Вправи самомасажу.

1.Масаж середньої частини обличчя. Кінчиками пальців обох рук погладжувати від середини верхньої губи до вух.

2.Масаж верхньої і нижньої губи. Натягувати то верхню, то нижню губу на зуби, масажувати кінчиками пальців від середини губи до кутів рота.

3.Масаж нижньої щелепи. Погладжувати від середини підборіддя спочатку тильними сторонами кистей обох рук до вух, потім долонями від вух назад - до середини підборіддя.

4.Масаж слизової оболонки порожнини рота і ясен. Губи зімкнуті. Кінчиком язика енергійно натискаючи на ясна, облизувати праворуч - ліворуч і ліворуч - праворуч верхні і нижні ясна із зовнішньої сторони.

5.Масаж твердого піднебіння. Губи напіввідкриті, кінчиком язика енергійно провести по твердому піднебінню від передніх верхніх зубів у напрямку до глотки і назад.

6.Масаж шиї. Погладжувати переднюю частину шиї то правою, то лівою рукою зверху вниз, захоплюючи підборіддя.

7.Гвинтоподібні рухи кінчиками пальців навколо кінчика носа з переходом на верхню і нижню губу.

8.Довгостроково вимовляти звук “м” направляючи звучання (у маску) — у позицію ротового резонатора, постукуючи кінчиками пальців по губах.

9.Довгостроково вимовляти на видиху звук “у”, одночасно постукуючи кінчиками пальців по губах.

Після вправ самомасажу переходять до диференційованої артикуляційної гімнастики. Виконувати її можна, сидячи перед дзеркалом. При цьому треба тримати спину прямо, слідкувати за тим, щоб плечі були розслаблені і не виникала напруга в м'язах тулуба. Важливо, щоб виконання заданих вправ не супроводжувалося рухами м'язів обличчя. На перших заняттях при мимовільних рухах нижньої щелепи допускається її фіксація вказівним пальцем.

Кожна вправа виконується спочатку в повільному, а потім у помірному темпі. Дотримання ритму рухів упорядковує виконання і збільшує точність переключення від одного руху до іншого, тому вправи бажано робити під рахунок.

Наводимо приклади вправ диференційованої артикуляційної гімнастики для різних груп м'язів артикуляційного апарата.

Вправи диференційованої артикуляційної гімнастики

Тренування рухливості нижньої щелепи

1.В. п. — голова прямо, губи і зуби спокійно зімкнуті. На рахунок “один” — опустити нижню щелепу (відкрити рот) на відстань ширини двох пальців. Язик вільно лежить на дні порожнини рота, його кінчик — у нижніх зубів. Губи зберігають округлу форму, зуби не оголюються. Голову не нахиляти. На рахунок ”два” — зафіксувати положення рота. На рахунок “три” — закрити рот.

2.В. п. — голова прямо, рот трохи відкритий. На рахунок “один” — щелепа рухається вправо; на рахунок “два” — повертається у в. п.,

3.В. п. — див. впр. 2. На рахунок “один” — виставити щелепу вперед; на рахунок “два” — прийняти вихідне положення; на рахунок “три” — відтягнути скільки можливо щелепу назад; на рахунок “чотири” — повернути в і. п.

4.В.п. див. впр. 2. На чотири рахунки — повільні кругові рухи нижньої щелепи вліво, вниз, вправо, нагору. Стежити за тим, щоб не виникало мимовільних кругових рухів головою.

5.В.п. Див. впр 1. Імітація жування. Стежити за активним скороченням м'язів щік, губ, язика.

Тренування рухливості м'язів губ

1.В. п. — губи і зуби спокійно зімкнуті. На рахунок “один” — витягнути губи вперед “трубочкою”; на рахунок “два” — розтягти губи в сторони “у посмішку”, не оголюючи зубів.

2.В. п.— зуби спокійно зімкнуті; губи витягнуті вперед “трубочкою”. На рахунок “один” — витягнуті губи відвести вправо; на рахунок “два” — повернутися у в. п.; на рахунок “три” —відвести витягнуті губи вліво; на рахунок “чотири”— повернутися у в. п.

3.В. п. — див. впр.2. Не розтискати губи і не змінювати їх форми “трубочкою”, зробити кругові рухи (ліворуч, вниз, праворуч, нагору) спочатку в ліву, а потім у праву сторони.

