Тест 14. 2

1. Принцип, покладений в основу поділу промислової продукції на групу «А» і групу «Б»:

а) переважне використання продукції;

б) фактичне використання продукції;

в) однакова основа вихідної сировини;

г) призначення виробленої продукції;

д) складність технологічних процесів.

2. Чинником об'єднання товарів в асортимент не є...
а) зв'язок товарів за задумом;

б) продаж товарів певним категоріям клієнтів або у певних тор­гових закладах, точках;

в) загальний діапазон цін;

г) однакові стадії життєвого циклу товарів.

3. Широтою товарного асортименту називається...
а) загальна чисельність груп товарів в асортименті;

б) загальна чисельність варіантів пропозиції усіх товарів;

в) ступінь розмаїтості товарів різних асортиментних груп;

г) правильної відповіді немає.

4. Товарна продукція — це...

а) увесь фізичний обсяг виробництва, у тому числі незавершеного;

б) готова до реалізації вироблена продукція, яка зберігається на складі підприємства;

в) продукція, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства.

5. Обсяг реалізованої продукції—це...

а) обсяг товарної продукції, виготовленої та відвантаженої за да­ний період;

б) обсяг товарної продукції на складах підприємства;

в) обсяг відвантаженої покупцям товарної продукції, за яку у зві­тному періоді повністю надійшли кошти на розрахунковий рахунок.

6. Матеріально-технічне забезпечення — це...

а) постачання необхідних матеріальних ресурсів для вироб­ництва;

б) постачання необхідних трудових ресурсів для виробництва;

в) постачання необхідних фінансових ресурсів для виробництва;

г) усі наведені відповіді правильні.

7. Технічна сторона матеріально-технічного забезпечення пов'язана із...

а) збереженням матеріальних ресурсів та їх підготовкою для процесу виробництва;

б) найманням робочої сили;

в) переміщенням матеріальних ресурсів до місця виробництва, їх збереженням і підготовкою для процесу виробництва.

8. Економічна сторона матеріально-технічного забезпечення — це...

а) виплата заробітної плати найманим робітникам;

б) виникнення виробничих відносин між найманими робітниками у процесі здійснення виробничої діяльності;

в) виникнення певних відносин між людьми у процесі здійснення постачальницько-збутових функцій.

9. Корисність будь-яких товарів відбиває їх...
а) вартість;

б) споживна вартість;

в) якість;

г) відновна вартість;

д) правильні відповіді а) і г).

10. За змістом технічний рівень...
а) вужчий за поняття якості;

б) ширший за поняття якості;

в) не зіставний з поняттям якості;

г) усі відповіді неправильні.

11. Об'єктивний метод означає...

а) оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань;

б) оцінку рівня якості, що базується на порівнянні одиничних виробів-еталонів, або ж за базовими показниками стандартів;

в) оцінку рівня якості, що ґрунтується на результатах аналізу сприймання органами чуттів людини, без застосування технічних вимірювальних і реєстраційних засобів;

г) оцінку рівня якості, що полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу;

д) усі відповіді неправильні.

12. Метод оцінки рівня якості, що ґрунтується на резуль­татах аналізу сприймання органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних і реєстраційних засобів, називається...

а) об'єктивним методом;

б) органолептичним методом;

в) комплексним методом.

13. Національним органом, що здійснює і координує роботу із сертифікації продукції в Україні, є...

а) Державний комітет України із стандартизації, метрології та сертифікації;

б) Державна комісія при Уряді України із стандартизації, метрології та сертифікації;

в) Державна палата з сертифікації та стандартизації України;

г) Відповіді а) і б) правильні.

14. Показники, що оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства, в економічній теорії називають...

а) одиничними;

б) комплексними;

в) диференційованими;

г) загальними;

д) правильна відповідь відсутня.

15. Абсолютний рівень якості продукції...

а) це рівень якості, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції є мінімальною;

б) визначається шляхом обчислення вибраних показників якості без порівняння їх з відповідними показниками аналогічних вітчиз­няних і зарубіжних зразків виробів;

в) це оцінка якості, що враховує пріоритетні напрями і темпи розвитку науки і техніки;

г) відображає ступінь відповідності певного виробу сучасним ві­тчизняним і зарубіжним вимогам.

