Корисливої злочинності

Загальнокримінальну корисливу злочинність у кримінології ро­зуміють як сукупність злочинів проти приватної власності громадян. Зокрема, це: крадіжки, шахрайство, незаконне заволодіння транс­портними засобами, вчинене шляхом крадіжки, тощо. Саме вище­зазначені злочини становлять більш як половину загальної кіль­кості зареєстрованих злочинів.

Лише останніми роками в Україні таких злочинів було зареєст­ровано:

- крадіжок, у 2003 році - 264 904, у 2004 - 231 632;

- шахрайств у 2003 році - 16 027, у 2004 - 15 233;

- незаконного заволодіння транспортними засобами, вчиненого шляхом крадіжки, у 2003 році - 4040, у 2004 - 3889.

Отже, у структурі загапьнокримінальної корисливої злочиннос­ті переважають крадіжки, зокрема квартирні. Так, у 2003 році їх було зареєстровано 66 040, а у 2004 - 60 946^і.

Раніше традиційно це були злочини, які частіше вчинялися в містах та селищах міського типу, саме вони становили близько 80% усіх крадіжок, передусім, у районах новобудов міста. Остан­німи роками в Україні збільшується кількість фактів учинення да­ного виду злочинів у сільській місцевості та на дачах.

¹ Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік.- К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005.- 120 с.

Особливістю кримінологічної характеристики квартирних кра­діжок є те, що їх вчиняють найчастіше у весінній та літній періоди -близько 30%, за місяцями переважають травень та серпень (16%), меншу кількість крадіжок вчиняють у грудні (6%). За днями тижня більше злочинів учиняють у понеділок і суботу, що становить 15%, відповідно. Хоча тут не можна встановити будь-якої закономірно-сті або виділити криміногенні дні¹.

Дані про час учинення крадіжок дають можливість не тільки здійснити більш детальний кримінологічний аналіз, а мають також важливе практичне значення. Більшість посягань учиняють у ран­ковий час (у період з 9 до 13 год - близько 70% діянь). Саме в цей час багато громадян перебувають на роботі, у навчальних закла­дах, домогосподарки здійснюють покупки. Решту крадіжок учи­няють у вечірній час, переважно з 22-ї до 24-ї год.

За характером та способом проникнення в житло виділяють три основні групи квартирних крадіжок.

До першої групи входять крадіжки особистого майна громадян з квартир, вчинені за допомогою спеціальних засобів або лише із застосуванням фізичної сили - 51%, у тому числі із застосуван­ням: злому дверей і замків - 31, 4%; підбору ключів - 21, 6%; про­никнення через кватирку — 18, 8%; використовування відмичок -у 4, 1% випадків.

Друга група включає в себе протиправні діяння, вчинені через недбалість та безпечність потерпілих (за так званого «вільного до­ступу», коли ключі від квартири ховають у легкодоступних місцях -під ковдрою, на дверній рамі, в поштових скриньках тощо)- 28%.

До третьої групи належать крадіжки з квартир, учинення яких стало можливим через довірливість або шляхом зловживання дові­рою потерпілих - 21%².

Зазвичай цей спосіб застосовують злочинниці-циганки, зверта­ючись до господарів з проханням про надання певної допомоги: попити води, перепеленати дитину тощо. Скориставшись довірли­вістю господарів, які дозволяють зайти в оселю, злочинниці або їх спільники (інколи навіть діти) вчиняють крадіжки, коли господарі відволікають свою увагу, випускають їх з поля зору.

¹ Див.: Ситковский А. Л. Виктимологическая характеристика и профи-ликтика корьістньїх преступлений против собственности граждан: Моногра-фия. М.: ВНИИ МВД России, 1998.- С. 36-37.

² Див.: Там само.- С. 83.

Предмети посягання при вчиненні квартирних крадіжок можуть бути різними. Але дані про те, що саме було викрадено, можуть вказувати на рівень професіоналізму злочинця. Сьогодні злодії ви­крадають переважно гроші, цінні папери, золоті вироби, дорого­цінне каміння та ікони, хоча предметами посягання стають також дорогі носильні речі, аудіоапаратура та відеоапаратура, зброя і на­віть посуд та продукти харчування.