4.В. п. — див. впр.1. На рахунок “один” опустити нижню губу, оголити нижні зуби; на рахунок “два” — повернути губу у в. п.

5.В. п. — див. впр. 1. На рахунок “один” — підняти верхню губу, оголити верхні зуби; на рахунок “два” — повернути губу у в. п.

6.В. п. див. Впр.1. На рахунок “один” одночасно підняти верхню губу нагору і опустить нижню губу вниз; на рахунок “два” — повернутися у в п.

7.В. п. — губи щільно зімкнуті, нижня щелепа злегка опущена. Під сильним струменем видихуваного повітря губи розмикаються і рот широко розкривається.

8.Нижні зуби торкаються верхньої губи і масажують її; потім той же рух роблять верхні зуби, відносно нижньої губи.

Тренування рухливості м'язів язика

1.В. п. — рот відкритий, язик спокійно лежить на дні ротової порожнини, його кінчик у нижніх передніх різців. На рахунок “один” — підняти кінчик язика до верхніх передніх зубів; на рахунок “два” — опустити у в. п.; на рахунок “три” кінчик язика підняти до альвеол; на рахунок “чотири” повернути у в. п.; на рахунок “п'ять” — кінчик язика підняти за альвеоли; на рахунок “шість” — у в. п.

2.В. п. впр. 1. На рахунок “один” — уперти кінчик язика в ліву щоку; на рахунок “два” —повернути у в п.; на рахунок “три” — уперти кінчик язика в праву щоку; на рахунок “чотири” —повернути у в. п.

3. В. п. впр. 1. На рахунок “один” — висунути язик з ротової порожнини, надавши йому гостру форму— “жалом”; на рахунок “два”- повернутися у в. п.

4.В. п. впр. 1. На рахунок “один” — висунути з ротової порожнини широкий язик “лопаткою”; на рахунок “два” — повернутися у в. п.

5.В. п. впр. 1. Кінчик язика висовується назовні і рухається між губами спочатку по вертикалі, а потім по горизонталі. При включенні голосу виходить звук, подібний до дитячої гри “Подразнювання”.

6.В. п. впр. 1. На рахунок “один” — висунути язик з ротової порожнини, згорнути його “трубочкою”; на рахунок “два” — повернутися у в. п.

7.В. п. впр. 1. Круговими рухами кінчика язика облизувати верхню і нижню губу спочатку в ліву, а потім у праву сторони.

8.В. п. впр. 1. “Поцокати” язиком. Стежити за тим, щоб нижня щелепа залишалася нерухомою.

Тренування рухливості м'якого піднебіння

1.Покласти язик, так, щоб при відкритій ротовій порожнині була видна задня стінка глотки. Зробити глибокий вдих через рот, при цьому піднебінна фіранка піднімається нагору.

2.Губи зімкнуті, язик лежить на дні ротової порожнини, його кінчик — у нижніх передніх зубів. Не розжимаючи губи зробити вдих через ніс, опустити нижню щелепу при зімкнутих губах. Відчувається напружений стан м'язів піднебінної фіранки і кореня язика. На деякий час затримати цей стан, а потім зняти напругу.

Крім того, для розвитку рухливості піднебінної фіранки треба використовувати такі вправи, як покашлювання, імітація позіхання, ковтання.

У зв'язку з роботою над виразністю мовлення варто особливо торкнутися питання розвитку мімічної моторики. Ряд дослідників вказують на тісний зв'язок між рухами і мовленням. М. М. Кольцова відзначає, що «невропатологія розташовує великим фактичним матеріалом, який показує найтісніший зв'язок функцій мовлення і рухового аналізатора». Особливий інтерес представляють взаємини між мовленнєвою і мімічною моторикою «багатство мімічних елементів завжди знаходиться в прямому відношенні до ступеня напруги і чутливості психічного акта».

Ряд досліджень останнього часу також вказують на зв'язок між станом мімічної моторики і мовлення

Саме тому необхідно проводити роботу з розвитку й удосконалюванню мімічної моторики при постановці голосу і виразності мовлення.

У якості підготовчих вправ, пропонується використовувати гігієнічний і вібраційний масаж м'язів обличчя для активізації рухів лицьової мускулатури.

Приклади вправ.

1.Масаж чола — погладжувати кінчиками пальців обох рук від середини чола до вух.