16. Рівень якості, за якого загальна величина суспільних витрат а виробництво і використання продукції за певних умов її спожи­вання є мінімальною, називається...

а) абсолютним рівнем якості;

б) відносним рівнем якості;

в) перспективним рівнем якості;

г) оптимальним рівнем якості.

17. Показники якості виробництва продукції характеризують...
а) рівень дефектності продукції;

б) відповідність готового виробу вимогам нормативно-технічної документації;

в) технічний рівень продукції;

г) естетичні властивості виробу.

18. Яка група показників якості продукції відображає ступінь використання винаходів при проектуванні виробів?

а) показники призначення;

б) економічні показники;

в) ергономічні показники;

г) патентно-правові показники.

19. Показник якості продукції, що відображає ступінь економіч­них вимог виробництва продукту продуцентом і придбання його споживачем, — це...

а) рівень експлуатаційних витрат часу та фінансових коштів;

б) термін безаварійної роботи;

в) виразність та оригінальність форми;

г) коефіцієнт патентної чистоти.

20. Властивість виробу виконувати свої функції при збереженні експлуатаційних показників у встановлених межах протягом певного періоду характеризує його...

а) продуктивність;

б) надійність;

в) довговічність;

г) ремонтопридатність.

21. Довговічність — це...

а) властивість виробу тривалий час зберігати свою працездатність;

б) властивість виробу виконувати свої функції при збереженні експлуатаційних показників у встановлених межах;

в) можливість швидкого виявлення та усунення несправностей;

г) здатність виробу бути виділеним споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку.

22. Показники, які оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства, називаються...

а) загальними показниками якості;

б) комплексними показниками якості;

в) одиничними показниками якості;

г) диференційованими показниками якості.

23. Комплексні показники якості продукції...

а) характеризують будь-яку властивість одиниці продукції;

б) відображають декілька властивостей одиниці продукції одночасно;

в) оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємств.

24. Якість продуктів харчування характеризується такими показниками, як...

а) калорійність і термін зберігання придатними для споживання;

б) продуктивність, потужність і довговічність;

в) міцність і зовнішній вигляд;

г) еластичність і вологостійкість.

25. Коефіцієнт готовності обладнання — це...
а) загальний показник якості знарядь праці;

б) комплексний показник якості знарядь праці;

в) одиничний показник якості знарядь праці.

26. Контроль якості, який здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях шляхом проведення випробувань, аналізів, називається...

а) активним;

б) стаціонарним;

в) статичним;

г) змінним.

27. Контроль якості, що здійснюється безпосередньо в ході технологічного процесу вироблення виробу за допомогою спеціальних пристроїв, називається...

а) стаціонарним;

б)активним;

в) вхідним;

г) вихідним;

д) пасивним.

28. Сертифікат продукції — це документ, який...

а) потрібен лише для захисту права власності на продукцію;

б) дозволяє купувати продукцію;

в) засвідчує рівень якості продукції;

г) надається покупцеві під час продажу продукції;

д) передбачає реалізацію на біржі через певний час за певною ціною.

Завдання для розв’язання

14.1. За даними таблиці визначити маркетинговий потенціал іно­земної фірми, яка намагається вийти на український ринок і розгор­тає бізнесову діяльність, якщо максимальна кількісна оцінка марке­тингового потенціалу — 10 балів.

14.2. За даними таблиці проаналізувати ступінь оновлення продукції у звітному та плановому роках.

14.3. У звітному році підприємство виготовило 1800 одиниць ви­робу А, з яких 60 % вищої категорії якості. Планом передбачено збільшити обсяг випуску цих виробів до 80 % у загальному обсязі ви­робництва. Ціна виробу 1-ї категорії якості — 1260 грн., вищої кате­горії якості — 1300 грн. Визначити суму доходу за рахунок додатко­вої реалізації продукції А вищої категорії якості.

