Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців.

Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Питання про правове значення свідоцтва про право на спадщину в сучасній літературі вирішується неоднозначно. Більшість авторів зазначають, що свідоцтво про право на спадщину не має конститутивного, правостворюючого значення, а є правопідтверджуючим документом. Проте висловлюється й інший погляд: право власності, і, відповідно, правомочності володіння, користування та розпорядження майном породжуються прийняттям спадщини, а не свідоцтвом про право на спадщину, і виникає не з моменту отримання свідоцтва, а з часу відкриття спадщини. Відтак важко визнати свідоцтво про право на спадщину документом, що має правовстановлююче значення. З цього формулюється висновок про те, що свідоцтво про право на спадщину легітимує спадкоємця, який прийняв спадщину, тобто є підтвердженням правонаступництва, що відбулося.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює: 1) факт смерті і час відкриття спадщини; 2) коло спадкоємців; 3) факт прийняття ними спадщини; 4) сукупність прав та обов'язків, що становлять спадкову масу.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів та відомостей. Статтею 42 Закону України " Про нотаріат" передбачено, що вчинення нотаріальної дії, зокрема видача свідоцтва про право на спадщину, може бути відкладено з наступних підстав:

- у разі витребування нотаріусом додаткових відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб. Строк, на який у даному випадку відкладається вчинення нотаріальної дії, не може перевищувати одного місяця;

- за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, свідоцтво про право на спадщину повинно бути видано;

- у разі необхідності отримати від заінтересованих осіб згоду на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про її прийняття згідно вимог ч. 2 ст. 1272 ЦК України.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. У зв'язку з цим Верховний Суд України наголосив на тому, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7).

Відповідно до пункту 4.9 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухомість (ст. 1297 ЦК України). У тому ж разі, якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Якщо свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, у тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (секретним заповітом) оригінал чи дублікат заповіту (свідоцтва про оголошення секретного заповіту), поданий спадкоємцем, залишається у справах нотаріуса.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.

Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. У разі, коли до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку або витягу з поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності.

Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи (пункт 4.21 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

А. звернулась до суду із позовом до Г, третя особа - Біляївська державна нотаріальна контора - про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що розташований в с. Градениці Біляївського району Одеської області по вул. Леніна, 123, видане 27.04.2007 Біляївською державною нотаріальною конторою на ім'я відповідачки Г. і визнати за А. право власності на вказаний будинок в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивувала тим, що 17.01.2003 померла її мати Н., після смерті якої залишилася спадщина: житловий будинок за вищевказаною адресою. На це майно мати склала на її ім'я заповіт, вона проживала у спадковому будинку до та після смерті матері та мешкає до сьогодні, доглядає за ним. Нині їй стало відомо, що власником спадщини є її сестра Г. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Біляївською державною нотаріальною конторою. Вважає, що свідоцтво видано Г. незаконно, а тому просить визнати за собою право власності на житловий будинок за заповітом.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.05.2010 позов задоволено частково - свідоцтво про право на спадщину визнано недійсним. У частині визнання права власності на спадкове майно було відмовлено. При цьому суд виходив із такого. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 23 постанови № 7 від 30.05.2008 " Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса не зверталась. Оскільки на день смерті спадкодавця вона проживала разом з ним, то вважається такою, що прийняла спадщину, а тому має можливість одержати свідоцтво про право на спадщину у державного нотаріуса.