2.Масаж верхньої частини обличчя — кінчиками пальців обох рук погладжувати обличчя від спинки носа до вух

3.Повільно погладжувати долонями від вух до підборіддя і назад.

4.Погладжувати кінчиками пальців навколо очей (розбіжними рухами від середини чола і знову до середини.)

5. Повторити всі перераховані вправи, але не погладжуючи, а постукуючи кінчиками пальців.

Після масажу мімічної мускулатури можна перейти до роботи над розвитком мімічної моторики. При виконанні цих вправ треба слідкувати за тим, щоб не виникало ніяких зайвих рухів в інших м'язах лицьової мускулатури. Бажано виконувати вправи у визначеному ритмі (під рахунок), використовувати зоровий контроль. Кожна вправа повторюється в залежності від необхідності від 4 до 10 разів. Вихідне положення для усіх вправ: сидячи, голову тримати прямо; м'язи обличчя розслаблені, обличчя спокійне.

Рухи виконуються на два рахунки: на рахунок “раз” — перше, на рахунок “два” — друге.

Приклади вправ

1.Насупити брови; розслабити м'язи.

2.Підняти брови вгору; розслабити м'язи.

3.Наморщити чоло; розслабити м'язи чола.

4.Спокійно закрити очі.

5.Щільно закрити очі; відкрити їх.

6.Примружити очі; повернутися у в. п.

7.Закрити ліве око; закрити праве око; на рахунок “три” — повернутися у в. п.

8.Одночасно прижмуритись і підняти брови вгору; повернутися у в.п

9.Одночасно прижмуритись і наморщить чоло; повернутися у в. п.

При достатній моторній підготовленості студентів можна пропонувати їм більш складні завдання. Студентам пропонується на основі образної пам'яті і творчої уяви, уявити картину міміки людини, що переживає той чи інший емоційний стан, а потім довільно сформувати відповідну мімічну позу, наприклад виразити мімікою обличчя подив, радість, сумнів, підозрілість і т.п.

Розвиток мімічної моторики, проведений паралельно з розвитком артикуляційної моторики, сприяє удосконалюванню мелодико-інтонаційної сторони мовлення і дає можливість удосконалювати роботу з вироблення навичок виразного мовлення

На основі розвитку необхідних якостей артикуляційної і мімічної моторики створюється можливість переходу до наступного етапу мовленнєвої роботи — розвитку й удосконалювання дикції.

Робота над дикцією включає удосконалювання подиху, голосу і артикуляції, а також координацію у взаємодії цих трьох систем, що забезпечують професійне мовлення. У процесі занять з дикції, роботі артикуляційного апарату надається важливого значення.

З огляду на це, ми вважаємо що необхідно в теоретичному і практичному курсі підготовки майбутніх педагогів вести роботу над розвитком артикуляційної моторики і над удосконалюванням дикції. Це дозволяє збільшити тривалість, кількість і навантаження тренувань артикуляційної моторики і дикції в обмежених за часом рамках навчального курсу. Крім того, паралельна робота дає можливість простежити за тим, як досягнуті успіхи в оволодінні артикуляційними вправами впливають на удосконалюванні дикції студентів при роботі над звуками мовлення, а також при промовлянні спеціально підібраного мовленнєвого матеріалу

Інтенсивне використання різних видів артикуляційних вправ позитивно впливає на якість мовлення майбутніх педагогів, дозволяє їм розвинути в собі здатність до тонко диференційованої роботи органів артикуляції. Значно підвищується точність і чітка координація рухів, нормалізується стан м'язового тонусу, підвищується витривалість артикуляційного апарату. Усе це в цілому позитивно впливає на професійні якості мовлення майбутніх педагогів, сприяє удосконалюванню чистоти дикції - чіткості звукопромовляння, удосконалюванню роботи дихальної і голосової систем, сприяє розвитку виразного мовлення — основної професійної «зброї» педагога.

Література:

1.Бейлинсон Л.С. Профессиональная речь логопеда: Учебно-методическое пособие.- М.: ТЦ Сфера, 2005.- 160 с.

2. Волкова Л.С. Логопедия. - М.: Владос, 1999.

3. Волкова Л.С. Хрестоматия по логопедии. - 1 –2 том. - М., 1999

4.Гревцева Е.В. Логопедический тренинг.- СПб.:, 2002.- 144 с.

5. Яковлева С.Д. Анатомо-фізіологічні та клінічні основи дефектології.- Херсон, 2001.