14.4. У результаті реалізації певних інвестиційних проектів підпри­ємству вдалося істотно поліпшити якість побутових холодильників, які воно випускає. За даними таблиці обчислити річний економічний ефект, який отримає виробник завдяки випуску холодильників по­ліпшеної якості, річну економію споживачів при експлуатації холо­дильників, термін окупності інвестицій і загальний народногоспо­дарський ефект. Е_н = 0, 15.

14.5. У звітному році підприємство виготовило 1500 виробів, з них 60 % вищої якості. Планом передбачено збільшити випуск цієї про­дукції до 85 % у загальному обсязі. Ціна виробів вищої категорії якості 1260 грн., а ціна виробів нижчого сорту 1210 грн. Визначити суму додаткового доходу за рахунок збільшення випуску підприєм­ством більш якісної продукції.

14.6. Визначити річний економічний ефект у виробника побутової електротехніки нової поліпшеної моделі за даними таблиці. Е_н = 0, 15.

14.7. Завод електроприладів освоїв випуск нових видів продукції підвищеної якості. За даними таблиці визначити річний економічний ефект від освоєння нових видів електроприладів. Е_н = 0, 2.

14.8. У звітному році підприємством виготовлено 1800 виробів, з них 70 % вищої якості. За рахунок додаткових інвестицій в сумі 92 тис.грн. можна збільшити випуск більш якісної продукції до 95 % у загальному обсязі виробництва. Ціна виробу вищої якості 450 грн. при собівартості 310 грн., ціна виробу нижчої якості 385 грн. при собівартості 290 грн. Визначити, чи є цей захід доцільним, якщо Е_н = 0, 15.

14.9. На хлібобулочному комбінаті заплановано виготовити за рік 60 т макаронних виробів, у тому числі 70 % вищого сорту. Ціна 1 кг макаронних виробів вищого сорту — 3, 6 грн., першого — 2, 7 грн. Ко­ефіцієнт сортності у звітному році становив 0, 96. Визначити коефі­цієнт сортності, який планується, і його зміну порівняно зі звітним періодом.

14.10. За наведеними у таблиці показниками визначити коефіцієнт сортності виробів за планом і фактично, а також додатковий дохід (або збитки) від зміни сортності.

14.11. Завод планує виготовляти побутову електротехніку поліпше­ної якості. Термін служби нової моделі подовжиться, але підвищиться ціна. Крім того, завод уклав новий договір постачання комплектую­чих з фірмою, яка територіально перебуває набагато ближче до заво­ду, ніж попередня. Це сприятиме зменшенню транспортних витрат. За даними таблиці розрахувати економічний ефект виробника побутової електротехніки, економічний ефект у її споживачів і загальногоспо­дарський ефект. Нормативна ефективність Е_н = 0, 2.

14.12. Визначити маркетинговий потенціал фірми за даними таб­лиці, якщо максимальна кількісна оцінка його становить 100 балів.

14.13. Хутряна фабрика освоїла пошиття верхнього одягу нової мо­делі з тканини поліпшеної якості. За даними таблиці визначити річ­ний економічний ефект від реалізації цього заходу при Е_н = 0, 15.

Тема 15. Продуктивність, мотивація та оплата праці

Методичні вказівки до вивчення теми

Розпочати вивчення проблемних питань теми необхідно з ви­окремлення сукупності термінів та їх тлумачення. Насамперед слід з'ясувати сутність продуктивності праці персоналу та методи її вимірювання. Треба розрізняти продуктивність індивідуальної та суспільної праці. У процесі вивчення теми необхідно звернути увагу на те, що рівень продуктивності праці характеризується по­казником виробіток», який показує кількість продукції, виробле­ної за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудо­місткості.

Існує три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний та трудовий.

