Обставини, що детермінують процес віктимізації корисливих злочинів

Розкриваючи обставини, що детермінують учинення корисливих злочинів, а також сам процес їх віктимізації, будемо виходити із загальновизнаних підходів у кримінології щодо класифікації при­чин та умов за такими критеріями, як їх зміст та природа.

За змістом всі причини та умови злочинності, у тому числі й корисливої спрямованості, можуть бути поділені на такі види: со­ціально-економічні, соціально-політичні або ідеологічні, правові, культурно-виховні та організаційно-управлінські. За природою їх поділяють на суб'єктивні та об'єктивні.

Серед соціально-економічних причин та умов корисливої зло­чинності можна виділити такі:

- низький рівень матеріального забезпечення, унаслідок низь­ких заробітних плат, стипендій та пенсій;

- інфляційні процеси та прояви економічної кризи;

- втрата роботи, високий рівень безробіття, у тому числі при­хованого, коли робітників відправляють у неоплачувані довго­строкові відпустки;

- разюча різниця між доходами в приватному секторі економі­ки та доходами на державній службі або державному чи комуналь­ному секторі тощо.

До соціально-політичних або ідеологічних причин та умов на­лежать:

- політична криза в Українській державі, нестабільність та не­впевненість населення в «завтрашній» політичній ситуації;

- відсутність загальнодержавної або національної ідеології, яка не залежала б від того, яка команда прийде до влади, тощо.

Безперечно, вищезазначені причини та умови притаманні всій злочинності, але вони не тільки опосередковано, а й безпосередньо впливають і на вчинення корисливих злочинів. Так, за часів неза­лежності в Україні при відставці того чи іншого уряду майже відразу ж порушувалися кримінальні справи, наприклад, відносно прем'єра, віце-прем'єрів чи міністрів. Зрозуміло, що в правовій державі, яку ми будуємо, не можна казати, що ті чи інші особи є злочинцями,

доки це не буде встановлено їхньої вини в суді. Проте, який суспіль­ний резонанс становлять такі справи! А пересічний громадянин, який інколи не має можливості належним чином прогодувати свою сім'ю, може сприймати таку ситуацію специфічно.

Правові чинники, які впливають на вчинення корисливих зло­чинів, такі:

- недосконалість чинного українського законодавства, прога­лини в ньому та різноманітні колізії;

- прийняття нормативно-правових актів на користь конкретних осіб або певних «кланів», як, наприклад, вільні економічні зони, які перетворилися на «офшори для своїх» тощо.

Ось тільки один приклад законотворчої діяльності Верховної Ради Україні в 2005 році. Влітку було прийнято зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що при­звело до збільшення суми збитків, які можуть завдаватися внаслі­док вчинення дрібного розкрадання, з 51 грн. (три неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян) до суми, яка розраховується з визначеної мінімальної заробітної плати та соціальної пільги, уна­слідок чого ця цифра становила спочатку 393 грн., а станом на вере­сень 2005 року - 498 грн. Але за таких обставин санкція залишилася та сама. Отже, особа може викрасти майно на суму, скажімо, 380 грн. і при цьому сплатити штраф у розмірі 51 грн., але ж це в тому разі, якщо правопорушник працює.

Щодо питання відшкодування завданих збитків, це питання реально майже не вирішується, оскільки зазвичай такі крадіжки вчиняють особи, які не працюють, а, як правило, зловживають спиртними напоями та вживають наркотики, не мають постійного місця проживання та роду занять (бомжі). Дуже гострим це питання є у сільській місцевості. Так, нині почастішали випадки викрадення домашньої худоби, продуктів харчування, продукції з металу в Сумській, Полтавській, Київській та майже всіх інших областях України. І навіть за умови встановлення правопорушника, який вчинив протиправне корисливе діяння, питання відшкодування зби­тків рідко вирішується позитивно.

Культурно-виховні причини та умови корисливої злочинності в даному виді класифікації є чи не найголовнішими, якщо не брати до уваги соціально-економічних детермінант, розглянутих вище. Це:

- низький рівень правової культури та правовий нігілізм час­
тини населення;

зважання на власні меркантильні інтереси на такі, що вищі від загальносуспільних чи інтересів окремих осіб;

бажання покращити матеріальне становище будь-якою ці­ною, навіть шляхом учинення злочину чи іншого правопорушення та багато інших.

Організаційно-управлінськими причинами й умовами вчинення корисливих злочинів є такі:

- ефективність діяльності правоохоронних органів, з урахуван­ням того, на якому рівні вони забезпечені в матеріально-техніч­ному та кадровому плані;

- неадекватність винесених судами вироків та покарання за вчинені корисливі злочини.