Шкода, що завдається внаслідок вчинення квартирних краді­жок, не є такою великою, як, наприклад, від економічної злочин­ності, але для конкретних громадян-потерпілих вона більш реаль­на, суттєва та усвідомлена. Певну частину злодіїв (близько 14%) затримують на місці вчинення злочину або недалеко від нього, а ті, кого не було затримано, залишають для власного користування близько половини предметів, здобутих злочинним шляхом; у та­кому разі майно може бути повернуто потерпілим після завершен­ня слідства. Решта злодіїв встигає реалізувати викрадене особам зі свого оточення або випадковим покупцям на речовому ринку чи «з рук», а отримані гроші, як правило, витратити на придбання нар­котиків, розваги, азартні ігри, пияцтво; у такому разі питання від­шкодування збитків вирішується більш проблематично.

Одним із різновидів крадіжок приватного майна громадян є кишенькові крадіжки, які також посідають одне з провідних місць у структурі та динаміці злочинності України.

Хоча їх питома вага в загальній структурі злочинності не пере­вищує 7%, вони характеризуються високою латентністю не тільки через професіоналізм кишенькових злодіїв, а й через пасивність потерпілих, неохочих «зайвий раз звертатися до міліції», або та­ких, хто вважає, що «втрачене не повернути».

Як правило, кишенькові крадіжки вчиняють у громадських міс­цях при великому скупченні людей. Як показують результати кримінологічних досліджень, зазвичай їх учиняють: у транспорті -29%, на ринках - 27%, у магазинах - 13%, на вулицях, стадіонах під час спортивних змагань та в інших місцях. Найбільшу кількість кишенькових крадіжок учиняють у період з 8-ї до 12-ї год - 31% із 17 до 20 год - 48%, саме в цей час у громадських місцях зби­рається багато людей.

Найчастіше кишенькові крадіжки вчиняють із сумок, переважно жіночих, портфелів, так званих «барсеток», кульків, корзин, кишень тощо.

Здебільшого предметами злочинних посягань при вчиненні ки­шенькових крадіжок є гроші, а документи та інші матеріальні цін­ності становлять близько 5%.

Зазвичай злочинці викрадають документи лише тому, що вони містяться в портмоне або гаманцях жертви. Після вчинення такої кишенькової крадіжки злодії викидають викрадені документи.

Останнім часом збільшується кількість крадіжок, предметом посягань яких стають мобільні телефони, і навіть радіопрогравачі та плеєри, гірські велосипеди та автомототранспортні засоби, зок­рема мопеди. Так, протягом березня - квітня 2005 року один учень 8-го класу середньої школи Київського району м. Полтави викрав у своїх однокласників та учнів паралельних класів 12 мобільних телефонів, а гроші, отримані від їх продажу, витратив на ігрові ав­томати.

Традиційним також є розукомплектування автомототранспорту. Злодії, проникаючи в автомобілі, крадуть магнітоли та радіопри­ймачі, інше обладнання та устаткування, коштовні речі, одяг і на-віть автоінструменти.

Гак, весною 2004 року група злочинців-гастролерів з м. Рівне на житловому масиві «Троєщина» м. Києва за одну ніч вчинила п'ять крадіжок автомагнітол, а під ранок була затримана працівни­ками підрозділу Державної служби охорони України в м. Києві.

Восени 2005 року збільшилася кількість учинення розукомплек-тування автомобілів, які власники залишають на ніч під житлови­ми багатоповерховими будинками. Зазвичай злочинці знімають колеса, їх цікавлять переважно не самі шини, які необхідно з літніх змінювати на зимові, а легкосплавні та інші диски, які можна просто та вигідно продати.

Іншим видом загальнокримінальної корисливої злочинності є шахрайство, яке полягає у протиправному заволодінні майном шляхом обману або зловживання довір'ям. Відсоток шахрайств проти власності громадян у загальній структурі злочинності відно­сно невеликий - це близько 5%, але шкода, що завдається, є знач­ною. Даному виду злочину притаманний також високий рівень ла-тентності. Причини цього криються не тільки в різноманітності способів протиправного заволодіння чужим майном, а й у неба­жанні багатьох потерпілих заявляти до правоохоронних органів.