Далі необхідно ознайомитися із групами чинників підвищення продуктивності праці: виокремити кожну групу чинників, встанови­ти взаємозв'язки та характер впливу кожної групи на загальне під­вищення продуктивності праці. Звернути увагу на те, що вплив цих чинників тим сильніший, чим більша кількість чинників, пов'язаних між собою, впливає на певний напрям діяльності підприємства або на групу таких напрямів. Серед чинників підвищення продуктивності праці слід виокремлювати: структурні зрушення у виробництві; підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення організації виробництва, праці та управління; збільшення обсягів виробництва; введення та освоєння нових виробничих об'єктів, галузеві чинники. Необхідно також набути навичок в обчисленні економії робочої сили під впливом кожного техніко-економічного чинника (це можна зробити за допомогою відповідних формул).

Наступним кроком в оволодінні темою має стати ознайомлення з розрахунками можливого підвищення продуктивності праці.

Другий проблемний напрям вивчення теми — система оплати праці на підприємстві. Вивчаючи питання цього напряму, необхідно початку ознайомитися з визначенням поняття оплати праці (заробітної плати) та звернути увагу на те, що дієвість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції — відтворення та стимулювання. Слід виокремлювати номінальну та реальну заробітну плату та їх співвідношення.

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система із застосуванням різних форм і систем оплати праці. Студенти повинні ретельно розглянути та вивчити усі три елементи тарифної системи (тарифні сітки, тарифні ставки та тарифно-кваліфікаційні довідники), а також схеми посадових окладів, усвідомивши роль і значення кожного з цих елементів.

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну та відрядну. Розрізняють системи погодинної форми оплати праці: пряму погодинну, погодинно-преміальну та посадових окладів, яка є різновидом погодинно-преміальної системи. Відрядна форма оплати праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу. Вона має такі системи: пряму відрядну, відрядно-паралельну, непряму відрядну та акордну. Слід значити, що пряма відрядна та особливо пряма погодинна системи оплати поступово втрачаюсь своє значення, оскільки вони не є стимулювальними.

Після ознайомлення із сутністю і формами оплати праці можна переходити до розгляду питань державної політики оплати праці, яка реалізується державою через застосування певного механізму регулювання рівня оплати праці та соціального захисту працюючих. Механізм державного регулювання оплати праці здійснюється шля­хом встановлення: мінімальної заробітної плати; умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці; міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та установах; максимальних розмірів посадо­вих окладів керівників державних виробничих підприємств, рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб. Студентам також слід детально розглянути механізм соціального захисту працівників.

Ґрунтуючись на набутих знаннях і навичках щодо організації, форм і систем оплати праці, можна переходити до розгляду третього питання теми — опосередкованих форм мотивації високоефективної праці (участі працівників у прибутках підприємств). Така участь по­лягає у розподіленні певної частини прибутків підприємства між йо­го працівниками. Розподілення може бути строковим (щомісячні виплати), або у формі разових грошових виплат або у формі розпо­всюдження акцій фірми. Впровадження такої системи зумовлене тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної заінтересованості у загальних результатах роботи підпри­ємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини при­бутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами та робітниками створює умори для сприятливого психологічного клімату в колективі та процвітання підприємства. Виплати з прибут­ків залежать від рівня цін, витрат на виробництво, фінансового ста­ну підприємства. їхні розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при укладанні тарифних угод), Системи участі у прибутках диференціюються на систему стимулювання конкретних обсягів робіт, продажів тощо; стимулювання підвищення продуктивності праці; преміальних виплат (бонусів); оцінки заслуг; колективного стимулювання.

Планування продуктивності праці здійснюється методами прямо­го розрахунку та пофакторним.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу випуску продукції (у вартісному вираженні) (Q_пл) на планову чисельність промис­лово-виробничого персоналу (Ч_пл):

П_пл =

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктив­ності праці через економію чисельності працюючих або економію ро­бочого часу за всіма факторами приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією.

Нормування праці — найважливіший вид економічної діяльності підприємства, через який встановлюються витрати праці, визнача­ються її результати, здійснюється розстановка працівників за робо­чими місцями. Витрати праці є найдинамічнішим ресурсом, який використовує підприємство. Мета нормування праці на підприємстві полягає в забезпеченні ефективного використання його трудових ре­сурсів.

Облік затрат праці на підприємстві здійснюється через норми часу (Н_час), виробітку (Н_вир), чисельності (Н_чис), обслуговування (Н_обсл).

