Розвиток галузі тваринництва

Тваринництво є важливою галуззю сільського господарства, що дає більше половини його валової продукції. Значення цієї галузі визначається не тільки високою часткою її у виробництві валової продукції, але і великим впливом на економіку сільського господарства, на рівень забезпечення важливими продуктами харчування.

Найбільш поширеними напрямками спеціалізації тваринницьких господарств України в даний час як і раніше залишаються: у скотарстві - молочне, м'ясне, молочно-м'ясне; у свинарстві - м'ясне, беконне, полусальное, шубні; у птахівництві - яєчне, м'ясне, бройлерні, змішане [16].

М'ясо, молоко, яйця представляють основні продукти харчування населення характеризуються високими поживними властивостями. Без них неможливо забезпечити високий рівень харчування. Тваринництво дає цінні види сировини для промисловості: шерсть, шкіру, смушки і т.п. Розвиток тваринницьких галузей дозволяє продуктивно використовувати в сільському господарстві трудові та матеріальні ресурси протягом року. У галузях тваринництва споживаються відходи рослинництва, створюються цінні органічні добрива - гній і гнойова рідота.

У тваринництві виділяють більш вузькі галузі - за видами тварин, складу продукції та іншими ознаками [17].

Скотарство (розведення великої рогатої худоби) займає одне з основних місць у тваринництві країни.

Велика рогата худоба в порівнянні з іншими видами тварин має найвищу молочною продуктивністю. Від цього виду худоби надходить основна маса м'ясної продукції. У м'ясному балансі країни яловичина і телятина займають більше 40%. Молоко молочні продукти є продовольчими товарами першої необхідності. Основними виробниками молока є сільськогосподарські підприємства. Для багатьох господарств виробництво молока рентабельно і є основним джерелом щоденної виручки. Однак прибутковим воно стає тільки при достатньо високій продуктивності дійного стада і високій якості молока. Від корови при правильному вирощуванні та утриманні отримують по 5-6 тисяч кілограм молока і більше на рік за жирності 4% і вище [16].

Від скотарства отримують також цінне шкіряна сировина. Споживає ж велика рогата худоба найбільш дешеві рослинні корми.

Скотарство як галузь відіграє істотну роль у розвитку інших галузей сільського господарства. Рослинництву воно постачає цінні органічні добрива - гній, свинарства - молоко, необхідне для поросят раннього віку.

Свинарство є однією з найбільш продуктивних і скоростиглих галузей тваринництва. Основна продукція свинарства - м'ясо і сало. За скоростиглості, плодючості тварин, виходу м'яса і сала свинарства займає перше місце серед галузей тваринництва.

Вівчарство є важливою галуззю тваринництва, яка дає багатогалузеву і цінну продукцію: м'ясо, сало, молоко, а також вовна, хутрова і шубні овчини, смушки і шкіру.

Птахівництво забезпечує населення високопоживним дієтичними продуктами харчування, а легку промисловість - цінною сировиною.

Зміна чисельності худоби і птиці залежить в першу чергу від забезпеченості тваринництва якісними кормами та показником відтворення стада.

За останній період покращилася забезпеченість тваринництва кормами у зв'язку зі збільшенням врожаю зернових культур. У розрахунку на умовну голову великої рогатої худоби зросла кількість кормів, у тому числі концентрованих. Збільшилися приплоди великої рогатої худоби, овець і кіз скоротився падіж всіх видів худоби. Це дозволяє розрахувати на уповільнення темпів скорочення поголів'я худоби, зростання її продуктивності та поліпшення відтворювальних показників [17].

Негативний вплив на розвиток тваринництва надають недосконалість ціноутворення, диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, відсутність державної підтримки та інші фактори. Низька продуктивність худоби є однією з головних причин не тільки поганої якості тваринницької сировини, але й високої трудомісткості і збитковості виробництва продукції галузі.

Поголів'я великої рогатої худоби поки не стабілізувався, але темпи скорочення сповільнилися, оскільки керівники і фахівці сільськогосподарських підприємств усвідомили, що подальше скорочення поголів'я корів порушить намітився баланс між наявністю поголів'я, кормової бази, засобами виробництва і трудовими ресурсами.

У виробництві продукції тваринництва виникає ймовірність появи внутрішніх і зовнішніх ризиків. На рівень внутрішніх ризиків впливають [16]:

- виробничий потенціал

- технологічна оснащеність

- рівень спеціалізації

- рівень продуктивності праці і т.д.

На рівень зовнішніх ризиків впливають фактори:

- демографічні

- соціальні

- економічні

- політичні і т.д.

Залежно від розміщення та спеціалізації, обраної системи тваринницької ферми істотно розрізняються за своїм матеріально-технічного оснащення, технології, організації праці і виробництва.

В останні роки ці відмінності різко загострилися, головним чином, в залежності від фінансового стану того чи іншого тваринницького господарства.

Під системою тваринництва прийнято розуміти зумовлені виробничою спеціалізацією господарства склад і розміри тваринницьких галузей, а також сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених, науково обгрунтованих зоотехнічних, ветеринарних, технічних і організаційно-економічних заходів щодо їх відання. Системи тваринництва розрізняють за рівнем інтенсивності, способам кормовиробництва і типам годівлі тварин, форм організації утримання худоби, організація відтворення стада, ведення племінної роботи і т.д.

Вдосконалення цих систем полягає в організації виробництва продукції тваринництва на промисловій основі, на великих вузькоспеціалізованих підприємствах. У галузі м'ясного скотарства лідируючі позиції займають великі спеціалізовані відгодівельні підприємства промислового типу. У свинарстві ж у більшості випадків вирощуванням і відгодівлею тварин займаються одні й ті ж господарства і поділ праці в цій галузі більш обмежена. У птахівництві прогресує виділення виробництва м'яса, що був раніше побічним продуктом у птахівництві яєчного напрямку, в самостійну галузь м'ясного птахівництва.

Дотримання технології утримання худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва безпосередньо залежить від раціональної організації праці в господарстві. При організації праці у тваринництві необхідно безумовне дотримання таких основних принципів раціональної організації робочих процесів як пропорційність, узгодженість, ритмічність, безперервність [18].