Близько 90% таких злочинів учиняють у містах. У сільській міс­цевості, завдяки тісним соціальним зв'язкам, цей показник значно

нижчий, але там поширені випадки вчинення шахрайства цигана­ми та «шлюбними» аферистами.

За даними кримінологічних досліджень, найбільш поширеними способами шахрайства є:

- підкидання спеціально виготовленої грошової «ляльки» або гаманця з грошима, якими жертва ділиться з незнайомою особою -перехожим, а потім з'являється нібито власник гаманця й вимагає у жертви повернути всю суму;

- надання «сприяння» при купівлі-продажу автомашин, речей, коштовностей - 21 %;

- розмін грошей - 20%;

- обман при азартних іграх, таких, як наперстки, карти, елект­ронна лотерея (шахрайство) - 19%; інші способи - 13% випадків.

Місцями вчинення шахрайства зазвичай є ринки, супермаркети, пункти обміну валюти.

До нових видів шахрайства можна віднести створення фіктивних фірм для збору коштів від населення для нібито оформлення виїзду громадян за кордон на роботу та навчання, турпоїздок тощо.

Нові види шахрайства вчиняють групи злочинців-професіо-налів, при цьому завдається збиток, загальний обсяг якого сягає мільярдів доларів США, що спричиняє гострі соціальні і політичні наслідки, оскільки потерпілими стають десятки тисяч громадян, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки й тяжкості наслідків даних видів шахрайства.

Зазначені вище способи та місця вчинення шахрайства є, так би мовити, традиційними, але останнім часом відбулися деякі зміни. Так, крім наперстків та карт, шахраї використовують новітні тех­нології - електронну лотерею (так званий лохотрон), комп'ютерну техніку з відповідним програмним забезпеченням.

Щодо місць учинення даного виду злочинів, то більшість уні­вермагів та великих промислових магазинів перетворилися на су­часні «бутіки» та супермаркети, в яких також вчиняють шахрайські дії. Там під виглядом опитування клієнтів даних підприємств тор­гівлі шахраї дізнаються про номери телефонів останніх, а згодом повідомляють про те, що вони виграли цінний приз та запрошують на розіграш, де втягують громадян у так звані «бізнес-клуби» за умови обов'язкового благодійного внеску значної суми коштів. Як приклад, у м. Києві такі «бізнес-клуби» почали функціонувати від­криватися зсередини та наприкінці 1990-х років і діють нині.

Нові види шахрайства вчиняють, як правило, особи, раніше не судимі, які володіють чималим інтелектом і мають освіту, закор­донні зв'язки. Із розвитком права приватної власності, приватиза­ційними процесами з'явилися і нові об'єкти шахрайства: житлові та нежилі приміщення; земля, переважно сільськогосподарського призначення та під забудівлю.

Останнім часом нерідкими є випадки, коли шахраї незаконно заволодівають оселями самотніх людей, осіб похилого віку, на­самперед тих, які схильні до зловживання алкогольними напоями та наркотичними засобами.

Окремі злочинні групи, що спеціалізуються на вчиненні корис­ливих злочинів, поводяться все більш агресивно, що виражається в переростанні корисливих злочинів при виникненні конфліктних ситуацій з потерпілими на злочини насильницького характеру, а саме: грабежі, розбійні напади, завдання тілесних ушкоджень різної тяжкості й навіть убивства.

Особам, які вчиняють кишенькові, квартирні крадіжки та шах­райство, притаманні негативні моральні якості, такі, як нігілізм, цинічне і зневажливе ставлення до моральних цінностей суспільства. Домінуючим мотивом учинення злочинів є користь - 94%, праг­нення злочинним шляхом придбати ту або іншу річ. Саме цей мо­тив визначає характер і спрямованість дій злочинців.

Інколи шахрайство та квартирні крадіжки вчиняють з почуття помсти, а також з ревнощів та з метою «провчити» жертву.

У деяких випадках учинення крадіжок та шахрайства перетво­рюється, так би мовити, на «хворобу», коли злочинці не можуть стримати себе від учинення злочину. Переважно це стосується осіб, які мають вже значний «злочинний досвід».

Отже, шкода, що завдається вчиненням даних видів злочинів, не обмежується тільки матеріальними збитками конкретного потер­пілого, вона породжує невпевненість, страх за себе, близьких та майно, недовіру суспільству.