Інший критерій класифікації дозволяє більше уваги приділити саме причинам та умовам, що впливають на процес віктимізації корисливих злочинів.

Так, вивчаючи особу жертви, можна дослідити важливий аспект суб'єктивного чинника, що становить систему властивостей інди­віда, яка створює небезпеку вчинення злочину.

Необхідно також з'ясувати і сукупність істотних об'єктивних чинників, що зумовили ситуацію вчинення злочину, хоча певною мірою вони розглянуті в попередній класифікації.

У сучасному суспільстві існують певні чинники, що впливають на механізм віктимізації, і такі, що визначають віктимність особи. Ці чинники формуються на основі взаємодії суспільних відносин і особи жертви. На нашу думку, необхідним є розгляд форми такої взаємодії в конкретних умовах учинення злочину.

Ця обставина, як вже зазначалось, дозволяє виділити два види таких чинників. Перший - це сукупність внутрішніх суб'єктивних чинників, який включає в себе особливості, що випливають із структури особи жертви злочину. Ці чинники знаходять свій вираз не тільки в психологічній характеристиці жертви, а й у формі вчин­ків, її поведінці.

Другий вид охоплює зовнішні, об'єктивні чинники, що є яви­щами, Існуючими в зовнішньому світі незалежно від даної жертви, і які реалізують свій вплив у вчинку лише у разі свого поєднання із суб'єктивними чинниками.

Взаємозв'язок суб'єктивних і об'єктивних чинників відбуваєть­ся на фоні певної ситуації, яка передує або сприяє вчиненню зло­чину. Важливою обставиною при цьому є функціональний зв'язок

«злочинець - жертва», що свідчить про характер взаємостосунків між ними.

У кримінології виділяють три види взаємостосунків між ними -випадкові, невизначені й приречені.

Випадкові — це такі відносини, що виникають мимоволі й не за­лежать від волі, бажання і спонукань жодного з учасників злочин­ної драми. Так, скажімо, злочинець, який має намір заволодіти чу­жим майном (кишенькова чи квартирна крадіжка), інколи навіть не звертає уваги, хто саме стане жертвою (вік, стать жертви), голо­вне, що ця особа має при собі гроші чи мобільний телефон або ці речі та інше майно в квартирі.

До невизначених належать такі відносини, які складаються за ініціативою правопорушника при пасивній ролі потерпілого.

І до приречених відносин належить вибір злочинцем жертви за конкретними чинниками й передумовами. Як приклад, злочинець знає, що його потенційна жертва вже неодноразово була ошукана шахраями, але так і не змінила свого ставлення до сумнівних угод, інших ситуацій, в яких легко може стати потерпілою.

Суб'єктивні чинники мають велике значення, оскільки злочи­нець, який вирішив учинити злочин, у низці випадків орієнтується на ті або інші властивості жертви. Провокуюча, а іноді явно кори­слива поведінка потерпілих, свідоме порушення ними певних пра­вових і моральних норм призводить до сумних наслідків.

Аналіз причинно-наслідкових зв'язків між особовими властиво­стями жертви і її поведінки показує, що не тільки низький мораль­ний рівень і деформація її етичних якостей є визначаючими в по­ведінці, а й психологічна характеристика, установки й ціннісні орієнтації. Якщо у свідомості людини превалюють такі цінності й установки, як користолюбство, егоїзм, жадність, наївність, то вона може не тільки стати потенційною жертвою, а деякою мірою й по­тенційним злочинцем.

Переважну більшість квартирних крадіжок вчиняють за так званою «наводкою» близьких друзів потерпших, товаришів по службі, родичів або безпосередньо членів злочинних груп.

Потерпілі, таким чином, не лише виявляють безтурботну та не­обачну поведінку, а й не вживають жодних заходів щодо забезпе­чення безпеки особистого майна, а саме: не облаштовують оселю засобами охоронної сигналізації, не зміцнюють двері та замки. У разі вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами

або їх розукомплектування, не вживають заходів щодо охорони місця стоянки автомототранспорту, обладнання їх сигналізаціями та протиугонними приладами.

До чинників суб'єктивного характеру належить також ситуація, коли державний службовець позбавляється внаслідок квартирної чи кишенькової крадіжки, шахрайських дій великої суми коштів, яку отримати офіційно на державній службі неможливо. У даній ситуації потерпілі взагалі не заявляють про вчинене до правоохо­ронних органів. Так само це стосується і викрадення наркотиків, зброї, раніше викрадених, або речей так званого «сумнівного по­ходження», скажімо, куплених з рук або у знайомих. Крім того, майже третина потерпілих самі заявляють про свою провину та провокуючу поведінку.