Норма часу — це обґрунтовано визначена кількість часу, який по­трібно витратити на виробництво одиниці продукції. В умовах масо­вого і серійного виробництва вона складається з таких компонентів:

Н_час = Н_опер+Н_обсл+Н_відп

де Н_опер — оперативна норма часу на виробництво;

Н_обсл — норма часу на обслуговування робочого місця;

Н_відп — норма часу на відпочинок і особисті потреби.

Норма виробітку — це обсяг продукції, який повинен бути вироб­лений за одиницю часу: Н_вир =

Змінну норму виробітку обчислюють за формулою: Н_вир.зм =

де Т_зм — тривалість зміни, год.

Норма часу і норма виробітку є взаємно оберненими величинами. Тоді справедливе таке правило:

1. Якщо норма виробітку збільшується на п %, то норма часу зменшується на .

2. Якщо норма виробітку зменшується на п %, то норма часу збільшується на .

Норма чисельності працюючих — це обґрунтована необхідна чи­сельність працівників для виконання певного обсягу роботи.

Норма обслуговування — це обґрунтована необхідна кількість одиниць устаткування, які обслуговує один працівник або бригада протягом зміни.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у гро­шовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповно­важений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконува­ної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Номінальна заробітна плата — це нарахована і одержана працівником сума гро­шей, що відповідає витраченій ним праці за певний період.

Реальна заробітна плата — це кількість товарів і послуг, які працівник зможе придбати за зароблену суму грошей.

Індексом реальної заробітної плати (І_р.зп) за певний період називається відношення індексу номі­нальної заробітної плати (І_н.зп) до індексу цін (І_ц), обчислених за той самий період: І_р.зп = .

ПОГОДИННА ФОРМА оплати праці передбачає визначення розміру за­робітку залежно від відпрацьованого часу з урахуванням рівня квалі­фікації. Існує кілька різновидів погодинної форми оплати праці. Роз­глянемо основні з них.

1. Проста погодинна оплата праці. Заробіток працівника розра­ховується за формулою:

Z _п.п = s t

де s — годинна тарифна ставка відповідного розряду;

t — кількість відпрацьованих годин.

2. Погодинно-преміальна оплата праці. Заробіток працівника роз­раховується за попередньою формулою з нарахуванням премії (т) — додаткової суми до окладу за досягнення певних кількісних і якісних показників: Z _п-пр = s t+m

Відрядна форма оплати праці передбачає визначення розміру за­робітку за кількість виробленої продукції в одиницю часу за встанов­леними тарифними ставками і нормами виробітку.

1. Пряма відрядна система оплати праці визначається кількістю виготовленої продукції і розцінкою за її одиницю за тарифною став­кою, що відповідає певному розряду робіт та нормі часу або нормі виробітку. Заробіток працівника за цією системою визначають за формулою:

Z _п.в = p V

де p — відрядна розцінка за одиницю продукції;

V— обсяг виготов­леної продукції.

Відрядну розцінку встановлюють так: p = Т Н_час, або p =

де Т — тарифна ставка робітника першого розряду;

Н_час — норма часу на виготовлення одиниці продукції;

Н_вир — норма виробітку продукції в одиницю часу.

2. Відрядно-преміальна система оплати праці призначена випра­вити недолік попередньої системи. Заробіток за цією системою об­числюється так, як і в попередній системі, але з додатковим нараху­ванням премії (m) за досягнення певних якісних і кількісних показ­ників:

Z_в-прем = p V + т

3. Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату виготовленої продукції в межах плану за прямою відрядною систе­мою, а оплату виготовленої понадпланової продукції — за підвище­ною розцінкою. Заробіток за цією системою обчислюють за формулою:

Z_в-прог = pV + p₀V₀

де р₀ — збільшена розцінка за прогресивною шкалою;

V₀ — обсяг продукції, виробленої понад план.

