспостереження або через самоспоглядання і самоаналіз. Це передбачас певний відхід від

дійсності, заглиблення в аналіз свого " Я" - такого, яким воно є зараз і яким я намагаюсь бути, яки~ я повинен бути, яким я хотів би бути. Цей аналіз може здійснюватися в думках, мріях і на папері. IОнацький щоденник стає реальним помічником, втіленням рефлексії. Боятись такого самозаглиблення не треба, до нього слід ставитись з розумінням [13, 28].

Отже, в старшому шкільному віці у розвитку самосвідомості відбуваються суттєві зміни, які характеризують перехід на якісно новий рівень. Становлення цього рівня відбувається в напрямі інтегрування образу

самого себе, переміщення його ззовні всередину. У розвитку когнітивної

сторони самосвІДОМОСТІ це виявляється у ПlдвищенНІ значущосТІ системи

власних цінностей, посиленні особистісного, психологічного, динамічного аспекТІВ самовиховання.

Винятково важливою рисою особистості, яка закладається у ранній юності, є самоповага. Це понятгя багатозначне. Під ним розуміють і задоволеність собою, і прийнятгя себе, і почутгя власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодження свого наявного та ідеального " Я". Самоповага - це узагальнене ставлення особистості до себе, міра прийнятгя чи неприйнятгя себе як особистості. Висока самоповага свідчить про те, що людина поважає себе, позитивно ставиться до себе, низька - свідчить про незадоволеність собою, негативну оцінку своєї особистості.

Юнаки і дівчата з заниженою саl\юповагою часто відчувають труднощі у спілкуванні. Чим нижча самоповага людини, тим більш віро, " ідно, що вона страждає від самотності. Занижена самоповага робить досить невисоким рівень соціальних домагань особистості, спонукає її ухилятися від будь-якої діяльності, в якій наявний момент змагання. Такі молоді люди часто відмовляються від досягнення поставленої мети, оскільки не вірять у власні сили. А це, в свою чергу, підкріплює їх занижену самооцінку.

Якщо вчитель зауважив у когось зі своїх учнів ознаки заниженої

самоповаги, то цей факт має стати предметом його ~ професійної уваги. Потрібно обов'язково спробувати створити ситуації. в яких старшокласник отримав би відчутне підтвердження своЄЇ соніаЛЬIlОЇ і людської цінності, щоб блокувати цей небезпечний для особистості момент.