Переважна кількість потерпілих ставиться некритично до вчи­неного відносно них злочину, навіть з урахуванням їх повторної віктимізації. Ці потерпілі не можуть проаналізувати й оцінити роль своєї, іноді й небездоганної, поведінки при вчиненні злочину. Дане положення свідчить про їх потенційну віктимність у будь-якій життєвій ситуації, оскільки вони через свої особливості й по­ведінку можуть стати жертвою не тільки злодіїв і шахраїв, а й вбивць, насильників та ін.

Інакше кажучи, безпосередньою передумовою вчинення даних злочинів є певна спрямованість і особливості психологічних влас­тивостей особи потерпшого, що виявилися в необережній, амораль­ній, інколи і протиправній його поведінці.

Проте не можна розглядати властивості особи потерпілого і його поведінки окремо від об'єктивних чинників, тобто таких зовнішніх умов, які, взаємодіючи з особою і поведінкою жертви, зумовлю­ють учинення злочину. З'ясування об'єктивних чинників у ситуації вчинення злочину відіграє важливу роль, адже ці чинники багато в чому сприяють вчиненню таких злочинів, коли відсутній прямий психічний контакт між жертвою і злочинцем, наприклад квартирна і кишенькова крадіжки. У даному разі чинниками, що сприяють вчиненню злочину, виступатимуть соціальні умови, соціальне середовище, матеріальне становище жертви.

Соціальні контакти між злочинцем і жертвою здебільшого пе­редують шахрайству, у меншій мірі — квартирним крадіжкам і майже повністю відсутні при вчиненні кишенькових крадіжок.

При вчиненні кишенькових крадіжок основне значення має

суб'єктивний чинник -неуважна, провокуюча поведінка потерпі­
лих безпосередньо злочинцем.

При квартирних крадіжках виступає рівнозначна сукупність суб'єктивних і об'єктивних чинників, а саме: безпечність при збе­реженні свого майна, нерозбірливість у зв'язках, відносно високий рівень матеріального становища.

Вчинення шахрайства обумовлено також двома чинниками, але, насамперед, - суб'єктивним (легковір'я, самовпевненість).

Отже, значення суб'єктивного чинника як безпосередньої перед­умови вчинення корисливих злочинів є домінуючим. Психологічні властивості особи жертри, що виявляються в її поведінці, є так званим «маяком», на який і орієнтується злочинець. Це підтвер­джують і проведені кримінологічні дослідження - 75% опитаних засуджених осіб відповіли, що до вчинення злочину їх штовхнула провокуюча поведінка потерпілих. Характерно, що близько 70% опитаних відповіли ствердно на питання про наявність вини у по­терпілого. При з'ясуванні питання, у чому виражалася вина і про­вокаційна поведінка жертв, відповіді засуджених розподілилися таким чином;

1) засуджені за кишенькові крадіжки:

- неуважність - 60%;

- перебування жертви в нетверезому стані - 25%;

- легковажна демонстрація жертвою гаманця з грошима в гро­мадських місцях - 15%;

2) засуджені за квартирні крадіжки:

- запрошення жертвою малознайомих і зовсім незнайомих лю­дей до себе - 40%;

- нетверезий стан жертви - 33%;

- безтурботне і халатне ставлення жертви до заощаджень -

27%;

3) засуджені за шахрайство:

- жадність і одночасно довірливість жертви - 70%.

Таким чином, більшість засуджених за вчинення кишенькових крадіжок, шахрайства орієнтується при вчиненні злочину на пси­хологічні властивості особи потерпілих, що виявляються в конкрет­ній ситуації.

Водночас 39% засуджених як сприятливий чинник при вчинен­ні злочину назвали невтручання оточуючих¹.

¹ Див.: Ситковский А. Л. Указ, праця.

Особливими чинниками при вчиненні квартирних крадіжок є нестабільність або повна відсутність сусідських зв'язків. Люди, які живуть в одному будинку, погано знають один одного і, викорис-гонуючи це, злочинці, не ризикуючи бути' поміченими, безпере­шкодно вчиняють крадіжки з квартир.

Певні відомості, що були розглянуті вище з приводу віктимо-генних обставин, які впливають на вчинення таких злочинів, як кишенькова, квартирна крадіжки і шахрайство, на нашу думку, дозволять визначити основні напрями та ефективну систему захо­дів щодо попередження цих небезпечних діянь.