Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Заняття № 30(26)






Тема: Біохімія м'язової тканини.

Актуальність: Знання біохімічного складу м'язової тканини, молекулярних механізмів, які лежать в основі роботи м'язів, необхідні для розуміння принципів діагностики та лікування захворювань м'язів.

Навчальні цілі

Знати: біохімічний склад, особливості метаболізму і молекулярні механізми роботи м'язів.

Вміти: визначати концентрацію креатиніну і трактувати одержані дані.

Самостійна позааудиторна робота

І. В зошитах для протоколів дайте відповіді на наступні запитання:

1. Напишіть рівняння синтезу креатину, вкажіть місце синтезу.

2. Напишіть рівняння реакції синтезу креатинфосфату, вкажіть фермент і місце синтезу.

3. Напишіть рівняння реакції утворення креатиніну.

4. Добове виділення з сечею креатину – 1, 2 г, креатиніну – 0, 3г,.

а) обчисліть креатиніновий показник;

б) при яких патологічних станах може спостерігатись?

5. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення креатиніну в сироватці крові”.

Контрольні питання

1. Біохімічний склад м'язів, особливості серцевого м'язу.

2. Джерела енергії м'язової діяльності (креатинфосфат).

3. Особливості енергетичного обміну серцевого м'язу.

4. Молекулярні механізми скорочення і розслаблення м'язів.

5. Біохімічні зміни при захворюваннях м'язів.

 

Самостійна аудиторна робота

1. Охарактеризуйте метаболічні шляхи в м'язах:

Тип м'язів Особливості будови Метаболічні шляхи Порушення
       

2. Виконати лабораторні роботи „Визначення креатиніну в сироватці крові”.

Принцип методу. Креатинін при взаємодії з пікриновою кислотою в лужному середовищі утворює червоний таутомер пікрату креатиніну, який зумовлює появу стійкого оранжево-червоного забарвлення. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації креатиніну. Вміст креатиніну в сироватці крові в нормі складає 50-100 мкмоль/л.

Хід роботи. До 2 мл сироватки додають 6 мл насиченого розчину пікринової кислоти. Через 5 хв пробірку ставлять на 15-20 сек. в киплячу водяну баню. Вміст пробірки центрифугують або фільтрують, після чого відбирають 4 мл надосадкової рідини і виливають в іншу пробірку. До центрифугату додають 0, 2 мл 10% розчину їдкого натрію і добре перемішують. Якщо з'являється помутніння, яке може бути в результаті випадання в осад фосфатів, розчин центрифугують. Загальний об’єм розчину доводять дистильованою водою до 10 мл і залишають на 10 хвилин. Після цього колориметрують, порівнюючи з контрольною пробою при зеленому світлофільтрі (довжина хвилі 525 нм) в кюветі з товщиною шару 20 мм. Екстинкцію визначають не пізніше ніж через 20 хвилин після додавання їдкого натрію.

Контрольну пробу ставлять паралельно. Для цього до 3 мл насиченого розчину пікринової кислоти додають 0, 2 мл 10% розчину їдкого натрію і загальний об’єм доводять дистильованою водою до 10 мл.

Для стандартної проби замість сироватки беруть 2 мл робочого стандартного розчину, в якому концентрація креатиніну дорівнює 0, 1 ммоль/л. Проби при цьому не центрифугують.

Розрахунок концентрації креатиніну (Х) проводять за формулою:

Едосл

Х = --------- х 0, 1 ммоль/л

Ест

де

Едосл - екстинкція дослідної проби;

Ест - екстинкція стандартної проби;

0, 1 – концентрація креатиніну в стандартній пробі, ммоль/л.

Необхідно пам’ятати, що прямолінійна залежність між величиною екстинкції і вмістом креатиніну зберігається тільки при його концентрації в межах 0, 026-0, 352 ммоль/л.

Клініко-діагностичне значення

Визначення креатиніну проводять для дослідження функції нирок. Вміст його в сироватці крові збільшується при значному порушенні функції нирок. Подвоєння, наприклад, вмісту креатиніну в крові відповідає зниженню фільтрації на 50%.

Підвищення вмісту креатиніну в крові може бути при кишковій непрохідності, закупорці сечовивідних шляхів, гіперфункції наднирників, при вагітності.

 

 

Література

 

  1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
  2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.

 

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

 

 







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.