Заняття № 29(30)

Тема: Біохімія кісткової тканини.

Актуальність: Кісткова тканина є основною кістки і знання структури та метаболізму в кістковій тканині є важливими для розуміння біохімічних механізмів які лежать в основі патологічних змін кістки.

Навчальні цілі

Знати: Біохімічні компоненти кісткової тканини, їх структура та метаболізм.

Вміти: визначати рівень кальцію та фосфатів і трактувати одержані дані.

Самостійна позааудиторна робота

І. В зошитах для протоколів виконайте наступні завдання:

1. Напишіть хімічні формули гідроксі-, хлор-, фтор-, карбонатапатитів.

2. У процесах оссифікації (мінералізації) кісткової тканини важливу роль відіграють такі біологічно активні речовини, як:

а) вітаміни (перечисліть і вкажіть їх роль);

б) гормони (перечисліть і вкажіть їх роль);

в) ферменти (перечисліть і вкажіть їх роль).

3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення концентрації кальцію в сироватці крові”, „ Визначення концентрації фосфору в сироватці крові”.

Контрольні питання

1. Неорганічні компонети кісткової тканини.

2. Органічні компоненти кісткової тканини.

3. Біохімічні механізми оссифікаціїх.

4. Вплив вітамінів та гормонів на метаболізм у кістковій тканині.

5. Порушення метаболізму і захворювання кістки.

Самостійна аудиторна робота

1. Скласти схему процесу оссифікації кісткової тканини із зазаначенням факторів, які необхідні для формування колагенової та мінеральної матриці.
2. Виконати лабораторні роботи „Визначення концентрації кальцію в сироватці крові”, „ Визначення концентрації неорганічного фосфору в сироватці крові”.

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ КАЛЬЦІЮ в сироватці крові

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Крезолфтамінкомплексон утворює з кальцієм в лужному середовищі комплекс червоно-фіолетового кольору, інтенсивність забарвлення якого пропорційна концентрації кальцію. В реакційну суміш необхідно додати гамма-оксихінолін для зв’язування металів, які заважають визначенню кальцію.

ХІД РОБОТИ

В дві пробірки наливають по 3 мл розчину крезолфталеїнкомплексону. Потім в першу додають 0, 05 мл екстракту кісткової тканини, а в другу – 0, 05 мл стандартного розчину кальцію. Через 5 хв. колориметрують на ФЕКу при довжині хвилі 500-600 нм (зелений світлофільтр) проти робочого розчину крезолфталеїнкомплексону.

Розрахунок проводять за формулою:

, де

Х – концентрація кальцію в сироватці крові (ммоль/л);

Е_досл. – екстинція дослідної проби;

Е_ст. – екстинція стандартного розчину;

С_ст. – концентрація Са в стандартному розчині.

ВИЗНАЧЕННЯ ФОСФАТІВ в сироватці крові

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Для виявлення фосфатів використовують їх здатність утворювати з молібденовокислим амонієм в азотнокислому середовищі при нагріванні жовту важкорозчинну комплексну сполуку – фосфорномолібденовокислий амоній.

ХІД РОБОТИ

Беруть дві пробірки: в першу наливають 1 мл сироватки крові, в другу - 1 мл стандартного розчину фосфату. Потім в обидві пробірки добавляють по 4 мл води і 5 мл розчину трихлороцтової кислоти. Через 10 хвилин центрифугують при 3000 об./хв. З обох пробірок відбирають 5 мл безбілкового фільтрату, додають по 1 мл розчину молібденовокислого амонію, 0, 2 мл розчину ейконогену та по 1, 8 мл води. Через 20 хвилин колориметрують проти води на ФЕКу при червоному світлофільтрі (630-690 нм).

Розрахунок проводять за формулою:

Е_досл х С_ст

Х = ---------------, де

Е_ст

Х – концентрація фосфату в сироватці крові, млмоль/л;

Е_досл – екстинція дослідної проби;

Е_ст – екстинція стандартного розчину фосфату;

С_ст – концентрація стандартного розчину.

КЛІНІКО – ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Гіперфосфатурія може спостерігатися при рахіті, коли порушується реабсорбція фосфору в проксимальних канальцях нирок, при гіперпараттиреозі, коли посилюється секреція фосфатів в дистальних канальцях нирок.

Гіпофосфатурія – при гіпопараттиреозі, рахіті з високим вмістом кальцію в їжі, остеопорозі, інфекційних захворюваннях, гострій атрофії печінки, акромегалії.

Література

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.