4. Непряму відрядну систему оплати праці використовують для окремих категорій допоміжних робітників, які безпосередньо не ви­робляють продукцію, але обслуговують основних працівників-відрядників. Заробіток за цією системою обчислюється так:

Z_н.в = s t k_в.н

де s — погодинна тарифна ставка;

t — фактично відпрацьований час;

k_в.н — коефіцієнт виконання норм виробітку основними робіт­никами.

5. Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли необхі­дно підсилити матеріальний інтерес робітників у скороченні термінів виконання робіт, у дотерміновій здачі об'єктів в експлуатацію. З цією метою встановлюється фонд оплати на весь обсяг робіт. Щомісяця працюючим виплачується аванс, а остаточний розрахунок здій­снюється після здачі об'єкта.

6. Колективна система оплати праці (бригадна). У разі викорис­тання цієї системи спочатку розраховується заробіток бригади (Z_бр) як при прямій відрядній системі за бригадною розцінкою. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з наведених далі методів.

1. Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли члени бригади працюють в однакових умовах. Спочатку визначають за­гальну кількість відпрацьованих бригадою годино-коефіцієнтів:

ГК =

де т — кількість робітників у бригаді;

Ф_і — кількість годин, фак­тично відпрацьованих і-м робітником;

К_і — тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника.

Потім підсумовують бригадний заробіток, що припадає на один годино-коефіцієнт:

Z _гк =

Після цього обчислюють заробіток і-го робітника:

2. Метод коефіцієнта виконання норм. Використовується тоді, коли члени бригади працюють у різних умовах. При цьому загальна сума заробітку вважається відомою. Спочатку визначають заробіток бри­гади у випадку стовідсоткового виконання норми виробітку:

Z_бр100% =

де Ф_і — дійсний фонд часу і-го робітника;

S_i — годинна тарифна ставка i-го робітника.

Потім обчислюють коефіцієнт виконання норм виробітку:

К_в.н =

Після цього розраховують заробітну плату і-го робітника бри­гади:

Z_i = Ф_і S_і К_в.н

В умовах становлення ринкових відносин на підприємствах поши­рюється безтарифна система оплати праці. Вважається, наприклад, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою фонду оплати праці колективу і залежить від кваліфікацій­ного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фак­тично відпрацьованого часу (Ф_д).

Кваліфікаційний рівень і КТУ встановлюють для всіх членів тру­дового колективу залежно від виконуваних ними функцій і рівня ква­ліфікації. Окрім того, КТУ затверджує рада трудового колективу.

Заробітну плату працівників за цією системою розраховують у такій послідовності:

1) визначають кількість балів, зароблених кожним і-м працівником:

Б_і = Кі Ф_ді КТУі

де Ф_ді — кількість днів, фактично відпрацьованих і-м працівником;

2) підсумовують бали, зароблені всіма працівниками:

Б =

3) обчислюють частку фонду оплати праці (ФОП), що припадає на один бал:

d =

4) розраховують заробітну плату і-то робітника:

Z_i = d B_i

Контрактна система оплати праці базується на укладанні догово­ру між наймачем і виконавцем роботи, де обумовлюються режим ро­боти і умови праці працівників, права та обов'язки сторін, рівень оплати праці тощо. Згідно з цим договором може бути оплачений або час перебування виконавця на підприємстві, або конкретне вико­нане ним завдання.

Фонд заробітної плати підприємства загалом визначається як сума фондів заробітної плати промислово-виробничого та невироб­ничого персоналу.

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців вста­новлюється окремо за кожною категорією множенням посадових ок­ладів на кількість працюючих за певною категорією з урахуванням доплат і премій згідно з чинним трудовим законодавством.

Фонд заробітної плати непромислового персоналу розраховуєть­ся з фонду заробітної плати промислово-виробничого персоналу. Визначений у такий спосіб загальний фонд заробітної плати є еле­ментом витрат підприємства, що входить у собівартість продукції.

Якщо до фонду заробітної плати підприємства додати розміри премій, які виплачуються з прибутків, що залишились у розпоряд­женні підприємства, то отримаємо фонд оплати праці підприємства.

У навчальних цілях можна використовувати наведену далі тариф­ну сітку.

завдання для самостійної роботи